вул. В'ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,
тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,
e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua
27 листопада 2024 рокуСправа № 912/2461/24
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Бестаченко О.Л., за участю секретаря судового засідання Колісник Т.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/2461/24
за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"
до Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград"
про стягнення 10 392 999,21 грн,
представники:
від позивача - Атаманюк В.В., довіреність від 26.12.2023 № 64;
від відповідача - Коробєйніков А.В., довіреність від 10.05.2024 № 1025/01/07-21.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", яка містить вимоги до Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" про стягнення 14 192 999,21 грн, з яких: 6 384 401,36 грн сума основного боргу за поставлену електричну енергію, 3 741 166,35 грн 15 % річних, 583 149,85 грн пені та 3 484 281,65 грн інфляційних втрат, з покладанням на відповідача витрат по сплаті судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" від 04.01.2022 № 166у-002м/21 в частині оплати за спожиту електричну енергію у листопаді 2021 року.
Ухвалою від 02.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 912/2461/24. Постановлено справу № 912/2461/24 розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 28.10.2024 на 14:30.
17.10.2024 до господарського суду від Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнає позовні вимоги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" частково (з врахуванням вже здійснених оплат основного боргу) в сумі 3 884 401,36 грн, та просить зменшити розмір пені на 90% до 58 314,99 грн, 15 % річних до 3%, що становить 748 233,27 грн.
Також Обласне комунальне виробниче підприємство "Дніпро-Кіровоград" просить при вирішенні справи та постановлені рішення визначити спосіб і порядок виконання судового рішення надавши відповідачу:
- розстрочку на 3 місяці (до 31.12.2024 року) в частині основної заборгованості шляхом сплати рівними частинами по 1 294 800,45 грн щомісячно;
- розстрочку на 15 місяців в частині пені, інфляційних та річних, шляхом сплати рівними частинами по 280 055,32 грн щомісячно.
28.10.2024 господарський суд відкрив підготовче засідання.
Протокольною ухвалою від 28.10.2024 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 06.11.2024 на 14:30 год.
05.11.2024 до господарського суду від Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" надійшло клопотання про залучення доказів до матеріалів справи, а саме: платіжної інструкції від 28.10.2024 № 467 на суму 1 300 000,00 грн про часткове погашення суми основної заборгованості, оскільки раніше надати такий доказ відповідач не міг з причин його відсутності.
05.11.2024 до господарського суду від Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" надійшло клопотання від 05.11.2024 про зменшення позовних вимог в частині стягнення основної суми за поставлену електричну енергію до 2 584 401,36 грн.
Також позивач просить на підставі ст. 7 Закону України "Про судовий збір" винести ухвалу про повернення сплаченого судового збору розмірі 45 600,01 грн.
В обґрунтуванні поданого клопотання позивач зазначив, що відповідач частково сплатив заборгованість за поставлену енергію на загальну суму 3 800 000,00 грн, а саме: відповідно до платіжної інструкції від 28.10.2024 № 467 на суму 1 300 000,00 грн, відповідно до платіжної інструкції від 27.09.2024 № 404 на суму 1 250 000,00 грн, відповідно до платіжної інструкції від 30.08.2024 № 404 на суму 1 250 000,00 грн.
З врахуванням часткових оплат відповідача, заборгованість Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" перед позивачем за поставлену електричну енергію у розмірі 3 688 105,00 кВт*год за період листопад 2021 року становить в загальній сумі 2 584 401,36 грн.
На підставі викладеного позивач просить стягнути з Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" 10 392 999,21 грн, з яких: 2 584 401,36 грн сума основного боргу за поставлену електричну енергію, 3 741 166,35 грн 15 % річних, 583 149,85 грн пені та 3 484 281,65 грн інфляційних втрат, з покладанням на відповідача витрат по сплаті судового збору.
05.11.2024 до господарського суду від Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" надійшли заперечення щодо клопотання відповідача про зменшення пені та відсотків річних, в яких позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування своїх заперечень, позивач зазначив, що відповідач почав сплачувати суму основного боргу вже після подання Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" позовної заяви. Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" направляло відповідачу претензію від 22.02.2022 № 44/11-001848 на оплату суми основного боргу та штрафних санкцій. Тобто, відповідачу було відомо про наслідки не своєчасної оплати по розрахункам за спожиту електричну енергію в листопаді 2021 року.
За твердженням позивача, Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" має право на відшкодування постачальнику "останньої надії" збитків, понесених ним у зв'язку з неналежним виконанням ним своїх зобов'язань, встановлених договором ПОН.
Позивач зазначає, що кошти, які отримує Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" як оплату за послуги із забезпечення безперебійного функціонування постачальника "останньої надії", та стягнуті штрафні санкції із споживачів постачальника "останньої надії" мають цільовий характер використання, визначений Кабінетом Міністрів України.
06.11.2024 суд продовжив підготовче засідання.
Ухвалою від 06.11.2024 господарський суд прийняв клопотання Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" від 05.11.2024 про зменшення позовних вимог та постановив здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням нової ціни позову. Повернув із спеціального фонду Державного бюджету на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" 45 600,01 грн судового збору, сплаченого згідно платіжної інструкції від 28.08.2024 № 899. Закрив підготовче провадження у справі № 912/2461/24. Справу № 912/2461/24 призначив до судового розгляду по суті на 27.11.2024 на 10:00 год.
27.11.2024 господарський суд відкрив судове засідання. У судовому засіданні брали участь представники сторін.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд встановив наступні обставини, які є предметом доказування у справі.
Згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 06.11.2018 № 1344 Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.
Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначаються Законом України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон).
За правилами ст. 1, 64 Закону постачальник останньої надії - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу.
Визначення постачальника останньої надії здійснюється рішенням Кабінету Міністрів України за результатами конкурсу, проведеного у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Постачальник останньої надії призначається на строк до трьох років.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р визначено Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" постачальником останньої надії з 01.01.2019 до 31.12.2024.
Обласне комунальне виробниче підприємство "Дніпро-Кіровоград" (далі - ОКВП "Дніпро-Кіровоград", Відповідач, Споживач) приєднаний до Договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" від 04.11.2022 № 166у-002м/21 (з урахуванням додаткової угоди від 04.01.2022 № 1 до нього) (далі - Договір, а.с. 12-20) на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника "останньої надії" та комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ).
Відповідач перебував на постачанні електричної енергії постачальником "останньої надії" згідно даних отриманих від Операторів системи розподілу/Адміністратора комерційного обліку в період: січень 2019 року та листопад 2021 року.
Згідно з п. 6.2.3. ПРРЕЕ початком постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" вважається дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.
Відповідно до п. 6.2.4. ПРРЕЕ початком постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" є дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником, яка визначається відповідно до вимог пунктів 6.2.2 та 6.2.3 цієї глави. Адміністратор комерційного обліку повідомляє постачальника "останньої надії" в термін протягом наступного робочого дня про перелік споживачів (за формою згідно з додатком 8 до цих Правил), які переходять до постачальника "останньої надії", не пізніше дати такого переходу.
За даними ПрАТ "Кіровоградобленерего" (Оператор системи розподілу (далі - ОСР) згідно реєстру суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, діяльність яких регулюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), ОКВП "Дніпро-Кіровоград" віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник "останньої надії" у січні 2019 року та листопаді 2021 року.
Згідно з п. 3.4.2. ПРРЕЕ постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі:
1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника;
2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника;
3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником Правил ринку, Правил ринку РДН та ВДР, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам;
4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання (припинення) договору з попереднім електропостачальником;
5) в інших випадках, передбачених цими Правилами.
Відповідно до п. 3.4.3. ПРРЕЕ постачальник "останньої надії" зобов'язаний постачати електричну енергію споживачам за ціною, що формується ним відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором. Постачальник "останньої надії" зобов'язаний повідомляти споживача на своєму вебсайті або через засоби масової інформації про зміни тарифів (цін) у строки, визначені порядком формування ціни, за якою здійснює постачання електричної енергії споживачам постачальник "останньої надії". Ціни, за якими здійснюється постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", мають бути економічно обґрунтованими, прозорими та недискримінаційними і не повинні перешкоджати конкуренції на ринку електричної енергії. Ціна (тариф) на послуги постачальника "останньої надії" визначається за результатами конкурсу. Якщо конкурс на визначення постачальника "останньої надії" не відбувся, ціна (тариф) на послуги тимчасово призначеного постачальника "останньої надії" встановлюється Регулятором згідно із затвердженою ним методикою та має враховувати економічно обґрунтовані витрати, пов'язані з особливим режимом роботи та ризиками від провадження діяльності постачальника "останньої надії", а також норму прибутку з урахуванням особливостей діяльності такого електропостачальника.
Згідно з п. 3.4.4. ПРРЕЕ постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу. Постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, який не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник "останньої надії" припиняє електропостачання споживачу.
Статтею 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.
Договір регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" споживачу ПОН, у разі, якщо обраний споживачем електропостачальник неспроможний постачати електричну енергію, до моменту обрання споживачем ПОН нового електропостачальника або припинення постачання у передбачених чинним законодавством чи Договором випадках та є укладеним сторонами, керуючись ст. ст. 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.
Так, 27.12.2018 на виконання ч. 11 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", п. 3.4.1. ПРРЕЕ, Позивачем, як постачальником "останньої надії", на своєму офіційному вебсайті у мережі Інтернет за адресою www.uie.kiev.ua розміщено:
- порядок приєднання до умов договору;
- договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії";
- комерційна пропозиція до договору;
- додаток № 1 до комерційної пропозиції.
Відповідно до ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", яка кореспондується з умовами, що зазначені в Додатку 1 до Договору "Комерційна пропозиція № 2 та 3", Договір вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, та діє в частині здійснення розрахунків між Сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів.
Тобто, законодавством встановлено, що договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" укладається на підставі дій споживача - споживання електричної енергії (акцепт договору) без договору з іншим електропостачальником. У такому разі договір вважається укладеним (момент укладення договору) з постачальником "останньої надії" у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником.
При цьому, відповідно до п. 8.23 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.09.2021 у справі № 910/8958/20 у разі настання обставин, визначених у ч. 1 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії та відповідно до п. 66 ч. 1 ст. 1 цього Закону не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу, а факт приєднання до публічного договору постачання електричної енергії від постачальника "останньої надії" відбувається по факту споживання електричної енергії без укладення договору з іншим електропостачальником.
Згідно з п. 2.1. Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору, що зазначені в Додатку 1 до Договору (комерційна пропозиція).
За умовами п. 3.1. Договору Постачальник здійснює постачання електричної енергії Споживачу з моменту припинення постачання електричної енергії Споживачу діючим електропостачальником у випадках, зазначених у п. 3.2 цієї глави.
Пунктом 3.2. Договору передбачено, що Постачальник забезпечує гарантоване та безперервне постачання електричної енергії Споживачу протягом всього строку постачання, у разі:
- банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника;
- закінчення строку дії ліцензії, призупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника;
- невиконання або неналежного виконання попереднім електропостачальником вимог правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам;
- необрання споживачем нового електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником;
- припинення електропостачальника, не спроможного постачати електричну енергію, про що він повідомив постачальника "останньої надії", споживачів, Регулятора, оператора системи передачі та оператора системи розподілу, відповідно до частини сьомої статті 64 Закону.
За умовами п. 5.1. Договору Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", яка є додатком до Договору (далі - комерційна пропозиція).
Відповідно до п. 5.8. Договору розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.
Згідно з п. 5.10 Договору оплата виставленого Постачальником рахунка за цим Договором має бути здійснена Споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання Споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем.
Пункт 3 ч. 1 ст. 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначає, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" отримало від ОСР дані (звіти) про фактичне споживання споживачем - ОКВП "Дніпро-Кіровоград" електричної енергії постачальника "останньої надії" в загальній кількості 7 518 866,00 кВт*год:
- у січні 2019 року - 3 830 761,00 кВт*год.
- у листопаді 2021 року - 3 688 105,00 кВт*год.
На виконання Договору та на підставі отриманих від ОСР даних (звіт) про фактичне споживання ОКВП "Дніпро-Кіровоград" електричної енергії, Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" складені Акти купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період з січень 2019 року та листопад 2021 року, рахунки на оплату на загальну суму 32 789 846,21 грн, а саме:
- січень 2019 року: Акт № 000725 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період січень 2019 року, відповідно до якого Відповідачем спожито електричної енергії: в обсязі - 2 471 680,00 кВт*год по 1 класу, в обсязі - 1 359 081,00 кВт*год по 1 класу та рахунок від 11.02.2019 № 000003346822/10/О01/03649 на оплату 11 605 444,85 грн (з ПДВ), який Відповідачем був повністю оплачений (а.с. 21);
- листопад 2021 року: відповідно до повідомлення (підписано ЕЦП) ПрАТ "Кіровоградобленерего", "про звіт фактичного корисного відпуску електричної енергії" ОКВП "Дніпро-Кіровоград" за листопад 2021 року (а.с. 22-29); акт № 016400 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період листопад 2021 року, відповідно до якого Відповідачем спожито електричної енергії: в обсязі - 2 341 311,00 кВт*год по 1 класу, в обсязі - 1 346 311,00 кВт*год по 1 класу та рахунок № 000003346822/10/О11/23790 від 14.12.2021 року на оплату 21 184 401,36 грн (з ПДВ) (а.с. 30-32). Зазначений акт і рахунок було отримано Відповідачем 13.02.2019 згідно роздруківки з електронної скриньки Позивача про відправлення електронного повідомлення на адресу (zv@dnipro-kirovograd.com.ua) (а.с. 33). Електронна адреса (zv@dnipro-kirovograd.com.ua), на яку надсилались акти та рахунки, зазначена на офіційному бланку ОКВП "Дніпро-Кіровоград" (а.с. 39).
За твердженням позивача, Відповідач повністю сплатив заборгованість за спожиту електричну енергію у січні 2019 року та частково сплатив заборгованість за спожиту електричну енергію у листопаді 2021 року в розмірі 14 800 000,00 грн.
З урахуванням часткової оплати, станом на дату подання позовної заяви (30.09.2024) заборгованість Відповідача перед Позивачем за поставлену електричну енергію у обсязі 3 688 105,00 кВт*год за період листопад 2021 року в загальній сумі становила 6 384 401,36 грн (з ПДВ).
Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" направляло Відповідачу претензію - вимогу від 22.02.2022 № 44/11-001848 на оплату суми основного боргу та штрафних санкції (а.с. 35-38), яка ОКВП "Дніпро-Кіровоград" була залишена без задоволення.
Також Позивач звертає увагу суду на те, що ОКВП "Дніпро-Кіровоград" надіслало Позивачу листа від 21.01.2022 №191/01/07-21 про визнання боргу за електричну енергію в розмірі 21 184 401,36 грн (а.с. 39).
Враховуючи, що Відповідач не здійснив повної оплати за Договором, Позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів з вимогою про стягнення з ОКВП "Дніпро-Кіровоград" 6 384 401,36 грн основного боргу за поставлену електричну енергію.
Вирішуючи спір, господарський суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
За приписами ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.
За приписів ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи умови Договору, кінцевий строк оплати є таким, що настав.
Матеріали справи свідчать, що Позивач свої зобов'язання за Договором виконав, а Відповідач зобов'язання щодо повної оплати поставленої електричної енергії за листопад 2021 року не виконав, у зв'язку з чим має заборгованість перед Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" у розмірі 2 584 401,36 грн за 3 688 105,00 кВт*год (з урахуванням прийнятого судом клопотання Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" від 05.11.2024 про зменшення позовних вимог, а також доказів на підтвердження здійснених Відповідачем часткових оплат на суму 3 800 000,00 грн).
Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З урахуванням вищенаведеного, а також тієї обставини, що Відповідач фактично визнав заявлені позовні вимоги у відзиві на позовну заяву від 17.10.2024, позовні вимоги не заперечив, факти, викладені в позовній заяві, не спростував, строк виконання зобов'язання за Договором є таким, що настав, тому позовні вимоги про стягнення 2 584 401,36 грн основного боргу за поставлену електричну енергію слід задовольнити.
Крім того Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" просить стягнути з Відповідача 3 741 166,35 грн - 15 % річних, 583 149,85 грн пені та 3 484 281,65 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з п. 6.1., 7.4. Комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021 за внесення передбачених умовами Договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, Постачальник має право нарахувати Споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов'язується сплатити пеню на підставі рахунку та/або вимоги (претензії) Постачальника.
Нарахування пені та інших видів відповідальності, що визначені законом та цим договором (15 % річних, інфляція) за невиконання грошового зобов'язання на підставі отриманого споживачем рахунку, починається на наступний день після закінчення терміну, встановленого договором на оплату рахунку.
У разі відсутності доказу вручення рахунку споживачу, пеня та інші види відповідальності визначені законом та цим договором (15 % річних, інфляція) за невиконання грошового зобов'язання за цим Договором починають нараховуватися Постачальником з 21 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.
Споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати електроенергії, на вимогу Постачальника зобов'язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання, а також п'ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.
Пунктом 13.1. Комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021, встановлено, що сторони Договору домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання або неналежне виконання зобов'язання припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Сплата штрафних санкцій (штраф, пеня) не звільняє Споживача від обов'язку відшкодувати Постачальнику в повному обсязі збитки, спричинені порушенням умов Договору.
Відповідач щодо здійсненого Позивачем розрахунку 15 % річних, пені та інфляційних втрат не заперечив (а.с. 50, зворотний бік).
Суд перевірив розрахунок пені та вважає його обґрунтованим, а позовні вимоги про стягнення 3 741 166,35 грн - 15 % річних, 583 149,85 грн пені та 3 484 281,65 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню.
Разом з тим, господарський суд враховує, що Відповідачем подано клопотання про:
- зменшення пені на 90 % до 58 314,99 грн, 15 % річних до 3%, що становить 748 233,27 грн;
- розстрочення виконання судового рішення на 3 місяці (до 31.12.2024 року) в частині основної заборгованості шляхом сплати рівними частинами по 1 294 800,45 грн щомісячно;
- розстрочення виконання судового рішення на 15 місяців в частині пені, інфляційних та річних, шляхом сплати рівними частинами по 280 055,32 грн щомісячно.
В обґрунтування поданого клопотання Відповідач зазначає можливість застосування судом приписів ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України, якими законодавець визначив право суду на зменшення розміру санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. Відповідач просить господарський суд прийняти до уваги відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання Позивачу збитків саме в результаті порушення Відповідачем умов Договору, відсутність в діях Відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов'язання, обставини внаслідок яких виникло таке прострочення, особливості регулювання сфери господарської діяльності Відповідача.
Як на підставу для зменшення розміру штрафних санкцій Відповідач посилається на тяжкий фінансовий стан, на підтвердження чого надав: баланс (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2022, звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2022 рік, звіт про рух грошових коштів за 2022 рік, баланс (звіт про фінансовий стан) на 30.06.2024, звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за І півріччя 2024 року, звіт про рух грошових коштів за І півріччя 2024 року.
У своїх доводах Відповідач також посилається на той факт, що він є єдиним спеціалізованим підприємством по транспортуванню та очищенню води в Кіровоградській області, яке забезпечує питною водою як населення області, так і юридичних осіб, в тому числі заклади охорони здоров'я, освіти, транспорту та зв'язку.
Положеннями Закону України "Про критичну інфраструктуру" підприємство віднесено до сектору критичної інфраструктури.
Рядом підзаконних нормативних актів, в умовах карантину та воєнного стану, забороняє припинення подачі питної води населенню і підприємство змушене працювати незважаючи на заборгованість споживачів, а джерелом надходження коштів до підприємства є кошти споживачів послуг водопостачання та водовідведення, які вони повинні перерахувати на рахунки підприємства. Саме з цих коштів Відповідач має змогу безперебійно забезпечувати міста області питною водою та відведення стоків, доведення води до питних якостей, встановлених державними санітарними нормами, утримувати інженерні мережі протяжністю більше 600 км в робочому стані та виконувати роботи по усуненню аварійних ситуацій. Також Відповідачу необхідно щодня здійснювати закупівлю реагентів для очистки води, ремонтні комплекти та сплачувати за поточне споживання електричної енергії для недопущення зростання заборгованості за енергоносії.
Позивач проти задоволення клопотання Відповідача заперечив, зокрема, з тих підстав, що Відповідачу було відомо про наслідки не своєчасної оплати по розрахункам за спожиту електричну енергію в листопаді 2021 року.
Позивач також наполягає на тому, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 15 % річних, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Отже, саме на споживача був покладений обов'язок належним чином виконати умови Договору.
Таким чином, Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" має право на відшкодування постачальнику "останньої надії" збитків, понесених ним у зв'язку з неналежним виконанням ним своїх зобов'язань, встановлених договором ПОН.
Крім того пп. 2 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.04.2023 року № 363 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 5 червня 2019 р. № 483" визначено, що штрафні санкції, стягнуті Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" із споживачів мають спрямовуватись на погашення заборгованості з оплати праці працівників Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", а після погашення заборгованості з оплати праці спрямовувати виключно на погашення заборгованості перед оператором системи передачі за небаланси електричної енергії.
Підпунктом 3 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22.12.2023 року № 1385 "Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2018 р. № 1023 і постанови Кабінету Міністрів України від 5 червня 2019 р. № 483" визначено, що після погашення постачальником "останньої надії" заборгованості із заробітної плати, яка виникла протягом 2022 року, надходження, отримані постачальником "останньої надії" у вигляді пені та штрафів, спрямовувати виключно на погашення податкового боргу, після чого - на погашення заборгованості перед оператором системи передачі за небаланси електричної енергії.
Таким чином, кошти, які отримує Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" як оплату за послуги із забезпечення безперебійного функціонування постачальника "останньої надії", та стягнуті штрафні санкції із споживачів постачальника "останньої надії" мають цільовий характер використання, визначений Кабінетом Міністрів України.
Дослідивши доводи Відповідача щодо зменшення розміру річних, пені та заперечення позивача, господарський суд враховує наступне.
У відповідності до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20.
Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 24.05.2022 у справі № 910/10675/21.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 915/2095/19, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1199/19, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 21.09.2021 у справі № 910/10618/20.
У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21 міститься висновок, що, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Аналіз наданих Відповідачем документів на підтвердження обставин, викладених у клопотанні про зменшення пені, дає підстави вважати, що збиткова господарська діяльність ОКВП "Дніпро-Кіровоград" значною мірою пов'язана із значною дебіторською заборгованістю підприємства, збитковою господарською діяльністю, ростом заборгованості споживачів за надані послуги, значним обсягом заборгованості держави перед підприємством з компенсації різниці встановлених (регульованих) цін/тарифів на послуги підприємства, виконання Відповідачем особливо важливого замовлення або надання ним особливо важливих (у тому числі виключних) послуг населенню з включенням до секторального переліку об'єктів критичної інфраструктури за типом основної послуги централізоване водопостачання та водовідведення.
Відповідно до фінансової звітності ОКВП "Дніпро-Кіровоград" станом на 31.12.2022 дебіторська заборгованість підприємства за поставлену продукцію становить 135 579,00 тис. грн, на 31.12.2023 - 162 380,00 тис. грн, за І півріччя 2024 - 172 303,00 грн. Фінансовий результат підприємства за результатами господарської діяльності за 2022 рік склав збиток 299 698,00 тис. грн та 131 430,00 тис. грн збитків на перше півріччя 2024 року.
Собівартість надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення на 31.12.2022 року складала 605 636,00 тис. грн, в той час коли чистий дохід від такої реалізації складає 526 658,00 тис. грн. Тобто, підприємство протягом 2022 року пропрацювало в збиток на суму 78 978,00 тис.грн. При цьому, чистий рух грошових коштів за 2022 рік становить дефіцит в розмірі 75 985,00 тис. грн.
Собівартість надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення на і півріччя 2024 року складала 341 064,00 тис. грн, в той час коли чистий дохід від такої реалізації складає 306 332,00тис. грн. Тобто, підприємство за І півріччя 2024 року пропрацювало в збиток на суму 34 732,00 тис. грн. При цьому, чистий рух грошових коштів за І півріччя 2024 року становить дефіцит в розмірі 38 323,00 тис. грн.
Зазначена ситуація з фінансовим станом Відповідача пов'язана з тим, що тарифи на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, які є державно регульованими та встановлені постановою НКРЕКП від 22 грудня 2021 року № 2858, відшкодували витрати підприємства по централізованому водопостачанню на 72,9% на момент їх встановлення.
Невідшкодована різниця між фактичними витратами підприємства та тарифами на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення складає 97 698,433 тис. грн та підтверджена протоколом комісії з питань узгодження дебіторської заборгованості з різниці в тарифах Кіровоградської обласної військової адміністрації від 25.11.2022 року № 8, яка існує станом на 01.07.2022 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2022 р. № 1403 передбачалось надання у 2022 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання і централізованого водовідведення, але кошти на таку компенсацію в бюджеті передбачено не було і відповідно різниця в тарифах відповідача залишилась невідшкодованою.
Господарський суд враховує, що з 24.02.2022 із введенням в Україні воєнного стану, для надавачів комунальних послуг було впроваджено заборону на припинення комунальних послуг у випадку наявності заборгованості, знято можливість примусового стягнення коштів через органи виконавчої служби, всі накладені обмеження на рахунки боржників знято, незважаючи на наявність боргу та судових рішень про їх стягнення та зупинено всі відрахування із заробітних плат на погашення заборгованостей.
Таким чином, існує ситуація, за якої Відповідач працює і надає послуги отримуючи недостатній обсяг платежів, який не дозволяє покрити всі необхідні витрати виробничої та інвестиційної діяльності не маючи при цьому до травня 2023 року жодного впливу на боржників.
06.05.2023 року з набранням чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану" ситуація із примусовим стягненням заборгованості за надані підприємством послуги покращилась, оскільки норми прийнятого закону дозволили примусове виконання судових рішень. За рахунок надходжень грошових коштів в рахунок погашення заборгованості було значно зменшено кредиторську заборгованість.
Господарський суд також враховує, що ОКВП "Дніпро-Кіровоград" є єдиним спеціалізованим підприємством по транспортуванню та очищенню води в Кіровоградській області, яке забезпечує питною водою як населення області, так і юридичних осіб, в тому числі заклади охорони здоров'я, освіти, транспорту та зв'язку.
У свою чергу, згідно із рішенням Кіровоградської обласної ради від 30.03.2021 року № 91 комунальні підприємства спільної власності територіальних громад сіл, селищ і міст області визначено підприємствами, що надають соціально-важливі послуги населенню. ОКВП "Дніпро-Кіровоград" згідно з положеннями статуту підприємства належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ і міст області.
Також, відповідно до листа Міністерства розвитку громад та територій України від 08.09.2022 року № 8/11/3034-22, наказу Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 08.07.2024 року № 611 - ОКВП "Дніпро-Кіровоград" включено до секторального переліку об'єктів критичної інфраструктури за типом основної послуги централізоване водопостачання та водовідведення.
Розпорядженням начальника Кіровоградської обласної військової адміністрації від 01.08.2024 № 688-р про визначення ОКВП "Дніпро-Кіровоград" критично важливим для забезпечення економіки та забезпечення життєдіяльності на території Кіровоградської області.
Відповідач у період серпень-жовтень 2024 року здійснював часткове погашення заборгованості за поставлену електричну енергію в листопаді 2021 року за Договором на загальну суму 3 800 000,00 грн.
Крім того, суд також враховує, що у матеріалах справи відсутні, а Позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання Відповідачем своїх зобов'язань саме за даним Договором або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв'язку з порушенням Відповідачем умов цього Договору.
Господарський суд приймає до уваги заперечення Позивача в цій частині. Однак, пеня є лише санкціями за невиконання грошового зобов'язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки Позивач не може. Окрім стягнення пені позивач нараховує та стягує також проценти річних та інфляційні втрати, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів Відповідачем. Тому при зменшенні розміру пені Позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.
Одночасно господарський суд вважає, що зменшення пені до 90 % є значним та нівелює суть відповідальності за порушення зобов'язання. Оцінивши в сукупності доводи Позивача та Відповідача, а також обставини розрахунку і періоди прострочення, з врахуванням часткової оплати за Договором (за спірний період - листопад 2021 року), суд вважає за можливе зменшити пеню на 50 %, тобто до 291 574,93 грн.
У розрізі зазначеного вище суд вважає за необхідне вказати, що відповідне зменшення пені є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання Відповідачем зобов'язань і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника та узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, а також є засобом недопущення використання пені як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов'язань.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.11.2020 у справі № 910/13801/19.
Щодо клопотання Відповідача в частині зменшення розміру 15 % річних до 3 %, господарський суд зазначає таке.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов'язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Вказана позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року по справі № 902/417/18.
Однак, в даній справі Відповідачем не було доведено, що належні до сплати відсотки річних надмірно великі, а також те, що існують будь-які інші обґрунтовані обставини, які обумовлюють необхідність втручання суду щодо розміру встановленої сторонами відповідальності за порушення відповідачем зобов'язання.
При цьому, суд приймає до уваги, що юридична особа самостійно, на власний ризик здійснює свою господарську діяльність, укладає господарські договори та відповідає за наслідки їх невиконання.
Скрутне фінансове становище Відповідача є насамперед результатом господарської діяльності Відповідача, як самостійного суб'єкта господарювання, а, тому, вказані обставини не є безумовними, самостійними та достатніми підставами для зменшення розміру відсотків річних, що підлягають стягненню за прострочення виконання Договору.
Позивач і Відповідач є суб'єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики. Тому довготривале невиконання Відповідачем зобов'язань з оплати за поставлену (спожиту) електричну енергію за Договором також несе негативний вплив на діяльність підприємства Позивача.
Враховуючи вищевказане, а також значне прострочення виконання зобов'язання з боку Відповідача ((за поставлену (спожиту) електричну енергію за листопад 2021 року)) та відсутність будь-яких дій, націлених на зменшення суми заборгованості, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання Відповідача в частині зменшення 15 % річних до 3%.
Отже, на підставі повного, всебічного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів та встановивши усі обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з Відповідача заборгованості в розмірі 10 101 424,29 грн, з яких: 2 584 401,36 грн - основний борг за поставлену електричну енергію, 3 741 166,35 грн - 15 % річних, 291 574,93 грн пені та 3 484 281,65 грн інфляційні втрати.
Згідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у даній справі.
Щодо клопотання Відповідача в частині розстрочення виконання судового рішення, господарський суд зазначає таке.
Частиною 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Зі змісту даної норми слідує, що в залежності від обставин справи, які ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, суд вправі відстрочити або розстрочити його виконання.
Розстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду щодо сплати загальної суми боргу частинами. Надання розстрочки судом полягає у визначенні розміру щомісячних платежів з метою погашення всієї суми боргу та визначенні більш пізньої, ніж початкова, дати, з настанням якої, і після завершення строку сплати останнього платежу, рішення має бути виконано повністю.
Розстрочення виконання рішення суду - це не спосіб уникнути відповідачем відповідальності, а, навпаки, це організація та створення умов для реального подальшого виконання рішення суду, виконання боржником зобов'язань перед стягувачем.
Закон не передбачає конкретного переліку обставин, які можуть бути підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
За висновками Конституційного Суду України, викладеними в рішенні від 26.06.2013 № 5-пр/2013 у справі № 1-7/2013, підставою для застосування розстрочки виконання судового рішення є наявність об'єктивних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення. До таких обставин належать, зокрема, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо.
Отже, підставою для розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
Як зазначено в згаданому рішенні Конституційного Суду України, розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Питання про розстрочення виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (подібний висновок наведено в п. 4.12 постанови Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 910/1180/19).
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Суд враховує, що в силу закріплених в п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) принципів на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 в справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).
За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003 року).
Отже, для з'ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.
Слід зазначити, що в даному випадку Відповідач, посилаючись на скрутне фінансове становище та воєнний стан на території України, не ухиляється від виконання судового рішення, а лише вказує про неможливість погашення наявної заборгованості за судовим рішенням перед Позивачем саме одним разовим платежем. Більш того, інтерес Відповідача полягає у погашенні наявних сум боргу при збереженні сталої роботи підприємства, зважаючи на можливість оплатити наявний борг з майбутніх доходів від господарської діяльності.
Відсутність у Відповідача можливості безперебійно забезпечувати міст області питною водою та відведення стоків, доведення води до питних якостей, встановлених державними санітарними нормами, утримання інженерних мереж протяжністю більше 600 км в робочому стані та виконувати роботи по усуненню аварійних ситуацій, призведе до порушення прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, зокрема, мешканців Кіровоградської області (населення якої складає приблизно 903 700 осіб), та спричинить виникнення надзвичайних та техногенних ситуацій, що є недопустимим відповідно до положень Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", а також підвищення соціальної напруги в умовах військової агресії рф.
За результатами аналізу обставини, на які посилаються сторони, з урахуванням положень ч. 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приходить до висновку, що одномоментне виконання рішення господарського суду унеможливлюється відсутністю у заявника необхідних коштів, а розстрочення виконання рішення суду надасть можливість боржнику повноцінно здійснювати господарську діяльність, зберегти матеріально-технічну базу та сплатити суму заборгованості в повному обсязі.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінивши всі наведені обставини та надані Відповідачем до заяви докази, суд доходить до висновку про наявність обставин, які ускладнюють виконання рішення суду у даній справі та унеможливлюють сплату ОКВП "Дніпро-Кіровоград" заборгованості на користь Позивача одним разовим платежем на теперішній час, що є підставою для розстрочення виконання судового рішення у даній справі.
Зважаючи на те, що розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, враховуючи інтереси Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", необхідність дотримання розумних строків та забезпечення реального виконання рішення, суд приходить до висновку про розстрочення виконання судового рішення: на три місяці в частині основної заборгованості шляхом сплати рівними частинами по 861 467,12 грн щомісячно; на шість місяців у частині річних, пені та інфляційних втрат шляхом сплати рівними частинами по 1 252 837,155 грн щомісячно.
За таких обставин, суд клопотання Відповідача в частині розстрочення виконання судового рішення задовольняє частково.
При цьому, на переконання суду, розстрочення виконання судового рішення рівними частинами на шість місяців зможе забезпечити реальне виконання судового рішення із дотриманням балансу інтересів сторін, не порушить справедливої рівноваги та справедливого балансу у розумінні ст. 6 Конвенції, оскільки надасть можливість виконати судове рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом стягувача реально отримати грошові кошти.
Надання розстрочення виконання судового рішення забезпечить боржнику можливість поступового погашення присуджених до стягнення сум без значного одноразового фінансового навантаження, а стягувачу - можливість реального отримання грошових коштів частинами із певним інтервалом у часі без звернення стягнення на інше майно боржника та ризиків банкрутства останнього.
Відповідно до ч. 7 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Разом з тим, господарський суд звертає увагу ОКВП "Дніпро-Кіровоград" на те, що відповідно норм чинного законодавства рішення суду є обов'язковим до виконання, факт надання боржнику розстрочки виконання рішення, не звільняє боржника від обов'язку виконання рішення суду, а отже й від вжиття останнім максимально можливих заходів, спрямованих на виконання прийнятого у даній справі судового рішення.
Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" (25009, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Соборна, буд. 19А, код ЄДРПОУ 03346822) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85, код ЄДРПОУ 19480600) заборгованість в розмірі 10 101 424,29 грн, з яких: 2 584 401,36 грн - основний борг за поставлену електричну енергію, 3 741 166,35 грн - 15 % річних, 291 574,93 грн пені та 3 484 281,65 грн інфляційні втрати, а також судовий збір у розмірі 124 715,99 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Розстрочити виконання судового рішення:
на три місяці в частині основної заборгованості шляхом сплати рівними частинами по 861 467,12 грн щомісячно;
на шість місяців у частині річних, пені та інфляційних втрат шляхом сплати рівними частинами по 1 252 837,155 грн щомісячно.
Ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень можна за його вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Копії рішення надіслати Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", його уповноваженому представнику Атаманюку В.В. та Обласному комунальному виробничому підприємству "Дніпро-Кіровоград" до електронних кабінетів у системі "Електронний суд".
Повне рішення складено 05.12.2024.
Суддя О.Л. Бестаченко