вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
02.12.2024м. ДніпроСправа № 904/2467/24
за позовом Керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, м. Дніпро
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Зевс-2021", м. Дніпро
відповідача-2: ОСОБА_1 , м. Дніпро
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , м. Дніпро
про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації права власності
Суддя Євстигнеєва Н.М.
Секретар судового засідання Янкіна Г.Д.
Представники:
Від позивача: Маньковський В.П., представник, самопредставництво
Від відповідача-1: Чернецька О.А., адвокат, ордер серії АЕ № 1309326 від 27.08.2024
Від відповідача-2: не з'явився
Від третьої особи: не з'явився
Від прокуратури: Карюк Д.О., прокурор відділу прокуратури, посвідчення №069940 від 01.03.2023
Керівник Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 01.11.2024, вх.№ 50688/234 (а.с.100-104 том 2), просить:
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Зевс-2021" та ОСОБА_1 усунути перешкоди Дніпровській міській раді у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 18,8кв.м., привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва: будівлі, загальною площею 18,8 кв.м.;
- скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - будівлю загальною площею 18,8кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер 2102102412101), за ОСОБА_1 , проведену 07.06.2024 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко В.В. (номер відомостей про речове право 55368564), із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна 2102102412101.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 , на якій розташовано будівлю загальною площею 18,8 кв.м. за громадянкою ОСОБА_2 , належить до комунальної власності територіальної громади м. Дніпро. ОСОБА_2 , уникаючи установленого чинним законодавством порядку набуття у користування земельної ділянки, отримання дозволу на будівництво, прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, самочинно збудувала вказаний об'єкт та набула право власності на нього, на підставі документів, які уповноваженим органом не видавались, та у подальшому здійснила відчуження вказаного майна шляхом передачі за актом приймання-передачі до ТОВ "Зевс-2021". На підставі Акту приймання-передачі нерухомого майна від 30.11.2020 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу вчинено запис про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Зевс-2021". Будучі достовірно обізнаним про розгляд даної справи, ТОВ "Зевс-2021" здійснило відчуження спірного майна на користь ОСОБА_1 . Право власності ТОВ "Зевс-2021", за даними Державного реєстру речових прав, припинене 07.06.2024. Правочин, укладений щодо самочинно збудованого нерухомого майна, на яке право не виникало, вчинений виключно з метою протиправного заволодіння земельною ділянкою комунальної форми власності, є нікчемним в силу статті 228 Цивільного кодексу України як такий, що порушує публічний порядок.
Наведене є підставою для задоволення позовних вимог.
Разом із позовною заявою, керівником прокуратури подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Зевс-2021" та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо об'єкту нерухомого майна будівлі загальною площею 18,8 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 10.06.2024 заяву прокурора про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено.
Відповідач-1, ТОВ "Зевс-2021", проти задоволення позовних вимог заперечує з огляду на таке:
- відповідно до Акту приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ "Зевс-2021" від 30.11.2020, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л.Г., у володіння товариства передано нерухоме майно загальною площею 18,8 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ;
- стосовно позовної вимоги про усунення Дніпровській міській раді перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Зевс-2021" знести самочинно побудовану будівлю загальною площею 18,8 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , відповідач-1 звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 31.05.2021 по справі №320/1889/17-ц, відповідно до положень якої знесення самочинного об'єкта нерухомості відповідно до статті 376 Цивільного кодексу України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об'єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови. З урахуванням змісту вказаної правової позиції в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 Цивільного кодексу України, вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою. Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 12.04.2021 у справі №653/104/19 (провадження № 61-18648св20);
- частиною 2 статті 212 Земельного кодексу України передбачено, що приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки (постанова Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 442/302/17 (провадження № 61-20491св19);
- прокуратурою не надано жодного доказу на підтвердження факту здійснення самочинного будівництва ТОВ "Зевс-2021". Відповідач-1 зазначає, що у цій справі він є неналежним відповідачем. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, тоді як установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який він виконує під час розгляду справи;
- щодо вимог про припинення володіння ТОВ "Зевс-2021" нерухомим майном: будівлею, загальною площею 18,8 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зазначає, що державна реєстрація за ТОВ "Зевс-2021" права власності на спірний об'єкт нерухомості не порушує безпосередньо прав Дніпровської міської ради, адже він не претендує на будівлю. Навіть скасування державної реєстрації права власності ТОВ "Зевс-2021" на будівлю не призведе до відновлення запису про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на спірний об'єкт.
Відповідач-2, ОСОБА_1 , проти задоволення позову заперечує та зазначає, що:
- на відповідача-2, як на добросовісного набувача майна за адресою: АДРЕСА_1 , покладається індивідуальний та надмірний тягар, адже за змістом частини 5 статті 12 Цивільного кодексу України добросовісність набувача презюмується;
- зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета і підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом;
- вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою;
- позивач не надав жодного та допустимого доказу про використання інших методів реагування, які передбачені статтею 376 Цивільного кодексу України;
- відповідач-2 зазначає, що орган виконавчої влади в особі Дніпровської міської ради повинен належно виконувати свої функції, що полягає у "належному урядуванні";
- для вирішення справи істотним є те, чи можливо вважати спірний об'єкт самочинним будівництвом, тільки після цього встановити особу, яка здійснила вказане самочинне будівництво. Таким чином, прокуратурою не надано жодного доказу на підтвердження факту здійснення самочинного будівництва відповідачем;
- визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача, тоді як установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який він виконує під час розгляду справи (аналогічна правова позиція міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27.03.2019 у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63), від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17 (пункт 71), від 21.12.2022 у справі №914/2350/18 (914/608/20) (пункт 146);
- з приводу вимоги про припинення володіння ОСОБА_1 нерухомим майном: будівлею, загальною площею 18,8 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , проведену рішенням приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко В.В. індексний номер 73550925 від 07.06.2024 (номер запису - 55368564) шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна 2102102412101. Державна реєстрація за відповідачем-2 права власності на спірний об'єкт нерухомості не порушує безпосередньо прав Дніпровської міської ради, адже рада не претендує на будівлю, то відповідно до приписів частин 3 та 5 статті 376 Цивільного кодексу України як особа, що здійснила самочинне будівництво, так і власник земельної ділянки, на якій здійснили самочинне будівництво, можуть набути самочинно збудоване майно у власність. Однак для цього їм необхідно дотримуватись чіткого алгоритму дій, передбаченого в зазначеній статті;
- позовна вимога про припинення володіння ОСОБА_1 нерухомим майном шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна не підлягає задоволенню, оскільки є неналежним та неефективним способом захисту прав власника земельної ділянки, що підтверджується усталеною судовою практикою;
- відповідач-2 не є фізичною особою - підприємцем і не здійснює господарську діяльність. Згідно з приписами статей 4, 20, 45 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не має повноважень, необхідних для розгляду по суті даної справи за участю фізичних осіб. Оскільки відповідачем у справі є фізична особа - власник спірного майна, цей спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. Враховуючи викладене, а саме: суб'єктний склад учасників спору та сам предмет спору, можливо зробити висновок, що вказані правовідносини між сторонами не мають господарського характеру, а позов, заявлений до відповідача, не стосується господарських відносин, як наслідок, даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України;
- заяву позивача про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави), які не були визначені позивачем первісною підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами. Отже, прокурор повинен був звернутися до нового відповідача з відповідним позовом, який в свою чергу повинен бути поданий із чітким визначенням юрисдикції суду.
У відповіді на відзив відповідача-2 на позовну заяву, яка надійшла до суду за допомогою системи "Електронний суд" (вх. суду № 42094/24 від 06.09.2024), прокурор просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на таке:
- ТОВ "Зевс-2021" та ОСОБА_1 , вчиняючи дії, спрямовані на придбання, відчуження та здійснення державної реєстрації спірного нерухомого майна, не могли не усвідомлювати їх протиправність, їх дії не були направлені на добросовісне володіння майном, а мали на меті унеможливлення майбутнього виконання рішення господарського суду у цій справі;
- відповідач - ТОВ "Зевс-2021", достеменно знаючи про пред'явлення прокурором даного позову та інших позовів щодо належного йому майна (справи №№ 904/2458/24, 904/2469/24, 904/2460/24, 904/2462/24, 904/2467/24, 904/2465/24) та про пред'явлення позову до фізичної особи-підприємця Євдокимової Н.М. у справі № 904/2456/24 (враховуючи, що відповідачі у вказаній справі є родичами), умисно вчинив дії, спрямовані на відчуження спірного майна;
- враховуючи обставини справи та надані прокурором докази в їх сукупності, можна прийти до висновку, що дії відповідачів не були добросовісними, а навпаки їх можна вважати зловживанням своїми правами та недобросовісними діями, спрямованими на нівелювання судового захисту інтересів держави. Саме недобросовісні дії відповідачів, в тому числі відповідача-2, зумовили необхідність зміни предмета позову Західною окружною прокуратурою міста Дніпра;
- щодо відсутності доказів самочинного будівництва та неефективності обраного способу захисту, прокурор зазначає, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , у власність чи користування будь-яким фізичним чи юридичним особам не передавалась. Більш того, розпорядчий документ, на підставі якого об'єкту нерухомості, розташованому на земельній ділянці, присвоєно адресу у АДРЕСА_1 не видавався, що свідчить про самовільне зайняття земельної ділянки комунальної власності, чим грубо порушено право комунальної власності територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради. За відсутності будь-яких правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, за адресою: АДРЕСА_1 , збудовано нерухоме майно - нежитлову будівлю (магазин), загальною площею 18,8 кв. м., що свідчить про те, що зазначене нерухоме майно є самочинним будівництвом в розумінні статті 376 Цивільного кодексу України. Під час вивчення законності набуття речових прав на об'єкти нерухомого майна, дотримання вимог містобудівного та земельного законодавства окружною прокуратурою з'ясовано, що 10.06.2020 державним реєстратором приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер О.М. зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна - будівлю, загальною площею 18,8 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 , за громадянкою ОСОБА_2 .
Підставою виникнення права власності на вищезазначений об'єкт нерухомого майна зазначено реєстраційне посвідчення, серія та номер: 1519-45 від 28.02.2002, видане КП "ДМБТІ ДОР", а також технічний паспорт, серія та номер 1247 від 10.01.2019, виданий ТОВ "Дніпропетровський проектно-конструкторський технологічний інститут". У подальшому, 30.11.2020 право власності на нерухоме майно - будівлю загальною площею 18,8 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , від ОСОБА_2 перейшло до ТОВ "Зевс-2021" на підставі Акту прийому-передачі нерухомого майна № 4346; № 4347 від 30.11.2020, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л.Г. Та вже після пред'явлення цього позову прокурором право власності на нерухоме майно - будівлю загальною площею 18,8 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , від ТОВ "Зевс-2021" перейшло до ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 07.06.2024 № 1070, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко В.В.;
- правочин, укладений щодо самочинно збудованого нерухомого майна, на яке право не виникало, вчинений виключно з метою протиправного заволодіння земельною ділянкою комунальної форми власності, є нікчемним в силу статті 228 Цивільного кодексу України як такий, що порушує публічний порядок;
- викладені у позовній заяві факти та обставини свідчать про порушення земельного законодавства, в частині самовільної забудови земельної ділянки шляхом розташування на ній самочинно збудованої нежитлової будівлі торгового павільйону, чим створено перешкоди власнику у раціональному та ефективному використанні земельної ділянки відповідно до її призначення та відповідно до встановленої законом мети, нівелює можливість подальшої використання цих земель з метою задоволення потреб та інтересів територіальної громади.
- знаходження на земельній ділянці одного власника - Дніпровської міської ради - об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника - спочатку ТОВ "Зевс-2021", а зараз ОСОБА_1 , істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі у цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином, і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі. Поряд із цим, власник, чиї права порушено, може скористатися не будь-яким, а саме ефективним способом захисту, оскільки вирішення вимог про знесення самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника (користувача) земельної ділянки про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою. При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення (постанова Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 925/366/18). З огляду на викладене, позовні вимоги прокурора по суті не суперечать загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод;
- щодо відсутності, на думку представника відповідача, суспільного інтересу, на захист якого подано позовну заяву, прокурор зазначає, що положення статті 1, частини 1 статті 83, частини першої статі 84, статті 122 Земельного кодексу України, статей 1, 2, 6,10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об'єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності;
- в результаті незаконної реєстрації права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , порушено права, майнові інтереси законного власника земельної ділянки - територіальної громади м. Дніпра, яка позбавлена можливості користуватись та розпоряджатися цією земельною ділянкою. Отже, правовідносини, пов'язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, беззаперечно становлять "суспільний", "публічний" інтерес;
- щодо належності спору до господарського судочинства: прокурор вказує, що враховуючи те, що предметом розгляду даної позовної заяви є незаконність набуття права власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю магазину, який використовуються саме для господарської діяльності, побудованого на земельній ділянці комунальної форми власності, що не надавалася для вказаної мети, за відсутності будь-яких дозвільних документів, а вимогами є усунення перешкод в користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва, що за своїм функціональним призначенням є господарською спорудою та може використовуватися відповідно до статті 50 Цивільного кодексу України для підприємницької діяльності, зазначений спір може бути вирішено виключно господарським судом;
- відтак, з урахуванням характеру спірних правовідносин, справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а пред'явлення позову, у тому числі, до фізичної особи, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, не змінює правової природи юридичного спору та в цьому випадку не є підставою для вирішення його в порядку цивільного судочинства. В даному випадку, предметом спору є нежитлова будівля площею 18,8 кв. м, а тому єдиним способом використання цього майна є господарська діяльність, що серед іншого підтверджено Актами обстеження, Протоколом огляду, а тому, не зважаючи на ту обставину чи є власник майна фізичною особою - підприємцем чи ні, спір підлягає розгляду виключно в порядку господарського судочинства.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.06.2024 справу №904/2467/23 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.
Ухвалою суду від 10.06.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 24.06.2024.
Ухвалою суду від 24.06.2024 продовжено строк підготовчого провадження по справі №904/2467/24 на тридцять днів до 05 вересня 2024 року включно, відкладено підготовче засідання у справі на 19.08.2024.
До суду 17.07.2024 надійшла заява Керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра про зміну предмета позову, в якій просив зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Зевс-2021" та ОСОБА_1 усунути перешкоди Дніпровській міській раді у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 18,8кв.м., привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва: будівлі, загальною площею 18,8 кв.м. та припинити володіння ОСОБА_1 вказаним вище нерухомим майном.
Ухвалою суду від 19.08.2024 прийнято до розгляду заяву Керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра про зміну предмета позову, яка надійшла до суду 17.07.2024; залучено до участі у справі у якості співвідповідача ОСОБА_1 ; залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 ; відкладено підготовче засідання у справі на 16.09.2024.
Ухвалою суду від 27.08.2024 задоволено заяву Керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області про забезпечення позову; заборонено ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо об'єкту нерухомого майна - будівлі загальною площею 18,8 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 2102102412101).
Ухвалою суду від 16.09.2024 прийнято до розгляду заяву Керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра про зміну предмета позову, яка надійшла до суду 27.08.2024 (вх. №40068/24), відкладено підготовче засідання у справі на 07.10.2024.
11 вересня 2024 року від ОСОБА_1 до господарського суду надійшла заява про закриття провадження у справі, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_1 не є суб'єктом підприємницької діяльності та не здійснює господарської діяльності. Тож, Дніпровська міська рада з використанням державного інструментарію - органу прокуратури переслідує саме ціль позбавити відповідача-2 права власності на нерухоме майно, яке він правомірно набув у власність;
- згідно з приписами статей 4, 20, 45 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не має повноважень, необхідних для розгляду по суті даної справи за участю фізичних осіб. Враховуючи, що відповідачем у справі є фізична особа - власник спірного майна, даний спір підлягає розгляду у загальному суді;
- з огляду на суб'єктний склад учасників спору та сам предмет спору, можливо зробити висновок, що вказані правовідносини між сторонами не мають господарського характеру, а позов, заявлений до відповідача, не стосується господарських відносин, як наслідок, даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Від відповідача-2 за допомогою системи "Електронний суд" 12.09.2024 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (вх. суду № 42921/24 від 12.09.2024), в якому він просить суд зупинити провадження у справі до розгляду аналогічної справи № 914/1785/22 Великою палатою Верховного Суду в порядку пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою суду від 07.10.2024 в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження по справі №904/2467/24 до розгляду аналогічної справи №914/1785/22 Великою Палатою Верховного Суду - відмовлено, оскільки з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що 18 вересня 2024 року Великою Палатою Верховного Суду прийнято постанову у справі № 914/1785/24.
Ухвалою суду від 07.10.2024 відкладено підготовче засідання на 04.11.2024.
01 листопада 2024 року від прокуратури до господарського суду надійшла заява про зміну предмета позову, якою просить:
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Зевс-2021" та ОСОБА_1 усунути перешкоди Дніпровській міській раді у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 18,8кв.м., привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва: будівлі, загальною площею 18,8 кв.м.;
- скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - будівлю загальною площею 18,8кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер 2102102412101), за ОСОБА_1 , проведену 07.06.2024 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко В.В. (номер відомостей про речове право 55368564), із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна 2102102412101.
Ухвалою суду від 04.11.2024 прийнято до розгляду заяву Керівника Західної окружної прокуратури про зміну предмета позову, яка надійшла до суду 01.11.2024 (вх. №50688/24); закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судове засідання на 02.12.2024.
У судове засідання позивач та третя особа не з'явилися, про дату, час, місце судового розгляду повідомлені належним чином.
Направлена судом, на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу третьої особи: 49000, м. Дніпро, вул. Григорія Приходька, 49, ухвала суду про відкладення підготовчого провадження повернута підприємством зв'язку з відміткою: "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 94-99 том 2); згідно довідки Укрпошти форми 20, направлена на адресу третьої особи ухвала суду від 04.11.2024 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду повернута підприємством зв'язку з відміткою: "адресат відсутній за вказаною адресою".
Представник позивача приймав участь у попередньому засіданні 04.11.2024, в якому судом було повідомлено про дату та час розгляду справи по суті. Крім того, позивач та відповідач-2 були повідомлені про день, час та місце даного судового засідання шляхом направлення ухвали суду від 04.11.2024 до їх Електронних кабінетів в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені Довідки про доставку електронного листа, згідно з якими ухвала суду від 04.11.2024 доставлена до Електронного кабінету позивача та відповідача - 04.11.2024. Жодних клопотань від позивача та відповідача-2 до суду не надходило.
За таких обставин, підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.
Судом досліджені наявні в матеріалах справи докази.
У судовому засіданні 02.12.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши доводи прокурора відділу прокуратури, представників позивача та відповідача-1, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -
Під час реалізації представницьких повноважень Західною окружною прокуратурою міста Дніпра встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 без будь-яких на те правових підстав.
Установлено, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , у власність чи користування будь-яким фізичним чи юридичним особам не передавалась. Більш того, розпорядчий документ, на підставі якого об'єкту нерухомості, розташованому на земельній ділянці присвоєно адресу у АДРЕСА_1 не видавався, що свідчить про самовільне зайняття земельної ділянки комунальної власності, чим грубо порушено право комунальної власності територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради.
За відсутності будь-яких правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, за адресою: АДРЕСА_1 , збудовано нерухоме майно - будівлю, загальною площею 18,8 кв.м., що свідчить про те, що зазначене нерухоме майно є самочинним будівництвом в розумінні статті 376 ЦК України.
Під час вивчення законності набуття речових прав на об'єкти нерухомого майна, дотримання вимог містобудівного та земельного законодавства окружною прокуратурою з'ясовано, що 10.06.2020 державним реєстратором приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер О.М. зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна - будівля, загальною площею 18,8 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 , за громадянкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Підставою виникнення права власності на вищезазначений об'єкт нерухомого майна зазначено реєстраційне посвідчення, серія та номер: 1519-45, від 28.02.2002, видане КП "ДМБТІ ДОР". У подальшому, 30.11.2020 право власності на нерухоме майно - будівлю загальною площею 18,8 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , від ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зевс-2021" (код ЄДРПОУ 44062349) на підставі Акту прийому-передачі нерухомого майна №4346; 4347 від 30.11.2020, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л.Г.
Разом з тим, відомості щодо укладення договору оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні. Відповідно до інформації КП "Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації" Дніпровської міської ради від 18.09.2023 №9686 встановлено, що технічна інвентаризація та державна реєстрація права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , КП "ДМБТІ" ДМР не проводилась. Реєстраційне посвідчення, серія та номер: 1519-45, від 28.02.2002 на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , КП "ДМБТІ" ДМР не оформлювалось та не надавалось.
Відповідно до інформації Дніпровської міської ради № 7/11-1022 від 23.04.2024, рішення виконкому Дніпропетровської міської ради 2002 року, на підставі якого нібито видано реєстраційне посвідчення серія та номер: 1519-45, від 28.02.2002, не виявлено, будь-яких звернень не надходило.
Відповідно до інформації Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 14.09.2023 №12/19- 311 встановлено, що за даними інформаційної бази містобудівного кадастру та адресного плану міста адреса " АДРЕСА_1 " офіційно жодному об'єкту нерухомості на території міста не надавалась. Паспорти прив'язки тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, містобудівні умови та обмеження про проєктування об'єктів будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , Головним архітектурно-планувальним управлінням Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради не оформлювалися.
Відповідно до інформації Комунального підприємства "Дніпровські активи" Дніпровської міської ради від 12.09.2023 №546/д-05 встановлено, що договори про використання об'єктів благоустрою міста не за функціональним призначенням між КП "Дніпровські активи" та ОСОБА_2 , ТОВ "Зевс-2021" за адресою: м. Дніпро, вулиця Титова, 29П, не укладались.
Згідно з інформацією Дніпровської міської ради № 7/11-1022 від 23.04.2024 з метою встановлення факту використання земельної ділянки державними інспекторами інспекції з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради здійснено виїзд на місцевість та складено акт обстеження, відповідно до якого земельна ділянка розташована по фактичному розміщенню торгівельного павільйону з продажу тютюнових виробів та обміну валют.
Таким чином, ОСОБА_2 , уникаючи установленого чинним законодавством порядку набуття у користування земельної ділянки, отримання дозволу на будівництво, прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту, самочинно збудувала вказаний об'єкт та набула право власності на нього, на підставі документів, які уповноваженим органом не видавались, та у подальшому здійснила відчуження вказаного майна шляхом передачі за актом приймання - передачі нерухомого майна до ТОВ "Зевс-2021".
Прокурор посилається на те, що безпідставне набуття права власності на нерухоме майно суперечить засадам містобудівної діяльності в Україні, визначеним Законом України "Про основи містобудування", є перешкодою у розв'язанні питань прогнозування розвитку, планування і забудови населених пунктів, регулювання земельних відносин, створення соціальної, інженерної і транспортної інфраструктури через відсутність можливості належного ведення містобудівного кадастру, призводить до порушення майнових прав та інтересів держави.
Також посилається на те, що відповідачем незаконно використовується земельна ділянка, майно експлуатується з порушенням вимог містобудівного законодавства, що є підставою для скасування державної реєстрації речових прав та зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку у судовому порядку.
Передумовою для державної реєстрації права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна є отримання дозвільних документів у сфері містобудівної діяльності, у тому числі тих, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта нерухомого майна та речових прав на земельну ділянку.
З відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяження убачається, що для здійснення державної реєстрації права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна - будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 , приватному нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер О.М., надано реєстраційне посвідчення, серія та номер: 1519-45, від 28.02.2002, видане КП "ДМБТІ ДОР".
Однак, жодного документу, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси під час проведення державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна - будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , дані щодо технічної інвентаризації зазначеного об'єкту, не надано.
Разом з тим, відповідно до інформації Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, за даними інформаційної бази містобудівного кадастру та адресного плану міста адреса " АДРЕСА_1 " офіційно жодному об'єкту нерухомості на території міста не надавалась.
Паспорти прив'язки тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, містобудівні умови та обмеження про проєктування об'єктів будівництва за адресою: АДРЕСА_1 Головним архітектурно-планувальним управлінням Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради не оформлювалися.
Згідно листа №10/1-156 від 25.09.2023 Управління державного архітектурного-будівельного контролю Дніпровської міської ради, в реєстрі будівельної діяльності наявна наступна інформація за адресою: АДРЕСА_1 :
- повідомлення про початок будівельних робіт від 03.07.2020 ДП 061201851233;
- реєстрація декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 28.07.2020 ДП 101200728803.
Як убачається з наданих Управлінням державного архітектурного-будівельного контролю Дніпровської міської ради документів, 10.06.2020, тобто на момент державної реєстрації права власності на нерухоме майно - будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), відомості щодо видачі/реєстрації документів, які надають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва за адресою: АДРЕСА_1 були відсутні. А подані документи від 03.07.2020 (повідомлення про початок будівельних робіт) та від 28.07.2020 (декларація про готовність об'єкта до експлуатації) стосуються лише капітального ремонту нерухомого майна.
Таким чином, в Державному реєстрі речових право на нерухоме майно здійснено реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на нерухоме майно - будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , не зважаючи на той факт, що державному реєстратору надані для реєстрації документи, що уповноваженими органами не видавались. В свою чергу той факт, що спірна будівля станом на 10.06.2020 не введена в експлуатацію, адреса цьому об'єкту нерухомості не присвоювалася, свідчить про те, що така будівля є самочинним будівництвом.
Прокурор вважає, що відповідачем незаконно використовується земельна ділянка, майно експлуатується з порушенням вимог містобудівного, екологічного законодавства, що є підставою для скасування державної реєстрації речових прав та зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку у судовому порядку. Повернення земельної ділянки у тому стані, який є на теперішній час, не призведе до поновлення порушених інтересів держави у повному обсязі, оскільки наявна на земельній ділянці самочинна забудова беззаперечно створюватиме перешкоди власнику при подальшій реалізації правомочностей щодо цієї земельної ділянки. 3 огляду на викладене, вбачається найбільш ефективним та доцільним способом захисту та реального поновлення порушених інтересів держави усунення перешкод власнику у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , є її повернення власнику з приведенням відповідачем у придатний до використання стан шляхом знесення самочинного будівництва.
У зв'язку з наведеним, прокурор просить:
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Зевс-2021" та ОСОБА_1 усунути перешкоди Дніпровській міській раді у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 18,8кв.м., привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва: будівлі, загальною площею 18,8 кв.м.;
- скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - будівлю загальною площею 18,8кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер 2102102412101), за ОСОБА_1 , проведену 07.06.2024 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко В.В. (номер відомостей про речове право 55368564), із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна 2102102412101.
Предметом доказування у цій справі є обставини, пов'язані з наявністю правових підстав для зобов'язання усунути перешкоди у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно із закриттям розділу.
За приписами статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини 1, 2 статті 319 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з положеннями статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.
Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем повинна бути лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.
Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.
Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Якщо ж на час подання позову порушення припинилися, то й відпадає підстава для пред'явлення негаторного позову. Власник має право у даному випадку вимагати лише відшкодування збитків або застосувати інший спосіб захисту свого права. Характерною ознакою такого позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов'язально-правовими засобами.
Згідно з частинами 1, 2, 3, 4 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Відповідно до частин 2, 3 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Згідно з частиною 2 статті 212 Земельного кодексу України приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
Отже, залежно від ознак самочинного будівництва особи, зокрема, органи місцевого самоврядування, можуть вимагати від особи, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво, знесення самочинно збудованого об'єкта або проведення перебудови власними силами або за її рахунок; приведення земельної ділянки в попередній стан або відшкодування витрат. При цьому знесення самочинного будівництва можливе добровільно особою, яка його здійснила (здійснює), а також, за наявності для цього підстав, примусово, однак лише за рішенням суду, зокрема, ухваленим за позовом відповідного органу місцевого самоврядування та у разі неможливості здійснити перебудову такого будівництва.
Прокурор просить зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Зевс-2021" та ОСОБА_1 усунути перешкоди Дніпровській міській раді у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 18,8 кв. м, привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва: будівлі, загальною площею 18,8 кв. м.
Разом з цим, згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що на підставі Договору купівлі-продажу від 07.06.2024 №1070, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко В.В., зареєстровано право приватної власності на будівлю загальною площею 18,8 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2102102412101; індексний номер рішення: 73550925; номер запису про право власності: 55368564) за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відтак, право власності ТОВ "Зевс-2021" за даними Державного реєстру речових прав припинено 07.06.2024.
Доказів користування Товариством з обмеженою відповідальністю "Зевс-2021" земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 , або здійснення будь-яких перешкод Дніпровській міській раді Товариством з обмеженою відповідальністю "Зевс-2021" у користуванні земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 , після відчуження спірного нерухомого майна ОСОБА_1 прокурором до суду не надано.
З огляду на викладене, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Зевс-2021" наразі не є власником спірної нерухомості та користувачем спірної земельної ділянки, господарський суд вважає, що позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зевс-2021" є необґрунтованими та недоведеними, а отже такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо вимог прокурора про зобов'язання ОСОБА_1 усунути перешкоди Дніпровській міській раді у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва та скасування державної реєстрації права власності на об'єкт самочинного будівництва суд зазначає таке.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, ОСОБА_1 подала до суду клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що спір за її участю не підвідомчий господарському суду.
Здійснивши оцінку доказів, які подані до позовної заяви прокурора, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі стосовно вимоги прокурора до ОСОБА_1 згідно п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, виходячи з наступного.
Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Предметом спору по даній справі, є вимога прокурора про зобов'язання ОСОБА_1 усунути перешкоди Дніпровській міській раді у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва та скасування державної реєстрації права власності на об'єкт самочинного будівництва.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Відповідно до положень статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є:
- по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства,
- по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа-учасник приватноправових відносин.
Отже, у порядку цивільного судочинства, зазвичай, можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є, як правило, фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Ггосподарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці (пункт 1 частини першої статті 20 ГПК України).
Таким чином, критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно характер спірних правовідносин та суб'єктний склад учасників процесу.
За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (див. пункти 5, 10, 14 цієї статті).
З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України , а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності. Аналогічна правова позиція щодо розмежування господарської та цивільної юрисдикції наведена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18, від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18.
Отже, ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18, від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18, від 25.02.2020 у справі № 916/385/19 та постановах Верховного Суду від 06.06.2023 у справі № 920/277/22, від 10.05.2023 у справі № 920/343/22, від 10.05.2023 у справі № 920/155/22.
За змістом статей 177 та 181 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі нерухомі (нерухоме майно, нерухомість), такі як земельні ділянки та об'єкти, розміщені на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни цільового призначення.
Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст. 42 Конституції України.
Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом (ст. 320 ЦК України).
Однак, для встановлення використання такого майна для здійснення підприємницької діяльності, потрібно з'ясувати, що воно використовується для ведення відповідної діяльності саме фізичною особою, адже фізична особа вправі укладати щодо належного їй майна договори і не у межах господарської діяльності (наприклад, передати в оренду).
Згідно із частиною першою статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Втім, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 (пункт 6.40) виснувала, що у спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб'єктному складу (фізична чи юридична особа). Адже господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності як за участю юридичних осіб, так і за участю фізичних осіб-підприємців, а в певних випадках і за участю осіб, які не мають статусу суб'єкта господарювання.
Суд зазначає, що придбання фізичною особою об'єкту нерухомого майна за договором купівлі-продажу саме по собі не вказує на цивільну юрисдикцію спору щодо виконання такого договору, а з'ясуванню підлягає передусім використання об'єкту речових прав саме для здійснення власної підприємницької діяльності.
ОСОБА_1 під час розгляду справи посилалась на те, що не здійснює підприємницьку діяльність за спірною адресою, у зв'язку з чим звернулась до суду із відповідним клопотанням, в якому просила суд закрити провадження по справі, оскільки вказаний спір повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 (відповідач-2) є особою без статусу фізичної особи-підприємця, і доказів використання відповідачем-2 майна для здійснення власної підприємницької діяльності прокурор не подав. Вказані доводи під час розгляду справи судом прокурором та позивачем не спростовані, належних доказів здійснення підприємницької діяльності саме ОСОБА_1 матеріали справи не містять.
Зважаючи на обставини цієї справи, врахувавши наведені вище критерії розмежування судової юрисдикції, суд приходить до висновку, що цей спір підлягає розгляду судом цивільної юрисдикції, оскільки відсутні докази здійснення відповідачем-2 господарської (підприємницької) діяльності у цьому спорі, тому спірні правовідносини не мають господарського (підприємницького) характеру.
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, які викладені у постанові від 16.10.2024 у справі № 914/15/24.
За викладеного, клопотання відповідача-2 про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, підлягає задоволенню.
Щодо представництва прокурором інтересів держави в даній справі.
Прокурор посилається, серед іншого, на статтю 23 Закону України "Про прокуратуру", а також зазначає, що вже самого факту бездіяльності обласної державної адміністрації та міської ради для втручання прокурора є достатньо.
Наявність у позивача повноважень у сфері земельних правовідносин та прав для їх захисту, які за обставинами справи ними не здійснюються, прокурор обґрунтовує посиланням на Конституцію, Земельний кодекс України та Цивільний кодекс України.
Як убачається з матеріалів справи, на виконання частин третьої - п'ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України та частин третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне здійснення захисту інтересів держави міською радою, яка не вжила заходів для відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права у судовому порядку.
На підтвердження прокурор надав належним чином засвідчені докази надсилання ним на адресу позивача у справі листів від 08.09.2023 за №04/51-4875вих-23 та від 15.12.2023 № 04/51-6869вих-23, в яких повідомлялось про встановлені факти порушення законодавства при реєстрації права власності та самовільному зайнятті земельної ділянки на АДРЕСА_1 шляхом проведення державної реєстрації речових прав, а також безпідставне набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 2102102412101), що є самочинним будівництвом на підставі документів, які відповідними органами місцевого самоврядування не видавалися, який отримано та зареєстровано Дніпровською міською радою 15.12.2023 під вхідним номером №12/3814.
Однак, органом місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, заходів щодо захисту та поновлення прав територіальної громади на спірну земельну ділянку не вжито, що підтверджується листом Дніпровської міської ради від 23.04.2024 № 7/11-1022, та свідчить про наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з даним позовом.
Вказане свідчить про нездійснення Дніпровською міською радою захисту порушених інтересів держави, що, відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", надає підстави органам прокуратури для вжиття заходів представницького характеру. Варто зазначити, що дійсно інтереси держави повинні захищати насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, у тому числі шляхом подання відповідних позовних заяв, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Проте для того, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19), прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 43).
Отже, у цій справі прокурор, звертаючись з позовом до суду, дотримався передбачених чинним законодавством вимог для представництва інтересів держави.
Щодо скасування заходів до забезпечення позову.
Згідно частин 9, 10 статті 145 Господарського процесуального кодексу України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
Так, ухвалою суду від 10.06.2024 судом було вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Зевс-2021" (ідентифікаційний код 44062349; вул. Троїцька, буд. 11, прим. 8, м. Дніпро, 49000) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо об'єкту нерухомого майна - будівлі загальною площею 18,8 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 2102102412101).
У подальшому, ухвалою суду від 27.08.2024 судом було вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення заборони ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; АДРЕСА_3 ) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо об'єкту нерухомого майна - будівлі загальною площею 18,8 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 2102102412101).
Зважаючи на те, що судом відмовлено у задоволенні позову до відповідача-1, а стосовно відповідача-2 провадження у справі закрито, суд дійшов висновку про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2024 та від 27.08.2024 по справі №904/2467/24.
Щодо розподілу витрат по сплаті судового збору.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п. 2 ч. 1, п. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
У зв'язку з відмовою у задоволені позовних вимог до відповідача-1 в повному обсязі, судовий збір покладається на Дніпропетровську обласну прокуратуру.
Згідно з частиною 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Стаття 7 Закону України "Про судовий збір" містить вичерпний перелік пунктів, за якими повертається сплачена сума судового збору.
Так, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 цього Закону сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду зокрема в разі закриття провадження.
Враховуючи, що провадження у справі до відповідача-2 закрито у зв'язку з тим, що спір не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, на користь Дніпропетровської обласної прокуратури з Державного бюджету підлягає поверненню судовий збір у сумі 2 422,40 грн.
Суд не вирішує питання повернення судового збору, так як клопотання про повернення судового збору в матеріалах справи відсутнє.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 145, 231 (п.1. ч.1) 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні позовних вимог Керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Зевс-2021" - відмовити у повному обсязі.
Судові витрати покласти на Дніпропетровську обласну прокуратуру.
Закрити провадження у справі в частині позовних вимог Керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до відповідача-2: ОСОБА_1 про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно із закриттям розділу.
Роз'яснити Керівнику Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області, що заявлені ним до ОСОБА_1 вимоги підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Скасувати заходи забезпечення позову у справі № 904/2467/24, вжиті ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2024 у вигляді заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Зевс-2021" (ідентифікаційний код 44062349; вул. Троїцька, буд. 11, прим. 8, м. Дніпро, 49000) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо об'єкту нерухомого майна - будівлі загальною площею 18,8 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 2102102412101).
Скасувати заходи забезпечення позову у справі № 904/2467/24, вжиті ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2024 у вигляді заборони ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; АДРЕСА_3 ) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо об'єкту нерухомого майна - будівлі загальною площею 18,8 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 2102102412101).
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 05.12.2024
Суддя Н.М. Євстигнеєва