02.12.2024 року м. Дніпро Справа № 908/1734/22
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Кощеєва І.М.,
при секретарі судового засідання: Ліпинському М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
на ухвалу Господарського суду Запорізької області (суддя Сушко Л.М.) від 18.07.2024р. у справі № 908/1734/22
за заявою Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, 04119, м. Київ, вул. Кошиця, 3
до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю “Солді Інфініті», 69063, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 11, код ЄДРПОУ 43144891
про визнання грошових вимог в розмірі 1 442 240,00 грн., -
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.07.2024р. у справі № 908/1734/22 грошові вимоги Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, 04119, м. Київ, вул. Кошиця, 3 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Солді Інфініті», 69063, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 11, код ЄДРПОУ 43144891 на суму 1 442 240,00 грн. - відхилено.
Не погодившись з даною ухвалою господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 18.07.2024р. у справі № 908/1734/22 та прийняти нове рішення, яким задовольнити кредиторські вимоги Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків у повному обсязі, зобов'язати арбітражного керуючого Литвиненко Сергій Сергійович здійснити відповідні зміни, щодо включення кредиторських вимог Центрального міжрегіонального ДПС по роботі з великими платниками податків в реєстр вимог кредиторів.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема вказує, що станом на 24.04.2024 року за ТОВ “Солді Інфініті» обліковується заборгованість у загальній сумі 4 902 811,00 грн. Тобто розмір податкового боргу збільшився на 1 442 240,00 грн., що виник після відкриття провадження у справі № 908/1734/22 про банкрутство ТОВ “Солді Інфініті», а відповідно є поточними зобов'язаннями, що виникли з підстав несплати нарахованих штрафних санкцій.
За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки боржника складено акт від 12.01.2024 № 27/Ж5/31-00-07-01-03-20/43144891 та винесено податкові повідомлення - рішення по податку на додану вартість від 04.03.2024 № 265/Ж10/31-00-07-01-03-25 по податку на додану вартість на загальну суму 1 438 500 грн (основний платіж - 1 150 800 грн та штрафна санкція - 287 700 грн), від 04.03.2024 № 264/Ж10/31-00-07-01-03- 25 по податку на додану вартість на загальну суму 3 400 грн та від 04.03.2024 Хе 263/ Ж10/31 -00-07-01- 03-25 на загальну суму 340 грн.
Вищезазначені податкові повідомлення-рішення вважаються врученими ТОВ “Солді Інфініті» у день, що зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення, тобто 22.03.2024 року, та не були оскаржені боржником як в адміністративному, так і в судовому порядку, тому згідно з вимогами ПК України обов'язок боржника сплатити податковий борг не припинився.
Апелянт також зазначає, що в оскаржуваній ухвалі, суд попередньої інстанції жодним чином не навів докази та не обґрунтував чому саме наведені доводи скаржника у заяві про кредиторські вимоги повинні бути відхиленими. Жодним чином не спростовано доводи податкового органу щодо оскарження боржником у судовому порядку зовсім іншого податкового повідомлення-рішення, аніж того, що зазначене у заяві про кредиторські вимоги. Також, Господарський суд Запорізької області взагалі не взяв до уваги судову практику щодо неузгоджених сум грошових зобов'язань, включаючи ту, що зазначалась скаржником у заяві про кредиторські вимоги.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 18.07.2024р. у справі № 908/1734/22, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 02.12.2024р.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.11.2024р. клопотання представника Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків та ліквідатора - Литвиненко Сергія Сергійовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено, ухвалено судове засідання у справі № 908/1734/22, призначене на 02.12.2024р. о 11:30 год., провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із забезпеченням її проведення для представника Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків та ліквідатора - Литвиненко Сергія Сергійовича з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв'язку "EasyCon".
Ліквідатор в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважає оскаржувану ухвалу законною та обгрунтованою, прийняту з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу апелянта безпідставною, посилаючись при цьому на нарахування апелянтом боржнику податкових зобов'язань з податку на додану вартість за вересень 2023 року, тобто за період після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі, що суперечить ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства.
Апелянт не скористався правом участі у судовому засіданні та не забезпечив явку представника.
Враховуючи, що неявка представника апелянта в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, а явка представників учасників справи в судове засідання апеляційним судом не визнавалася обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу по суті у відсутності представника апелянта.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення ліквідатора, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.11.2022. відкрито провадження у справі № 908/1734/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Солді Інфініті», 69063, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 11, код ЄДРПОУ 43144891. Визнані грошові вимоги кредитора - Приватного підприємства “Рурал Інформ», 04086, м. Київ, вул. Бугорна, 9 до боржника на суму 83 310,00 грн. - 1 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 750 000,00 грн. - 4 черга задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Клименка Олександра Юрійовича.
03.11.2022. за №69473 у встановленому законодавством порядку оприлюднено повідомлення про відкриття справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Солді Інфініті», 69063, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 11, код ЄДРПОУ 43144891.
Постановою Господарського суду Запорізької області від 04.04.2023р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Солді Інфініті» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Клименка Олександра Юрійовича.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.02.2024. відсторонено арбітражного керуючого Клименка Олександра Юрійовича від виконання повноважень ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю “Солді Інфініті». Новим ліквідатором призначено арбітражного керуючого Литвиненка Сергія Сергійовича (свідоцтво №2055 від 14.01.2022 року, адреса: АДРЕСА_1 ).
26.04.2024. до Господарського суду Запорізької області в порядку статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства надійшла заява Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків з грошовими вимогами до боржника в загальному розмірі 1 442 240,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Запорізької від 11.06.2024. заяву Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків прийнято та призначено до розгляду в засіданні господарського суду 25.06.2024. Зобов'язано розпорядника майна - надати повідомлення про розгляд заяви з грошовими вимогами до боржника з нормативним та документальним обґрунтуванням, повідомлення також направити заявнику, докази направлення надати суду.
15.06.2024. від ліквідатора до господарського суду надійшло повідомлення про розгляд заяви з грошовими вимогами до боржника, у якому зокрема зазначено, що оскільки податкове повідомлення -рішення 21.04.2024 №265/Ж10/31-00-07-01-03-25, в частині донараховання боржнику податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 1 438 500 грн. з яких 1 150 800.00 - сума основного зобов'язання, та 287 700.00 - штрафна санкція з якого вбачається, що ТОВ “Солді інфініті» було занижено податкове зобв'язання з ПДВ за вересень 2023 року, тобто за період після введення ліквідаційної процедури, грошові вимоги Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків в сумі 1 442 240 грн. є необгрунтованими. Вказане стосується і застосованої до Боржника адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу в тому числі і за податковими-повідомленнями-рішеннями 04.03.2024 №263/Ж10/31-00-07-01-03-25 та №264/Ж10/31-00-07-01-03-25.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.07.2024р. у справі № 908/1734/22 грошові вимоги Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до Товариства з обмеженою відповідальністю “Солді Інфініті» на суму 1 442 240,00 грн. - відхилено.
Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість ухвали Господарського суду Запорізької області від 18.07.2024 р. у справі № 908/1734/22, яка і є предметом апеляційного перегляду, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
На час відкриття провадження у справі та постановлення оскаржуваної ухвали набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Частиною 2 Прикінцевих та Перехідних Положень Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992р., № 31, ст. 440 із наступними змінами).
Частиною 4 ст. 60 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом.
Заяви з вимогами поточних кредиторів розглядаються господарським судом у порядку черговості їх надходження. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд своєю ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.
Вимоги поточних кредиторів погашаються в порядку черговості, визначеної статтею 64 цього Кодексу.
Порядок же виявлення кредиторів боржника встановлений у ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.
Так, згідно з ч.ч. 1, 2, 3, 4, 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.
Заява кредитора має містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; найменування боржника, його місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); ім'я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені); виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування; відомості про наявність заставного майна боржника, яке є забезпеченням вимог; перелік документів, що додаються до заяви.
До заяви в обов'язковому порядку додаються докази сплати судового збору, докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна, а також документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника.
Для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.
Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.
За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Зі змісту заяви Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про грошові вимоги до боржника вбачається, що станом на 24.04.2024 року за ТОВ “Солді Інфініті» обліковується заборгованість у сумі 1 442 240,00 грн., що виникла після відкриття провадження у справі № 908/1734/22 про банкрутство ТОВ “Солді Інфініті» та є поточним зобов'язанням, яке виникло з підстав несплати нарахованих штрафних санкцій, а саме: З податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (ккдб 14010100) у сумі 1 442 240,00 грн.: - 340,00 грн. - борг виник 05.04.2024 - податкове повідомлення рішення (форма “ПС») № 263/Ж10/31-00-07-01-03-25 від 04.03.2024 винесене на підставі акта перевірки № 27/Ж5/31-00-07-01-03-20/43144891 від 12.01.2024; - 3 400,00 грн. - борг виник 05.04.2024 - податкове повідомлення-рішення (форма “ПС») № 264/Ж10/31-00-07-01-03-25 від 04.03.2024 винесене на підставі акту перевірки № 27/Ж5/31-00-07-01-03-20/43144891 від 12.01.2024; - 1 438 500,00 грн. - борг виник 21.04.2024 - податкове повідомлення-рішення (форма “Р») № 265/Ж10/31-00-07-01-03-25 від 04.03.2024 винесене на підставі акту перевірки № 27/Ж5/31-00-07-01-03-20/43144891 від 12.01.2024.
Згідно ж з податковим повідомленням - рішенням від 04.03.2024 №265/Ж10/31-00-07- 01-03-25, в частині донарахування боржнику податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 1 438 500 грн. з яких 1 150 800,00 - сума основного зобов'язання, та 287 700,00 - штрафна санкція вбачається, що ТОВ “Солді інфініті» було занижено податкове зобов'язання з ПДВ за вересень 2023 року (зокрема зазначено, що ТОВ “Солді інфініті» зобов'язаний не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку, а саме 15.09.2023р. визначити податкові зобов'язання з ПДВ у сумі 1 150 800,34 грн. та відобразити їх у складі декларації з податку на додану вартість за вересень 2023), тобто за період після введення ліквідаційної процедури. Вказане стосується і застосованої до боржника адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу в тому числі і за податковими-повідомленнями-рішеннями від 04.03.2024 №263/Ж10/31-00-07-01-03-25 та №264/Ж10/31-00-07-01-03-25.
Отже, заявлені Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків кредиторські вимоги до банкрута на загальну суму 1 442 240,00 грн., виникли після визнання боржника банкрутом, тому не є поточними вимогами, якими є лише вимоги, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство та до визнання боржника банкрутом.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства, з дня ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, крім укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу у процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута; відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю; продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Кодексом; скасовуються арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, та інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, члени виконавчого органу (керівник) банкрута звільняються з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута.
Згідно з ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Згідно з п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Пунктом 31.1 ст. 31 Податкового кодексу України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.
Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
Відповідно до п. 37.2 ст. 37 Податкового кодексу України, податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку.
В п. 5.1 ст. 5 Податкового кодексу України визначено, що поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених ст. 1 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Податкового кодексу України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства, з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", проведення комплексних перевірок з метою виявлення фінансових рахунків та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (крім особливостей функціонування єдиного рахунку, подання звітності щодо суми нарахованого єдиного внеску), зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Як визначено в п. 87.10 ст. 87 Податкового кодексу України, з моменту винесення судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок погашення грошових зобов'язань, які включені до конкурсних кредиторських вимог контролюючих органів до такого боржника, визначається згідно з Кодексом України з процедур банкрутства без застосування норм цього Кодексу.
Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Процедура набуття кредитором статусу учасника провадження у справі про банкрутство з 21.10.2019 встановлена статтею 45 Кодексу України з процедур банкрутства.
З урахування вищевикладеного, поточні вимоги кредитора - це неоплачені боржником вимоги, які виникли в процедурах банкрутства, за період після відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство і до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора. При цьому в ліквідаційній процедурі у банкрута не можуть виникати зобов'язання зі сплати обов'язкових платежів, оскільки господарська діяльність банкрута завершується і строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав.
Звільнення від обов'язку щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін сплати яких настав у період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, передбачено законом (частина перша статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства), що в свою чергу зумовлює раціональне сподівання такого боржника на те, що після встановлення його неплатоспроможності у нього не виникають додаткові зобов'язання. Причому на такі сподівання боржника не впливають вчинені ліквідатором непослідовні дії з подання звітності до податкового органу.
Відповідно до ч. 3 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства з метою виявлення кредиторів з вимогами за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, господарський суд здійснює офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури на офіційному веб-порталі судової влади України.
Отже, після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури вимоги можуть заявляти виключно поточні кредитори із поточними вимогами, на які не поширюються обмеження, встановлені ч. 1 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства.
04.04.2023р. Господарським судом Запорізької області визнано ТОВ “Солді Інфініті» банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру, тобто в боржника не виникло грошове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість та нарахованих за його не сплату штрафних санкцій у загальному розмірі 1 442 240,00 грн., адже воно розраховано за період після визнання його банкрутом (за вересень 2023р.).
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.07.2018 року у справі № 813/2095/16 зазначено наступну правову позицію: «З огляду на правовий зміст та аналіз наведених норм матеріального права у їх взаємному зв'язку, суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшли правомірного висновку, щодо вимог Інспекції, включених до конкурсних вимог у справі про банкрутство Товариства, не застосовуються норми Податкового кодексу України, а решта вимог Інспекції не підлягають задоволенню, з огляду на визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» наслідки визнання боржника банкрутом».
Крім цього, дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.10.2020 року у справі №15/293-б, в якій зазначено: «У ліквідаційній процедурі нові зобов'язання у банкрута можуть виникати виключно у випадках, прямо передбачених у КУзПБ, і порядок їх виконання визначений спеціальними нормами цього Кодексу. Такими випадками є зобов'язання з оплати поточних комунальних і експлуатаційних витрат та інших витрат, пов'язаних зі здійсненням ліквідаційної процедури. Подання боржником, щодо якого введено ліквідаційну процедуру, декларацій до контролюючого органу не є підставою виникнення у такого боржника зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін сплати яких настав в період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом (висновок Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 910/14827/16). Звільнення від податкового обов'язку щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін сплати яких настав в період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, передбачено законом (ч. 1 ст. 38 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом), а також зумовлює раціональне сподівання такого боржника на те, що після встановлення його неплатоспроможності у нього не виникають додаткові зобов'язання. В цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об'єднаної палати Касаційного господарського суду над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду над висновками об'єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного господарського суду. Враховуючи наведене вище, а також висновки Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 910/14827/16 (щодо застосування приписів статті 38 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом у поєднанні з положенням Податкового кодексу України), колегія суддів у цій справі дійшла висновку про законність та обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій щодо відхилення заявлених ГУ ДФС грошових вимог. З цих же підстав, колегією суддів не приймається до уваги посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 01.08.2018 у справі № 911/254/16».
Правова позиція з цього питання викладена і в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.01.2021 року у справі № 916/4181/14: «боржник у справі про банкрутство, щодо якого ухвалене рішення про визнання його банкрутом, на підставі положень статті 38 Закону про банкрутство має право на легітимне очікування бути звільненим від податкового обов'язку щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін сплати яких настав у період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом. Легітимні очікування боржника безпосередньо випливають із частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Характеристика очікувань боржника як легітимних поєднує в собі їх законність, яка зумовлена реалізацією особою належного їй суб'єктивного права, та обґрунтованість, тобто зумовлену законом раціональність сподівань учасників суспільних відносин. Звільнення від обов'язку щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін сплати яких настав у період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, передбачено законом (частина перша статті 38 Закону про банкрутство, частина перша статті 59 КУзПБ), що в свою чергу зумовлює раціональне сподівання такого боржника на те, що після встановлення його неплатоспроможності у нього не виникають додаткові зобов'язання. Водночас, ухвалюючи оскаржувані судові рішення в частині відмови у визнанні вимог Чорноморської ОДПІ на суму 8 332,20 грн., суди попередніх інстанцій правильно застосували положення статті 59 КУзПБ щодо наслідків визнання боржника банкрутом, які аналогічні наведеним у статті 38 Закону про банкрутство, оскільки навіть у разі самостійного подання боржником відповідних звітів до контролюючого органу такий факт не може бути передумовою виникнення у боржника зобов'язання щодо сплати податків і зборів. Нарахування за відповідними зобов'язаннями боржника повинні здійснюватися лише до моменту прийняття постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Наведене відповідає висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеному у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 910/14827/16, від 08.10.2019 у справі № 911/3883/16 та від 14.08.2019 у справі № 913/412/16 і судом касаційної інстанції не встановлено підстав, які б зумовлювали необхідність відступу від зазначено правового висновку. 10. Висновок щодо застосування норми права. 10.1. З дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у нього не виникає обов'язку зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які були нараховані за період після визнання боржника банкрутом, оскільки положеннями частини першої статті 38 Закону про банкрутство, які аналогічні за змістом положенням частини першої статті 59 КУзПБ, передбачено підставу для припинення обов'язку боржника, якого визнано банкрутом, щодо обчислення та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Самостійне подання ліквідатором звітності до податкового органу не є винятком з цього правила».
Також, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 25.06.2019 року у справі № 826/22478/15 зазначено: «Посилання контролюючого органу на те, що грошові зобов'язання з орендної плати за землю є поточними зобов'язаннями на які дія мораторію не поширюється, а відтак застосування фінансових санкцій за несвоєчасну сплату таких зобов'язань є обґрунтованим та відповідає приписам чинного законодавства, колегія суддів не приймає до уваги з огляду на те, що мораторій на задоволення вимог кредиторів та ліквідаційна процедура мають різні правові режими, зокрема наслідки мораторію застосовується до вимог кредиторів, які виникли до порушення справи про банкрутство, тоді як наслідки ліквідаційної процедури стосуються всіх вимог кредиторів, включаючи і поточних, зокрема з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута».
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство у постанові від 17.01.2024 у справі № 903/51/20 зазначив наступне: положеннями податкового законодавства визначено обов'язок платника податків подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, за кожний встановлений Податковим кодексом України звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню та обов'язок самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації.
Отже, для цілей розгляду грошових вимог податкового органу до боржника у справі про банкрутство та кваліфікації їх як конкурсних чи поточних, моментом виникнення грошових вимог податкового органу в розумінні Кодексу України з процедур банкрутства слід вважати перший день несплати боржником податку, що настає за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Податковим кодексом України для подання податкової декларації за відповідним податком.
Отже, враховуючи вищевикладену правову позицію в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, донарахування грошових зобов'язань, які відповідають поняттю «додаткові зобов'язання» в розумінні ч. 1 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства, за період після визнання ТОВ “Солді Інфініті» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є неправомірним.
За наведених обставин суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про відмову у визнанні грошових вимог Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до ТОВ “Солді Інфініті» на суму 1 442 240,00 грн., які виникли після визнання останнього банкрутом.
З огляду на усе вищевикладене апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги апелянта необґрунтованими, а оскаржувану ухвалу господарського суду, такою що відповідає нормам матеріального та процесуального права, отже підстави передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали Господарського суду Запорізької області від 18.07.2024р. у даній справі відсутні.
Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті скаржником судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на останнього.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 123, 129, 231, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 18.07.2024р. у справі № 908/1734/22 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від Запорізької області від 18.07.2024р. у справі № 908/1734/22 - залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повна постанова складена та підписана 04.12.2024 року.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя В.Ф. Мороз