вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"05" грудня 2024 р. Справа№ 910/6869/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Алданової С.О.
Корсака В.А.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
апеляційну скаргу
Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс»
на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 (повний текст складено 31.07.2024)
у справі № 910/6869/24 (суддя Князьков В.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг»
до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс»
про стягнення 106 027,32 грн,
Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг» (далі - ТОВ «Київенерго-Борг», Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просить стягнути з Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» (далі - КП «Житло-Сервіс», Підприємство) 87 755,01 грн інфляційних втрат та 18 272,31 грн 3% річних.
На обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання Підприємством зобов'язань за договором №8011103 від 01.11.2016 на постачання теплової енергії у гарячій воді в частині сплати заборгованості, встановленої рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/20007/23.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 позовні вимоги ТОВ «Київенерго-Борг» до КП «Житло-Сервіс» про стягнення 87 755,01 грн інфляційних втрат та 18 272,31 грн 3% річних задоволено частково. Стягнуто з КП «Житло-Сервіс» на користь ТОВ «Київенерго-Борг» 76 585,71 грн інфляційних втрат, 15 131,13 грн 3% річних та 2619,30 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Суд дійшов висновку, що обґрунтованими є вимоги Товариства про стягнення з Підприємства інфляційних нарахувань та 3% річних за період з 30.12.2021 по 10.04.2024, оскільки в цей період Товариству належало право вимоги до Підприємства про стягнення заборгованості за договором №8011103 від 01.11.2016, розмір якої встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 02.04.2024 у справі №910/20007/23.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 31.07.2024, КП «Житло-Сервіс» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Стягнути з позивача на користь відповідача в рахунок компенсації судових витрат: 4 542,00 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги, а також на професійну правничу допомогу у сумі 12 000,00 грн у суді першої інстанції та 8 000,00 грн у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування апеляційної скарги Підприємство посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та ненадання судом оцінки поданим відповідачем доказам.
Скаржник вважає, що суд задовольнив позов на користь неналежного позивача, оскільки з 11.04.2024, тобто до звернення з позовом у цій справі, Товариство вже не було кредитором Підприємства у грошовому зобов'язанні за договором №8011103 від 01.11.2016. За такої обставини апелянт вважає, що суд безпідставно стягнув з нього на користь Товариства інфляційні нарахування та 3% річних.
Також Підприємство зазначає, що суд не застосував норми права, що забороняють нарахування та стягнення інфляційних нарахувань, процентів річних та заборгованість населення за житлово-комунальні послуги.
Позиції учасників справи.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2024 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6869/24 та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою КП «Житло-Сервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 до надходження матеріалів справи №910/6869/24.
29.08.2024 матеріали справи №910/6869/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою КП «Житло-Сервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 у справі №910/6869/24. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом п'яти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз'яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом п'яти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/20007/23 за позовом за позовом ТОВ «Київенерго-Борг» до КП «Житло-Сервіс» про стягнення 221 076,10 грн за договором №8011103 від 01.11.2016 поставки теплової енергії у гарячій воді.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.04.2024 у справі №910/20007/23 позовні вимоги задоволено у повному обсязі, стягнуто з КП «Житло-Сервіс» 221 076,10 грн боргу, 2 653,00 грн витрат по сплаті судового збору.
Рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2024 у справі №910/20007/23 набрало законної сили 23.04.2024 та оскаржено в апеляційному порядку не було. Доказів зворотного матеріали справи не містять.
У рішенні від 02.04.2024 у справі №910/20007/23 Господарський суд міста Києва встановив, що 01.11.2016 КП «Житло-Сервіс» (споживач) та Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (перейменоване з 01.01.2019 в АТ «Київенерго», та з 09.08.2019 - в АТ «К.Енерго») (постачальник) уклали тимчасовий договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №8011103). За результатом обміну сторонами договору відповідними листами термін дії договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.11.2016 №8011103 було продовжено до 15.06.2018 на підставі листа ПАТ «Київенерго» від 03.08.2017 №050КЕК/15/12/6427. Цей лист є невід'ємною частиною договору на постачання теплової енергії від 01.11.2016 №8011103.
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у Договорі. Між сторонами виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму, що підтверджується документами, копії яких знаходяться у матеріалах справи. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Споживач відповідно до п. 2.3.1 договору зобов'язується дотримуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у Додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у Додатку 2. Виходячи з умов Договору, нарахування відповідачу за теплову енергію здійснювалися по приладах обліку. Відповідно до п. 4 Додатку 2 до Договору, дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку - 25 числа звітного місяця. Пунктом 5 Додатку 2 до Договору визначено, що Споживач, що має будинкові прилади обліку (незалежно від балансової належності приладів обліку теплової енергії), щомісячно надає Постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в РТМ "Голосієво" за адресою: вул. Ямська,18/20- не пізніше 28 числа звітного місяця. Відповідно до п. 9 Додатку 2 до Договору, Споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в РТМ "Голосієво" за адресою: вул. Ямська,18/20 оформлену Постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції; облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.
Пунктом 10 Додатку 2 до договору визначено, що споживач оплачує вартість використаної теплової енергії не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.
У рішенні від 02.04.2024 у справі №910/20007/23 Господарський суд міста Києва встановив, що зобов'язання за договором відповідач належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.11.2017 по 01.05.2018 виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.11.2023 становить 221 076,10 грн, що підтверджується обліковими картками (табуляграмами) за період листопад 2017 року - квітень 2018 року, довідкою про стан розрахунків за спожиту від АТ «К.Енерго» теплоенергію за тимчасовим договором №8011103 від 01.11.2016, розрахунком заборгованості за спожиту від АТ «К.Енерго» теплоенергію.
25.08.2021 заборгованість, яка виникла у відповідача перед АТ «К.Енерго» за тимчасовим договором про постачання теплової енергії у гарячій воді №8011103 від 01.11.2016, була придбана ТОВ «Спортсервіс-СТМ» (код ЄДРПОУ 32826328) на аукціоні з придбання майна банкрута - АТ «К.Енерго» за лотом №71, що підтверджується електронним протоколом №UA-PS-2021-08-10-000016-3 від 25.08.2021, Актом про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021 та витягом з Додатку №1 до Акта про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021.
14.09.2021 ТОВ «Спортсервіс-СТМ» на підставі протоколу загальних зборів учасників №1/2021 змінило назву на ТОВ «Київенерго-Борг».
Обставини наявності заборгованості Підприємства перед позивачем, факт наявності якої було встановлено судовим рішенням, покладені Товариством на обґрунтування позовних вимог про стягнення з Підприємства 3% річних та інфляційних, нарахованих за період з 26.08.2021 по 27.05.2024.
Підприємство проти задоволення позовних вимог заперечило та зазначило, що наявність заборгованості була встановлена у рішенні у справі №910/20007/23, доказів виникнення заборгованості станом на 26.08.2021 позивач не надав. Підприємство зазначило, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 було здійснено заміну сторони позивача у справі №910/20007/23 з ТОВ «Київенерго-борг» на ТОВ «КЕ-Борг 1», а 28.05.2024 КП «Житло-Сервіс» сплатило в повному обсязі заборгованість на рахунок нового кредитора.
За доводами Підприємства, Товариство вже не є кредитором за грошовим зобов'язанням зі сплати боргу за договором, а тому не має права вимагати стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних.
З наданих до відзиву документів встановлено, що ТОВ «Київенерго-Борг» листом від 09.11.2021 повідомило Підприємство про зміну кредитора за договором №8011103, а саме про те, що Товариство є правонаступником АТ «К.Енерго» згідно з результатом торгів активами АТ «К.Енерго» в процедурі банкрутства.
Листом від 29.12.2021 Товариство у відповідь на лист Підприємства №110/306-1774 від 13.12.2021 надало копії протоколу електронних торгів, акта про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021 та витяг з додатку до акту придбання майна на аукціоні.
Листом (вих. №23-к) від 12.08.2022 ТОВ «Київенерго-Борг» повідомило Підприємство про придбання ним заборгованості Підприємства перед АТ «К.Енерго» за договором №8011103 та просило Підприємство сплатити цю заборгованість у добровільному порядку. До цього листа Товариство додало в т.ч. копії акта про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021, протоколу загальних зборів учасників №1/2021 від 14.09.2021.
У наданому 30.07.2024 поясненні позивач зазначив, що згідно з рішенням загальних зборів учасників ТОВ «КЕ-Борг 1», оформленим протоколом №2 від 29.12.2023 (п. 3) встановлено, що право вимоги до боржників, зазначених у п. 2.1, 2.2, 2.3 та 2.4 цього протоколу щодо виконання додаткових зобов'язань (сплата інфляційної складової боргу, 3% річних, неустойки тощо) не вноситься учасником згідно з цим протоколом до статутного капіталу Товариства та залишається за ТОВ «Київенерго-Борг». Таким чином право вимоги до Підприємства щодо виконання додаткових зобов'язань (сплата інфляційної складової боргу, 3% річних, неустойки тощо) внаслідок неналежного виконання зобов'язань за договором №8011103 від 01.11.2016 від Товариства до третіх осіб не переходило.
Суд встановив, що ухвалою від 21.05.2024 у справі №910/20007/23 Господарський суд міста Києва замінив стягувача з ТОВ «Київенерго-Борг» на ТОВ «КЕ-Борг 1».
Підставою для замісти стягувача стало те, що ТОВ «Київенерго-Борг» є учасником ТОВ «КЕ-Борг 1», яке зареєстроване у встановленому порядку 28.12.2023.
Відповідно до протоколу №2 загальних зборів учасників ТОВ «КЕ-Борг 1» з урахуванням змін, внесених протоколом №3 від 11.04.2024, право вимоги за рішенням Господарського суду від 02.04.2024 у справі №910/20007/23 є складовою внеску учасника ТОВ «Київенерго-Борг» до статутного капіталу ТОВ «КЕ-Борг 1» та передане зазначеному товариству за актом приймання-передачі від 11.04.2024.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.
У кредитора згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення в оплаті основного боргу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 виснувала, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Нарахування на суму боргу 3% річних та інфляційних втрат відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18.
Суд встановив, що наявність грошового зобов'язання Підприємства перед Товариством встановлена рішенням Господарського суду міста Києва від 02.04.2024 у справі №910/20007/23.
У зазначеному рішенні також встановлено, що спірна заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання Підприємством обов'язку з оплати використаної у період з 01.11.2017 по 01.05.2018 теплової енергії.
Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (висновки Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі №910/9823/17).
Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в т.ч. в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Отже, встановлені Господарським судом міста Києва у рішенні від 02.04.2024 у справі №910/20007/23 обставини є преюдицією та повторного доведення не потребують.
Оскільки Підприємство заборгованість за договором, присуджену до стягнення рішенням Господарського суду міста Києва від 02.04.2024 у справі №910/20007/23 не сплатило, Товариство здійснило на цю заборгованість нарахування 3% річних та інфляційних за період з 26.08.2021 по 27.05.2024.
Щодо заміни ухвалою від 21.05.2024 у справі №910/20007/23 Господарським судом міста Києва стягувача з ТОВ «Київенерго-Борг» на ТОВ «КЕ-Борг 1» суд зазначає, що підставою для такої заміни стало те, що ТОВ «Київенерго-Борг» є учасником ТОВ «КЕ-Борг 1», яке зареєстроване у встановленому порядку 28.12.2023. Водночас протокол №2 загальних зборів учасників ТОВ «КЕ-Борг 1» (з урахуванням змін, внесених протоколом №3 від 11.04.2024) свідчить, що право вимоги за рішенням Господарського суду від 02.04.2024 у справі №910/20007/23 є складовою внеску учасника ТОВ «Київенерго-Борг» до статутного капіталу ТОВ «КЕ-Борг 1» та передане зазначеному Товариству за актом приймання-передачі від 11.04.2024.
Суд у зазначеній ухвалі встановив, що до ТОВ «КЕ-Борг 1» перейшли усі права вимоги у розмірі, які були наявні у ТОВ «Київенерго-Борг» та встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 02.04.2024 у справі №910/20007/23, а саме 221 076,10 грн боргу та 2 653,00 грн витрат по сплаті судового збору.
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги Товариства до Підприємства про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних обґрунтованими.
Щодо періоду нарахувань та з огляду на доводи Підприємства про сплату 28.05.2024 заборгованості у повному обсязі суд зазначає, що Товариство визначило період нарахування 3% річних та інфляційних з 26.08.2021 по 27.05.2024, тобто за період, який передував сплаті Підприємством заборгованості.
Визначаючи початок періоду нарахувань, суд першої інстанції зазначив, що боржник (Підприємство) стало обізнаним про заміну кредитора у зобов'язанні з моменту отримання від ТОВ «Київенерго-Борг» листа від 29.12.2021, до якого було долучено протокол електронних торгів, копію акта про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021 та витяг з додатку до акту придбання майна на аукціоні.
Щодо закінчення періоду нарахувань місцевий суд виснував, що право вимоги до Підприємства щодо виконання додаткових зобов'язань (сплата інфляційної складової боргу, 3% річних) внаслідок неналежного виконання зобов'язань за договором №8011103 від 01.11.2016 після передачі Товариством права вимоги за основним зобов'язанням перейшло у власність ТОВ «КЕ-Борг 1».
За таких підстав Товариство має право на отримання від Підприємства 3% річних та інфляційних, нарахованих на основну заборгованість за договором, за період з 30.12.2021 по 10.04.2024, а саме інфляційних втрат в сумі 76 585/71 грн та 3% річних в розмірі 15 131,13 грн.
Наведеним спростовуються доводи скаржника щодо задоволення судом позову на користь неналежного позивача, оскільки в цей період Товариству належало право вимоги до Підприємства про стягнення заборгованості за договором №8011103 від 01.11.2016, розмір якої встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 02.04.2024 у справі №910/20007/23.
Колегія суддів вважає здійснений судом першої інстанції розрахунок 3% річних та інфляційних арифметично вірним та погоджується з висновком місцевого суду, що до стягнення з Підприємства на користь Товариства підлягають 76 585,71 грн інфляційних втрат та 15 131,13 грн 3% річних.
Щодо доводів скаржника про те, що місцевий суд не застосував норми права, що забороняють нарахування та стягнення інфляційних нарахувань, процентів річних на заборгованість населення за житлово-комунальні послуги, колегія суддів зазначає, що стягнення заборгованості за договором у судовому рішенні №910/20007/23 підтверджує наявність між сторонами невиконаного зобов'язання та обов'язок боржника сплатити кошти на користь кредитора в межах процедури виконання судового рішення (виконавчого провадження).
Наведеним спростовуються зазначені доводи апеляційної скарги.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим; підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Судові витрати.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 у справі № 910/6869/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 у справі №910/6869/24 залишити без змін.
3. Судові витрати, пов'язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.
4. Справу №910/6869/24 повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України, за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді С.О. Алданова
В.А. Корсак