05 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/13126/23 пров. № А/857/12752/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року у справі № 460/13126/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Дудар О.М. в м. Рівне в порядку письмового провадження), -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно - господарського штрафу від 24.01.2023 № 347585.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що в ході проведенні перевірки та складення акту контролюючому органу будь-які документи, які б свідчили, на якій підставі ФОП ОСОБА_2 використовує транспортний засіб Mercedes-Benz д.н.з НОМЕР_1 (договір оренди, тимчасовий реєстраційний талон тощо), при розгляді справи посадовим особам контролюючого органу не пред'являлися. Одне лиш врахування товарно-транспортної накладної для встановлення автомобільним перевізником у даному випадку ФОП ОСОБА_2 є помилковим, адже транспортний засіб належить на праві власності Позивачу, він сам же перебував за кермом. ОСОБА_3 не надав жодних доказів того, що він має будь-які договірні відносини з перевезення вантажу з ФОП ОСОБА_2 .
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи встановлено, що з 05.12.2022 до 11.12.2022 контролюючими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті, відповідно до направлення на рейдову перевірку від 05.12.2022 № 013468, на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок від 05.12.2022 № 15582/2227-22 була проведена у Волинській області рейдова перевірка (перевірка на дорозі) транспортних засобів, якими здійснюються перевезення пасажирів та вантажів.
Під час такої перевірки 06.12.2022 об 11 год. 40 хв. був перевірений транспортний засіб марки «Merсedes Benz 614», д.н.з. НОМЕР_1 . ОСОБА_1 є власником та водієм зазначеного транспортного засобу.
Відповідно до товарно-транспортної накладної від 06.12.2022 № 54-01201686, автомобільним перевізником є фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , замовником - ТОВ «ВЕГ-ТРЕЙД», вантажоодержувачем - ОСОБА_4 . Пункт навантаження - вул. Київська, 106, м. Рівне. Пункт розвантаження - Відродження, 1Ж, м. Ковель, Волинська область. Вантаж наданий для перевезення у стані, що відповідає правилам перевезень відповідних вантажів. Отримав водій/експедитор ОСОБА_1 . Усього відпущено на загальну суму 15739грн 34 копійки.
За результатами зазначеної перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 06.12.2022 № 333614, у якому зафіксовано таке порушення «на момент перевірки документів відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа». Порушено вимоги статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за порушення передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Водій транспортного засобу ОСОБА_1 підписав акт перевірки без жодних зауважень.
Відділом державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті сформовано для ОСОБА_1 повідомлення від 16.01.2023, згідно з яким розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відбудеться 24 січня 2023 року о 10год. 15хв.
Докази отримання позивачем зазначеного повідомлення у справі відсутні.
За наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт 24.01.2023 начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу № 347585, якою на ОСОБА_1 за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» накладено штраф згідно з абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у сумі 17000грн.
Вважаючи зазначену постанову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Оцінюючи спірні правовідносини, що виникли між сторонами, апеляційний суд виходить з наступних міркувань
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормативно-правовим актом, який визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту є Закон України від 5 квітня 2001 року № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон України № 2344-III).
Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Частиною дванадцятою статті 6 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Відповідно до частин чотирнадцятої та сімнадцятої статті 6 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначає Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567 (далі - Порядок № 1567).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 1567 (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Відповідно до пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону № 2344-ІІІ документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;
Отже, відповідачу надано право здійснювати державний контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
В ході проведення перевірки уповноваженими особами відповідача зафіксовано порушення статті 48 Закону № 2344-ІІІ, а саме: на момент перевірки документів відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа, і накладено штраф згідно з абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ у сумі 17000грн.
Відповідно до частини першої статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Згідно з частиною першою статті 33 Закону № 2344-ХІІ автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
Як передбачено абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ХІІ, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно зі статтею 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Враховуючи зміст вищевказаних норм, відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт несуть фізичні чи юридичні особи, які безпосередньо здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами.
Таким чином, приписи статті 60 Закону № 2344-III передбачають наявність спеціального суб'єкта відповідальності автомобільного перевізника.
Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, з наступними змінами та доповненнями (далі також - Правила № 363).
Згідно з розділом І Правил № 363 перевізник - фізична або юридична особа суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.
Системний аналіз викладених вище правових норм свідчить про те, що відповідальності за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів підлягають саме перевізники, а не інші особи (власники транспортних засобів, тощо).
Колегією суддів з матеріалів справи встановлено та не заперечується сторонами, що дійсно, транспортний засіб, який у спірному випадку підлягав перевірці, був зареєстрований на позивача.
То ж, з урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку про те, що відповідач не переконався, чи є позивач автомобільним перевізником, чи є позивач фізичною особою - підприємцем, як вказано у оскаржуваній постанові.
Верховний Суд у постанові від 22.02.2023 року у справі № 240/22448/20 вказав, що автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах. Проте автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III), а не власник/користувач транспортного засобу.
Тому автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб. Визначити автомобільного перевізника можна на основі документів, якими підтверджується укладення договору перевезення вантажу.
З матеріалів справи чітко встановлено, що водієм під час проведення рейдової перевірки надано товарно-транспортну накладну від 06.12.2022 № 54-01201686, з якої встановлено, що автомобільним перевізником є фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , замовником - ТОВ «ВЕГ-ТРЕЙД», вантажоодержувачем - ОСОБА_4 . Пункт навантаження - вул. Київська, 106, м. Рівне. Пункт розвантаження - АДРЕСА_1 . Вантаж наданий для перевезення у стані, що відповідає правилам перевезень відповідних вантажів. Отримав водій/експедитор ОСОБА_1 ..
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розглядаючи справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідач зосередив увагу на реєстраційних документах на транспортний засіб й відомостях акта перевірки від 06.12.2022 № 333614, внаслідок чого застосував адміністративно-господарський штраф до ОСОБА_1 , а не до автомобільного перевізника - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Згідно частини першої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Наведені висновки суду є вичерпні, а доводи апелянта - безпідставні.
Апеляційний суд переглянув оскаржуване судове рішення і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.
Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року у справі № 460/13126/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар