03 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 607/9420/24 пров. № А/857/21148/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Носа С.П.;
суддів: Коваля Р.Й., Шевчук С.М.;
за участю секретаря судового засідання - Демидюк О.В.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 липня 2024 року у справі № 607/9420/24 (суддя Базан Л.Т., м. Тернопіль) за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гриців Ольга Ярославівна до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1922901 від 16.04.2024,-
25 квітня 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся у Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач-1, УПП в Івано-Франківській області ДПП), в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1922901 від 16 квітня 2024 року та закрити провадження.
Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що швидкість автомобіля під його керуванням вимірювалась приладом TruCam у місці, яке не облаштоване відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.70 ПДР), оскільки вимоги ч.2 ст.40 Закону "Про Національну поліцію", передбачають, що інформація щодо встановленої відеотехніки і сама відеотехніка фіксації правопорушень повинна бути розміщена на видному місці.
Крім цього, прилад TruCam, при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу, не може триматися руками інспектора поліції, а повинен бути стаціонарно вмонтованим, що доводиться приписами ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» та не виконано працівниками відповідача.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 липня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гриців Ольга Ярославівна до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1922901 від 16.04.2024, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП на накладено адміністративне стягнення у вигляді 340 грн. штрафу - задоволено, наведену постанову - скасовано та закрито провадження у справі.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати щодо сплати судового збору в розмірі 484 грн. 48 коп.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апелянт свою апеляційну скаргу мотивує тим, що відзив на позовну заяву з додатками був надісланий позивачу, його представнику з одночасним надсиланням відзиву до суду 31.05.2024 року, що підтверджується списком №115 поштових відправлень (рекомендованих листів) від 31.05.2024 (додаток 5). Зазначені поштові відправлення надійшли до суду першої інстанції 05.06.2024 (додаток 6). Представник позивача отримав відзив на позовну заяву з додатками 08.06.2024, що підтверджується додатком 7. У зав'язку з поверненням поштового відправлення через закінчення терміну зберігання надісланого позивачу, відповідач повторно 25.06.2024 надіслав копію відзиву з додатками, що підтверджується списком №132 від 25.06.2024, яке вручено ОСОБА_1 04.07.2024 (додаток 11).
З врахуванням виконання вимог КАС України щодо надіслання відзиву на позовну заяву іншим учасникам справи, відповідач вважає, що суд першої інстанції при розгляді адміністративної справи №607/9420/24 необґрунтовано не врахував надані відповідачем докази про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, тобто без всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи.
Представник позивача подала заяву про розгляд справи у суді апеляційної інстанції за відсутності заявника та його представника, також просила апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 липня 2024 року залишити без змін.
Сторони у судове засідання не прибули, хоча про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, згідно з ч.3 ст.268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, явка учасників справи у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, тому колегія суддів вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності учасників справи за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів, згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України без фіксування судового засідання технічними засобами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржуване рішення - скасувати з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 16 квітня 2024 року о 11 год. 26 хв., в с. Олешів по вул. Центральна АДН18, керуючи тз «Renault Lodgy» д.н.з. НОМЕР_1 перевищив встановлені обмеження руху більше як на 20 км/год, а саме рухався зі швидкістю 74км/год, чим порушив п.12.4 Правил дорожнього руху (далі - ПДР).
Інспектором УПП в Івано-Франківській області ДППП за результатами розгляду матеріалів адміністративної справи складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1922901 від 16 квітня 2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн..
Вважаючи оскаржувану постанову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду першої інстанції з вимогою про її скасування та закриття відносно нього справи про адміністративне правопорушення.
Приймаючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач всупереч вимогам КАС України до відзиву не долучив доказів, що підтверджують направлення відзиву з додатками, зокрема фотокопії ТЗ із зафіксованим порушенням ПДР з приладу LTI 20/20 TruCAM II № ТС008397 та диску з матеріалами відеофіксації події позивачу або його представнику. Відтак, в силу вимог ч.9 ст. 79 КАС України суд першої інстанції не взяв до уваги відповідні докази, зокрема фотокопії ТЗ із зафіксованим порушенням ПДР з приладу LTI 20/20 TruCAM II № ТС008397 та диск з матеріалами відеофіксації події. Як наслідок, суд першої інстанції вважав, що представником відповідача не долучено жодних доказів, які б підтверджували обставини викладені в оскаржуваній постанові, зокрема на підтвердження факту вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення, тому адміністративний позов було задоволено.
Колегія суддів апеляційного адміністративного суду не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем подано апеляційну скаргу на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 липня 2024 року, до якої долучено докази про надсилання відзиву на позовну заяву до суду першої інстанції 31.05.2024 року, що підтверджується списком №115 поштових відправлень (рекомендованих листів) від 31.05.2024 (додаток 5). Зазначені поштові відправлення надійшли до суду першої інстанції 05.06.2024 (додаток 6). Крім того, з долучених матеріалів до апеляційної скарги вбачається, що представник позивача отримав відзив на позовну заяву з додатками 08.06.2024, що підтверджується додатком 7. У зав'язку з поверненням поштового відправлення через закінчення терміну зберігання надісланого позивачу, відповідач повторно 25.06.2024 надсилав ОСОБА_1 копію відзиву з додатками, що підтверджується списком №132 від 25.06.2024, яке вручено йому 04.07.2024 (додаток 11).
Враховуючи викладені обставини, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції неналежно дослідив докази, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.
Щодо інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст.122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками,- тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена доказами.
Відповідно до частини 3 статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апеляційний суд встановив те, що на підтвердження порушення позивачем швидкості руху, відповідач, відповідно до статті 251 КУпАП, надав інформацію, зафіксовану приладом вимірювання швидкості «TruCam» серії LTI 20/20 ТС 008397.
Згідно з даними цього приладу, позивач перевищив дозволену швидкість руху транспортного засобу у межах населеного пункту Олешів Івано-Франківського району Івано-Франківської області на 24 км/год від дозволеної у 50 км/год. Ця подія трапилась на автомобільній дорозі Н-18 на 20 км, 48°56'35.34" градусів географічної широти та 24°59'05.35" градусів географічної довготи.
Апеляційний суд, зважаючи на вказані координати, користуючись загальнодоступним сервісом Google Maps, встановив, що місце вчинення правопорушення знаходиться в межах населеного пункту Олешів Івано-Франківського району Івано-Франківської області. Крім того загальнодоступною є інформація про те, що 20 кілометр автодороги Н-18 знаходиться в межах вказаного вище населеного пункту.
Виходячи із цих обставин, апеляційний суд вважає, що інформацію, зафіксовану приладом вимірювання швидкості «TruCam» серії LTI 20/20 ТС 008397, необхідно визнати такою, що підтверджує порушення позивачем швидкісного режиму проїзду вищевказаної ділянки дороги, що знаходиться в межах населеного пункту.
Апеляційний суд також зазначає, що дані приладу вимірювання швидкості «TruCam» серії LTI 20/20 ТС 008397 чітко вказують на місце вчинення правопорушення, що не потребує додаткової прив'язки до знаків про місце початку та закінчення населеного пункту, оскільки, такі дані містять інформацію про географічні координати місця фіксації правопорушення, що дає змогу достовірно встановити місце його вчинення.
Позивач стверджує, що прилади вимірювання швидкості мають бути закріплені статично, оскільки ручне розміщення засобів фото і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам статті 40 Закону України «Про Національну поліцію».
З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно із статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію», поряд із приладами автоматичної фіксації правопорушень, поліцейський використовує і інші прилади та технічні засоби для фіксації правопорушень.
Відповідно до пунктів 1 та 2 частини 1 статті 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз.
У абзаці 2 частини 1 статті 40 Закону України «Про Національну поліцію», зазначено, що технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних літальних апаратах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.
Із наведених норм встановлено, що, крім приладів автоматичної фіксації правопорушень, поліцейський може використовувати інші технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень. При цьому, такі він може закріплювати у спосіб визначений абзацом 2 частини 1 статті 40 Закону України «Про Національну поліцію».
Отже, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень поліцейський може використовувати або у спосіб, визначений абзацом 2 частини 1 статті 40 Закону України «Про Національну поліцію», або у інший, не заборонений законодавством України, спосіб.
Апеляційний суд встановив те, що лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів «TruCam» є засобом вимірювальної техніки і конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювання швидкості транспортних засобів.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що можливість вимірювання швидкості автомобіля за допомогою технічного приладу для вимірювання швидкості, що знаходиться в руках поліцейського передбачена законодавством, в тому числі і статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію».
Тому, апеляційний суд вважає, що відповідач діяв правомірно здійснюючи вимірювання швидкості лазерним вимірювачем швидкості транспортних засобів «TruCam», тримаючи його в руках.
Щодо посилання позивача на відсутність в місці фіксації правопорушення дорожнього знаку 5.70, то апеляційний суд звертає увагу на те, що, відповідно до Правил дорожнього руху, дорожній знак 5.70 "Зміна схеми руху" позначає, що за цим знаком тимчасово або постійно змінено схему руху та (або) встановлено нові дорожні знаки та не регулює порядок автоматичної відеофіксації порушень Правил дорожнього руху.
У той же час ділянки доріг, де можливе здійснення контролю за порушенням Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та/або електронних засобів, позначає знак 5.76 "Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху".
Зважаючи на те, що у спірних правовідносинах не здійснювалася автоматична відеофіксація правопорушень, то посилання позивача на відсутність відповідного дорожнього знаку, який би вказував на цю обставину є безпідставними.
Із вказаного, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що відповідач достовірно встановив в діях позивача перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів.
Отже, постанова в справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 1922901 від 16.04.2024 року є законною.
За наведених обставин апеляційний суд прийшов до висновку, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи та прийняв рішення з порушенням норм процесуального права, а тому оскаржене рішення слід скасувати.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до ч.1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 229 ч. 4, 243, ч.3 ст. 268, 272, 286, 310, 313, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції задовольнити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 липня 2024 року у справі № 607/9420/24 скасувати, та прийняти постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гриців Ольга Ярославівна до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1922901 від 16.04.2024 - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді Р. Й. Коваль
С. М. Шевчук
Повне судове рішення складено 05 грудня 2024 року.