04 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/5463/24 пров. № А/857/25162/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Глушко І.В.,
суддя Запотічний І.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року (головуючий суддя Гомельчук С.В., м.Івано-Франківськ) у справі №300/5463/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішень,-
11.07.2024 позивач ( ОСОБА_1 ) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (відповідач), в якому просив: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 19.06.2024 №014744/0901 та від 20.06.2024 №015010/0706.
Позов обґрунтовує тим, що 05.07.2024 року ОСОБА_1 отримала податкові повідомлення-рішення від 19.06.2024 року №014744/0901 та від 20.06.2024 року №015010/0706. У зазначених повідомленнях-рішеннях вказано, що на підставі акта перевірки №597/09-19-09-01/3017910045 від 31.05.2024 року встановлено наступні порушення: за податковим повідомленням-рішенням №015010/0706 - порушення статті 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального» та застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 17000 грн; за податковим повідомленням-рішенням №014744/0901 - порушення пункту 1, пункту 2 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» із змінами та доповненнями та застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 35 грн. Стосовно ППР №015010/0706 представник позивача зазначає, що Актом перевірки встановлено, що ОСОБА_1 в порушення статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» реалізовано алкогольний напій сидр, вмістом спирту 5,5% без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Разом з тим, в ході перевірки податківцями встановлено, що згідно з діючою ліцензією від 12.10.2023 №09130312202300311 ФОП ОСОБА_2 надано право на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями (пивом). Ліцензія дійсна з 12.10.2023 до 12.10.2024. Водночас, наголошує, що на момент проведення фактичної перевірки 31.05.2024 ОСОБА_1 мала ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, а тому відсутній факт реалізації нею алкогольних напоїв без наявності ліцензії. При цьому, відповідно до частини 22 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» № 481, суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, мають право продавати сидр та перрі (без додання спирту) без отримання окремої ліцензії на право роздрібної торгівлі цими алкогольними напоями. Стосовно ППР №014744/0901 позивач стверджує, що вказана у Акті перевірки інформація не відповідає дійсності, оскільки продаж товару не здійснювався. Ціна 35 грн за сидр є надуманою, оскільки вказаний товар реалізується в магазині за ціною 40 грн, закупівельна вартість 29,67 грн, а отже порушення пункту 1, пункту 2 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» відсутнє. Також, позивач вказує, що постановами Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 24 червня 2024 року та від 27 червня 2024 року провадження у справах про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 164 КУпАП та ч. 1 ст. 155-1 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрито у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Враховуючи вищезазначене у своїй сукупності, позивач вважає, що прийняті за результатами фактичної перевірки податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга. Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви. Крім того, апелянт звертає увагу на те, що чинним законодавством не передбачено отримання окремих ліцензій на роздрібну торгівлю пивом та іншими алкогольними напоями. Ліцензія на роздрібну торгівлю алкогольними напоями є документом, що надає право здійснювати діяльність з реалізації алкогольних напоїв за визначеним місцем торгівлі. Площа торговельного приміщення, в якому здійснює підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 становить 70.7 м2, тобто значно більше ніж 20 м2, а тому додаткової ліцензії на продаж сидру не вимагається. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.
Судом встановлені наступні обставини.
Відповідно до підпункту 80.2.2, підпункту 80.2.5, підпункту 80.2.7 пункту 82.2 статті 82, Податкового кодексу України ГУ ДПС в Івано-Франківській області видано наказ від 28.05.2024 р. №1641-п «Про проведення фактичної перевірки», яким призначено проведення фактичної перевірки магазину-кафетерію « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , суб'єкт господарювання ФОП ОСОБА_1 .
На підставі наказу від 28.05.2024 року №1641-п «Про проведення фактичної перевірки» ГУ ДПС в Івано-Франківській області видано направлення на перевірку від 28.05.2024 року №3003 та №3004.
31.05.2024 року посадовими особами ГУ ДПС в Івано-Франківській області проведено фактичну перевірку магазину-кафетерію « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в якому здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт фактичної перевірки від 31.05.2024 року №597/09-19-09-01/3017910045.
Як визначено в акті перевірки (пункт 2.4 акту), в ході проведення фактичної перевірки встановлено ряд порушень чинного законодавства, а саме: проведення розрахункової операції на повну вартість покупки без застосування РРО; не видача розрахункового документа встановленого зразка; продаж алкогольних напоїв без наявної ліцензії, а саме, 31.05.2024 року під час контрольної розрахункової операції реалізовано сидр «Apple cider» 0,5 л. міцністю 5,5% по ціні 35,00 грн без наявної ліцензії.
Висновками перевірки (пункт 3.1 акту) визначено, що ФОП ОСОБА_1 допущено порушення: статті 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального» (зі змінами та доповненнями); пункту 1, пункту 2 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями).
На підставі акту перевірки від 31.05.2024 року №597/09-19-09-01/3017910045ГУ ДПС в Івано-Франківській області винесено по відношенню до ФОП ОСОБА_1 податкові повідомлення-рішення форми «С»: від 19.06.2024 року №014744/0901 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 17000,00 грн за порушення статті 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального» (зі змінами та доповненнями); від 20.06.2024 року №015010/0706 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 35 грн за порушення пункту 1, пункту 2 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями).
Вважаючи протиправними податкові повідомлення-рішення, позивач звернувся в суд першої інстанції з позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Згідно із положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані ПК України.
Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Пунктом 80.1 ст. 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Відповідно до п. 80.2 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування; неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 80.1 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки (пункт 80.2 статті 80 Податкового кодексу України). Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції (пункт 80.7 статті 80 Податкового кодексу України).
Відповідно до п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб. При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
Відповідно до підпункту 20.1.2 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом.
Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
Пунктом 86.1. ст. 86 ПК України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов'язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він маг право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.
Положенням п. 86.5 ст. 86 ПК України передбачено, що акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).
Відповідно до п. 86.7 ст. 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).
Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.
Колегія суддів зазначає, що спірним податковим повідомленням-рішенням від 20.06.2024 року №015010/0706 до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 35 грн за порушення пункту 1, пункту 2 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: проведення розрахункової операції на повну вартість покупки без застосування РРО та не видача розрахункового документа встановленого зразка.
Так, в ході проведення перевірки під час контрольно-розрахункової операції ФОП ОСОБА_1 31.05.2023 року реалізовано сидр «Apple cider» 0,5 л. міцністю 5,5%, по ціні 35 грн без застосування ПРРО та без видачі відповідного розрахункового документа.
Відповідно до пункту 80.4 ПК України перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.
Відповідно до підпункту 20.1.11 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право: проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій. Товари, отримані службовими (посадовими) особами контролюючих органів під час проведення контрольної розрахункової операції, підлягають поверненню платнику податків у непошкодженому вигляді. У разі неможливості повернення такого товару відшкодування витрат здійснюється відповідно до законодавства з питань захист) прав споживачів.
Пунктом 80.8 ст. 80 ПК України визначено, що під час проведення перевірки посадовими особами, які здійснюють таку перевірку, може проводитися хронометраж господарських операцій. За результатами хронометражу складається довідка, яка підписується посадовими особами контролюючого органу та посадовими особами суб'єкта господарювання або його представника та/або особами, що фактично здійснюють господарські операції.
Такої довідки під час розгляду справи суду надано не було. Однак, суд наголошує, що акт перевірки за своєю правовою природою є джерелом доказової інформації.
Відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Одним із невід'ємних прав платника податків, відповідно до п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 ПК України, є право на подання до контролюючого органу письмових заперечень до акта перевірки у порядку, встановленому цим Кодексом.
Пунктом 86.7 ст. 86 ПК України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками чи фактами і даними, викладеними в акті перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводить перевірку.
Отже, акт податкової перевірки є службовим документом, в якому зафіксовані виявлені при проведенні тієї або іншої податкової перевірки порушення, він є носієм доказової інформації про виявлені порушення та його зміст може бути оспорено шляхом подання до контролюючого органу за основним місцем обліку заперечень.
Апеляційний суд звертає увагу, що ФОП ОСОБА_1 підписала акт перевірки без жодних зауважень та отримала його примірник. При цьому, доказів того, що позивачем було подано заперечення до акту перевірки, в яких спростовувалися б відображені у ньому відомості, в матеріалах справи відсутні. Зі змісту акта перевірки вбачається, що в ході проведення перевірки під час контрольно-розрахункової операції ФОП ОСОБА_1 реалізовано сидр «Apple cider» 0,5 л. міцністю 5,5%, по ціні 35 грн без застосування ПРРО та без видачі відповідного розрахункового документа. Жодних доказів, які б свідчили про те, що ФОП ОСОБА_1 реалізовано товар із застосування ПРРО з подальшою видачею відповідного розрахункового документа, суду надано не було.
Відтак, колегія суддів критично оцінює доводи апелянта про те, що вказана у акті перевірки інформація не відповідає дійсності, оскільки продаж товару не здійснювався, а ціна 35 грн за сидр є надуманою, оскільки вказаний товар реалізується в магазині за ціною 40 грн, закупівельна вартість 29,67 грн.
Враховуючи зазначене, апеляційний суд погоджується із позицією суду першої інстанції у цій справі про правомірність податкового повідомлення-рішення від 20.06.2024 року №015010/0706, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 35 грн за порушення пункту 1, пункту 2 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 19.06.2024 року №014744/0901, колегія суддів зазначає наступне.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» №481/95-ВР від 19.12.1995 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.
Положеннями статей 3 та 15 Закону №481/95-ВР передбачено, що діяльність з роздрібної торгівлі пальним підлягає ліцензуванню, а статтею 17 Закону №481/95-ВР визначено, що за порушення його норм щодо торгівлі пальним посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Зокрема, відповідно до частини 14 статті 15 Закону №481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.
Частиною 1 статті 17 Закону №481/95-ВР передбачено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягуються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Відповідно до частини 2 статті 17 Закону №481/95-ВР до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, серед іншого, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом), - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.
Як визначено в акті перевірки (пункти 2.4, 3.1 акту) в ході проведення фактичної перевірки встановлено продаж алкогольних напоїв без наявної ліцензії, а саме, 31.05.2024 року під час контрольної розрахункової операції реалізовано сидр «Apple cider» 0,5 л. міцністю 5,5% по ціні 35 грн без наявної ліцензії, чим порушено статтю 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального» (зі змінами та доповненнями).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що частиною 20 статті 15 Закону №481/95-ВР передбачено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин, а для малих виробників виноробної продукції алкогольних напоїв без додавання спирту: вин виноградних, вин плодово-ягідних, напоїв медових), тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, згідно з діючою ліцензією від 12.10.2023 №09130312202300311 ФОП ОСОБА_2 надано право на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями (пивом). Ліцензія дійсна з 12.10.2023 до 12.10.2024.
Водночас, позиція відповідача у цій справі полягає у тому, що реалізація алкогольного напою - сидр «Apple cider» 0,5 л. міцністю 5,5%, відповідно до товарної підкатегорії за кодом 2206 00 3100, категорії 2206 10, здійснена без отримання ліцензії.
Як визначено підпунктом 14.1.5 пункту 14.1 статті 14 ПК України та статтею 1 Закону №481/95-ВР алкогольні напої - це продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об'ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу "живого" бродіння), 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об'ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕЛ. Пиво це насичений діоксидом вуглецю пінистий алкогольний напій із вмістом спирту етилового від 0,5% об'ємних одиниць, отриманий під час бродіння охмеленого сусла пивними дріжджами, що відноситься до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2203 (підпункт 14.1.144 пункту 14.1 статті 14 ПК України та абзац 9 статті 1 Закону №481/95-ВР).
Як визначено УКТ ЗЕД до групи 22 - Алкогольнi i безалкогольнi напої та оцет входять: 2203 00 - Пиво iз солоду (солодове); 2206 - Iншi збродженi напої (наприклад, сидр, перрi (грушевий напiй), напiй медовий, саке); сумiшi iз зброджених напоїв та та сумiшi зброджених напоїв з безалкогольними напоями, в iншому мiсцi не зазначенi: 2206 00 3100 - сидр i перрi.
Як було вказано вище, позивач має ліцензію на право роздрібної торгівлі пивом, що відповідачем не заперечується. При цьому, згідно УКТ ЗЕД сидр відноситься до категорії 2206 00 31 00 - інші зброджені напої (наприклад, сидр, перрі (грушевий напій), напій медовий); суміші із зброджених напоїв та суміші зброджених напоїв з безалкогольними напоями, в іншому місці не зазначені: інші: ігристі: сидр і перрі. Такі ж товарні підкатегорії визначено у підпунктах 215.3.1 пункту 215.3 статті 215 ПК України.
Аналізуючи поділ групи 22 - Алкогольнi i безалкогольнi напої на товарні підкатегорії, апеляційний суд вважає, що право продаж таких товарів по різних товарних підкатегоріях потребує окремого ліцензування. Таким чином, апелянт хибно трактує положення статті 15 Закону №481/95-ВР, адже ліцензія дозволяє продаж конкретного, а не будь-якого виду алкогольних напоїв. Відтак, колегія суддів вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення від 19.06.2024 року №014744/0901 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 17000,00 грн за порушення статті 15 Закону №481/95-ВР є правомірним.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що апелянт не довів протиправність податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 19.06.2024 року №014744/0901 та від 20.06.2024 року №015010/0706, а тому, як вірно зазначив суд першої інстанції, спірні податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі діючого законодавства.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року у справі № 300/5463/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. В. Глушко
І. І. Запотічний