Справа № 560/3991/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козачок І.С.
Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.
05 грудня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати нарахувати та виплатити грошове забезпечення з 24.02.2022 по 13.07.2022, а також інші належні за це період додаткові види грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт;
- визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати нарахувати і виплатити додаткову грошову винагороду у розмірі до 100000 грн. за період з 11.04.2022 по 19.04.2022 та з 27.04.2022 по 24.05.2022.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.06.2024 позов задоволено.
Визнано необґрунтованим обчислення та виплату Військовою частиною НОМЕР_1 Міністерства оборони України ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 24.02.2022 по 13.07.2022 та інших належних йому виплат виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого станом на 01.01.2018.
Визнано протиправною невиплату у повному обсязі додаткової винагороди за періоди безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 24.02.2022 по 13.07.2022, а також усі інші належні йому при звільненні виплати, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України про Державний бюджет станом на 1 січня 2022, з урахуванням раніше проведених виплат.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України перерахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 із розрахунку до 100000 грн. на місяць, пропорційно часу участі у таких діях та заходах, за період з 11.04.2022 по 24.05.2022, з урахуванням проведених раніше виплат.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 у період з 24.02.2022 по 13.07.2022 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.07.2022 № 125 позивач виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 13.07.2022. Зі змісту наказу встановлено, що ОСОБА_1 вирішено виплатити надбавку за особливості проходження служби, щомісячну премію, індексацію грошового забезпечення; щорічна основна відпустка не надавалась; додаткову грошову винагороду виплачено; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань не виплачувалась.
Зі змісту довідки Військової частини НОМЕР_1 від 13 липня 2022 № 9181 вбачається, що ОСОБА_1 у період з 11 квітня по 01 червня 2022 та з 24 червня по 13 липня 2022 проходив службу в військовій частині НОМЕР_1 , приймав безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії) Підстава видачі довідки: бойовий наказ №1 від 19.04.2022, бойове розпорядження 604 від 19.04.2022 в/ч НОМЕР_2 , бойовий наказ №27 від 11.06.2022 в/ч НОМЕР_1 , бойове розпорядження №330/ка/дск від 10.06.2022 в/ч НОМЕР_3 , рапорт командира про безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях у складі батальйону в період з 11 квітня по 01 червня та з 24 червня по 13 липня 2022.
У відповіді командира військової частини від 16.02.2024 міститься загальне покликання на "первинні документи", на підставі яких позивачу проведені виплати за період його безпосередньої участі у бойових діях (з 19.04.2022 по 26.04.2022, з 25.05.2022 по 01.06.2022, з 24.06.2022 по 13.07.2022)
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо обчислення та виплати грошового забезпечення за період з 24.02.2022 по 13.07.2022 без врахування розміру прожиткового мінімуму, встановленого станом на 01.01.2022 та відмови у нарахуванні та виплаті додаткової винагороди за періоди безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.
Так, згідно з ч. 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (частина четверта статті 9 цього Закону).
На виконання Указів Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64 та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв постанову №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
Відповідно до п. 1 Постанови №168 на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до п. 2-1 Постанови №168 порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Порядок і умови виплати вищезазначеної додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України визначено Міністром оборони України в Окремому дорученні №912/з/29 від 23.06.2022 (далі Окреме доручення), яке є обов'язковим для виконання посадовими особами військових частин Збройних Сил України та застосовується з 01.06.2022.
Приписами п. 3 Окремого доручення передбачено, що про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах слід надавати довідку, зокрема, командира військової частини, до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець. Згідно з п. 5 Окремого доручення виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. або 30000 грн. необхідно здійснювати на підставі наказів, зокрема, командирів (начальників) військових частин особовому складу військової частини. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (п. 6 Окремого доручення).
Підпунктом 9.7 п. 9 Окремого доручення передбачено, що військовослужбовці, які відмовились виконувати бойові накази (розпорядження) за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника), до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн або 30000 грн не включаються.
За процедурою, встановленою Окремим дорученням, визначено ряд підстав для невключення військовослужбовців до наказу про виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 у конкретному місяці, зокрема, у разі відмови військовослужбовця виконувати бойові накази (розпорядження) командира та у разі відсутності документів, які підтверджують участь у бойових діях військовослужбовця.
Прийняття Міністром оборони України розпорядження від 23.06.2022 №912/з/29 узгоджується з повноваженнями, визначеними пунктом 17 Порядку № 260, а тому відповідні рішення підлягають врахуванню при вирішення питання про виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168.
Зі змісту рішень Міністра оборони України від 25.03.2022 №248/1298 та від 23.06.2022 №912/з/29, а також пунктів 1, 5 розділу XVI Порядку № 260 вбачається, що виплата премії та додаткової винагороди здійснюється на підставі відповідного наказу командира частини, в якому зазначається конкретний перелік військовослужбовців, які набули право на дані виплати, з врахуванням дотримання даними військовослужбовцями норм чинного законодавства та належного виконання ними покладених на них обов'язків.
Постановою №168 визначене право керівника відповідного міністерства встановлювати порядок і умови виплати додаткової винагороди. Відповідно до п. п. 24 п.10 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №671, міністр оборони України дає обов'язкові для виконання військовослужбовцями, державними службовцями і працівниками апарату Міноборони доручення. Пунктом 17 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, передбачено, що на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватись за окремим рішенням Міністра оборони України.
Так, зі змісту довідки Військової частини НОМЕР_1 від 13 липня 2022 № 9181 вбачається, що ОСОБА_1 у період з 11 квітня по 01 червня 2022 та з 24 червня по 13 липня 2022 проходив службу в військовій частині НОМЕР_1 , приймав безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії) Підстава видачі довідки: бойовий наказ №1 від 19.04.2022, бойове розпорядження 604 від 19.04.2022 в/ч НОМЕР_2 , бойовий наказ №27 від 11.06.2022 в/ч НОМЕР_1 , бойове розпорядження №330/ка/дск від 10.06.2022 в/ч НОМЕР_3 , рапорт командира про безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях у складі батальйону в період з 11 квітня по 01 червня та з 24 червня по 13 липня 2022.
Крім того, в матеріалах справи міститься витяг з журналу бойових дій військової частини НОМЕР_1 , з якого прослідковується участь позивача у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, в період з 13.04.2022 року по 13.07.2024 року.
У відповіді командира військової частини від 16.02.2024 міститься загальне покликання на "первинні документи", на підставі яких позивачу проведені виплати за період його безпосередньої участі у бойових діях (з 19.04.2022 по 26.04.2022, з 25.05.2022 по 01.06.2022, з 24.06.2022 по 13.07.2022)
Водночас, відповідач не надав будь-які належні докази того, що у інші дні періоду з 11.04.2022 по 01.06.2022 позивач не залучався до виконання бойових завдань, а з 27.04.2022 по 24.05.2022 дійсно перебував на лікуванні і бойові завдання не виконував.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо визнання протиправною невиплату у повному обсязі додаткової винагороди за періоди безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України перерахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 із розрахунку до 100000 грн. на місяць, пропорційно часу участі у таких діях та заходах, за період з 11.04.2022 по 24.05.2022, з урахуванням проведених раніше виплат.
Що стосується виплати грошового забезпечення з 24.02.2022 по 13.07.2022, суд виходить з такого.
Позивач посилається на те, що за період з 24.02.2022 по 13.07.2023 він отримував грошове забезпечення з розрахунку, затвердженого Постановою у редакції від 21 лютого 2018 №103 (розміри посадових окладів, окладів військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та навчальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14)
Так, постановою Кабінету Міністрів України № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Пунктом 2 постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Додатком 1 до постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Також додатки 1, 12, 13, 14 до постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, та зокрема, у постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.»
Отже, на момент набрання чинності постановою № 704 пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 постанови № 103, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Це означає, що станом на 01.03.2018 пункт 4 постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу як розрахункова величина використовується розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року.
Закон України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі Закон № 2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій. У свою чергу, базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти (стаття 6 Закону № 2017-III).
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. При цьому, згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).
Законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб. Так, під «умовами» слід розуміти встановлення Кабінетом Міністрів України необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії. Під «порядком» розуміється те, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методики здійснення перерахунку пенсій у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців. Величина грошового забезпечення як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення розміру перерахунку пенсій.
Відтак, зазначення у пункті 4 постанови № 704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ.
Водночас, Кабінет Міністрів України не уповноважений установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
В свою чергу, Закон України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та Закон № 1082-IX таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 1 січня 2018 року, на 2022 року, відповідно, не містять.
Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, з огляду на те, що з 29.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону № 1082-ІХ, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Оскільки в якості розрахункової величини для визначення розмірів складових грошового забезпечення позивача та обчислення інших належних йому виплат відповідач використовував прожитковий мінімум, встановлений законом на 01.01.2018, що призвело до зменшення розмірів грошового забезпечення, слід зобов'язати здійснити відповідні перерахунки грошового забезпечення позивача.
Отже, враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.