Справа № 600/683/24-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Боднарюк О.В.
Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.
05 грудня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , щодо не звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який визнаний судом недієздатним.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 15.07.2024 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 є батьком позивача - ОСОБА_1 .
Позивач мобілізований через перший відділ ІНФОРМАЦІЯ_3 та проходить службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка підпорядкована військовій частині НОМЕР_1 .
Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 31 липня 2023 року у справі №274/1227/23, яке набрало законної сили, визнано недієздатним ОСОБА_2 та призначено ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 .
13.12.2023 року позивачем подано командиру 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 рапорт про звільнення з військової служби у зв'язку із сімейними обставинами на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та долучено підтверджуючі документи.
Вказаний рапорт та додані документи були передані на розгляд командира військової частини НОМЕР_2 .
12.01.2024 року тимчасово виконуючий обов'язки помічника командира військової частини НОМЕР_2 з правової роботи надав правову оцінку обставинам, наведеним у рапорті від 13.12.2023 року про звільнення з військової служби, в якій зазначено про наявність підстав для звільнення позивача з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - у зв'язку із необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною.
Враховуючи зазначене, 13.01.2024 року командир військової частини НОМЕР_2 направив командиру військової частини НОМЕР_1 документи позивача для прийняття рішення про його звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
06.02.2024 року помічником командира військової частини НОМЕР_1 з правової роботи (начальник юридичної групи) було надано правову оцінку обставинам, наведеним у рапорті про звільнення з військової служби, в якій зазначено, що поданий рапорт і документи не підтверджують право позивача на звільнення із військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - у зв'язку із необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною, оскільки військовослужбовець не надав жодних документів, які б підтверджували належність до числа осіб з інвалідністю його батька, який визнаний судом недієздатним та над яким встановлено опіку.
Листом від 08.02.2024 року за №1215 командир військової частини НОМЕР_1 повідомив позивача про відсутність підстав для його звільнення з військової служби, оскільки подані ним документи не підтвердили сімейних обставин чи інших поважних причин, які законом визначені підставою для звільнення з військової служби.
Позивач, не погоджуючись із діями відповідача щодо його відмови у звільненні з військової служби, звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що обов'язковою умовою для звільнення військовослужбовця з військової служби під час дії воєнного стану на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII в редакції від 12.10.2023 року - у зв'язку із необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, є належність такої недієздатної особи до числа осіб з інвалідністю. Суд зазначив, що при зверненні із рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII позивач не надав жодних документів, які б підтверджували факт віднесення його недієздатного батька до числа осіб з інвалідністю.
Суд також погодився із аргументами відповідача, що поданий позивачем висновок ЛКК №597, виданий комунальним некомерційним підприємством «Хотинська багатопрофільна лікарня» Хотинської міської ради, щодо захворювання його батька не є документом, яким підтверджується його інвалідність.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Відносини між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулюються Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон №2232-XII, в редакції від 12.10.2023 року - чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Частинами 1, 2, 4 - 6 статті 2 Закону №2232-XII встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII і залежать від виду військової служби.
Підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, передбачені частиною четвертою цієї статті.
При цьому, пунктом першим визначені підстави для звільнення таких військовослужбовців під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану), а пунктом другим - під час воєнного стану.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє по теперішній час.
В свою чергу, Указом Президента України "Про загальну мобілізацію" № 69/2022 від 24.02.2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач подав рапорт про його звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" - у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над його батьком, який визнаний судом недієздатним.
Так, згідно підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема у зв'язку із необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною.
Аналіз підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII дає підстави для висновку про те, що умовами для звільнення з військової служби за даною підставою, є: 1) наявність у особи, над якою здійснюється опіка, інвалідності; 2) визнання особи, над якою здійснюється опіка, судом недієздатною.
Тільки за наявності вказаних двох умов законодавець визначив можливість звільнення з військової служби під час дії воєнного стану згідно абзацу 6 підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII.
У цій справі судом не встановлено, а позивачем не повідомлено суду та не надано жодних доказів того, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю.
Суд погоджується із аргументами відповідача, що поданий позивачем висновок ЛКК №597, виданий комунальним некомерційним підприємством «Хотинська багатопрофільна лікарня» Хотинської міської ради, щодо захворювання його батька не є документом, яким підтверджується його інвалідність.
Відтак, призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатним ОСОБА_2 не може слугувати достатньою підставою для звільнення позивача з військової служби згідно абзацу 6 підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII.
Таким чином, наведені обставини очевидно свідчать про те, що у ОСОБА_1 відсутнє право на звільнення з військової служби на підставі абзацу 6 підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII згідно поданого ним рапорту.
Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про правомірність рішення відповідача стосовно відмови позивачу у його звільненні з військової служби під час дії воєнного стану на підставі пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII - у зв'язку із необхідністю здійснення опіки над його недієздатним батьком.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги позивача та скасування рішення від 15.04.2024 колегія суддів не вбачає.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.