Справа № 320/7148/22 Суддя (судді) першої інстанції: Жук Р.В.
04 грудня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Аліменка В.О.,
Кузьменка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Рівненській області від 20.06.2022 №104750004456 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та нарахувати пенсію за віком позивачу із зниженням пенсійного віку відповідно до частини другої статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 14.06.2022.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що спірним рішенням протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 20.06.2022 №104750004456 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити, здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з дати звернення із заявою про призначення пенсії - з 14.06.2022.
В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що наданими документами не підтверджено факт роботи позивача безпосередньо в зоні відчуження з моменту аварії до та після 1 липня 1996 року (не додано завірені копії документів, в яких зазначено дні виїзду ЧАЕС, населений пункт чи об'єкт, де заяником виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС), тому підстави для задоволення позовних вимог - відсутні.
Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році (2 категорія), що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_1 , виданого 14.11.2000 Київською облдержадміністрацією.
Рішенням Головним управлінням ПФУ в Рівненській області від 20.06.2022 №104750004456 за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 14.06.2022 про призначення пенсії за віком учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії відповідно до статті 55 Закону № 796-XII, відмовлено у призначенні пенсії із зазначенням про відсутність підстав для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії, оскільки відсутня довідка ф.122, документами не підтверджено факт роботи безпосередньо в зоні відчуження з моменту аварії до та після 1 липня 1986 року (не додано завірені копії документів, в яких зазначено дні виїзду в зону ЧАЕС, населений пункт чи об'єкт, де заявником виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС).
Крім того зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано період проходження військової служби згідно військового квитка НОМЕР_2 від 09.11.1984, оскільки в даті закінчення військової служби міститься виправлення. Звернуто увагу, що в копіях довідок №295 від 16.12.1992, №136 від 09.03.1998, №135 від 09.03.1998 прізвище, ім'я, по батькові не відповідає паспортним даним. Зазначено, що страховий стаж заявника становить 20 років 09 місяців 16 днів.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки факт наявності у позивача необхідного для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку страхового стажу не менше 15 років підтверджується самим спірним рішенням, вказане свідчить про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Рівненській області від 20.06.2022 №104750004456 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та як наслідок призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).
У силу вимог ст. 1 Закону № 796-XII встановлено мету та основні завдання цього Закону, а саме, що він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Отже, метою та завданнями цього Закону є захист громадян, які постраждали внаслідок: 1) Чорнобильської катастрофи; 2) інших ядерних аварій та випробувань; 3) військових навчань із застосуванням ядерної зброї.
При цьому, у відповідності до пункту 1 частини першої статті 9 Закону № 796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є, зокрема учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків.
Відповідно до статті 14 Закону № 796-XII до другої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи належать учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи.
У свою чергу, за правилами частини першої статті 65 Закону №796-XII учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Аналіз вищевикладених норм свідчить про те, що документом, що підтверджує статус потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи є відповідне посвідчення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році (2 категорія), що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_1 , виданого 14.11.2000 Київською облдержадміністрацією.
У відповідності до довідки від 16.12.1992 №295 ОСОБА_1 перебував у відрядженні у с. Варовичі з 27.07.1987 по 31.07.1987, з 03.08.1987 по 29.08.1987 та йому виплачена додаткова заробітна плата в підвищеному розмірі відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 10.06.1986 №207.
Згідно з довідками АТЗТ «Сускбу» від 09.03.1998 №№ 136 та 135 підтверджується, що ОСОБА_1 дійсно приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у с. Бобер, смт Полеське (монтажник) з 27.07.1987 по 31.07.1987, з 03.08.1987 по 21.08.1987 на будівництві газопроводу до м. Чорнобиль; по місцю основної роботи у Спеціалізованому управлінні по складанню та комплектуванню блочних пристроїв йому сплачена додаткова зоробітна плата у підвищеному розмірі відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 10.10.1986 №207.
У силу вимог частини третьої статті 65 Закону № 796-XII, у посвідченні зазначається про належність особі статусу, зокрема, «Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС».
Згідно статті 10 Закону № 796-XII учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Відтак, враховуючи вказівку у посвідченні серії НОМЕР_1 про статус позивача як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році (категорії 2), видача такого посвідчення була можливою лише у разі роботи позивача у зоні відчуження у 1986-1987 роках - незалежно від кількості робочих днів, адже інші підстави для надання статусу учасника ліквідації 2 категорії пов'язані із подіями та діями, що мали місце у 1987 році.
Отже, позивач як особа яка працювала у зоні відчуження з моменту аварії не менше 14 днів у 1987 році та у зв'язку із цим набув статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році 2 категорії, відноситься до числа осіб які мають право користуватися пільгами, встановленими Законом № 796-XII у тому числі і правом на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 8 років.
У силу вимог статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років до 31.12.2017.
Починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема починаючи з 01.01.2018 до 31.12.2018 не менше 25 років із поступовим збільшенням страхового стажу на рік до 34 років, а починаючи з 01.01.2018 не менше 35 років.
До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років, які народилися до 30.09.1956 (включно); 55 років 6 місяців, які народилися з 01.10.1956 до 31.03.1957; 56 років, які народилися з 01.04.1957 до 30.09.1957; 56 років 6 місяців, які народилися з 01.10.1957 до 31.03.1958; 57 років, які народилися з 01.04.1958 до 30.09.1958; 57 років 6 місяців, які народилися з 01.10.1958 до 31.03.1959; 58 років, які народилися з 01.04.1959 до 30.09.1959; 58 років 6 місяців, які народилися з 01.10.1959 до 31.03.1960; 59 років, які народилися з 01.04.1960 до 30.09.1960; 59 років 6 місяців, які народилися з 01.10.1960 до 31.03.1961; 60 років, які народилися з 01.04.1961 до 31.12.1961.
При цьому, статтею 55 Закону №796-XII визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, та якою передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу: а саме: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів - 10 років; які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів - 8 років; які працювали з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 10 до 14 календарних днів, у 1988 році - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році - 5 років.
Учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які відпрацювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним у встановленому порядку (чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше), вік виходу на пенсію зменшується додатково на три роки понад передбачений цією статтею.
Учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які відпрацювали на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним у встановленому порядку (чоловіки - 12 років 6 місяців і більше, жінки - 10 років і більше), вік виходу на пенсію зменшується додатково на один рік понад передбачений цією статтею.
У той же час, перелік документів, що подаються до органу Пенсійного фонду для призначення пенсії, встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок №21-1).
Згідно з пунктом 2.1 Порядку №21-1 до заяви про призначення пенсії за віком документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку: учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи у зоні відчуження; посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
З вказаних правових норм вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та працювали визначену кількість днів у зоні відчуження.
Водночас, законодавець встановив перелік документів, що підтверджують участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який не обмежується лише довідкою форми № 122, а навпаки такий факт може бути підтверджений будь-якими первинними документами.
Такі документи, як довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, відповідно до статті 15 Закону № 796 є лише підставою для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Таким чином, єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796-XII, а у спірній ситуації й правом призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС».
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 11.09.2019 по справі № 205/8713/16-а, від 25.11.2019 по справі № 464/4150/17, від 09.01.2020 по справі №363/3976/16-а, від 26.03.2020 по справі № 652/610/16-а, від 18.06.2020 по справі №751/2738/17.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог Порядку № 22-1 позивачем до ГУ ПФУ у Київській області крім посвідчення замість довідки за формою 122 було надано довідки від 16.12.1992 №295 та від 09.03.1998 №№136, 135, що підтверджують його участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, до яких пенсійним фондом висловлено зауваження щодо невідповідності зазначених у них прізвища, імені та по батькові позивача паспортним даним.
Разом з тим, посилання скаржника на наявність розбіжностей в первинних документах (довідках) у прізвищі, імені та по батькові позивача колегія суддів оцінює критично, оскільки невідповідність прізвища, імені та по батькові позивача в довідках відомостям у паспорті зумовлена неправильним перекладом з російської мови на українську прізвища позивача « ОСОБА_1», зазначеного у довідках від 09.03.1998 №№136 та 135 як «ОСОБА_1», імені позивача «ОСОБА_1», зазначеного у довідці від 16.12.1992 №295 як « ОСОБА_1 » та по батькові « ОСОБА_1 », зазначеного у довідках від 16.12.1992 №295 та від 09.03.1998 №№136, 135 як « ОСОБА_1 ».
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
У свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Правова позиція щодо недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 по справі № 677/277/17 та від 09.08.2019 у справі №654/890/17.
Таким чином, вказані обставини свідчать про наявність у позивача права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону № 796 з огляду на достатність наданого позивачем посвідчення «Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» у 1987 році 2 категорії, як доказу його роботи у зоні відчуження з моменту аварії не менше 14 календарних днів протягом 1987 року, що додатково підтверджується довідками від 16.12.1992 №295 та від 09.03.1998 №№136, 135.
При цьому, факт наявності у позивача необхідного для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку страхового стажу не менше 15 років підтверджується і самим спірним рішенням, в якому зазначено про наявність у позивача страхового стажу 20 років 09 місяців 16 днів.
Інших підстав для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796 спірне рішення не містить.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення від 20.06.2022 №104750004456 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Враховуючи, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до ГУ ПФУ у Київській області із заявою про призначення йому пенсії за віком як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії 14.06.2022, у віці 55 років, відтак слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити, здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з дати звернення із заявою про призначення пенсії - з 14.06.2022.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п'ятої ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді В.О. Аліменко
В.В. Кузьменко