П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
04 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/6190/21
Перша інстанція: суддя Юхтенко Л.Р.,
повний текст судового рішення
складено 23.09.2024, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурія О.В.,
судді -Вербицької Н.В.,
при секретарі -Марченко І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головнокомандувача Збройних Сил України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головнокомандувача Збройних Сил України, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Командування Військово-Морських сил Збройних Сил України, про визнання протиправним та скасування рішення,-
У квітні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головнокомандувача Збройних Сил України ОСОБА_2 (далі - відповідач), в якому заявила наступні позовні вимоги:
- визнати протиправним та скасувати пункту 2 параграфу 2 наказу Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 04.03.2021 року №74 про призначення капітана 1 рангу ОСОБА_1 начальником відділу сил підтримки управління сил підтримки Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржуваним наказом її неправомірно було призначено на нижчу посаду, за якою посадовий оклад є нижчим, ніж на попередній посаді та відрізняється коло функціональних обов'язків та ступінь підпорядкованості за посадою, яку обіймала позивачка. Позивачка вказує на те, що оскаржуваний наказ був винесений відповідачем саме на час перебування її у розпорядженні відповідача, та в оскаржуваному наказі не зазначено підстав призначення на нижчу посаду, і не враховано, що позивач вже два строки поспіль перебувала на посаді помічника. Зазначає, що було порушено її право бути призначеною на вищу посаду у порядку просування по службі або ж на рівнозначну посаду або право бути звільненою з військової служби у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, у разі неможливості їх використання на службі, відповідно до пп.«г» п.2 ч.5 ст.26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» з метою збереження позивачкою вищого посадового окладу для пенсійного забезпечення.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.09.2024 року позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що згідно довідки про проходження служби (трудову діяльність), виданої Кадровим центром Військово-Морських Сил України від 30.08.2021 року №154/113/2270, капітан 1 рангу ОСОБА_1 проходить військову службу в Збройних Силах України з 21.07.1995 року (а.с.248-249, т.1).
В 2000 році ОСОБА_3 закінчила Севастопольський Військово-Морський інститут ім.П.С.Нахімова за спеціальністю «Радіоелектронні комплекси, системи та засоби озброєння і військової техніки» та здобула кваліфікацію інженера з радіоелектроніки, офіцера військового управління тактичного рівня, що підтверджено дипломом (а.с.252, т.1).
У 2013 році ОСОБА_1 закінчила Національний університет оборони України імені Івана Черняховського та здобула освіту за спеціальністю «Бойове застосування та управління діями частинами ВМС», що підтверджено листом від 15.05.2020 року №182/1755 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.253,т.1).
Позивач проходить військову службу за контрактом та відповідно до витягу із наказу командування ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) від 15.06.2015 року №109 капітану 2 рангу ОСОБА_1 продовжено дію контракту понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації та на строк, необхідний для прийняття рішення щодо укладення нового контракту, з 25.06.2015 року (а.с.52, т.2).
Відповідно до довідки про проходження служби (трудову діяльність), виданої Кадровим центром Військово-Морських Сил України від 30.08.2021 року №154/113/2270 позивач перебувала на посаді помічника командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (з питань функціонування Чорноморського флоту Російської Федерації та його перебування на території України) з 31.03.2009 року по 30.12.2020 року (а.с.248-249, т.1).
Відповідно до витягу із наказу Міністра оборони України від 22.01.2019 року №35 (по особовому складу) капітану 1 рангу ОСОБА_1 , помічнику командувача Військово-Морських Сил України продовжено строк перебування на посаді помічника командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України на два роки, з 31.12.2018 року до 31.12.2020 року (а.с.55, т.1).
До матеріалів справи долучені функціональні обов'язки помічника командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (з питань функціонування Чорноморського флоту Російської Федерації та його перебування на території України) (а.с.12-15, т.2).
В листі Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 11.06.2021 року №154/113/1/1597 (а.с.54, т.1) викладена наступна інформація:
- відповідно до спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 05.11.2020 №Д-322/1/9дск, Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України переведено на інший штат, який введено в дію з 05.02.2020 року;
- у новому штаті Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України посади помічника командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (з питань функціонування Чорноморського флоту Російської Федерації та його перебування на території України) з 05.02.2020 року не передбачена;
- можливості призначити позивача на рівнозначну посаду за основною або спорідненою спеціальністю з урахуванням її досвіду служби в межах Військово-Морських Сил Збройних Сил України станом на 05.02.2020 року не було.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що 05.12.2019 року позивачу було вручено Попередження про скорочення посади, що не заперечується позивачем.
З 05.02.2020 року посаду помічника командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (з питань функціонування Чорноморського флоту Російської Федерації та його перебування на території України), на якій перебувала позивач, скорочено.
Листом від 17.09.2020 року №321/5713 Управління персоналу Генерального штабу Міністерства оборони України направило на адресу позивача перелік вакантних військових посад зі штатно-посадовою категорією «полковник» («капітан 1 рангу») станом на 17.09.2020 року (а.с.211-212, т.1).
Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 30.12.2020 року №466, на підставі підпункту 1 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України позивачку було зараховано в розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України та наказано утримувати у списках особового складу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України на всіх видах забезпечення. (а.с.53, т.1).
На підставі подання командувача Військово-Морських Сил України від 23.02.2021 року №321/кц/553 (а.с.14-17, т.1), пунктом 2 параграфу 2 наказу Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 04.03.2021 року №74, відповідно до п.117 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України капітана 1 рангу ОСОБА_1 , яка перебуває у розрядженні Головнокомандувача Збройних Сил України, колишнього помічника командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (з питань функціонування Чорноморського флоту Російської Федерації та його перебування на території України) Командування Військово-Морських Сил України, призначено на посаду Начальника відділу сил підтримки Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України, ВОС - 0701002, штатно- посадова категорія «капітан 1 рангу» (а.с.13, т.1).
Відповідно до довідки Фінансово-економічного управління Командування Військово-Морських Сил України Збройних Сил України від 07.02.2022 року №154/181/1-101 посадовий оклад за попередньою посадою позивачки - помічника командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (з питань функціонування Чорноморського флоту Російської Федерації та його перебування на території України), складав 7890,00 грн. відповідно до 44 тарифного розряду.
Посадовий оклад за новою посадою позивачки - начальника відділу сил підтримки Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України складає 7330,00 грн., відповідно до 40 тарифного розряду (а.с.16, т.2).
На виконання наказу від 04.03.2021 року №74, військовою частиною НОМЕР_1 видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 10.03.2021 року №46, про прийняття ОСОБА_1 посади, на яку її призначено, яким встановлено капітану 1 рангу ОСОБА_1 з 10.03.2021 року три доби для здавання справ та посади помічника командира військової частини НОМЕР_1 (з питань функціонування ЧФ РФ та його перебування на території України) та одну добу для прийняття посади начальника відділу сил підтримки управління сил підтримки військової частини НОМЕР_1 (а.с.34, т.1).
Позивач стверджує, що посада помічника командира військової частини НОМЕР_1 (з питань функціонування ЧФ РФ та його перебування на території України) досі нею не здана, і не прийнята посада начальника відділу сил підтримки управління сил підтримки військової частини НОМЕР_1 .
Факт неприйняття позивачем нової посади не заперечується відповідачем та третьою особою.
Суд першої інстанції також встановив, що позивач перебувала у Резерві кандидатів для просування по службі офіцерського складу Збройних Сил України на 2020 рік номенклатури призначення Міністра оборони України на типову посаду заступника начальника управління, що підтверджено витягом із Резерву (а.с.86, т.1, а.с.91, т.2).
Також у листі від 03.11.2021 року №226/4847 Департамент кадрової політики Міністерства оборони України повідомив позивачку про те, що станом на 02.11.2021 року із Резерву для просування по службі осіб офіцерського складу ЗСУ позивач не виключалась (а.с.205, т.1).
Відповідно до затвердженого Плану переміщення військовослужбовців на посади номенклатури призначення начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України на 2020 рік, затвердженого Головнокомандувачем ЗСУ 31.01.2020 року, у перелік посад, які підлягають комплектуванню, була включена посада начальника відділу сил підтримки управління сил підтримки Командування Військово-Морських Сил України ЗСУ, що підтверджено листом Міністерства оборони України від 04.06.2021 року (а.с.84, т.1) та витягом з плану переміщення (а.с.85, т.1).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що призначення позивачки на посаду начальника відділу сил підтримки Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України є неправомірним, і виклав наступні узагальнені доводи на обґрунтування такої неправомірності:
- ця посада є нижчою від посади помічника командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (з питань функціонування Чорноморського флоту Російської Федерації та його перебування на території України), що випливає із розмірів посадового окладу за вказаними посадами;
- Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України не передбачено призначення на нижчі посади військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні, а тому військовослужбовець, який перебуває у розпорядженні, має право на призначення як на вищу посаду так і на рівнозначну посаду, тобто на загальних підставах;
- не враховано, що у 2020 році позивач перебувала в Резерві кандидатів для просування по службі офіцерського складу Збройних Сил України на 2020 рік номенклатури призначення Міністра оборони України на типову посаду заступника начальника управління, що підтверджено витягом із Резерву і станом на 02.11.2021 року із Резерву для просування по службі осіб офіцерського складу ЗСУ позивач не виключалась (а.с.205, т.1).
Апелянт заперечує проти таких доводів суду першої інстанції, наводячи заперечення, узагальнений зміст яких зводить до такого:
- є помилковим висновок про призначення позивачки оскаржуваним наказом на нижчу посаду, оскільки станом на 04.03.2021 року позивачка перебувала в розпорядженні Головнокомандувача Збройних сил України, відповідно до наказу №466 від 30.12.2020 орку, тобто не займала жодної посади в Збройних Силах України, та їй не було встановлено жодного посадового окладу, а лише виплачувалось грошове забезпечення, яке позивачка отримувала за займаною посадою до зарахування в розпорядження;
- пункт 4.29 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 року №170, передбачає можливість призначення військовослужбовця, який перебуває у Резерві для просування по службі, на нижчу посаду у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів виходить з наступного обсягу нормативно-правового регулювання, яке підлягає застосуванню у даному спорі.
Відповідно до частин 1, 4, 14 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення №1153/2008).
Відповідно до п.12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Як вірно визначив суд першої інстанції, суть даного спору полягає у правомірності призначення позивача на нижчу посаду на час її перебування у розпорядженні.
Згідно п.82 Положення №1153/2008 посада вважається вищою, якщо за цією посадою штатом (штатним розписом) передбачено вище військове звання, ніж за займаною посадою, а за умови рівних військових звань - більший посадовий оклад (тарифний розряд).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуваним наказом позивач була призначена на нижчу посаду ніж попередня посада позивачки, оскільки матеріалами справи доведений нижчий розмір посадового окладу за посадою начальника відділу сил підтримки Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України (7330,00 грн.) ніж за посадою помічника командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (з питань функціонування Чорноморського флоту Російської Федерації та його перебування на території України) (7890,00 грн.).
Посилання апелянта на те, що посада начальника відділу сил підтримки Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України не може вважатися нижчою, оскільки на момент призначення на неї позивач знаходилась у розпорядженні Головнокомандувача Збройних сил України і не перебувала на жодній посаді, колегія суддів відхиляє, оскільки знаходження військовослужбовців у розпорядженні посадових осіб, які мають право призначення на посади, є тимчасовим заходом, який застосується для вирішення питання щодо подальшого їх службового використання з дотриманням загальних правил призначення на посади, визначених пунктом 82 Положення №1153/2008, тобто з урахуванням градації посад на вищі, рівнозначні та нижчі.
Вирішуючи питання про можливість призначення позивача на нижчу посаду під час перебування позивачки у розпорядженні Головнокомандувача Збройних сил України та в Резерві кандидатів для просування по службі офіцерського складу Збройних Сил України, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до підпункту 1 пункту 116 Положення №1153/2008 однією з підстав для зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання, є розформування (реформування) військової частини або скорочення штатних посад, якщо до кінця встановленого строку проведення цих заходів не вирішено питання щодо дальшого службового використання вивільнених військовослужбовців.
Як вже зазначено вище, з 05.02.2020 року ІНФОРМАЦІЯ_3 переведено на інший штат, в якому не передбачена посада помічника командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (з питань функціонування Чорноморського флоту Російської Федерації та його перебування на території України).
При цьому, листом від 17.09.2020 року №321/5713 Управління персоналу Генерального штабу Міністерства оборони України направило на адресу позивача перелік вакантних військових посад зі штатно-посадовою категорією «полковник» («капітан 1 рангу») станом на 17.09.2020 року (а.с.211-212, т.1), і позивач цього факту не заперечує.
Докази того, що позивач погодилась бути призначеною на одну із запропонованих їй посад відсутні, і сторони на такі обставини не посилаються.
Отже, зарахування позивачки в розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України відповідним наказом від 30.12.2020 року №466 відбулось саме внаслідок скорочення посади, яку займала позивача, і внаслідок не вирішення питання щодо подальшого проходження позивачкою військової служби на конкретній посаді, що відповідає підпункту 1 пункту 116 Положення №1153/2008, на підставі якого і відбулось зарахування позивачки в розпорядження цим наказом.
При цьому, позивачка не оспорює правомірність зарахування її в розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України відповідним наказом від 30.12.2020 року №466 на підставі підпункту 1 пункту 116 Положення №1153/2008, тобто внаслідок неможливості призначення її на рівнозначну посаду.
У ході розгляду даної справи позивачка не посилалась на те, що у відповідача була можливість призначити її на конкретну рівнозначну посаду, на яку вона була згодна бути призначеною, але відповідач безпідставно не використав таку можливість.
Підпунктом 3 пункту 82 Положення №1153/2008 передбачені наступні підстави для призначення військовослужбовця на нижчі посади:
- у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду;
- за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії;
- з урахуванням професійних, ділових і моральних якостей - на підставі висновку атестування;
- за віком або сімейними обставинами - на особисте прохання;
- у зв'язку з перебуванням із близькими особами у відносинах прямої організаційної та правової залежності - у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду;
- у порядку виконання накладеного дисциплінарного стягнення - відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України;
- у разі скасування військовослужбовцю допуску до державної таємниці - на посаду, що не передбачає такого допуску, - за рішенням відповідного командира (начальника), прийнятим у порядку, визначеному Міністерством оборони України, у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду;
- вагітних військовослужбовців-жінок за їх клопотанням відповідно до медичного висновку - на посади з меншим обсягом роботи, а також військовослужбовців-жінок, які мають дітей віком до трьох років, за їх клопотанням у разі неможливості виконання ними обов'язків на займаних посадах та за відсутності рівнозначних посад;
- за ініціативою військовослужбовця (крім військовослужбовців, які займають посади, за якими передбачені первинні військові звання офіцерського, сержантського і старшинського складу) на нижчу на один ступінь посаду - на підставі рішення посадової особи відповідно до номенклатури посад.
Таким чином, відповідає вимогам законодавства призначення військовослужбовця на нижчу посаду у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів у разі неможливості призначення такого військовослужбовця на рівнозначну посаду.
В контексті спірних правовідносин колегія суддів вважає такими, що мають місце і не заперечуються сторонами обставини неможливості призначення позивачки на рівнозначну посаду після скорочення з 05.02.2020 року посади помічника командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (з питань функціонування Чорноморського флоту Російської Федерації та його перебування на території України).
На існування таких обставин вказує те, що саме після скорочення попередньої посади, яку займала позивачка, та після направлення їй листом від 17.09.2020 року №321/5713 переліку вакантних військових посад зі штатно-посадовою категорією «полковник» («капітан 1 рангу»), позивачка не була призначена на жодну із запропонованих їй посад, а була зарахована в розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України відповідним наказом від 30.12.2020 року №466 на підставі підпункту 1 пункту 116 Положення №1153/2008, і такі обставини продовжили існувати до прийняття оскаржуваного наказу від 04.03.2021 року №74.
При цьому, сам факт перебування позивачки у розпорядженні Головнокомандувача Збройних Сил України не виключає можливості призначення її на нижчу посаду на підставі абз.1 пп.3 п.82 Положення №1153/2008, тобто у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду, оскільки, як вже зазначено вище, знаходження військовослужбовців у розпорядженні, є тимчасовим заходом, який застосується для вирішення питання щодо подальшого їх службового використання з дотриманням загальних правил призначення на посади, визначених пунктом 82 Положення №1153/2008.
Виходячи з цього, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що Положенням №1153/2008 не передбачено призначення на нижчі посади військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні.
При цьому, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції в тому, що військовослужбовець, який перебуває у розпорядженні, має право на призначення як на вищу посаду так і на рівнозначну посаду, тобто на загальних підставах.
Однак, як вже зазначено вище, у межах спірних правовідносин мають місце обставини неможливості призначення позивачки на рівнозначну посаду після скорочення попередньої посади, яку вона займала, що в свою чергу згідно абз.1 пп.3 п.82 Положення №1153/2008 надавало відповідачу право призначити позивачку на нижчу посаду.
Що стосується посилань позивачки на порушення відповідачем її права бути призначеною на вищу посаду, враховуючи перебування її в Резерві кандидатів для просування по службі на вищу посаду у порядку просування по службі, то колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пп.1 п.82 Положення №1153/2008 призначення військовослужбовців на вищі посади здійснюється у порядку просування по службі.
Згідно п.83 Положення №1153/2008 військовослужбовці призначаються на посади і переміщуються по службі за основною або спорідненою спеціальністю з урахуванням досвіду служби, рівня їх професійної компетентності, особистих якостей і досягнень та відповідності характеристикам посад, визначених Міністерством оборони України. У разі коли є потреба призначення військовослужбовців на посади за новою спеціальністю, їх призначенню на ці посади має передувати відповідна підготовка (перепідготовка). Для доукомплектування Збройних Сил України в умовах особливого періоду військовослужбовці можуть призначатися на посади, передбачені штатами воєнного часу, за новою спеціальністю з урахуванням набутого досвіду.
Пунктом 85 Положення №1153/2008 передбачено, що просування по службі військовослужбовців здійснюється за рейтинговим принципом та за умови перебування військовослужбовців у резерві або на конкурсній основі на посади науково-педагогічних (наукових) працівників та керівників закладів культури, які належать до базової мережі закладів культури загальнодержавного рівня.
Порядок формування та використання резерву визначається Міністерством оборони України.
Відповідно до п.87 Положення №1153/2008 особи офіцерського складу, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, у порядку просування по службі можуть бути переміщені на вищу посаду, якщо вони вислужили встановлені Міністерством оборони України строки перебування на попередній посаді.
Більш детально порядок формування та використання резерву визначений Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 року №170 (далі, - Інструкція №170), яка містить, зокрема, наступні положення:
- п.4.1. Призначення військовослужбовців на посади і переміщення по службі здійснюються з урахуванням результатів оцінювання на підставі Резерву кандидатів для просування по службі (далі - Резерв для просування по службі), Плану переміщення на посади, подань, службових документів, визначених пунктами 1.5, 1.6 розділу I цієї Інструкції (якщо в умовах воєнного часу неможливо оформити подання), та клопотань посадових осіб, а також рішень колегіальних органів, утворених відповідно до чинного законодавства України;
- п. 4.4. Управління службовою кар'єрою військовослужбовців здійснюється відповідними командирами (начальниками) та службами персоналу з використанням індивідуальних планів управління кар'єрою, алгоритмів управління кар'єрою та паспортів військових посад за такими етапами: вивчення кандидатів на військову службу за контрактом; прийняття на військову службу за контрактом; планування службової кар'єри військовослужбовців з урахуванням потреб Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та побажань військовослужбовців; аналіз виконання спланованих заходів службової кар'єри військовослужбовців; коригування індивідуальних планів управління кар'єрою (за необхідності); проведення періодичного оцінювання військовослужбовців;
- 4.7. Резерв для просування по службі формується для управління службовою кар'єрою та професійного розвитку військовослужбовців, створення підготовленого кадрового потенціалу для комплектування військових посад у порядку просування військовослужбовців по службі за рейтинговим принципом.
До Резерву для просування по службі включаються військовослужбовці, які за результатами діяльності оцінені загальними оцінками «відмінно» і «добре» та відповідають вимогам до кандидатів на посади, визначені паспортами військових посад або навчаються у військових навчальних закладах для здобуття необхідного рівня військової освіти (підготовки).
Резерв для просування по службі формується за військовими званнями, існуючими спеціальностями та типовими посадами. Кандидати включаються до Резерву для просування по службі на підставі рейтингових списків, складених за результатами роботи відповідних комісій з відбору кандидатів до призначення на посади.
- 4.10. План переміщення на посади складається для комплектування вакантних посад, а також посад, які планується вивільнити внаслідок звільнення і вибуття військовослужбовців із виключенням зі списків військової частини протягом календарного року.
- 4.13. Військовослужбовці, включені до Резерву для просування по службі, призначаються на вищі посади за рейтинговим принципом та за умови відповідності вимогам до кандидатів на посади, визначеними паспортами військових посад з урахуванням досвіду служби, рівня їх професійної компетентності, особистих якостей і досягнень, та вислужили (крім випадків, коли діє особливий період чи попереднє призначення відбувалось у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, за станом здоров'я, за віком, за сімейними обставинами або для осіб сержантського і старшинського складу у зв'язку із необхідністю переміщення з посад, визначених у пункті 104 Положення) на займаних посадах: офіцерського складу - не менше 1 року; сержантського і старшинського складу військової служби за контрактом за посадами від головного сержанта роти та вище - не менше 2 років.
Особи офіцерського складу призначаються на посаду за умови відповідності їх рівня військової освіти рівню військової освіти за майбутньою посадою з дотриманням вимог пунктів 83, 85 Положення. За рішенням Міністра оборони України або за прийнятим у воєнний час рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України, Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту допускається призначення офіцерів з нижчим рівнем військової освіти.
Аналіз цих та інших положень Інструкції №170 свідчить про те, що лише сам факт включення військовослужбовця до Резерву для просування по службі ще не гарантує такому військовослужбовцю призначення на вищу посаду, оскільки згідно п.4.13 цієї інструкції військовослужбовці, включені до Резерву для просування по службі, призначаються на вищі посади за рейтинговим принципом та за умови відповідності вимогам до кандидатів на посади, визначеними паспортами військових посад з урахуванням досвіду служби, рівня їх професійної компетентності, особистих якостей і досягнень, а також на підставі відповідних клопотань уповноважених посадових осіб та відповідних рішень колегіальних органів, які передбачені п.4.1 Інструкції №170, зокрема, Вищої комісії Міністерства оборони України з питань проходження військової служби, комісії Міністерства оборони України з питань проходження військової служби, комісії Збройних Сил України з питань проходження військової служби, тощо.
Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю посилань апелянта на положення пункту 4.29 Інструкції №170, яким передбачено, що у разі призначення військовослужбовця, який перебуває у Резерві для просування по службі, на нижчу посаду у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів за ним до наступного оцінювання зберігається право призначення на вищу посаду.
Таким чином, перебування позивачки у розпорядженні Головнокомандувача Збройних сил України та в Резерві кандидатів для просування по службі не виключало право відповідача призначити позивачку оскаржуваним наказом на нижчу посаду, оскільки це було обумовлено скороченням посади, яку позивач займала, та відсутністю можливості призначення позивачки на рівнозначну посаду.
Підсумовуючи все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуваний пункт 2 параграфу 2 наказу Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 04.03.2021 року №74 про призначення капітана 1 рангу ОСОБА_1 начальником відділу сил підтримки управління сил підтримки Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України є правомірним і підстави для його скасування відсутні.
Оскільки суд першої інстанції невірно застосував норми матеріально права, рішення суду першої інстанції на підставі п.4 ч.1 ст.317 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст.315, ст.317, ст.321, ст.322, ст.325, ст.329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Головнокомандувача Збройних Сил України - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суд від 18 вересня 2024 року по справі №420/6190/21 - скасувати.
Прийняти по справі №420/6190/21 нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головнокомандувача Збройних Сил України.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено та підписано 05 грудня 2024 року.
Суддя-доповідач К.В. Кравченко
Судді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька