П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/7912/24
Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е.В.
Місце та час укладення судового рішення «--:--», м. Одеса
Повний текст судового рішення складений 20.05.2024р.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Єщенка О.В., Яковлєва О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
11.03.2024р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення від 16.01.2024р. №155950019574 про відмову в призначенні йому пенсії з підстав відсутності необхідного трудового стажу; зобов'язання включити до його страхового стажу періоди роботи електрорадіонавігатором Тихоокеанського управління промислової розвідки і науково-дослідного флоту «ТУРНІФ» з 01.08.1986р. по 06.09.1989р., інструктором ТФОКО «Ритм» з 19.12.1990р. по 11.10.1991р., комірником Біляївського малого картонажного підприємства з 01.12.1994р. по 16.07.1997р.; призначення пенсії за віком з 09.01.2024р.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 09.01.2024р. він звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, однак рішенням від 16.01.2024р. №155950019574 йому протиправно відмовлено в призначені пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного трудового стажу.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.05.2024р. позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 16.01.2024р. №155950019574 в частині не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи інструктором ТФОКО «Ритм» з 19.12.1990р. по 11.10.1991р.; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи інструктором ТФОКО «Ритм» з 19.12.1990р. по 11.10.1991р.; в задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку щодо неможливості зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи електрорадіонавігатором Тихоокеанського управління промислової розвідки і науково-дослідного флоту «ТУРНІФ» з 01.08.1986р. по 06.09.1989р., комірником Біляївського малого картонажного підприємства з 01.12.1994р. по 16.07.1997р., оскільки вказані періоди роботи підтверджуються записами у трудовій книжці.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вона підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що 09.01.2024р. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком. /а.с.19-21/
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 16.01.2024р. №155950019574 відмовлено ОСОБА_1 в призначені пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу визначеного ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Страховий стаж позивача для призначення пенсії складає - 25 років 04 місяці.
Вищезазначеним рішенням повідомлено позивача, що до страхового стажу не зараховано наступні періоди:
з 01.08.1986р. по 06.09.1989р., оскільки між датою звільнення і датою наказу про звільнення зазначений строк більше місяця;
з 19.12.1990р. по 11.10.1991р., оскільки відсутній запис про звільнення з роботи;
з 02.12.1994р. по 16.07.1997р., оскільки дата звільнення з роботи (16.07.1997р.) не відповідає даті наказу про звільнення з роботи (04.08.1997р.).
Не погоджуючись з рішенням про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку в частині відмови в задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов'язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон України №1058-IV).
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною 1 ст.24 Закону України №1058-IV встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону № 1058-IV).
Згідно ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, ст.48 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідні положення містить і постанова Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. №637, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок №637).
Так, п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у п.3 Порядку №637.
Позивач зазначає про протиправність неврахування пенсійним органом його трудового стажу з 01.08.1986р. по 06.09.1989р., з 19.12.1990р. по 11.10.1991р., з 02.12.1994р. по 16.07.1997р. згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 .
Підпунктом 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20.06.1974 р. №162 (надалі - Інструкція №162) встановлено, що трудова книжка є основним документом трудової діяльності робочих і службовців.
Згідно пп.2.11 Інструкції №162 першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка. переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийом на роботу.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнень повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) (п.2.3 Інструкції №162).
Пунктом 4.1 Інструкції № 162 передбачено, що при звільненні робітника чи службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Відповідні вимоги щодо заповнення трудових книжок містяться і в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. №58 (надалі - Інструкція №58).
Положеннями п.1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників підприємств, установ і організацій (надалі підприємств) усіх форм власності, які пропрацювали на них понад 5 днів, включаючи осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
За змістом п.2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно записів №№1, 5 вищезазначеної трудової книжки, 01.08.1986р. позивач прийнятий на посаду електрорадіонавігатора Тихоокеанського управління промислової розвідки і науково-дослідного флоту «ТУРНІФ» на підставі наказу №1459 від 01.08.1986р., а 06.09.1989р. звільнений з вказаної посади за власним бажанням на підставі наказу №799 від 24.05.1989р.
Відповідачі зазначають про неможливість врахування вказаного періоду роботи, оскільки між датою звільнення і датою наказу про звільнення зазначений термін більше місяця.
Згідно записів №№12-13 вищезазначеної трудової книжки, 01.12.1994р. позивач прийнятий на посаду комірника Біляївського малого картонажного підприємства на підставі наказу №174а від 01.12.1994р., а 16.07.1997р. звільнений з вказаної посади за власним бажанням на підставі наказу №45а від 04.08.1997р.
Відповідачі зазначають про неможливість врахування вказаного періоду роботи, оскільки дата звільнення з роботи (16.07.1997р.) не відповідає даті наказу про звільнення з роботи (04.08.1997р.).
Разом з тим, колегія суддів вважає, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірні періоди.
Також слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993р. №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Також доречно зазначено судом першої інстанції про те, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Таким чином, пенсійним органом безпідставно відмовлено у врахуванні періодів трудової діяльності позивача з 01.08.1986р. по 06.09.1989р., з 01.12.1994р. по 16.07.1997р.
Щодо періоду трудової діяльності позивача роботи з 19.12.1990р. по 11.10.1991р. варто зазначити наступне.
Згідно записів №№8-9 вищезазначеної трудової книжки, 19.12.1990р. позивача зараховано на посаду інструктора ТФОКО «Ритм» на підставі розпорядження №23 від 17.12.1990р.; 11.10.1991р. позивача переведено на посаду експедитора Малого спортивного підприємства «Ритм» на підставі наказу №10 від 11.10.1991р.
Відповідачі зазначають про неможливість врахування вказаного періоду роботи, оскільки відсутній запис про звільнення з роботи
Разом з тим, кожен із записів №8-9 вищезазначеної трудової книжки затверджено підписом головою ТФОКО «Ритм» та в подальшому директором Малого спортивного підприємства «Ритм», а також печатками вказаних підприємств. Записи не містять виправлень, закреслень.
Згідно з п.2.13 Інструкції №162 (чинній на час внесення записів) переведення працівника на іншу постійну роботу на тому самому підприємстві оформляється в такому самому порядку, як і прийняття на роботу.
Проте під час переведення з одного підприємства на інше за розпорядженням вищих органів, за узгодженням між керівниками підприємств або за рішенням відповідних партійних і радянських органів, а також профспілкових і комсомольських організацій у графі 3 записують посилання на узгодження або рішення цих органів і організацій.
Приклади: «Звільнений у зв'язку з переведенням на роботу в таке-то підприємство за розпорядженням такого-то міністерства, п. 5 ст. 29 КЗпП РРФСР». У разі переведення на виборну посаду в графі 3 роблять запис: «Звільнений у зв'язку з обранням на виборну посаду в таку-то організацію, п. 5 ст. 29 КЗпП РРФСР» (п.2.27 Інструкції №162).
Дійсно запис №9 трудової книжки не містить відомостей про звільнення з ТФОКО «Ритм». Натомість наявні відомості про переведення працівника на роботу у інше підприємство - Мале спортивне підприємство «Ритм».
Між тим, записи №8-9 трудової книжки корелюються між собою щодо хронологічної послідовності, є чіткими, розбірливими, записані в хронологічному порядку без будь-яких виправлень чи помарок у датах прийняття, переведення та звільнення з роботи, що свідчить про протиправність дій пенсійного органу щодо не зарахування вказаного період трудової діяльності до страхового стажу позивача.
Згідно ч.ч.2 ст.26 Закон України №1058-IV починаючи з 01.01.2018р. право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 рік.
Таким чином, на момент звернення із заявою про призначення пенсії (09.01.2024р.), позивач мав страховий не менше 31 рік, а тому мав право на призначення пенсії за віком.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про протиправність рішення від 16.01.2024р. №155950019574 та наявність підстав для зобов'язання пенсійного органу включити до його страхового стажу періоди роботи: з 01.08.1986р. по 06.09.1989р., з 19.12.1990р. по 11.10.1991р., з 02.12.1994р. по 16.07.1997р. та призначити позивачу пенсію за віком починаючи з 09.01.2024р.
На підставі викладеного, оскільки судом першої інстанції при вирішенні справи неповно з'ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції в порядку ст.317 КАС України підлягає частковому скасуванню.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зарахування до трудового стажу ОСОБА_1 періодів роботи електрорадіонавігатором Тихоокеанського управління промислової розвідки і науково-дослідного флоту «ТУРНІФ» з 01.08.1986р. по 06.09.1989р., комірником Біляївського малого картонажного підприємства з 01.12.1994р. по 16.07.1997р.; призначення пенсії за віком з 09.01.2024р.
Ухвалити у цій частині постанову, якою визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 16.01.2024р. №155950019574 в частині не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи електрорадіонавігатором Тихоокеанського управління промислової розвідки і науково-дослідного флоту «ТУРНІФ» з 01.08.1986р. по 06.09.1989р., комірником Біляївського малого картонажного підприємства з 01.12.1994р. по 16.07.1997р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди трудової діяльності електрорадіонавігатором Тихоокеанського управління промислової розвідки і науково-дослідного флоту «ТУРНІФ» з 01.08.1986р. по 06.09.1989р., комірником Біляївського малого картонажного підприємства з 01.12.1994р. по 16.07.1997р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 з 09.01.2024р. пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.05.2024р. залишити без змін.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 21390940) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 46 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Суддя-доповідач А.В. Крусян
Судді О.В. Єщенко О.В. Яковлєв