П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/28580/23
Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В.В.
Дата і місце ухвалення 13.09.2024 р., м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді - доповідача - Шеметенко Л.П.
судді - Градовського Ю.М.
судді - Турецької І.О.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства у справах ветеранів України, Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера та деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» про визнання протиправним та скасування рішення, надання статусу учасника бойових дій,-
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Міністерства у справах ветеранів України, Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера та деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера та деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», утвореної Міністерством у справах ветеранів України від 17.08.2023 року № 7/ІІІ/7/1, про відмову у наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій та прийняти рішення про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, а також з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовну заяву повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що з 02.02.2023 по 16.03.2023 року, позивач перебував у відрядженнях на території м. Краматорськ Донецької області та у інших населених пунктах Донецької області з метою проведення слідчих дій у кримінальних провадженнях та з огляду на цілодобові чергування на території обслуговування територіального управління Державного бюро розслідувань, в зв'язку з чим, у нього виникло право на отримання статусу учасника бойових дій. Апелянт наголошує, що статус осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань законодавчо прирівнюється до статусу поліцейських, у тому числі в частині соціального забезпечення, соціальних гарантій під час проходження служби, а також соціального захисту.
Апелянт вважає, що питання надання статусу учасника бойових дій як поліцейським, так і особам рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, які «прирівняні» до них, зокрема, в частині гарантій соціального захисту, регулюється ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». На думку апелянта, позивач відповідає вимогам до особи, якій може надаватися статус учасника бойових дій, оскільки був залучений здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ в Донецькій та Луганській областях на строк не менше ніж 30 календарних днів. Додатково апелянт наголошує, що Законом України від 16.01.2024 року № 3549-ІХ, який набрав чинності 04.04.2024 року прямо унормовано, що учасниками бойових дій визнаються, серед іншого, особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, що свідчить про те, що держава фактично виправила недосконалість правового регулювання спірних правовідносин.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 обіймає посаду слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань, має спеціальне звання підполковника Державного бюро розслідувань.
Згідно з п.4 витягу з наказу Державного бюро розслідувань від 27.01.2023 року №19-св/дск «Про відрядження працівників» ОСОБА_1 був відряджений до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, що поширює свою діяльність на Донецьку та Луганську області, а також до Дніпропетровської області строком на 60 діб з 02 лютого до 02 квітня 2023 року (а.с. 19).
Відповідно до п.9 витягу з наказу Державного бюро розслідувань від 13.03.2023 року №74-св/дск «Про відрядження працівників» до наказу Державного бюро розслідувань від 27.01.2023 року №19-св/дск «Про відрядження працівників» внесено такі зміни: в пункті 4 стосовно відрядження підполковника Державного бюро розслідувань ОСОБА_1 слова та цифри «строком на 60 діб з 02 лютого до 02 квітня 2023 року» замінити словами та цифрами «строком на 43 доби з 02 лютого до 16 березня 2023 року» (а.с. 18).
ОСОБА_1 звернувся до Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера та деяких інших категорій осіб із заявою від 23.06.2023 року (вхід. №Г-1582 від 27.06.2023 року) про надання статусу учасника бойових дій та надав наступні документи: витяг з наказу від 27.01.2023 року №19-св/дск, витяг з наказу від 13.03.2023 року №74-св/дск, копію паспорта, копію рнокпп, згоду на збір та обробку персональних даних (а.с. 189).
За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 23.06.2023 року рішенням міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера та деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 17.08.2023 року №7/111/7/1 відмовлено ОСОБА_1 в наданні статусу учасника бойових дій з підстав відсутності правових підстав відповідно до пункту 25 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (а.с. 201).
Вважаючи протиправною відмову в наданні статусу учасника бойових дій, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Суд першої інстанції, розглядаючи справу та приймаючи рішення, виходив з того, що твердження позивача про наявність у нього права на отримання статусу учасника бойових дій відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону країни «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) на тих самих правових підставах, що й для поліцейських, є помилковими.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку та надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них (далі - Закон №3551-ХІІ).
Статтею 5 Закону №3551-ХІІ визначено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Відповідно до п.19 ч.1 ст.6 Закону №3551-ХІІ в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (звернення позивача з заявою від 23.06.2023), учасниками бойових дій визнаються:
військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, визначаються Кабінетом Міністрів України. Райони антитерористичної операції визначаються Кабінетом Міністрів України, а райони здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях - відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Порядок позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, визначає Кабінет Міністрів України.
Відповідно до п.2 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який затверджено Постановою КМ України від 20.08.2014 року № 413 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі за текстом - Порядок № 413), статус учасника бойових дій надається, зокрема: військовослужбовцям (резервістам, військовозобов'язаним, добровольцям Сил територіальної оборони) Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям МВС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, співробітникам Служби судової охорони, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що як пункт 19 ч.1 ст.6 Закону №3551-ХІІ, так і пункт 2 Порядку № 413 на момент звернення позивача з заявою від 23.06.2023 року та її вирішення Міжвідомчою комісією не містили у наведених у цих нормах переліках осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань.
Натомість, доводи апелянта ґрунтуються на тому, що статус осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань законодавчо прирівнюється до статусу поліцейських, у тому числі в частині соціального забезпечення, соціальних гарантій під час проходження служби, а також соціального захисту.
З цього приводу необхідно зазначити, що дійсно, відповідно до частин 1, 2 ст.19 Закону № 794-VІІІ держава забезпечує соціальний захист працівників Державного бюро розслідувань відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства. Особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань користуються соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» та інших законів України з урахуванням положень, встановлених цим Законом.
Водночас, соціальний захист поліцейських врегульовано статтями 91-104 Закону України «Про Національну поліцію», однак вказані норми не стосуються питання надання статусу учасника бойових дій. Більш того, надання статусу учасника бойових дій не є специфічною соціальною гарантією виключно для поліцейських, а фактично розповсюджується на широке коло осіб, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини.
Більш того, з абзацом першим пункту 2-1 Порядку № 413 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) статус учасника бойових дій надається особам, зазначеним у пункті 2 цього Порядку, в разі залучення їх до заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях на строк не менше ніж 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення.
Аналіз вищезазначених норм законодавства дозволяє стверджувати, що право на отримання статусу учасника бойових дій у зв'язку з безпосередньою участю у здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях мають, зокрема, особи, які відповідають критеріям, установленим пунктом 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ та абзацом другим пункту 2 Порядку № 413.
Відтак, обов'язковими умовами для отримання статусу учасника бойових дій є залучення до проведення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях в установленому законодавством порядку та безпосередня в ній участь.
Як вбачається з матеріалів справи та визнається самим позивачем, ОСОБА_1 , займаючи посаду слідчого Головного управління Державного бюро розслідувань, з 02.02.2023 по 16.03.2023 під час воєнного стану в Україні перебував у відрядженнях на території м. Краматорська Донецької області відповідно до наданих документів з метою виконання службових повноважень 43 доби.
На підтвердження цього, позивач додає копію витягу із наказу Державного бюро розслідувань від 13.03.2023 № 74-св/дск про відрядження працівників до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, що поширює свою діяльність на Донецьку і Луганську області, а також Дніпропетровську, з метою виконання службових повноважень, що не заперечується самим позивачем.
Таким чином, позивач, як особа начальницького складу Державного бюро розслідувань, у період з 02.02.2023 по 16.03.2023 знаходився у службовому відрядженні з метою виконання службових повноважень у м. Краматорськ Донецької області.
Колегія суддів вважає, що виконання службових обов'язків слідчого не є тотожним залученню до проведення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях в установленому законодавством порядку та безпосередній в них участі.
При цьому, наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 було затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, відповідно до якого місто Краматорськ Донецької області віднесене до територій можливих бойових дій. Доказів перебування позивача безпосередньо у районах, у яких ведуться бойові дії, матеріали справи не містять.
Більш того, згідно абзацу 3 пункту 2-1 Порядку № 413, статус учасника бойових дій надається особам, зазначеним в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, за умови виконання ними особисто або у складі військової частини (органу, підрозділу), установи та закладу бойових (службових) завдань, проведення розвідувальних заходів, зокрема які отримали поранення, контузії, каліцтва.
Доказів того, що позивач під час зазначених відряджень приймав безпосередню участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях в установленому законодавством порядку, особисто або у складі військової частини (органу, підрозділу) виконував бойові (службові) завдання в матеріалах справи також відсутні.
Варто зазначити, що позивач займає посаду слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань, тобто службової особи, уповноваженої в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень, який за своїми посадовими обов'язками не може бути залучений до безпосередньої участі у бойових діях.
У цьому контексті, колегія суддів враховує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення порядку обробки та використання даних у державних реєстрах для військового обліку та набуття статусу ветерана війни під час дії воєнного стану» від 16.01.2024 року № 3549-ІХ, який набрав чинності 04.04.2024 року та не розповсюджується на спірні правовідносини, внесено зміни, зокрема, до п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до яких перелік учасників бойових дій було доповнено особами рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань.
Натомість, дослідивши пояснювальну записку до вказаного Закону в частині, що стосується Державного бюро розслідувань, апеляційним судом встановлено, що фактично в обґрунтування зазначених змін було покладено те, що згідно з абзацом вісімнадцятим частини четвертої статі 4 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» ДБР може залучатись до участі у здійсненні заходів, пов'язаних із запобіганням, виявленням і припиненням терористичної діяльності, а відповідно до частини другої статті 18 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» у складі ДБР діє спеціальний підрозділ фізичного захисту, особи рядового і начальницького складу якого за своїми функціональними призначеннями можуть виконувати бойові завдання спільно з іншими правоохоронними та розвідувальними органами, органами спеціального призначення з правоохоронними функціями та іншим державними органами.
Разом з тим, докази того, що позивач під час відряджень був залучений до участі у здійсненні заходів, пов'язаних із запобіганням, виявленням і припиненням терористичної діяльності, а також докази належності посади слідчого до спеціального підрозділу фізичного захисту, в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до підпункту 1 пункту 5 розділу III Положення про міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», затвердженого наказом Міністерства у справах ветеранів України від 26 лютого 2021 року № 43, міжвідомча комісія відмовляє в наданні статусу учасника бойових дій у разі відсутності правових підстав для надання статусу учасника бойових дій.
Враховуючи вищезазначене, міжвідомчою комісією на засіданні 17.08.2023, виходячи з правового регулювання, яке існувало на момент звернення позивача з заявою від 23.06.2023 та її вирішення міжвідомчою комісією, правомірно прийняте рішення про відмову позивачу в наданні статусу учасника бойових дій у зв'язку з відсутністю правових підстав для надання статусу учасника бойових дій відповідно до пункту 25 частини першої статті 6 Закону № 3551- ХІІ.
Таким чином, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Крім того, колегія суддів зазначає, що у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього.
Зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.
Судове рішення складено у повному обсязі 05.12.2024 р.
Суддя - доповідач: Л.П. Шеметенко
Суддя: Ю.М. Градовський
Суддя: І.О. Турецька