П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/15315/24
Головуючий в 1 інстанції Попов В.Ф.
Дата і місце ухвалення 12.08.2024р., м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів: Федусика А.Г.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024р. у справі №420/15315/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 15.05.2024 року за №155250021385 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 з 01.01.2024 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 56% суддівської винагороди зазначеної у довідці ТУ ДСА України в Одеській області від 10.05.2024 року за № 1719/24-вих, з урахуванням раніше виплачених сум грошового утримання.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024р. позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій посилалось на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин у справі, що призвело до неправильного вирішення справи.
Апелянт вказував на те, що Конституційним Судом України від 18.02.2020 року прийнято рішення №2-р/2020, яким визнано неконституційними окремі положення розділу XІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402 (далі - Закон № №1402). Зокрема, визнано таким, що не відповідає Конституції України пункту 25 вказаного вище розділу, відповідно до якого право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, мав суддя, який за результатами кваліфікованого оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікованого оцінювання або конкурсу.
Апелянт зазначає, що з 18.02.2020 року порядок визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці регулюється статтею 142 Закону №1402, згідно з якою розмір зазначеної виплати не залежить від факту проходження суддею кваліфікованого оцінювання або призначення на посаду судді за результатами конкурсу. Зазначеною статтею вирішується також питання перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддя у відставці, зокрема, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
В апеляційній скарзі наголошено, що частиною 2 статті 152 Конституції України передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними.
З огляду на зазначене апелянт вважає, що рішення Конституційного Суду України змінює законодавче врегулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення. На думку апелянта, право на перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці, який не проходив кваліфікаційного оцінювання, не призначався на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності Закону №1402, не пропрацював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення кваліфікаційного оцінювання або конкурсу за викладених умов виникає за зверненнями, що надходять після 18.02.2020 року за дотриманням умов частини 4 статті 142 Закону № 1402.
Посилаючись на положення Закону України “Про державний бюджет України на 2020 рік», Закону України “Про державний бюджет України на 2021 рік», Закону України “Про державний бюджет України на 2022 рік», Закону України “Про державний бюджет України на 2023 рік», Закону України “Про державний бюджет України на 2024 рік» якими у 2020 -2024 роках встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн., апелянт вказує на те, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого та відповідно і апеляційного суду в порівнянні з минулим роком не змінився.
Апелянт зазначає, що після прийняття рішення Конституційним Судом України (після 18.02.2020 року) будь-яких змін розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді не відбувалось, а тому, з огляду на те, що підвищення суддівської винагороди судді не відбулося, апелянт вважає, що правові підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яка видана ТУ ДСА України в Одеській області №1719/24 від 10.05.2024 року - відсутні.
Зважаючи на все вищезазначене, апелянт вважає рішення Одеського окружного адміністративного суду необґрунтованим та незаконним, а тому просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Вищої ради правосуддя №104/0/15-23 від 21.02.2023 року ОСОБА_1 звільнено з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.04.2024 року задоволено позов ОСОБА_1 , яким зобов'язано ТУ ДСА України в Одеській області видати довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в якій нарахувати суддівську винагороду з розрахунку встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01.01.2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028 грн.
На підставі вказаного рішення Одеського ОАС від 09.04.2024 року ТУ ДСА України в Одеській області 10.05.2024 року видано довідку за №1719/24-вих про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
10.05.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ПФУ в Одеській області з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку суддівської винагороди зазначеної у довідці ТУ ДСА України в Одеській області від 10.05.2024 року за № 1719/24-вих.
Рішенням Головного управління ПФУ в Одеській області від 15.05.2024 року №155250021385 відмовлено у перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці фактично з посиланням на норми Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» про визначення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду першої інстанції з відповідним позовом
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року, який станом на 01.01.2024 року згідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» складав 3028 грн.
Суд вказав, що право позивача на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, виходячи із суддівської винагороди судді та виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн., визначеного станом на 1 січня 2024 року, встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили в адміністративній справі №420/2513/24.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне:
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.
У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
У преамбулі Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Статтею 4 Закону №1402-VIII визначено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Відповідно до частини 1 статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ч. 2 ст. 135 Закону №1402-VIII, суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до частини 3 статті 135 Закону № 1402-VIII, базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Згідно з частиною 5 статті 135 Закону №1402-VIII, суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
За правилами частини 3 статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Відповідно до частин 4, 5 статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Крім того, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402 передбачено певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 р. отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 р. №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів".
До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (п.23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402).
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" від 16.10.2019 р. №193-IX, який набрав чинності 07.11.2019 р., виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402.
Положеннями п.24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 визначено, що розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
За змістом п.25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 р. № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Також, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 р. №2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п.25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402 зі змінами.
Згідно з ч.1 ст.91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13.07.2017 р. № 2136-VIII закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 р. №2-р/2020 Закон №1402 не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 06.03.2019 р. у справі №638/12586/16-а та від 11.02.2020 р. у справі №200/3958/19-а, висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Таким чином, правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
В свою чергу, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України "Про прожитковий мінімум" від 15.07.1999 р. № 966-XIV (далі - Закон № 966-XIV).
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №966-XIV, прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Також, у цій статті Закону передбачається, що прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. У змісті наведеної норми Закону №966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.
Статтею 4 даного Закону передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Аналіз положень Закону №966-XIV свідчить про те, що цим Законом не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді».
При цьому судді Законом №966-XIV не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Натомість, відповідно до вимог статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб: з 1 січня - становить 3028 гривні, а працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.
Слід зазначити, що зміни до Закону №1402-VIII, в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірному періоді, а також в Закон України від 15.07.1999 №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму, не вносилися.
Тому, для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди відсутні законні підстави.
Отже, як встановлено у рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 09.04.2024 року у справі №420/2513/24, ухваленого на користь позивача у даній справі, Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року. Вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій.
Аналогічна правова позиція щодо обчислення суддівської винагороди (обрання розрахункової величини прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року) викладена у постановах Верховного Суду від 10.11.2021 р. по справі № 400/2031/21, від 30.11.2021 р. по справі № 360/503/21.
Судовим рішенням у справі №420/2513/24, яке набрало законної сили, підтверджено право ОСОБА_1 на обрахунок суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного Законом України «Про Державний бюджет на 2024 рік» у розмірі 3028 грн., у зв'язку з чим і було зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області видати позивачу довідку про розмір суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розрахованої з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3028 грн.
З огляду на те, що у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області від 10.05.2024 року № 1719/24, виданої ОСОБА_1 , розмір суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці розрахований з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн., а не у розмірі 2102 грн., безпідставними є доводи Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про те, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого та відповідно і апеляційного суду в порівнянні з минулим роком не змінився та про те, що не відбулось підвищення суддівської винагороди судді.
Зважаючи на те, що у зв'язку із розрахунком суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3028 грн., замість 2102 грн., розмір такої суддівської винагороди збільшився, колегія суддів доходить висновку, що позивач має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Одеській області №1719/24 від 10.05.2024 року.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність та необґрунтованість рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 15.05.2024 року за №155250021385 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та наявність підстав для його скасування.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, та не свідчать по неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Частиною 1статті 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024р. - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених ч. 5 ст.328 КАС України.
Суддя-доповідач А.В. Бойко
Судді А.Г. Федусик О.А. Шевчук