П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про відмову у відкритті апеляційного провадження
04 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/10680/24
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача - Шеметенко Л.П., суддів - Градовського Ю.М., Турецької І.О., розглянувши питання про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Служби безпеки України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, 04.11.2024 року через систему «Електронний суд» Служба безпеки України направила до П'ятого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апелянт зазначив, що рішення по даній справі було прийнято судом першої інстанції в порядку письмового провадження та про його існування апелянт дізнався лише 29.10.2024 року, коли до підсистеми «Електронний суд» було завантажено постанову про відкриття виконавчого провадження. Також, як на підставу для поновлення строку, апелянт посилався на введення воєнного стану на території України, у зв'язку з чим увесь особовий склад СБУ здійснює заходи, пов'язані із забезпеченням оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Крім того, апелянт посилався на масові ракетні обстріли території України, зокрема, м. Києва, що позбавляє відповідача, у встановлений строк, подавати процесуальні документи, в т.ч. і засобами електронного зв'язку. Разом з тим, відсутність електроенергії, яка призводить до технічних збоїв в підсистемі «Електронний суд», як зазначав скаржник, також має наслідком ускладнення підготовки та направлення процесуальних документів.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року визнано неповажними підстави пропуску строку на апеляційне оскарження, вказані Службою безпеки України у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року. Апеляційну скаргу залишено без руху та надано апелянту десятиденний строк, з моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом направлення на адресу суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення такого строку.
Роз'яснено апелянту, що у разі не подання скаржником у строк, визначений судом, заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, - суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі.
Копія вказаної ухвали направлена апелянту до його кабінету системи «Електронний суд» та доставлено до нього 19.11.2024 року о 19:11 год.
На виконання вимог вказаної ухвали, апелянтом подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження від 28.11.2024 року (отримано суддею-доповідачем 29.11.2024 року).
В обґрунтування вказаної заяви апелянт зазначає, що рішенням керівництва Управління правового забезпечення СБУ (далі - УПЗ СБУ) представництво інтересів СБУ по даній справі, на стадії апеляційного оскарження, доручено юридичному підрозділу УСБУ в Одеській області відповідно до листа УПЗ СБУ від 30.10.2024 року (надійшов до УСБУ в Одеській області 04.11.2024 року). Апелянт зазначає, що при здійсненні представництва інтересів СБУ уповноважений представник в Управлінні (з регіонального органу СБУ) в обов'язковому порядку усі проекти заяв по суті справи та/або з процесуальних питань (перед їх поданням до суду) погоджує з ініціатором - УПЗ СБУ. Враховуючи, що територіально місцем дислокації уповноваженого представника СБУ є м.Одеса, а місцем дислокації ЦУ СБУ (у склад входить, зокрема, УПЗ СБУ) є м.Київ, то об'єктивно вирішення питань про пошук і надання представнику необхідних матеріалів та/або погодження підготовлених представником проектів заяву справі, вирішення питань щодо необхідності і доцільності оскарження судових рішень потребували відповідного (іноді досить тривалого) строку. Апелянт вказує, що у даній справі, виключно через комунікацію з УПЗ СБУ уповноважений представник СБУ (який є співробітником відділеного регіонального органу), який у даному випадку не мав і не має повноважень самостійно приймати кінцеві рішення щодо способу, механізму здійснення представництва у даній справі, а також щодо достатності матеріалів для їх подальшого скерування до суду, отримує вказівки і кінцеві погодження на вчинення необхідних дій у цілях належного забезпечення представництва інтересів СБУ по даній справі.
Апелянт зазначає, що, після отримання оскаржуваного судового рішення в електронному кабінеті ЄСІТС, уповноваженим представником СБУ, який дислокується у м.Одеса, велась комунікація з УПЗ СБУ (дислокація м.Київ) з питань можливого подання апеляційної скарги, однак, мала суттєві часові затримки через об'єктивні причини, які не залежали від волі учасників комунікації. Так, апелянт посилається на наступні підстави: введення воєнного стану на території України, у зв'язку з чим увесь особовий склад СБУ здійснює завдання за пріоритетами захисту державного суверенітету та територіальної цілісності держави; масовані ракетні обстріли території України та, зокрема, м.Києва, що унеможливлює у встановлений процесуальним законодавством строк подавати до суду апеляційну скаргу, в т.ч. і засобами електронного зв'язку; повітряні тривоги, у зв'язку з чим у системі органів СБУ запроваджено відповідні правила поведінки співробітників у випадку їх оголошення; тривалі відключення електроенергії, що призводить до технічних збоїв системи «Електронний суд».
На підставі наведених обставин, як зазначає скаржник, пов'язаний факт подання представником СБУ апеляційної скарги у даній справі 04.11.2024 року, тобто, понад встановлений процесуальний строк, який пропущений, на думку апелянта, з поважних причин, що не залежали від волі уповноваженого представника СБУ.
Разом з тим, на підтвердження викладених обставин щодо пропуску строку на апеляційне оскарження, апелянтом не надано жодних доказів.
Розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно вимог ч. 3 ст. 295 КАС України строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення прийнято та складено Одеським окружним адміністративним судом 11.07.2024 року.
Копія вказаного рішення отримано апелянтом в електронному кабінеті системи «Електронний суд» 12.07.2024 року о 23:40 год.
Відповідно до п.5 ч.6 ст. 251 КАС України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Таким чином, беручи до уваги положення ст.251 КАС України, останнім днем для подання апеляційної скарги, на оскарження рішення суду першої інстанції, з моменту його отримання та врахуванням вихідних днів, є 14.08.2024 року.
Проте, апеляційна скарга на наведене рішення подана через систему «Електронний суд» 04.11.2024 року, тобто, після закінчення строків, установлених ст. 295 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Надаючи оцінку питанню щодо поновлення скаржнику строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції по даній справі, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з усталеної практики Верховного Суду, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
Як на підставу пропуску строку на апеляційне оскарження, апелянт посилається на внутрішній механізм роботи, зокрема, реалізації права на оскарження судових рішень за позовами до СБУ (саме центрального управління, а не до його регіональних органів), що має наслідком погодження підготовлених представником регіонального органу процесуальних документів, вирішення питань щодо необхідності та доцільності оскаржень судових рішень саме з Управлінням правового забезпечення СБУ, та, в свою чергу, має суттєві часові затримки.
На думку колегії суддів, вказані підстави залежать суто від внутрішньої організації роботи управління та є суб'єктивним чинником. При цьому, за відсутності об'єктивних підстав, що підтверджені належними та допустимими доказами, вказані обставини не є поважною підставою для поновлення пропущеного строку, оскільки тривалість процедури оформлення документів безпосередньо залежить від ефективної роботи працівників і не свідчить про наявність особливих і непереборних обставин, які є поважними причинами для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Крім того, у ситуації з пропуском строків державними органами, поважними причинами пропуску строку апріорі не можуть виступати недоліки внутрішньої організації роботи суб'єкта владних повноважень, які перебувають у прямій залежності від волі скаржника. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись принципу належного врядування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.
Крім того, неналежна організація трудового процесу з боку відповідальних осіб є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Колегія суддів зазначає, що органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених, в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтермінувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалі від 29.08.2022 у справі № 640/21878/20.
Колегія суддів звертає увагу, що дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.
Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Також, у своїй заяві, як на підставу пропуску строку на апеляційне оскарження, апелянт посилається на введення воєнного стану на території України.
Колегія суддів зазначає, що з усталеною практикою Верховного Суду, введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на неможливість подання апеляційної скарги, що в свою чергу, обумовило пропуск строку на її подання.
Разом з тим, введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку.
Вказаний висновок зроблено Верховним Судом у постановах від 04.04.2023 року по справі № 140/1487/22, від 23.01.2023 року по справі № 496/4633/18.
В обґрунтування питання як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу СБУ, апелянт посилається на повітряні тривоги, які слугують перериванням робочого процесу.
Колегія суддів спростовує такі доводи апелянта, оскільки одне лише посилання скаржника на повітряні тривоги не може бути основною та поважною причиною для поновлення строку на подання апеляційної скарги з тих підстав, що повітряні тривоги не мають постійного та довготривалого характеру. Повітряні тривоги оголошуються у різних регіонах України, та не носять постійного, безперервного характеру, що свідчить про роботу відділень Укрпошти, та можливість скаржника звернутись до суду з моменту ухвалення рішення суду першої інстанції протягом 30-денного строку.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду по справі №480/1802/22 від 23.11.2023 року.
З цих же мотивів колегія суддів спростовує посилання апелянта на ракетні обстріли та відключення електроенергії.
Також, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта із посиланням на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), оскільки вони стосуються суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких(-го) стало неможливим у встановлений термін, внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
При цьому, апелянтом не було вказано, яким саме чином обставини непереборної сили, про які йдеться у зазначеному листі Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1, перешкоджали виконати вимоги закону щодо своєчасного звернення з апеляційною скаргою.
Колегія суддів звертає увагу апелянта, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України»).
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що звернення до суду з апеляційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків, встановлених положеннями КАС України.
Як зазначалось вище, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обґрунтованого рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлює особливими і непереборними обставинами. На думку колегії суддів, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що підстави, наведені Службою безпеки України у заяві про поновлення пропуску строку на апеляційне оскарження, не можуть бути розцінені як об'єктивні обставини особливого і непереборного характеру, а відтак не свідчать про наявність поважних підстав для поновлення такого строку.
Частиною 3 статті 298 КАС України встановлено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно вимог п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо: скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
На підставі наведеного, зважаючи на те, що вказані в заяві від 28.11.2024 року підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції є неповажними, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за поданою апеляційною скаргою.
Керуючись ст.ст. 243, 248, 299, 325, 328, 329 КАС України, -
Визнати неповажними підстави пропуску строку на апеляційне оскарження, вказані Службою безпеки України у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Служби безпеки України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку статті 328 КАС України до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя - доповідач: Л.П. Шеметенко
Суддя: Ю.М. Градовський
Суддя: І.О. Турецька