П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/26552/24
Перша інстанція: суддя Бутенко А.В.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Турецької І.О.,
Шеметенко Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення,-
У серпні 2024р. ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якій просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фону України у Львівській області від 2.08.2024р. за №951050844298 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідок П'ятого апеляційного адміністративного суду №281, №282, №283 та №284 від 5.06.2024р. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно яких суддівська винагорода ОСОБА_1 , яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці, складає: станом на 2021р. 269 562,50грн. станом на 2022р. 294 618,75грн. станом на 2023р. 318 725,00грн. станом на 2024р. 359 575,00грн.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 1.01.2021р. здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідок П'ятого апеляційного адміністративного суду №281, №282, №283 та №284 від 5.06.2024р. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно яких суддівська винагорода ОСОБА_1 , яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці, складає: станом на 2021р. 269 562,50грн. станом на 2022р. 294 618,75грн. станом на 2023р. 318 725,00грн. станом на 2024р. 359 575,00грн.;
- встановити по справі судовий контроль за виконанням судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідками №281, №282, №283 та №284 від 5.06.2024р. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а також іншими документами які необхідні для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Однак, рішенням №951050844298 Головного управління Пенсійного фону України у Львівській області відмовлено у задоволенні заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання.
Позивач вважає такі дії пенсійного органу протиправними, у зв'язку із чим звернувся до суду із відповідним позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024р.адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фону України у Львівській області від 2.08.2024р. за №951050844298 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідок П'ятого апеляційного адміністративного суду №281, №282, №283 та №284 від 5.06.2024р. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 1 січня 2021р. - на підставі довідки П'ятого апеляційного адміністративного суду від 5.06.2024р. №281 про суддівську винагороду станом на 1 січня 2021р., з 1 січня 2022р. - на підставі довідки П'ятого апеляційного адміністративного суду від 5.06.2024р. №282 про суддівську винагороду станом на 1 січня 2022р., з 1 січня 2023р. - на підставі довідки П'ятого апеляційного адміністративного суду від 5.06.2024р. №283 про суддівську винагороду станом на 1 січня 2023р., з 1 січня 2024р. - на підставі довідки П'ятого апеляційного адміністративного суду від 5.06.2024р. №284 про суддівську винагороду станом на 1 січня 2024 року, із врахуванням проведених виплат.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 302,80грн.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 302,80грн.
В апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Одеській області, посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що що ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена ЗУ «Про судоустрій і статус суддів».
Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня відповідного року, на іншу розрахункову величину, яка ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.), є неправомірним.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, суд першої інстанції зазначив, що необхідною та обов'язковою умовою перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці є отримання довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, форма якої встановлена Додатком 2 до Порядку №3-1, та подання її до органу Пенсійного фонду України.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 , рішенням Вищої ради правосуддя №642/0/15-17 від 30.03.2017р. року звільнений з посади судді Одеського апеляційного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Позивач є суддею у відставці, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.04.2024р. у справі 420/5235/24 зобов'язано П'ятий апеляційний адміністративний суд видати ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду станом на 1.01.2021р., 1.01.2022р., 1.01.2023р. та 1.01.2024р. для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі ч.2 ст.130 Конституції України, ч.3,4 ст.135 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», розрахованого з посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного із застосуванням відповідно: прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00грн., що встановлений ст.7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» №1082-IX; прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481,00грн., що встановлений статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» №1928-IX; прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684,00 грн., що встановлений ст.7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» №2710-IX; прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00грн., що встановлений ст.7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» №3460-IX, із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,25, з урахуванням доплати за вислугу років у розмірі 80% та доплати за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці у розмірі 10%.
5.06.2024р. П'ятим апеляційним адміністративним судом, на виконання рішення суду від 30.04.2024р. у справі 420/5235/24, виготовлено довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №281, №282, №283 та №284.
26.07.2024р. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 5.06.2024р. №281, №282, №283 та №284, виданих П'ятим апеляційним адміністративним судом.
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області за принципом екстериторіальності розглянуто вищезазначену заяву та прийнято рішення про відмову у перерахунку пенсії №951050844298 від 2.08.2024р.. У вказаному рішенні зазначено, що, оскільки, ст.7 ЗУ від 9.11.2023р. №3460-ІХ «Про державний бюджет України на 2024р.» передбачено, що у 2024р. прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу суддів, становить 2102грн., тобто на рівні 2020р., отже зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з 1.01.2024р. не відбулося.
Позивач не погоджується з такими діями пенсійного фонду та вважаючи вказане рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у перерахунку пенсії протиправним, звернувся до суду з цим позовом.
Перевіряючи правомірність та законність дій УПФ, які виразилися у відмові позивачу у перерахунку пенсії, з урахуванням підстав, за якими позивач пов'язує їх незаконність та протиправність, в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» від 2.06.2016р. №1402-VIII (далі - Закон №1402-VI).
Згідно з положеннями ч.1 ст.142 Закону №1402-VI, судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого ст.26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого ч.1 цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого ч.1 цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (ч.2 ст.142 Закону №1402-VI).
Досліджуючи поняття щомісячне довічне грошове утримання судді , Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011р. №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
У рішенні Конституційного Суду України від 3.06.2013р. №3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Крім цього, зазначений підхід до статусу судді у відставці та питання належного матеріального забезпечення суддів у відставці знайшов своє продовження у Рішенні Конституційного Суду України від 8.06.2016р. №4-рп/2016, у абз.2 п.3 мотивувальної частини якого Суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов'язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.
Відповідно до ч.3 ст.142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Згідно ч.4,5 ст.142 Закону №1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до ч.3 ст.135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Так, п.22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 1.01.2017р. отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» від 7.07.2010р. №2453-VI (далі - Закон №2453-VI).
Відповідно до п.23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону №2453-VI.
Законом України від 16.10.2019р. №193-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 7.11.2019р., було виключено зазначені вище п.п.22, 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII.
Відповідно до п.24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у п.23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:
а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020р. №2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами.
Так, у пунктах 16, 17 вказаного Рішення від 18.02.2020р. № 2-р/2020 Конституційний Суд України зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (п.4 ч.6 ст.126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013р. № 10-рп/2013).
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п'ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 року № 3-рп/2013).
Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом №1402-VIII.
Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
Також Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.
У зв'язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020р. у справі №2-р/2020 визнав неконституційним пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020р. №2-р/2020 Закон №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Колегія суддів звертає увагу, що дана справа підпадає під ознаки типової адміністративної справи №620/1116/20, яка розглянута Верховним Судом 16.06.2020р., відтак підлягає врахуванню апеляційним судом.
Колегія суддів звертає увагу, що єдиною підставою для відмови у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідачем зазначено, що ст.7 ЗУ від 9.11.2023р. №3460-ІХ «про Державний бюджет України на 2024рік» передбачено, що у 2024р. прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу суддів, становить 2102грн., тобто на рівні 2020року, а отже зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з 1.01.2024р. не відбулося.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.04.2024р. у справі №420/5235/24, П'ятим апеляційним адміністративним судом 5.06.2024р. позивачу видані довідки за вих. №281, №282, №283 та №284 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 1.01.2021р., на 1.01.2022р., на 1.01.2023р. та на 1.01.2024р.:
- станом на 1.01.2021р. 269 562,50грн, в тому числі посадовий оклад 141 875,00грн., доплата за вислугу років (80%) 113 500,00грн., доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці (10%) 14 187,50грн. (довідка вих. №281 від 5.06.2024р.);
- станом на 1.01.2022р. 294 618,75грн., в тому числі посадовий оклад 155 062,50грн., доплата за вислугу років (80%) 124 050,00грн., доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці (10%) 15 506,25грн. (довідка вих. №282 від 5.06.2024р.);
- станом на 1.01.2023р. 318 725,00грн., в тому числі посадовий оклад 167 750,00грн., доплата за вислугу років (80%) 134 200,00грн., доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці (10%) 16 775,00грн. (довідка вих. №283 від 5.06.2024р.);
- станом на 1.01.2024р. 359 575,00грн., в тому числі посадовий оклад 189 250,00грн., доплата за вислугу років (80%) 151 400,00грн., доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці (10%) 18 925,00грн. (довідка вих. №284 від 5.06.2024р.).
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем доведено право на перерахунок його грошового утримання судді у відставці з 1.01.2021р. на підставі довідки вих. №281 від 5.06.2024р., з 1.01.2022р. на підставі довідки вих. №282 від 5.06.2024р., з 1.01.2023р. на підставі довідки вих. №283 від 5.06.2024р., з 1.01.2024р. на підставі довідки вих. №284 від 5.06.2024р..
В свою чергу, ст.7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021 рік», разом із встановленням станом на 1 січня 2021р. прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2270,00грн., був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді", розмір якого становить 2102,00грн..
До 2021 року для розрахунку базового розміру посадового окладу застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 1 січня відповідного календарного року, як це передбачено ст.135 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів».
Варто зазначити, що зміни до ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період 2021-2024 роки до ЗУ «Про прожитковий мінімум» щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року для цілей визначення суддівської винагороди, немає.
ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена ч.2 ст.130 Конституції України і ч.3 ст.135 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів».
При цьому, ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена ЗУ «Про судоустрій і статус суддів».
Разом з тим, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, регулюється розділом IV Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1 (в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 9.02.2023р. №7-2, яка набрала чинності 20.03.2023р.) (далі - Порядок № 3-1).
За Порядком № 3-1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці здійснюється або (1) на підставі списків, згідно яких відповідні органи видають довідки про суддівську винагороду працюючого судді/довідки про винагороду працюючого судді Конституційного Суду України за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди/винагороди судді Конституційного Суду України, що враховується для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, для кожного судді, зазначеного в списку, або (2) за зверненням судді у відставці шляхом подання до пенсійного органу заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду судді у відставці, видану компетентним органом.
Верховний Суд уже розглядав питання стосовно механізму перерахунку розміру щомісячного довічного утримання суддів і у постанові від 27.10.2022р. у справі № 640/10564/21 зазначив:
«Довідка про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою не є юридичним фактом, з яким пов'язується виникнення права на перерахунок. Суддівська винагорода визначається безпосередньо законом.
Так, відповідно до ст.135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Згідно з ч.ч.4, 5 ст.135 Закону №1402-VIII до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти:
1) 1,1 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб;
2) 1,2 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб;
3) 1,25 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.
Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років 15 відсотків, більше 5 років 20 відсотків, більше 10 років 30 відсотків, більше 15 років 40 відсотків, більше 20 років 50 відсотків, більше 25 років 60 відсотків, більше 30 років 70 відсотків, більше 35 років 80 відсотків посадового окладу.
Розмір доплат за вислугу років; перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці теж визначений безпосередньо законом.
Відомості про суд, де працював суддя, вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці подаються до Пенсійного фонду під час призначення судді щомісячного довічного грошового утримання і зберігаються у матеріалах особової справи. Ці відомості залишаються незмінними
Розмір суддівської винагороди, визначений ст.135 Закону №1402-VIII, і, відповідно, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, може змінитися лише у разі зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлюється Законом України про бюджет на відповідний рік. Про ці зміни Пенсійний фонд знає безпосередньо з закону.
За таких обставин, довідка про суддівську винагороду має виключно інформаційний характер. Видаючи таку довідку, голова суду чи інша особа, що діє від його імені, лише інформує Пенсійний фонд про розмір та складові суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді.
Суд також звертає увагу на юридичну позицію Конституційного Суду України, висловлену у Рішенні від 18.02.2020р. № 2-р/2020 (ч.6 п.16) про «автоматичне» здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі збільшення розміру такої винагороди.
Положення п.1, 3 Розділу ІІ та п.2 Розділу ІІІ Порядку №3-1, які передбачають необхідність звернення судді та надання довідки про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, не узгоджуються з принципом «автоматичності» перерахунку, про який йдеться у Рішенні Конституційного Суду України від 18.02.2020р..
Рада суддів України теж неодноразово звертала увагу Пенсійного фонду України на необхідність запровадження «автоматичного» перерахунку та внесення змін до Порядку № 3-1. Зокрема, у рішеннях від 1.03.2019р. №12, від 9.04.2021р. № 7.
Отже, незважаючи на чітку позицію Конституційного Суду України (ч.6 п.16 Рішення від 18.02.2020р. №2-р/2020) та необхідність її безумовного виконання, незважаючи на неодноразові звернення Ради суддів України, відповідні зміни в частині «автоматичного» перерахунку до Порядку №3-1 Пенсійним фондом України не внесено.
Застосовуючи зазначений висновок до спірних правовідносин, судова колегія приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки на виконання Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020р. № 2-р/2020, Пенсійний фонд України та/або його органи повинні проводити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, автоматично, незалежно від подання довідки про суддівську винагороду судді, що працює на відповідній посаді.
При цьому слід враховувати правовий висновок Верховного Суду щодо розміру суддівської винагороди. Згідно із позицією Верховного Суду у цій категорії спорів Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом №1402-VIII (постанови від 10.11.2021р. у справі № 400/2031/21, від 30.11.2021р. у справі № 360/503/21, від 2.06.2023р. у справі №400/4904/21, від 13.07.2023р. у справі №280/1233/22, від 24.07.2023р. у справі №280/9563/21, від 25.07.2023р. у справі №120/2006/22-а, від 26.07.2023р. у справі № 240/2978/22, від 27.07.2023р. у справі №240/3795/22, від 20.11.2023р. у справі №120/709/22-а
Судова колегія дійшла висновку, що виплата суддівської винагороди регулюється ст.130 Конституції України та ст.135 Закону №1402-VIII й норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня відповідного року, на іншу розрахункову величину, яка ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.), є неправомірним.
Виходячи з вищенаведеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 2.08.2024р. за №951050844298 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідок П'ятого апеляційного адміністративного суду №281, №282, №283 та №284 від 5.06.2024р. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобов'язання ГУ ПФУ в Одеській області з 1.01.2021р. здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідок П'ятого апеляційного адміністративного суду №281, №282, №283 та №284 від 5.06.2024р. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно яких суддівська винагорода ОСОБА_1 , яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці, складає: станом на 2021р. 269 562,50грн. станом на 2022р. 294 618,75грн. станом на 2023р. 318 725,00грн. станом на 2024р. 359 575,00грн..
В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
Отже, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: І.О. Турецька
Л.П. Шеметенко