01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"24" вересня 2010 р. Справа № 14/045-10
Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Балик О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Михайлівської парафії, ідентифікаційний код: 36287053, місцезнаходження: 08841, Київська обл., Миронівський район, с. Карапиші, вул. Мічуріна, буд. 35,
до відповідача: Карапишівської сільської ради, ідентифікаційний код: 04362556, місцезнаходження: 08841, Київська обл., Миронівський район, с. Карапиші, вул. Незалежності, буд. 23,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Карапиші», ідентифікаційний код: 30830725, місцезнаходження: 08841, Київська обл., Миронівський район, с. Карапиші, вул. Незалежності, буд. 29,
про визнання незаконним та скасування рішення Карапишівської сільської ради від 08 грудня 2008 року № 186-20-V та рішення Карапишівської сільської ради від 08 грудня 2008 року №187-20-V
за участю представників сторін:
від позивача: Денисова О.С., який діє на підставі довіреності б/№ від 12 січня 2010 року;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: Кирилюка О.М., який діє на підставі доручення від 14 січня 2010 року б/№,
13 березня 2010 року релігійна громада Української Православної Церкви Свято-Михайлівської парафії (ідентифікаційний код: 36287053, місцезнаходження: 08841, Київська обл., Миронівський район, с. Карапиші, вул. Мічуріна, буд. 35) (надалі за текстом «Позивач») звернулася до господарського суду Київської області із позовом до Карапишівської сільської ради (ідентифікаційний код: 04362556, місцезнаходження: 08841, Київська обл., Миронівський район, с. Карапиші, вул. Незалежності, буд. 23) (надалі за текстом «Відповідач») із позовом про визнання незаконним та скасування рішення Карапишівської сільської ради від 08 грудня 2008 року № 186-20-V та рішення Карапишівської сільської ради від 08 грудня 2008 року № 187-20-V.
Згідно позовної заяви, Позивач просить визнати незаконними та скасувати рішення Карапишівської сільської ради від 08 грудня 2008 року № 186-20-V двадцятої сесії п'ятого скликання «Про скасування рішення двадцять шостої сесії сільської ради ІV скликання від 07 квітня 2006 року № 158-26-ІV «Про надання згоди общині Свято-Михайлівської церкви на оформлення права оренди земельної ділянки із землі комунальної власності»та рішення Карапишівської сільської ради від 08 грудня 2008 року № 187-20-V двадцятої сесії п'ятого скликання «Про скасування рішення виконавчого комітету Карапишівської сільської ради від 29 серпня 2008 року «Про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна».
Позовну заяву мотивовано наступним: вказуючи на те, що Рішення 186-20-V від 08 грудня 2008 року, Рішення 187-20-V від 08 грудня 2008 року були прийняті у зв'язку з їх невідповідністю ч. 4 ст. 87 Цивільного кодексу України та ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якими було скасовано рішення від 07 квітня 2006 року № 158-26-ІV «Про надання згоди общині Свято-Михайлівської церкви на оформлення права оренди земельної ділянки із землі комунальної власності»та рішення від 29 серпня 2008 року «Про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна», Позивач не погоджується з позицію Відповідача, зокрема щодо того, що Позивач не є юридичною особою.
З позиції Позивача він є юридичною особою та діє в якості релігійної організації, яка має статус юридичної особи відповідно до ст. 13 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»з моменту реєстрації її статуту. Позивач посилаючись на п. 1 роз'яснень Вищого Арібтражного Суду України №02-5/109 від 29 лютого 1996 року «Про деякі питання, що виникають при застосуванні Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»відповідно до статей 13 та 14 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»зауважує, що релігійні громади одержують правоздатність юридичної особи з моменту реєстрації їх статуту (положення) у обласній, Київській і Севастопольській міських державних адміністраціях. Позивач вказує, що його статут було зареєстровано 12 вересня 1991 року, і відповідно з вказаної дати він є юридичною особою.
Посилаючись також на положення ч. 2 ст. 19 Конституцій України, ч. 10 ст. 59 Закону України про місцеве самоврядування в Україні», ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України Позивач просить суд визнати незаконними та скасувати рішення Карапишівської сільської ради від 08 грудня 2008 року № 186-20-V та рішення Карапишівської сільської ради від 08 грудня 2008 року № 187-20-V.
Ухвалою господарського суду Київської області від 18 березня 2010 року порушено провадження у справі № 14/045-10 та призначено останню до розгляду на 07 квітня 2010 року.
Від Відповідача надійшла заява №02-43-188 від 06 квітня 2010 року за підписом сільського голови Карапишівської сільської Ради Даниленка О.Ю. в якій Відповідач визнав позов Позивача та просить суд задовольнити позовні вимоги Позивача.
В судовому засіданні 23 квітня 2010 року за участю представників Позивача та Відповідача було винесено судове рішення, яким позов задоволено повністю, визнано незаконним та скасовано рішення Карапишівської сільської ради двадцятої сесії п'ятого скликання від 08 грудня 2008 року № 186-20-5 «Про скасування рішення двадцять шостої сесії сільської ради 4 скликання від 07 квітня 2006 року № 158-26-4 «Про надання згоди общині Свято-Михайлівської церкви на оформлення права оренди земельної ділянки із земель комунальної власності»; визнано незаконним та скасовано рішення Карапишівської сільської ради двадцятої сесії п'ятого скликання від 08 грудня 2008 року № 187-20-5 «Про скасування рішення Виконавчого комітету Карапишівської сільської ради від 29 серпня 2008 року № 49 «Про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна»; стягнуто з Карапишівської сільської ради (ідентифікаційний код 04362556) на користь Релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Михайлівської парафії (ідентифікаційний код 36287053) судові витрати 85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 (нуль) коп. державного мита і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим в даній справі рішенням сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Карапиші»(ідентифікаційний код: 30830725, місцезнаходження: 08841, Київська обл., Миронівський район, с. Карапиші, вул. Незалежності, буд. 29) (надалі за текстом: «Третя особа без самостійних вимог»/ «Скаржник»/ СТОВ «Карапиші») 21 червня 2010 року звернулось до вищого господарського суду України з Касаційною скаргою від 07 червня 2010 року на рішення господарського суду Київської області №14/045-10 від 23 квітня 2010 року. В касаційній скарзі Скаржник вказує, що розглядаючи справу, суд першої інстанції не залучив до участі в справі СТОВ «Карапиші», чиї права та інтереси випливали із самого оскаржуваного рішення двадцятої сесії п'ятого скликання Карапишівської сільської ради від 08 грудня 2008 року (№187-20-5), де у п. 2 зазначено: «рекомендувати виконкому Карапишівської сільської ради визнати право власності на будівлю церкви та прицерковну будівлю за балансоутримувачем СТОВ «Карапиші», чим самим, з позиції Скаржника, було порушено судом ст. 129 Конституції. З позиції Скаржника рішення виконкому Карапишівської сільської ради від 29 серпня 208 року суперечить п. 1 ст. 331 Цивільного кодексу України. Скаржник наголошує на положенні ч. 4 ст. 87 Цивільного кодексу України, згідно якої юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації, в той час, як факт створення релігійної громади - Позивача був засвідчений 10 грудня 2008 року, на підставі чого вважає рішення виконавчого комітету Карапішівської сільради № 49 від 29 серпня 2008 року та 08 грудня 2008 року незаконними та просить суд скасувати рішення господарського суду Київської області від 23 квітня 2010 року № 14/045-10 і передати на новий розгляд господарському суду Київської області. 06 вересня 2010 року від Скаржника надійшла заява про зміну вимог раніш направленої касаційної скарги, де просить суд скасувати Рішення господарського суду Київської області №14/045-10 від 23 квітня 2010 року повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити Релігійній громаді Української Православної Церкви Свято-Михайлівської парафії с. Карапиші Миронівського р-ну у задоволенні позову. 06 вересня 2010 року Скаржник надав клопотання від 03 вересня 2009 року, в якому в обґрунтування раніш наданої касаційної скарги по справі №14/045-10, просить суд приєднати до матеріалів справи копію Протесту Прокурора Миронівського району Київської області на рішення виконавчого комітету Карапишівської сільської ради № 49 від 29 серпня 2008 року про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна та Постанову Вищого господарського суду України від 10 серпня 2010 року у справі 4/191-08, якою залишено без змін Рішення Господарського суду Київської області від 07 серпня 2009 року у справі №4/191-08, яким визнано за СТОВ «Карапиші»право власності на будівлю Церкви, що знаходиться в селі Карапиші, Миронівського району Київської області та покладено на Відповідача по справі судові витрати.
13 липня 2010 року Позивач надав заперечення на касаційну скаргу від 07 червня 2010 року, в якій стверджує про відсутність впливу рішення господарського суду Київської області від 23 квітня 2010 року на права та обов'язки СТОВ «Карапиші»та просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги Скаржнику.
В судовому засіданні по справі № 14/045-10 06 вересня 2010 року Вищий господарський суд України, перевіривши доводи касаційної скарги, провівши юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, постановив касаційну скаргу Сільського господарського товариства з обмеженою відповідальністю «Карапиші»задовольнити частково. Рішення господарського суду Київської області від 23 квітня 2010 року у справі № 14/045-10 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Київської області в іншому складі.
В своїй Постанові від 06 вересня 2010 року Вищий господарській суд підтвердив встановлений місцевим господарським судом факт, що 12 вересня 1991 року Київською обласною державною адміністрацією було зареєстровано статут Релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Михайлівської парафії, діяльність якої поширюється на с. Карапиші Миронівського району Київської області та видано Релігійній громаді Української Православної Церкви Свято-Михайлівської парафії свідоцтво про реєстрацію статуту релігійної громади від 12 вересня 1991 року № 152/32 та факт, що 10 грудня 2008 року державним реєстратором Миронівської районної державної адміністрації проведено реєстраційні дії по заміні свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (старого зразка) та видано Релігійній громаді Української Православної Церкви Свято-Михайлівської парафії свідоцтво про державну реєстрацію (нового зразка) № 575963 серії А00 та включено її до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Вищий господарський суд України наголошує на тому, що предметом даного судового пору стала матеріально-правова вимога Позивача про визнання незаконними та скасування рішень Карапишівської сільської ради двадцятої сесії п'ятого скликання від 08 грудня 2008 року №186-20-5 та від 08 грудня 2008 року № 187-20-5.
Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з прийнятим судовим рішенням (Рішенням господарського суду Київської області від 23 квітня 2010 року у справі № 14/045-10), вважає, що воно не відповідає вимогам ст. ст. 84, 105 Господарського процесуального кодексу України, так як судом не з'ясовано до кінця дійсні фактичні обставини справи та не встановлено дійсні права та обов'язки сторін, господарським судом в порушення ст. 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно і повно не перевірено чи не порушує таке рішення права та інтереси осіб.
Згідно з резолюцією керівництва суду від 15 вересня 2010 року справу № 14/045-10 передано для подальшого розгляду судді господарського суду Київської області Скутельнику П.Ф.
15 вересня 2010 року Ухвалою Господарського суду Київської області про прийняття справи до свого провадження по справі № 14/045-10/8 справу № 14/045-10 суддею Скутельником П.Ф. принято до провадження та присвоєно № 14/045-10-8, розгляд справи призначено на 24 вересня 2010 року; у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено на стороні Відповідача сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Карапиші»(ідентифікаційний код: 30830725, місцезнаходження: 08841, Київська обл., Миронівський район, с. Карапиші, вул. Незалежності, буд. 29) (надалі за текстом також: «Третя сторона»).
24 вересня 2010 року від Відповідача надійшла заява від 23 вересня 2010 року № 02-43-586 по справі №14/045-10/8, підписана Сільським головою Карапишівської сільської ради Даниленком О.Ю., якою Відповідач визнає позов релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Михайлівської парафії та просить позовні вимоги Позивача задовольнити. Водночас, від Відповідача 24 вересня 2010 року надійшла заява від 23 вересня 2010року № 02-43-585 по справі № 14/045-10/8, в якій останній звертається до суду з проханням провести судове засідання без участі Відповідача.
У судовому засіданні 24 вересня 2010 року Відповідач не з'явився, учасниками господарського провадження не подані в повному обсязі документи, витребувані судом; Позивачем подано доповнення до позовної заяви від 23 вересня 2010 року б/№, в якому просить суд позов релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Михайлівської парафії задовольнити у повному обсязі. В цьому ж судовому засіданні Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Карапиші»подала заперечення на позов релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Михайлівської парафії до Карапишівської сільської ради Миронівського району Київської області про визнання незаконним та скасування рішення Карапишівської сільської ради Миронівського району Київської області по справі № 14/045-10/8 від 24 вересня 2010 року, в якому Третя особа заперечує законність рішення Виконкому Карапишівської сільської ради про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна -Свято-Михайлівський храм Білоцерківської єпархії Української Православної церкви с. Карапиші по вул. Мічуріна, буд. 4 (рішення Карапишівської сільської ради № 49 від 29 серпня 2008 року), та вважає, що вказане рішення прийняте з порушенням законних прав та інтересів балансоутримувача будівлі Свято-Михайлівського храму без опрацювання на підставі недостовірної інформації, представленої сільським головою членам виконкому. Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Карапиші»посилаючись на Рішення господарського суду Київської області у справі № 4/191-08 від 07 серпня 2009 року, яке в наступному залишено без змін Постановою Вищого господарського суду України від 10 серпня 2010 року, вказує на визнання на ним, СТОВ «Карапиші»права власності на будівлю церкви, чим з позиції Третьої особи, підтверджується незаконність рішення виконавчого комітету Карапишівської сільської ради № 49 від 29 серпня 2008 року, яким було визнано право власності на будівлю церкви за Свято-Михайлівською релігійною громадою (парафією) Української Православної церкви і водночас, підтверджується законність рішення сесії Карапишівської сільської ради від 08 грудня 2008 року № 187-20-V, яким було скасовано вищезазначене рішення виконкому, де останнє, з позиції Третьої, особи не підлягає скасуванню. Третя особа заперечує проти задоволення позову.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників провадження та дослідивши, об'єктивно оцінивши подані докази, що мають юридичне значення для їх розгляду і вирішення спору по суті, всебічно з'ясувавши всі обставини справи, суд -
08 грудня 2008 року Карапишівською сільською радою Миронівського району Київської області на двадцятій сесії п'ятого скликання було прийнято Рішення № 186-20-V «Про скасування рішення двадцять шостої сесії сільської ради ІV скликання від 07 квітня 2006 року №158-26-ІV «Про надання згоди общині Свято-Михайлівської церкви на оформлення права оренди земельної ділянки із землі комунальної власності», мотивоване невідповідністю вказаного рішення двадцять шостої сесії сільської ради ІV скликання від 07 квітня 2006 року №158-26-ІV частині 4 статті 87 Цивільного кодексу України, ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яким скасовано рішення сільської ради № 158-26- ІV від 07 квітня 2006 року «Про надання згоди общині Свято-Михайлівської церкви на оформлення права оренди земельної ділянки із землі комунальної власності».
08 грудня 2008 року Карапишівською сільською радою Миронівського району Київської області на двадцятій сесії п'ятого скликання було прийнято Рішення № 187-20-V «Про скасування рішення виконавчого комітету Карапишівської сільської ради від 29 серпня 2008 року «Про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна», мотивоване невідповідністю вказаного рішення від 29 серпня 2008 року №49 частині 4 статті 87 Цивільного кодексу України, ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яким скасовано рішення виконкому Карапишівської сільської ради від 29 серпня 2008 року № 49 «Про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна»та рекомендовано виконкому Карапишівської сільської ради визнати право власності на будівлю церкви та при церковну будівлю за балансоутримувачем СТОВ «Карапиші».
Причина виникнення спору -непогодження Позивача з позицією Відповідача щодо правового статусу Позивача на момент винесення рішення виконкому Карапишівської сільської ради від 29 серпня 2008 року № 49 «Про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна»та рішення сільської ради № 158-26-ІV від 07 квітня 2006 року «Про надання згоди общині Свято-Михайлівської церкви на оформлення права оренди земельної ділянки із землі комунальної власності», щодо правомірності скасування зазначених рішень.
Відповідно до ч. 4 ст. 87 Цивільного Кодексу України, юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.
Згідно з п. 4 ст. 91 Цивільного кодексу, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Згідно п.п. 1-3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»від 15 травня 2003 року № 755-IV, дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців. Законом можуть бути встановлені особливості державної реєстрації об'єднань громадян (у тому числі професійних спілок), благодійних організацій, політичних партій, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, асоціацій органів місцевого самоврядування, банків, торгово-промислових палат, фінансових установ (у тому числі кредитних спілок), бірж, а також інших установ та організацій. Об'єднання громадян, благодійні організації, політичні партії, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, асоціації органів місцевого самоврядування, банки, торгово-промислові палати, фінансові установи (у тому числі кредитні спілки), біржі, інші установи та організації, для яких законом встановлені особливості державної реєстрації, набувають статусу юридичної особи лише з моменту їх державної реєстрації у порядку, встановленому цим Законом.
Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»встановлено, що Закони, нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
Частиною 1 ст. 13. Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»від 23 квітня 1991 року № 987-XII встановлено, що релігійна організація визнається юридичною особою з моменту реєстрації її статуту (положення).
Положення ч. 1 ст. 13. Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» суперечить п.п. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».
Листом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 08 грудня 2009 року № 15086 «Про надання роз'яснень», Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва також повідомляється, що відповідно до вимог статті третьої Закону про реєстрацію установи та організації, зокрема, релігійні організації, для яких законом встановлені особливості державної реєстрації, набувають статусу юридичної особи лише з моменту їх державної реєстрації у порядку, встановленому цим Законом. Комітет звертає увагу на те, що прикінцевими положеннями Закону про реєстрацію визначено, що закони, нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону, та мають бути приведені у відповідність із цим Законом. Отже, як вказує Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, релігійні організації проходять легалізацію в порядку та в органах, визначених Законом про свободу совісті, і тільки після цього звертаються до державного реєстратора за місцезнаходженням релігійної організації для включення їх до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та отримання свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство, викладених в Постанові від 18 грудня 2009 року № 15, Пленумом Верховного Суду України постановлено дати судам таке роз'яснення: у випадках колізії нормативних приписів Закону та співвідносних норм інших законів судам слід керуватися роз'ясненнями Конституційного Суду України, викладеними в п. 3 мотивувальної частини його Рішення від 03 жовтня 1997 року № 4-зп про про набуття чинностi Конституцiєю України (Рiшення Конституцiйного Суду у справi за конституцiйним зверненням Барабаша Олександра Леонiдовича щодо офiцiйного тлумачення частини п'ятої статтi 94 та статтi 160 Конституцiї України, Справа № 18/183-97). У вказаному рішенні Конституційного Суду України вказано: «Конкретна сфера суспiльних вiдносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, якi за змiстом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часi акт мiстить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо iнше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який дiяв у часi ранiше.». Дане роз'яснення також обумовлює застосування акту, прийнятого пізніше у часі, яким є Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», хоча даний закон і містить у Прикінцевих положеннях порядок врегулювання відносин пов'язаних з його прийняттям по відношенню до інших нормативно-правових актів, прийнятих до набрання чинності цим Законом.
12 вересня 1991 року проведено реєстрацію статуту релігійної громади Української православної Церкви Свято-Михайлівської парафії, - свідоцтво № 152/32 від 12 вересня 1991 року.
10 грудня 2008 року державним реєстратором Миронівської районної державної адміністрації проведено реєстраційні дії по заміні свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (на підставі ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців») та видано Релігійній громаді Української Православної Церкви Свято-Михайлівської парафії свідоцтво про державну реєстрацію (нового зразка) № 575963 серії А00 та включено її до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців; на підставі надходження від державного реєстратора до органу державної статистики інформації про вчинення реєстраційних дій Позивач внесений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій (ЄДРПОУ). Факт внесення даних щодо Релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Михайлівської парафії до Єдиного державного реєстру підприємств, установ та організацій України 10 грудня 2008 року підтверджено виданою начальником відділу статистики Головного управління статистики Київської області Берлютою Г.Г. Довідкою АБ № 143811 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), довідка від 10 грудня 2008 року.
Відповідно ст. 12 Закону України «Про державну статистку»від 17 вересня 1992 року, до основних завдань органів державної статистики належить створення і ведення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та реєстрів респондентів статистичних спостережень. Відповідно до п.п. 1-3 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 117 «Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України», Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) - це автоматизована система збирання, накопичення та опрацювання даних про юридичних осіб всіх форм власності та організаційно-правових форм господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, що знаходяться на території України, а також відокремлені підрозділи юридичних осіб України, що знаходяться за її межами. Суб'єктами Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України є юридичні особи та відокремлені підрозділи юридичних осіб всіх форм власності та організаційно-правових форм господарювання, що находяться на території України та провадять свою діяльність на підставі її законодавства (далі - суб'єкти). Реєстр ведеться з метою забезпечення єдиного державного обліку та ідентифікації суб'єктів; згідно ст. 12 зазначеного Положення, підставою для внесення до Реєстру або виключення з нього даних щодо суб'єктів, а також внесення змін до Реєстру є надходження від державного реєстратора до органу державної статистики інформації про вчинення реєстраційних дій, передбачених Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".
Форма довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України затверджена Наказом державного комітету статистики України № 164 від 12 червня 2007 року Про затвердження форми довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Інформація про дату внесення дати щодо суб'єкта до ЄДРПОУ передбачена вказаною формою довідки як: «Дата внесення /виключення даних щодо суб'єкта до/з ЄДРПОУ».
В виданій Довідці серії АБ № 143811 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) від 10 грудня 2008 року щодо Релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Михайлівської парафії зазначена графа викладена у редакції «Дата внесення даних щодо суб'єкта до ЄДРПОУ», де закріплено, що дані щодо Релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Михайлівської парафії внесено до ЄДРПОУ 10 грудня 2008 року.
Господарським процесуальним кодексом України у ч. 2 ст. 34 передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування; факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Вищим господарським судом України 06 вересня 2010 року в Постанові від 06 вересня 2010 року по справі №14/045-10 також підтверджено встановлений місцевим господарським судом факт, що 12 вересня 1991 року Київською обласною державною адміністрацією було зареєстровано статут Релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Михайлівської парафії, діяльність якої поширюється на с. Карапиші Миронівського району Київської області та видано Релігійній громаді Української Православної Церкви Свято-Михайлівської парафії свідоцтво про реєстрацію статуту релігійної громади від 12 вересня 1991 року № 152/32 та факт, що 10 грудня 2008 року державним реєстратором Миронівської районної державної адміністрації проведено реєстраційні дії по заміні свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (старого зразка) та видано Релігійній громаді Української Православної Церкви Свято-Михайлівської парафії свідоцтво про державну реєстрацію (нового зразка) № 575963 серії А00 та включено її до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців.
На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку, що на дату прийняття рішення сільської ради № 158-26- ІV від 07 квітня 2006 року «Про надання згоди общині Свято-Михайлівської церкви на оформлення права оренди земельної ділянки із земель комунальної власності»та рішення виконкому Карапишівської сільської ради від 29 серпня 2008 року № 49 «Про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна», що відбулось після набуття чинності Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»від 15 травня 2003 року № 755-IV (набуття чинності вказаним Законом відбулось на підставі п. 1 Перехідних положень вказаного Закону з 1 липня 2004 року), Позивач - релігійна громада Української православної Церкви Свято-Михайлівської парафії не мала статусу юридичної особи.
Згідно ст. 2 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
Відповідно до ч. 2 ст. 93 Земельного кодексу України, земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.
Згідно ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, серед інших віднесено: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Згідно п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Суб'єкт, який не володіє одним з статусів, встановлених ч. 2 ст. 2 Земельного кодексу України не є учасником земельних відносин в Україні.
Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Виключна компетенція сільських, селищних, міських рад», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Згідно п. 1 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
Відповідно до п.п. 1, 9 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень; рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.
Норма п. 9 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»містить імпративну вимогу доведення до відома депутатів і населення відносно рішення про скликання сесії ради не пізніш як за встановлений Законом термін до проведення сесії.
Статтєю 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу
Щодо питання порушення процедури внесення на розгляд 08 грудня 2008 року Карапишівської сільської ради Миронівського району Київської області на двадцятій сесії п'ятого скликання питань по прийнятим на ній рішенням №186-20-V, № 187-20-V від 09 грудня 2008 року жодним з учасників господарського процесу по справі № 14/045-10 доказів не надано.
Суд вважає за необхідне звернути окрему увагу на те, що:
08 грудня 2008 року Карапишівською сільською радою Миронівського району Київської області на двадцятій сесії п'ятого скликання було прийнято Рішення № 187-20-V «Про скасування рішення виконавчого комітету Карапишівської сільської ради від 29 серпня 2008 року «Про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна», мотивоване невідповідністю вказаного рішення №49 від 29 серпня 2008 року вимогам ч. 4 ст. 87 Цивільного кодексу України, ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яким скасовано рішення виконкому Карапишівської сільської ради від 29 серпня 2008 року № 49 «Про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна»та рекомендовано виконкому Карапишівської сільської ради визнати право власності на будівлю церкви та при церковну будівлю за балансоутримувачем СТОВ «Карапиші».
Постановою Вищого господарського суду України від 06 вересня 2010 року по справі № 14/045-10 судом було встановлено, що предметом даного судового спору стала матеріально-правова вимога позивача про визнання незаконними та скасування рішень Карапишівської сільської ради двадцятої сесії п'ятого скликання від 08 грудня 2008 року № 186-20-5 та від 08 грудня 2008 року № 187-20-5.
Частинами 1, 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування; факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Суд звертає увагу на те, що Позивач перед зверненням до господарського судочинства звертався з цього самого предмету спору до тієї ж сторони з тих же підстав до Миронівського районного суду в Київській області в межах адміністративного судочинства, де 24 грудня 2008 року позов було задоволено, однак зацікавлена сторона - СТОВ «Карапиші»звернулась з апеляційною скаргою до Київського апеляційного адміністративного суду, який Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2010 року по справі № 22-а-2515/09 р. скасував Постанову Миронівського районного суду Київської області від 24 грудня 2008 року, провадження по справі № 22-а-2515/09 р. було закрито.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2010 року по справі № 22-а-2515/09 р. було встановлено, що «заявивши позов про визнання нечинним та скасування рішень Карапишівської сільської ради Миронівського районного суду Київської області від 08 грудня 2008 року № 186-20-V та від 08 грудня 2008 року № 187-20-V, позивач фактично відновив своє право власності на вказані будівлі та право на оформлення оренди ділянки із земель комунальної власності. Таким чином, спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з реалізацією ними права власності на майно та права оренди земельної ділянки.
Спір, порушений власником щодо прийнятого органом влади рішення про право власності на це майно, а також спір щодо оренди землі із земель комунальної юрисдикції є спорами з правовідносин власності».
Рішенням Вищого господарського Суду України від 10 серпня 2010 року по справі № 4/191-08 за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Карапиші»до Карапишівської сільської ради Миронівського району про визнання права власності на нерухоме майно, що вступило в законну силу, було залишено без змін Рішення Господарського суду Київської області від 07 серпня 2009 року у справі 4/191-08, яким було визнано за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Карапиші» право власності на будівлю церкви, що розташована за адресою: Київська обл., Миронівський район, с. Карапиші, вул. Мічуріна, буд. 4.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
На підставі викладеного, суд дійшов висновків:
вищевикладене дає підстави для висновку суду про те, що на дату прийняття рішення сільської ради № 158-26-ІV від 07 квітня 2006 року «Про надання згоди общині Свято-Михайлівської церкви на оформлення права оренди земельної ділянки із земель комунальної власності»та рішення виконкому Карапишівської сільської ради від 29 серпня 2008 року № 49 «Про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна», що відбулось після набуття чинності Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-IV, Позивач - релігійна громада Української православної Церкви Свято-Михайлівської парафії не мала статусу юридичної особи, а набула його 10 грудня 2008 року.
Відповідач правомірно прийняв рішення 08 грудня 2008 року № 186-20-V на двадцятій сесії п'ятого скликання «Про скасування рішення двадцять шостої сесії сільської ради ІV скликання від 07 квітня 2006 року № 158-26-ІV «Про надання згоди общині Свято-Михайлівської церкви на оформлення права оренди земельної ділянки із земель комунальної власності»та рішення від 08 грудня 2008 року № 187-20-V на двадцятій сесії п'ятого скликання «Про скасування рішення виконавчого комітету Карапишівської сільської ради від 29 серпня 2008 року «Про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна». Підстави для їх скасування за поданими матеріалами і доказами у справі № 14/045-10/8 відсутні.
Позовні вимоги Позивача є необґрунтованими.
Статтєю 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
В даному випадку, Позивачем у справі не доведено факту незаконності прийняття рішень Карапишівською сільською радою від 08 грудня 2008 року № 186-20-V та № 187-20-V.
Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтвердженими іншими засобами доказування.
З урахуванням вищенаведеного, за результатом всебічного з'ясування всіх фактичних обставин справи, об'єктивної оцінки доказів, поданих сторонами господарського процесу, що мають юридичне значення для їх розгляду та вирішення спору по суті, на підставі наведеного законодавства, суд доходить висновку про необґрунтованість Позивачем вимог та не відповідність їх чинному законодавству, у зв'язку з чим, позовні вимоги щодо визнання незаконними та скасування рішення Карапишівської сільської ради від 08 грудня 2008 року № 186-20-V двадцятої сесії п'ятого скликання «Про скасування рішення двадцять шостої сесії сільської ради ІV скликання від 07 квітня 2006 року № 158-26-ІV «Про надання згоди общині Свято-Михайлівської церкви на оформлення права оренди земельної ділянки із землі комунальної власності»та рішення Карапишівської сільської ради від 08 грудня 2008 року № 187-20-V двадцятої сесії п'ятого скликання «Про скасування рішення виконавчого комітету Карапишівської сільської ради від 29 серпня 2008 року «Про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна»не підлягають задоволенню, внаслідок чого, Позивачу у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 4, 42, 45, 47, 32-34, 43, 49, 82-85, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Київської області,
1. Відмовити у задоволенні позовних вимог Позивача - релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Михайлівської парафії (ідентифікаційний код: 36287053, місцезнаходження: 08841, Київська обл., Миронівський район, с. Карапиші, вул. Мічуріна, буд. 35), до Відповідача - Карапишівської сільської ради (ідентифікаційний код: 04362556, місцезнаходження: 08841, Київська обл., Миронівський район, с. Карапиші, вул. Незалежності, буд. 23) повністю.
Господарські витрати у вигляді державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на Позивача.
Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя П.Ф. Скутельник
Суддя