Постанова
Іменем України
25 вересня 2024 року
м. Київ
Справа № 686/14903/22
Провадження № 61-1390св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув у порядку письмового провадження справу,
учасниками якої є
позивачка - ОСОБА_1 (далі - позивачка),
відповідачі - Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (далі - ГУ Держгеокадастру) та ОСОБА_2 (далі - набувачка), інтереси якої представляє адвокат Флис Василь Володимирович (далі - адвокат),
про визнання недійсним і скасування наказу, скасування державної реєстрації земельної ділянки
за касаційною скаргою набувачки на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 вересня 2023 року та додаткове рішення цього суду від 13 жовтня 2023 року, ухвалені суддею Заворотною О. Л., і постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 грудня 2023 року, постановлену колегією суддів у складі Талалай О. І., Корніюк А. П., П'єнти І. В.
(1) Вступ
1. Чоловікові позивачки на праві власності належала земельна ділянка, яку він отримав за рішенням сільської ради 1994 року. Цю земельну ділянку вона успадкувала. Надалі землевпорядна організація відмовила позивачці у виготовленні технічної документації на ту ділянку, бо до Державного земельного кадастру щодо іншої особи вже внесена інформація про другу земельну ділянку, яка накладається на успадковану. Тому позивачка звернулася до суду з вимогами до органу Держгеокадастру й особи, яка претендує на отримання нової земельної ділянки (набувачки), визнати недійсним наказ цього органу про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення нової ділянки та скасувати її реєстрацію у Державному земельному кадастрі.
2. Суди попередніх інстанцій вважали обґрунтованою лише вимогу про скасування реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні іншої вимоги черезїї неефективність. Із задоволенням однієї вимоги не погодилася набувачка. Подала апеляційну скаргу тільки у частині такої вимоги. Але апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін.
3. У касаційній скарзі набувачка, зокрема, стверджувала про порушення судом першої інстанції норм процесуального права через прийняття нових доказів після закінчення підготовчого засідання, а також про встановлення накладення двох земельних ділянок на підставі недопустимих доказів.
4. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мав відповісти, зокрема, на питання про те, хто є належним відповідачем за вимогою про визнання незаконною та скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки. Виснував, що таким суб'єктом є власник цієї ділянки, а не особа, за кошти якої виготовлений проєкт землеустрою щодо відведення відповідної ділянки.
(2) Зміст позовної заяви
5. 20 липня 2022 року позивачка звернулася до суду з позовною заявою, у якій просила:
5.1. Визнати недійсним і скасувати наказ ГУ Держгеокадаструвід 25 травня 2021 року № 22-2368-СГ «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», згідно з яким набувачці надали дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовним розміром 0,0600 га (далі - земельна ділянка 0,0600 га) з цільовим призначенням для індивідуального садівництва за межами населених пунктів Шаровечківської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, Садівничого товариства «Електроніка» (далі - СТ «Електроніка»).
5.2. Визнати незаконною та скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію 14 липня 2021 року земельної ділянки 0,0600 га з кадастровим номером 6825089600:03:012:0102.
6. Мотивувала так:
6.1. З листопада 1988 року чоловік позивачки - ОСОБА_3 (далі - чоловік позивачки) - був членом СТ «Електроніка-1» та користувався земельною ділянкою № НОМЕР_1 .
6.2. На підставі рішення XIV сесії Шаровечківської сільської Ради народних депутатів № 7 від 2 квітня 1994 року чоловік позивачки отримав у приватну власність земельну ділянку площею 0,075 га, розташовану на території Шаровечківської сільської Ради на землях СТ «Електроніка-1» з цільовим призначенням для ведення садівництва (далі - земельна ділянка 0,075 га).
6.3. ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік позивачки помер. Після його смерті вона успадкувала вказану земельну ділянку на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 червня 2007 року, виданого державним нотаріусом Першої Хмельницької державної нотаріальної контори Оксанюк А. А. (далі - державний нотаріус)
6.4. Восени 2021 року позивачка звернулася до ПП «Діоріт Плюс 1» для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Отримала відповідь про неможливість виготовлення документації із внесенням відомостей до Державного земельного кадастру, оскільки до нього раніше були внесені відомості про іншу земельну ділянку площею 0,0600 га, яка накладається на земельну ділянку 0,075 га, що належить позивачці на праві власності.
6.5. Дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність набувачці ГУ Держгеокадастру надало на підставі наказу від 25 травня 2021 року № 22-2368-СТ.
6.6. Оскільки були порушені статті 118, 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), суд має захистити право власності позивачки на земельну ділянку 0,075 га.
(3) Зміст судових рішень судів першої й апеляційної інстанцій
7. 20 вересня 2023 року Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області ухвалив рішення, згідно з яким позов задовольнив частково: визнав незаконною та скасував в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки 0,0600 га; у задоволенні іншої вимоги відмовив. Мотивував так:
7.1. Земельна ділянка 0,075 га, яка належала на праві власності чоловіку позивачки на підставі Державного акта на право приватної власності на землю від 22 грудня 1994 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 606, є сформованою незалежно від присвоєння їй кадастрового номера.
7.2. Відсутні докази того, що набувачці надали у користування земельну ділянку на території СТ «Електроніка».
7.3. Погодження меж земельної ділянки є складовою частиною кадастрового плану, який є складовою частиною технічної документації, необхідної для передання земельних ділянок у власність чи користування. Встановлення меж земельної ділянки зводиться до вирішення питань, чи не належить вона іншому власнику або правомірному користувачеві, та чи не накладаються її межі на суміжні земельні ділянки. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) її метричних даних, зокрема місцеположення поворотних точок її меж та їхнього закріплення межовими знаками. Під час розробки проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянку від 27 травня 2021 року ПП «Діоріт Плюс 1» не дотримані вказані вимоги, внаслідок чого відбулося накладення земельної ділянки 0,0600 га на земельну ділянку 0,0750га, право власності на яку належить позивачці.
8. 13 жовтня 2023 року Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області ухвалив додаткове рішення, згідно з яким стягнув із ГУ Держгеокадастру та набувачки на користь позивачки по 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу з кожного; стягнув із набувачки на користь держави 1 073,60 грн судового збору, а у задоволенні інших вимог відмовив. Мотивував так: послуги, які надав адвокат позивачці, були пов'язані зі з'ясуванням суті спірних правовідносин, із вивченням нормативної бази, судової практики, наданням юридичних консультацій, складанням позовної заяви, інших процесуальних документів, підготовкою до судових дебатів, участю у судових засіданнях; підстав для зменшення витрат на професійну правничу допомогу немає.
9. 18 грудня 2023 року Хмельницький апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою рішення та додаткове рішення суду першої інстанції залишив без змін. Обґрунтував постанову так само, як суд першої інстанції.
(4) Провадження у суді касаційної інстанції
10. 22 січня 2024 року набувачка через адвоката подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила: (1) поновити строк на касаційне оскарження зазначених судових рішень; (2) скасувати їх у частині задоволення позову й ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову.
11. 14 лютого 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу без руху та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення цієї ухвали. Набувачка мала: надати копії ордера на надання правничої (правової) допомоги та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю відповідно до кількості інших учасників справи; додатково обґрунтувати поважність причини пропуску строку на касаційне оскарження; сплатити 1 984,80 грн судового збору.
12. 2 березня 2024 року адвокат в інтересах набувачки подав до Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги, у якій вказав, що 18 грудня 2023 року апеляційний суд проголосив лише вступну та резолютивну частини постанови, а повне судове рішення склав 21 грудня 2023 року; строк на касаційне оскарження судових рішень закінчився 20 січня 2024 року (субота), а касаційну скаргу адвокат подав 22 січня 2024 року, тобто у перший після вихідних робочий день. До заяви адвокат додав, зокрема, квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки від 28 лютого 2024 року № 0.0.3499595984.1 про сплату 1 984,80 грн судового збору та копії додатків до касаційної скарги, які він не надав раніше, відповідно до кількості учасників справи.
13. 30 квітня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою набувачки на підставах, визначених у пунктах 1 і 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
14. 18 вересня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п'яти суддів.
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
15. Набувачка мотивувала касаційну скаргу так:
15.1. Суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновків, викладених у постановах:
Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18), про те, що доказами, які би беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка є у власності позивачки, де проходить її межа, чи порушив останню відповідач, зазвичай є висновки експерта чи спеціаліста; за їхньої відсутності немає підтвердження того, що право позивачки порушене;
Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 жовтня 2020 року у справі № 686/10181/17 (провадження № 61-289св19), про те, що сторона, яка стверджує про певні обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд отримає достовірні відомості про ці обставини; за умови недоведеності останніх суд може ухвалити рішення на користь протилежної сторони;
15.2. Суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих, недостовірних і неналежних доказів. Долучення до матеріалів справи нових доказів і прийняття їх судом на етапі дослідження доказів без обґрунтування поважності причин пропуску строку на подання має наслідком визнання таких доказів недопустимими. Встановлення на підставі цих доказів обставин, що мають суттєве значення для справи, є порушенням вимог статті 78, частини восьмої статті 83 ЦПК України, що призвело до порушення принципу змагальності сторін.
15.3. Суд першої інстанції, розподіляючи судові витрати, не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 червня 2020 року у справі № 821/227/17 (провадження № К/9901/24344/18), Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 9 червня 2020 року у справі № 466/9758/16-ц (провадження № 61-39474св18), Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-39474св18).
15.4. Як доказ оплати витрат на професійну правничу допомогу позивачка надала квитанцію, згідно з якою як платником, так і отримувачем коштів є адвокат Чухась Дмитро Олександрович (оплатив послуги сам собі). Всупереч приписам статті 134 ЦПК України позивачка не надала попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у якому мав бути детальний опис робіт і послуг, виконаних (наданих) адвокатом, їхня вартість і кількість витраченого на це часу, а також інформацію про їхню оплату.
(2) Позиції інших учасників справи
16. 7 червня 2024 року ГУ Держгеокадастру подало відзив на касаційну скаргу (вх. № 19524/0/220-24), в якому просило задовольнити касаційну скаргу. Мотивувало так:
16.1. Вимога щодо визнання незаконним наказу ГУ Держгеокадастру не є ефективним способом захисту згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц.
16.2. Реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі 14 липня 2021 року здійснив кадастровий реєстратор Відділу у м. Тернополі міськрайонного управління у Тернопільському районі та м. Тернополі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, обраний згідно з вимогами законодавства програмним забезпеченням Державного земельного кадастру за принципом випадковості. Реєстрація земельної ділянки 0,0600 га відбулася у встановленому порядку та на підставі належної документації.
16.3. З 27 травня 2021 року (дня набрання чинності Законом України № 1423-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин») ГУ Держгеокадастру не є розпорядником спірної земельної ділянки територіальних громад.
17. Позивачка відзив на касаційну скаргу не подала.
(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції
18. 30 квітня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою набувачки на підставах, визначених пунктами 1 і 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
19. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
20. З огляду на вказаний припис Верховний Суд за загальним правилом переглядає оскаржені судові рішення у межах тих доводів і вимог касаційних скарг, які стали підставами для відкриття касаційного провадження щодо задоволених позовних вимог.
21. ГУ Держгеокадастру не скористалося правом на подання касаційної скарги чи приєднання до неї в частині задоволеної вимоги, тобто погодилося з оскарженими судовими рішеннями (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 2 грудня 2020 року у справі № 734/519/15-ц). Набувачка рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позову в апеляційному суді не оскаржила. Тому суд апеляційної інстанції у вказаній частині судове рішення не переглядав. Відповідно немає підстав для його перегляду у касаційному порядку у частині відмови у задоволенні вимоги про визнання недійсним і скасування наказу ГУ Держгеокадастру про надання набувачці дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Отже, Верховний Суд переглядає оскаржені судові рішення у частині задоволення вимоги про визнання незаконною та скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки 0,0600 га.
(2) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
(2.1) Хто є належним відповідачем за вимогою про визнання незаконною та скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки?
22. Позивачка просила захистити її право власності на земельну ділянку, оскільки ГУ Держгеокадастру надало дозвіл набувачці на розробку проєкту землеустрою щодо іншої ділянки, яка накладається на ділянку позивачки. Оскільки новій земельній ділянці присвоєний кадастровий номер, позивачка просила, зокрема, скасувати реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Суди попередніх інстанцій вважали, що цю вимогу слід задовольнити, бо землевпорядна організація не дотримала правила щодо погодження меж під час розробки проєкту землеустрою.
23. Набувачка із задоволенням вказаної вимоги не погодилася. Подала касаційну скаргу. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає цю скаргу обґрунтованою лише частково. Звертає увагу на те, що з огляду на диспозитивність цивільного судочинства учасник справи має право оскаржити судове рішення, яке порушує права чи інтереси саме цього учасника, а не іншої особи. Скасування реєстрації новосформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі може порушувати права власника цієї ділянки, а не особи, зацікавленої у її набутті.
24. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).
25. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).
26. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
27. Диспозитивність - один із основних принципів цивільного судочинства, згідно з яким учасник справи самостійно вирішує, зокрема, чи оскаржувати судові рішення у касаційному порядку та в яких межах (див., наприклад, постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 листопада 2023 року у справі № 465/6549/16-ц, від 2 травня 2024 року у справі № 459/2034/23 (пункт 23), від 9 травня 2024 року у справі № 509/1161/18 (пункт 54), від 23 травня 2024 року у справі № 595/524/18 (пункт 32.3), Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 336/6023/20 та від 19 квітня 2024 року у справі № 518/776/20).
28. Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності, шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (частини перша - четверта статті 79-1 Земельного кодексу України; далі - ЗК України).
29. Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку (частина перша статі 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).
30. Земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту, детального плану території за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом, або органу місцевого самоврядування, що затвердив комплексний план просторового розвитку території територіальної громади, генеральний план населеного пункту, детальний план території (пункт 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр»).
31. До складу Держгеокадастру та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України «Про Державний земельний кадастр» та цим Порядком (пункт 5 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінет Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 у редакції, чинній на час звернення набувачки до кадастрового реєстратора; далі - Порядок).
32. Державний кадастровий реєстратор для здійснення державної реєстрації земельної ділянки протягом 14 календарних днів з дня реєстрації відповідної заяви перевіряє: 1) відповідність поданих документів вимогам, передбаченим пунктом 67 цього Порядку; 2) електронний документ відповідно до пункту 74 цього Порядку. За результатами перевірки Державний кадастровий реєстратор виконує одну з таких дій: здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або приймає рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки відповідно до пунктів 70, 73, 77-85 цього Порядку в разі: невідповідності поданих документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, вимогам, зазначеним у підпунктах 1 і 2 цього пункту; розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини; розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, не в повному обсязі (пункт 111 Порядку у вказаній редакції).
33. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт (частина перша статті 55 Закону України «Про землеустрій»).
34. Земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується, зокрема, в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації (частина тринадцята статті 79-1 ЗК України; аналогічне положення передбачене у частині десятій статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).
35. Право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право (частина перша статті 22 Земельного кодексу Української РСР від 18 грудня 1990 року № 561-XII у редакції, чинній на час оформлення чоловіком позивачки права власності на земельну ділянку 0,075 га).
36. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (частина перша статті 23 Земельного кодексу Української РСР у вказаній редакції).
37. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили такі обставини:
37.1. Чоловік позивачки набув у приватну власність земельну ділянку 0,075 га на підставі рішення XIV сесії Шаровечківської сільської Ради народних депутатів № 7 від 2 квітня 1994 року й акта на право приватної власності на землю від 22 грудня 1994 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 606.
37.2. 22 листопада 2005 року чоловік позивачки помер.
37.3. 22 червня 2007 року державний нотаріус видала позивачці як спадкоємиці чоловіка свідоцтво про право на спадщину за законом. Спадкове майно складалося із земельної ділянки 0,075 га.
37.4. 16 квітня 2021 року набувачка звернулася до голови правління СТ «Електроніка» із заявою про прийняття її у члени товариства.
37.5. 28 квітня 2021 року набувачку включили до складу СТ «Електроніка», згідно з оформленим протоколом рішенням загальних зборів уповноважених членів садівничого товариства.
37.6. 25 травня 2021 року ГУ Держгеокадастру видало наказ № 22-2368-СГ, згідно з яким надало набувачці дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 0,0600 га.
37.7. 27 травня 2021 року ПП «Діоріт Плюс 1» за замовленням набувачки виготовило проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки 0,0600 га. Відомості про останню із присвоєнням їй кадастрового номера державний кадастровий реєстратор вніс до Державного земельного кадастру.
37.8. Набувачка не зареєструвала право власності на земельну ділянку 0,0600 га.
37.9. 9 грудня 2021 року ПП «Діоріт Плюс 1» у листі № 616 надало відповідь позивачці на її звернення про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки 0,0750 га в натурі (місцевості) з внесенням відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру. Згідно з цим листом землевпорядна організація відмовила позивачці у виготовленні технічної документації, бо до Державного земельного кадастру вже внесли відомості про земельну ділянку 0,0600 га, яка накладається на успадковану позивачкою земельну ділянку 0,0750 га.
37.10. Державний кадастровий реєстратор Відділу № 3 Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Донецькій області відмовив позивачці у внесенні відомостей про земельну ділянку 0,0750 га до Державного земельного кадастру, зокрема через розташування в межах її земельної ділянки іншої ділянки або її частини (перетин із земельною ділянкою 0,0600 га, площа співпадає на 79,9774%).
38. Верховний Суд звертає увагу на те, що формування земельної ділянки державної чи комунальної власності відбувається шляхом розробки проєкту землеустрою щодо відведення такої ділянки та наступного його затвердження її власником. Таке формування відбувається здебільшого за рахунок зацікавленої особи щодо вільної земельної ділянки, яка не може повністю або частково включати іншу земельну ділянку. За чинним земельним законодавством земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
39. Суди попередніх інстанцій встановили, що право власності позивачки на успадковану нею від чоловіка сформовану земельну ділянку 0,0750 га посвідчене державним актом на право приватної власності на землю, виданим у встановленому порядку та зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право власності на землю ще у 1994 році. Тоді як набувачка на підставі наказу ГУ Держгеокадастру 2021 року про надання їй відповідного дозволу розробила проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки 0,0600 га. Останній присвоїли кадастровий номер і зареєстрували її у Державному земельному кадастрі. Власник цієї ділянки проєкт землеустрою не затвердив, і право приватної власності на неї набувачці не передав. За зверненням позивачки державний кадастровий реєстратор встановив перетин належної їй земельної ділянки 0,0750 га із земельною ділянкою 0,0600 га. Площа накладення становить 79,9774 %.
40. Твердження ГУ Держгеокадастру у відзиві на касаційну скаргу про те, що формування земельної ділянки 0,0600 га відбулося у порядку, передбаченому законом, є необґрунтованим. Розроблений за замовленням набувачки проєкт землеустрою щодо відведення їй вказаної ділянки безпідставно включає, як встановили суди попередніх інстанцій, частину (79,9774%) сформованої земельної ділянки 0,0750 га, що перебуває у приватній власності позивачки.
41. За змістом встановлених судами обставин позивачка має матеріально-правовий інтерес у тому, щоб усунути можливість подальшого передання у приватну власність земельної ділянки 0,0600 га, сформованої з накладенням на ділянку позивачки. Цей інтерес позивачка реалізувала за допомогою вимоги про скасування державної реєстрації земельної ділянки 0,0600 га у Державному земельному кадастрі. У разі задоволення цієї вимоги інтерес у скасуванні відповідного судового рішення має виключно власник земельної ділянки, а не особа, яка з його дозволу оплачувала виготовлення проєкту землеустрою. Тому набувачка за вимогою про визнання незаконною та скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки 0,0600 га є неналежною відповідачкою, а задоволення тієї вимоги до набувачки є помилковим. Стосовно ГУ Держгеокадастру, то цей представник держави у спірних правовідносинах є належним відповідачем, однак він не скористався правом на подання касаційної скарги на судові рішення у частині задоволення зазначеної позовної вимоги, тобто погодився з ними.
42. Набувачка у касаційній скарзі стверджувала, що суди попередніх інстанцій не врахували висновок Великої Палати Верховного Суду про те, що доказом підтвердження накладення однієї земельної ділянки на іншу є висновок експерта чи спеціаліста. Вказала на порушення норм процесуального права судом першої інстанції, який долучив до справи нові докази на етапі їхнього дослідження без належного обґрунтування поважності причин їх неподання раніше.
43. З огляду на принцип диспозитивності, беручи до уваги наведені вище висновки стосовно належного відповідача за вимогою, яку задовольнили суди попередніх інстанцій, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зауважує, що набувачка не обґрунтувала, у чому полягало порушення її процесуальних прав діями суду першої інстанції, на які вона поскаржилася. Тому колегія суддів відхиляє заперечення набувачки про порушення судом першої інстанції норм процесуального права
(2.2) Чи є підстави стягнути з набувачки, яка є неналежною відповідачкою, частину витрат позивачки на професійну правничу допомогу?
44. Набувачка у касаційній скарзізаперечила проти покладення на неї частини судових витрат, а саме судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, надану позивачці. Верховний Суд вважає ці заперечення частково обґрунтованими. Набувачка права у тому, що суди попередніх інстанцій не мали підстав покласти на неї частину судових витрат позивачки. Проте помилилася щодо обґрунтування.
45. Аргумент набувачки про те, що позивачка не підтвердила оплату нею коштів адвокату Чухасю Д. О., є безпідставним. Згідно з квитанцією до платіжної інструкції № 42452368 від 21 вересня 2023 року (т. 1, а. с. 199) платником коштів на рахунок цього адвоката була позивачка, а він діяв при внесенні коштів від її імені.
46. Не знайшли підтвердження доводи набувачки про те, що позивачка не подала попереднього розрахунку судових витрат, детального опису робіт, їх вартості та затраченого часу на виконання. У заяві від 3 листопада 2022 року (т. а. с. 87) позивачка просила суд включити до складу судових витрат її витрати на професійну правничу допомогу, орієнтовний розмір яких становитиме 12 000,00 грн, і додала копію договору про надання правничої (правової) допомоги № 39-01/22. Крім того, до заяви про здійснення розподілу судових витрат, поданої 22 вересня 2023 року (т. 1, а. с. 195), додала, зокрема, акт № 01-09/23 про надання правової допомоги від 21 вересня 2023 року (т. 1, а. с. 197) із переліком виконаних робіт, їхньою вартістю та часом виконання, рахунок № 02-09/23 від 21 вересня 2023 року на суму 12 000,00 грн (т. 1, а. с. 198) та квитанцію до платіжної інструкції № 42452368 від 21 вересня 2023 року (т. 1, а. с. 199). Вказані документи підтверджують надання адвокатом Чухасем Д. О. професійної правничої допомоги позивачці й оплату нею вартості такої допомоги.
47. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вище виснував, що набувачка є неналежною відповідачкою за вимогою про визнання незаконною та скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки 0,0600 га. З огляду на це щодо набувачки у задоволенні тієї вимоги суди мали відмовити. Тому не могли покласти на набувачку частину витрат на надання професійної правничої допомоги позивачці. Отже, додаткове рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині стягнення з набувачки 3 000,00 грн таких витрат і 1 073,60 грн судового збору слід скасувати, поклавши вказані судові витрати на ГУ Держгеокадастру.
(3) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
(3.1) Щодо суті касаційної скарги
48. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункти 1 і 3 частини першої статті 409 ЦПК України).
49. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 410 ЦПК України).
50. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частини перша - третя статті 412 ЦПК України).
51. Ураховуючи наведені вище висновки щодо застосування норм права, касаційну скаргу набувачки слід задовольнити частково:
- судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій скасувати у частині задоволення до набувачки вимоги про визнання незаконною та скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки 0,0600 га й ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні до набувачки вказаної вимоги;
- у частині її задоволення до ГУ Держгеокадастру оскаржені судові рішення залишити без змін;
- додаткове рішення та постанову апеляційного суду скасувати у частині розподілу судових витрат й ухвалити у цій частині нове рішення про стягнення з ГУ Держгеокадастру на користь держави 992,40 грн судового збору, а на користь позивачки - 6 000,00 грн її витрат на професійну правничу допомогу;
- додаткове рішення та постанову апеляційного суду залишити без змін у частині відмови у задоволенні заяви про стягнення з відповідачів іншої частини витрат на надання позивачці професійної правничої допомоги.
(3.2) Щодо судових витрат
52. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
53. За змістом пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю IІ групи.
54. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина сьома статті 141 ЦПК України).
55. З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги та те, що позивачка звільнена від сплати судового збору як інвалід ІІ групи, судовий збір, сплачений набувачкою за подання апеляційної та касаційної скарг може бути компенсований їй у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
2. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 вересня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 грудня 2023 року скасувати в частині задоволення до ОСОБА_2 вимоги про визнання незаконною та скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки й ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні до ОСОБА_2 вказаної вимоги.
У частині задоволення останньої до ГУ Держгеокадастру рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 вересня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 грудня 2023 року залишити без змін.
3. Додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 жовтня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 грудня 2023 року скасувати у частині розподілу судових витрат й ухвалити у цій частині нове рішення про стягнення з Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (адреса: вул. Інститутська, 4/1, м. Хмельницький, 29000; ідентифікаційний код 39767479) у дохід Державного бюджету України 992,40 грн судового збору, а на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) - 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 жовтня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 грудня 2023 року в частині відмови у задоволенні заяви про стягнення з відповідачів іншої частини витрат на надання професійної правничої допомоги залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко