05 грудня 2024 року
м. Київ
справа №640/12751/21
адміністративне провадження №К/990/43847/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів: Жука А.В., Мартинюк Н.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.08.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2023
у справі № 640/12751/21 за позовом ОСОБА_1 до Київської міської прокуратури, Офісу Генерального прокурора в особі Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення провадження щодо прокурорів про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київської міської прокуратури, Офісу Генерального прокурора в особі Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення провадження щодо прокурорів, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів Офісу Генерального прокурора від 01.04.2021 № 64дп-21 «Про накладення дисциплінарного стягнення»;
- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Київської міської прокуратури від 13.04.2021 № 992к «Про застосування дисциплінарного стягнення»;
- поновити ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній посаді прокурора Київської місцевої прокуратури № 6 в межах територіально-адміністративній одиниці - місто Київ, зарахувавши час вимушеного прогулу в загальний строк служби в органах прокуратури України з 13.04.2021;
- стягнути з Київської міської прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.04.2021 по дату поновлення на посаді в органах прокуратури.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.08.2022, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2023, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з указаними судовими рішеннями, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 24.10.2024 закрито касаційне провадження № К/990/6155/23 у справі № 640/12751/21 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.08.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2023 у справі № 640/12751/21 на підставі пункту 5 частини першої статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постановах Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
15.11.2024 до Верховного Суду повторно надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.08.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2023 у справі № 640/12751/21, у якій скаржник наводить підстави касаційного оскарження вказаних судових рішень аналогічні тим, що були ним визначені у першій касаційній скарзі, касаційне провадження за якою було закрито ухвалою Верховного Суду від 24.10.2024 на підставі пункту 5 частини першої статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України. Як на підставу касаційного оскарження судових рішень позивач послався на пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (неврахування висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, неповне дослідження наявних у справі доказів), просив поновити строк на подання касаційної скарги, відкрити касаційне провадження, скасувати рішення судів попередніх інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Враховуючи, що у період з 03.12.2024 по 04.12.2024 суддя Жук А.В. перебував у відпустці, питання про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою вирішується в перший день після виходу судді з відпустки.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.
За приписами статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Керуючись частиною п'ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень», згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з'ясовано, що Шостий апеляційний адміністративний суд розглянув справу 18.01.2023 у відкритому судовому засіданні, повний текст постанови виготовлено 20.01.2023.
Вдруге з касаційною скаргою позивач звернувся до Верховного Суду 12.11.2024 (згідно відмітки на конверті поштового відправлення), тобто після закінчення строку на касаційне оскарження. Разом з тим у касаційній скарзі клопоче про поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки вважає, що його пропущено з поважних причин.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, скаржник указує, що вперше звернувся до суду касаційної інстанції в межах строку, визначеного процесуальним законом, повторно касаційну скаргу подано у межах тридцяти денного строку з дня проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Ухвалою Верховного Суду від 02.03.2023 касаційну скаргу прийнято до розгляду. З 02.03.2023 і до прийняття Верховним Судом ухвали від 24.10.2024 про закриття касаційного провадження касаційна скарга перебувала на розгляді суду касаційної інстанції. Перебування справи на розгляді у суді касаційної інстанції з 02.03.2023 та до прийняття Верховним Судом рішення у справі (24.10.2024), за доводами позивача, є об'єктивно непереборною обставиною, яка не залежить від волевиявлення особи заявника, а відтак свідчить про поважність причин пропуску строку на звернення з касаційною скаргою. Позивач зауважує, що повторне направлення касаційної скарги у цій справі здійснено без суттєвих та зайвих зволікань, впродовж нетривалого часу після отримання копії ухвали суду про закриття касаційного провадження.
Перевіривши заяву про поновлення строку на касаційне оскарження Суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Зміст наведеної норми дає підстави для висновку, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.
Поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.
Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки, в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Суд зазначає, що з метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на касаційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі, спрямовані на своєчасне одержання судових рішень, а також якісну підготовку касаційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону.
Надаючи оцінку доводам заявника, які покладено в основу клопотання про поновлення строку, Суд зауважує, що процесуальним законодавством не передбачено, що після закриття касаційного провадження перебіг строку на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції розпочинається заново. Також не передбачено, що у разі повторного подання нової касаційної скарги учасник справи має безумовне право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
На переконання Суду, реалізація учасником справи права повторного подання касаційної скарги після закриття касаційного провадження за первісною касаційною скаргою на підставі 5 частини першої статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України, не вказує на наявність об'єктивних поважних підстав пропуску скаржником строку на касаційне оскарження.
Отже зазначені скаржником причини подання касаційної скарги після закінчення строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані Судом поважною причиною пропуску строку, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України.
Відповідно до положень статті 169 та частини третьої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до касаційного суду заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших поважних причин пропуску такого строку та поданням доказів їх поважності.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Визнати неповажними причини пропуску строку на касаційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.08.2022 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2023 у справі № 640/12751/21, наведені ОСОБА_1 .
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.08.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2023 у справі № 640/12751/21 - залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Ж.М. Мельник-Томенко
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк,
Судді Верховного Суду