05 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 640/20409/21
касаційне провадження № К/990/21353/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві
на додаткове рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 липня 2022 року (головуючий суддя - Скочок Т.О.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2022 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Василенко Я.М.; судді - Ганечко О.М., Кузьменко В.В.)
у справі № 640/20409/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БФ ПРОЕКТ»
до Головного управління ДПС у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У липні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БФ ПРОЕКТ» (далі - ТОВ «БФ ПРОЕКТ»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 квітня 2021 року № 00307990704, від 22 квітня 2021 року № 00307830704, від 22 квітня 2021 року № 00307840704, від 22 квітня 2021 року № 00307660704, від 22 квітня 2021 року № 00307700704.
Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 17 січня 2022 року позовну заяву задовольнив частково. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 22 квітня 2021 року № 00307830704, від 22 квітня 2021 року № 00307840704, від 22 квітня 2021 року №00307660704 та від 22 квітня 2021 року № 00307700704. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 22 квітня 2021 року № 00307990704 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 15300,00 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 24 листопада 2022 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
24 січня 2022 року від позивача до суду першої інстанції надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та ухвалення додаткового судового рішення, в якій платник просив стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 146400,00 грн.
07 лютого 2022 року від відповідача надійшли заперечення на заяву про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.
Окружний адміністративний суд м. Києва додатковим рішенням від 07 липня 2022 року зазначену заяву задовольнив частково. Присудив здійснені ТОВ «БФ ПРОЕКТ» документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 102024,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань контролюючого органу. В іншій частині вимог заяви відмовив.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 24 листопада 2022 року додаткове рішення суду першої інстанції залишив без змін.
ГУ ДПС у м. Києві звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 липня 2022 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2022 року в частині задоволення заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ «БФ ПРОЕКТ» відмовити в повному обсязі.
Мотивуючи свої вимоги, відповідач посилається на порушення судами норм процесуального права. При цьому звертає увагу на те, що стягнута судами сума витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованою та непропорційною відповідно до предмета спору, складності адміністративної справи та витраченого часу під час вирішення спору в суді.
Верховний Суд ухвалою від 26 липня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві.
25 серпня 2023 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм процесуального права.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом першим частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
У пункті 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до статті 30 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
В обґрунтування заяви про відшкодування судових витрат адвокатом ТОВ «БФ ПРОЕКТ» подано копії договору про надання професійної правничої допомоги від 19 березня 2021 року № 147/2021, актів приймання наданих послуг, рахунків на оплату, платіжних доручень, посвідчення, виданого ОСОБА_1 на право на зайняття адвокатською діяльністю.
Крім того, в тексті заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу представником позивача наведено детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, що відповідає даним актів прийому наданих послуг.
Дослідивши та проаналізувавши зміст поданих платником копій документів на підтвердження обґрунтованості розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що розмір таких витрат є документально підтвердженим у частині суми 102024,00 грн.
Позивачем здійснений судом першої інстанції розрахунок витрат на професійну правничу допомогу адвоката не оспорюється, натомість відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано доказів, як і не зазначено об'єктивних обставин, які б спростували співмірність стягнутих судових витрат із обсягом виконаних адвокатом у цій справі робіт.
Наведене дає підстави для висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, а тому касаційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.
Додаткове рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 липня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. А. Гончарова
Судді І. Я. Олендер
Р. Ф. Ханова