Справа №2а-1850/10/16
15 листопада 2010 року Київський районний суд м.Харкова у складі:
головуючого судді Колесник С.А.
при секретарі Хомінській Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС БДПС ОДДЗ м.Мерефа ГУМВСУ в Харківській області прапорщика міліції Дерічева Євгенія Юрійовича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі, -
Позивач 08.10.2010р. звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати дії інспектора ДПС БДПС ВДАЇ м.Мерефа прапорщика міліції Дерічева Євгена Юрійовича неправомірними, постанову серія АХ №311990 в справі про адміністративне правопорушення від 30.09.2010 року про накладення на нього стягнення за ч.1 ст.122 КУпАП в розмірі 255,00 грн. визнати протиправною та скасувати, провадження по справі закрити у зв»язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 30.09.2010 року близько 6 год. він рухався автомобілем ДЕУ Ланос державний номерний знак НОМЕР_1 через м.Мерефа Харківської області по автомобільній дорозі Харків-Сімферополь- Алушта-Ялта у напрямку м.Дніпропетровськ. Приблизно в цей час його зупинив інспектор ДПС БДПС ОДДЗ м.Мерефа прапорщик міліції Дерічев Є.Ю., який пояснив, що він порушив п.12.9 ПДР України, а саме перевищення швидкості руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.122 КУпАП. Проте, жодного доказу порушення ним ПДР України йому пред»явлено не було, та складено протокол та постанову про адміністративне правопорушення, в яких зазначено, що швидкість вимірювалася приладом «Радіс №2243». Проте, на погляд позивача, встановити та довести, що вимірювалася швидкість саме його автомобіля неможливо, оскільки вимірювальний прилад знаходився в руках інспектора ДАІ, що робить можливим рух назустріч автомобілю, швидкість якого вимірюється. Коректне показання прибору можливе тільки при нерухомій його фіксації. Свідків того, яким чином було здійснено вимірювання і швидкість саме якого автомобіля вимірювалася - не було.
Позивач у судове засідання не з»явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та підтримання позову в повному обсязі (а.с.16).
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (а.с.14), причини неявки суду не повідомив, будь-яких заяв чи клопотань до суду не подавав.
Згідно ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним причину неприбуття, розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Суд, вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до вимог ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Так, відповідач мав можливість реалізувати свої процесуальні права і доводити свою правомірність в стадії судового розгляду справи. Небажання відповідача надавати докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову, зокрема з причин ухилення від участі в судовому засіданні, давало суду право вирішити справу обмежившись доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає положенням ч.4 ст.128 КАС України.
Згідно вимог ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Як свідчать матеріали справи, Постановою №311990 від 30.09.2010 року на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 255,00 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП (а.с.7).
В постанові вказується, що ОСОБА_1 30.09.2010 року о 05-55 годині, на автошляху Харків-С-А-Ялта на 34 км., керував авто Деу д/з НОМЕР_1 в м.Мерефа зі швидкістю 84 км/год., чим скоїв правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.
Відповідно до ст.251 КУпАП докази в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягаються до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Проте судом встановлено, що виходячи із положень вищезгаданих статей КУпАП, суб'єктом оскарження при складанні протоколу та винесення оскаржуваної постанови не було виконано вимог цих статей, зокрема щодо своєчасності, повноти, всебічності та об'єктивності з'ясування обставин справи.
Крім цього, відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченими статтями 283 і 284 КУпАП.
У ній зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Позивач стверджує, що він, дійсно, 30.09.2010 року близько 6 год. рухався автомобілем ДЕУ Ланос державний номерний знак НОМЕР_1 через м.Мерефа Харківської області по автомобільній дорозі Харків-Сімферополь- Алушта-Ялта у напрямку м.Дніпропетровськ, проте швидкість руху автомобіля не перевищував, та ПДР України не порушував.
В той же час, відповідач до суду не надав доказів в підтвердження законності складеної Постанови.
На підставі вищевикладеного, з метою забезпечення гарантії прав, свобод і інтересів особи і громадянина, виходячи із наданих ч.3 ст.162 КАС України суду повноважень при прийнятті постанови та ураховуючи положення ст.293 КУпАП, суд прийшов до переконання, що часткове задоволення позовних вимог в частині скасування постанову №311990 по справі про адміністративне правопорушення від 30 вересня 2010 року про накладення стягнення на ОСОБА_1 у сумі 255 грн. та закриття провадження у справі - буде найбільш доцільним способом захисту порушеного права позивача.
У задоволенні позову в частині визнання неправомірними дій інспектора ДПС БДПС ВДАЇ м.Мерефа прапорщика міліції Дерічева Є.Ю. та визнання постанови протиправної суд відмовляє, не знаходячи підстав для задоволення позову в цій частині за його недоведеністю.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 4, 8, 11, 94, 99, 159, 160-163, 171-2 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Скасувати постанову №311990 по справі про адміністративне правопорушення від 30 вересня 2010 року про накладення стягнення на ОСОБА_1 у сумі 255 (двісті п»ятдесят п»ять) грн. та провадження у справі закрити.
У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Колесник С.А.