Справа №2а-1718/10/16
04 листопада 2010 року Київський районний суд м.Харкова у складі:
головуючого судді Колесник С.А.
при секретарі Хомінській Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІДПС БДПС взводу №2 прапорщика міліції Біліченка Валерія Миколайовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач 04.10.2010р. звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову АХ №298087 по справі про адміністративне правопорушення від 19 вересня 2010 року про накладення на неї стягнення у вигляді штрафу у сумі 255 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що інспектором Біліченко В.М. 19.09.2010 року була винесена постанова в справі про адміністративне правопорушення АХ №298087 від 19.09.2010 року, якою її було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено штраф у сумі 255,00 грн. Вважає дану постанову такою, що суперечить фактичним обставинам справи, а тому є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, на підставі наступного.
У мотивувальній частині постанови ІДПС Біліченко В.М. вказує, що 19.09.2010 року о 17.00 годині вона, керуючи автомобілем ВАЗ-21093, державний номер НОМЕР_1 на 457 км. автошляху Київ-Харків-Довжанський при обмеженні швидкості дорожнім знаком 5.45 «Не більше 60 км/год.» на 35 км/год. перевищила швидкість руху, рухаючись зі швидкістю 95 км./год. Проте, цей висновок не відповідає дійсності, оскільки Правил дорожнього руху України вона не порушувала і рухалася у потоці автомобілів зі швидкістю 60 км/год. Крім того, екіпаж патрульного автомобіля ДАІ, до складу якого входив ІДПС Біліченко В.М. був розташований на відстані менше ніж за 1 км. до межі дії вказаного дорожнього знаку 5.45 «Не більше 60 км/год.». Про цей факт вона вказала у своїх поясненнях до протоколу про адміністративне правопорушення серії АХ №055667 від 19.09.2010 року, який був складений ІДПС Біліченко В.М. після того, як вона не погодилася з винесеною постановою про притягнення до адміністративної відповідальності. ІДПС Біліченко В.М. не довів їй, що зафіксована ним за допомогою вимірювального приладу швидкість у 95 км/год. належала саме автомобілю, яким керувала вона. Після оформлення протоколу ІДПС Біліченко В.М. не вручив їй його копію. В порушення ст..283 КУпАП в оскаржуваній постанові не вказано найменування посадової особи, яка її винесла та чи відноситься ІДПС Біліченко В.М. до категорії працівників ДАІ.
Позивач у судове засідання з»явилася, позовну заяву підтримала у повному обсязі, з підстав, викладених у позові.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (а.с.15), причини неявки суду не повідомив, будь-яких заяв чи клопотань до суду не подавав.
Згідно ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним причину неприбуття, розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Суд, вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до вимог ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Так, відповідач мав можливість реалізувати свої процесуальні права і доводити свою правомірність в стадії судового розгляду справи. Небажання відповідача надавати докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову, зокрема з причин ухилення від участі в судовому засіданні, давало суду право вирішити справу обмежившись доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає положенням ч.4 ст.128 КАС України.
Згідно вимог ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Як свідчать матеріали справи, Постановою АХ №298087 від 19.09.2010 року на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 255,00 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП (а.с.10).
В постанові вказується, що ОСОБА_1 19.09.2010 року о 17.00 годині, керуючи автомобілем ВАЗ-21093, державний номер НОМЕР_1 на 457 км. автошляху Київ-Харків-Довжанський при обмеженні швидкості дорожнім знаком 5.45 «Не більше 60 км/год.» на 35 км/год. перевищила швидкість руху, рухаючись зі швидкістю 95 км./год., чим порушила п.12.9 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.122 КУпАП.
Відповідно до ст.251 КУпАП докази в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягаються до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Проте судом встановлено, що виходячи із положень вищезгаданих статей КУпАП, суб'єктом оскарження при складанні протоколу та винесення оскаржуваної постанови не було виконано вимог цих статей, зокрема щодо своєчасності, повноти, всебічності та об'єктивності з'ясування обставин справи.
Крім цього, відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченими статтями 283 і 284 КУпАП.
У ній зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Позивач стверджує, що нею не порушено п. 12.9 Правил Дорожнього руху, а саме вона дійсно 19.09.2010 року о 17.00 годині керувала автомобілем ВАЗ 21093, державний знак НОМЕР_1 на 457 км. автошляху Київ-Харків-Довжанський, проте їхала в потоці автомобілів зі швидкістю 60 км./год., а тому Правил дорожнього руху України не порушувала.
В той же час, відповідач до суду не надав доказів в підтвердження законності складеної Постанови. На запит суду з приводу надання матеріалу, на підставі якого було винесено оскаржувану постанову АХ №298087 від 19.09.2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, до суду не надав.
На підставі вищевикладеного, з метою забезпечення гарантії прав, свобод і інтересів особи і громадянина, виходячи із наданих ч.3 ст.162 КАС України суду повноважень при прийнятті постанови та ураховуючи положення ст.293 КУпАП, суд прийшов до переконання, що задоволення позовних вимог в повному обсязі буде найбільш доцільним способом захисту порушеного права позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 4, 8, 11, 94, 99, 159, 160-163, 171-2 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІДПС БДПС взводу №2 прапорщика міліції Біліченка Валерія Миколайовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову АХ №298087 по справі про адміністративне правопорушення від 19 вересня 2010 року про накладення стягнення на ОСОБА_1 у сумі 255 (двісті п»ятдесят п»ять) грн.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Колесник С.А.