про повернення позовної заяви
05 грудня 2024 рокусправа № 380/22658/24
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Кисильова О.Й., перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , за участю третьої особи - Головнокомандувача Збройних сил України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), за участю третьої особи - Головнокомандувача Збройних сил України (далі - третя особа), у якому просить:
- визнати протиправну бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу грошової компенсації за речове майно, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та додаткової винагороди під час дії воєнного стану;
- зобов'язати відповідача провести позивачу нарахування та виплату компенсації за речове майно за весь час проходження позивачем військової служби.
Ухвалою від 11.11.2024 позовна заява залишена без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме: - надання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та вказати обставини, які можуть бути враховані судом, як поважні для поновлення пропущеного строку із наданням відповідних доказів.
02.12.2024 на виконання вимог ухвали від 11.11.2024 позивач надіслав до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, зазначивши, що про необхідність проведення відповідачем ОСОБА_1 нарахування та виплати компенсації за речове майно дізнався у липні 2024 року від військового юриста.
У зв'язку із наведеним, просить поновити строк звернення до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку поважності причини пропуску позивачем строку звернення до суду, слід врахувати таке.
Частиною 1 ст. 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого згаданим Кодексом або іншими законами.
За правилами ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи згаданим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3 ст. 122 КАС України).
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення згаданим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 згаданого Кодексу.
Втім, положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, суддя, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п?ятою статті 122 КАС України.
Так, ч. 2 ст. 233 КЗпП (у редакції, яка набула чинності з 19.07.2022) установлено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Таким чином, станом на дату звернення позивача до суду із цим позовом, необхідно застосовувати положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України в частині визначення строку звернення до суду.
Поряд з цим, підставою для звернення до суду з цим позовом є протиправна, на думку позивача, бездіяльність відповідача щодо не виплати усіх належних сум грошового забезпечення після звільнення зі служби.
Щодо доводів позивача про те, що про необхідність проведення відповідачем ОСОБА_1 нарахування та виплати компенсації за речове майно дізнався у липні 2024 року від військового юриста, суддя враховує таке.
Із матеріалів справи вбачається, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 08.05.2024 № 98 старший солдат ОСОБА_1 звільнений з військової служби. Наказ від 08.05.2024 № 98 містять відомості про всі належні позивачу при звільненні виплати.
Водночас, позивач вперше почав вчиняти активні дії щодо отримання відомостей про складові свого грошового забезпечення у липні 2024 року, а не одразу після звільнення зі служби 08.05.2024. Листом від 23.08.2024 № 71/1/823 відповідач надав відповідь на заяву позивача від 22.07.2024.
При цьому, триваюча пасивна поведінка позивача не свідчить про дотримання ним строку звернення до суду з урахуванням можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 вирішив відступити від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №822/1928/18 про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді, а не після отримання виплати за відповідний період.
Так, Верховний Суд зазначив, що отримання позивачем листа відповідача у відповідь на його заяву не змінює моменту, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Отже, оскільки з цим позовом позивач звернувся засобами поштового зв'язку (трек номер 8140000056036) лише 02.11.2024, тобто через шість місяців після звільнення, відтак ним пропущений трьохмісячний строк звернення до адміністративного суду з цим позовом, що встановлений законом та який повинен обраховуватися з дати звільнення позивача.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 28.08.2024 у справі № 580/9690/23, а також від 10.10.2024 у справі № 200/5937/23.
Таким чином, суддя не бере до уваги доводи позивача щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду зазначені у клопотанні від 02.12.2024.
Зважаючи на наведене, доводи позивача про поважність пропуску строку звернення за існування обставин, викладених у заяві про усунення недоліків від 02.12.2024, є безпідставними.
Також, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 02.12.2021 у справі № 640/20314/20, досліджуючи питання щодо поважності причин пропуску процесуального строку зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, при цьому такі обставини повинні бути протягом строку, який пропущений та підтверджуватись належним чином.
Зважаючи на це, покликання позивача на обставини наведені у клопотанні від 02.12.2024, як причини пропуску строку звернення до суду, не можуть бути визнані суддею поважними.
Так, ч. 2 ст. 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, в тому числі щодо дотримання строків звернення до суду, визначених законом, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.
Слід зауважити, що під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.
Суддя, оцінюючи обставини, що перешкоджали особі здійсненню права на своєчасне звернення за захистом порушених прав, свобод та інтересів, повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів.
Поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.
Отже, поновлюються лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як зазначено вище, строк звернення до суду із вимогою щодо нарахування та виплату компенсації за речове майно за весь час проходження позивачем військової служби почався з моменту звільнення позивача - 08.05.2024, та закінчився - 08.08.2024.
До суду із даним позовом позивач звернувся засобами поштового зв'язку 02.11.2024, про що свідчить трекінг поштових відправлень № 8140000056036, пропустивши, при цьому, передбачений ст. 233 КЗпП України строк звернення до суду.
Заява позивача від 02.12.2024 щодо усунення недоліків позову не містить жодних обставин, які підтверджені належними доказами, в обґрунтування поважності причин пропуску позивачем строків звернення до суду із цим позовом.
Згідно із п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених ч. 2 ст. 123 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 123 КАС України передбачено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З огляду на викладене вище, з урахуванням тих обставин, що позивач подав позов після закінчення строків, встановлених ч. 2 ст. 122 КАС України, та наведені підстави поважності причин пропуску строку звернення до суду не є поважними, існують підстави для повернення позовної заяви позивачеві.
Керуючись ст. ст. 47, 122, 123, 160, 161, 169, 248, КАС України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , за участю третьої особи - Головнокомандувача Збройних сил України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, разом із доданими до неї документами повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяКисильова Ольга Йосипівна