26 листопада 2024 рокусправа № 380/12025/24
Львівський окружний адміністративний суд
у складі головуючої судді Сподарик Н.І.,
за участю секретаря судового засідання Кудли Д.Ю.,
представника позивача Табака Г.В.,
представників відповідача Дорош А.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МОБІЖУК» до Головного управління ДПС у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління ДПС у Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «МОБІЖУК» (79015, м. Львів, вул. Кульпарківська, 59; код ЄДРПОУ 37741113) до Головного управління ДПС у Львівській області (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35; код ЄДРПОУ 43968090) з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 31.01.2024 №3738/13-01-07-09 про нарахування штрафної санкції у розмірі 1386868,50 грн (один мільйон триста вісімдесят шість тисяч вісімсот шістдесят вісім гривні 50 копійок).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представником позивача зазначено, що 30.11.2023 начальником Головного управління ДПС у Івано-Франківській області Іриною Столярик, прийнято наказ №1998-п «Про проведення фактичної перевірки». На підставі цього наказу проведено фактичну перевірки ТзОВ «МОБІЖУК» за адресою здійснення діяльності: Івано-Франківська обл., м. Надвірна, вул. Чорновола, 4, з метою здійснення контролю за дотриманням суб'єктами господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій та дозвільних документів, вимог законодавства щодо встановлення державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торгівельної надбавки (націнки), дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками. В наказі про проведення перевірки зазначено правові підстави для призначення перевірки, але вказаний наказ не містить фактичних підстав для призначення перевірки, які визначені законом. У свою чергу, невиконання або порушення вимог Податкового кодексу України при призначені та проведенні перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, оскільки така перевірка не може породжувати будь-яких правових наслідків, окрім наслідків не легітимності усіх дій/рішень, які вчинені/прийняті у межах та за наслідками такої перевірки. Звертає увагу на те, що проведена перевірка містить ознаки камеральної та документальної перевірки, оскільки проведена за період, що передував періоду проведення фактичної перевірки та факт «невидачі розрахункового документу» встановлений на підставі даних з СОД РРО.
Щодо кваліфікації дій позивача як порушення п.1,2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», позивач зазначає, що дані, на які посилається відповідач, які внесені у базу даних системи обліку даних РРО, та за своєю суттю є податковою інформацією, не можуть бути належним доказом податкового правопорушення і сама по собі наявність цієї інформації не може бути підставою для притягнення платника податків до відповідальності. Водночас зауважує, що розрахункові документи, не досліджувалися, висновки акту перевірки базуються на припущеннях, а доводи податкового органу щодо вчинених порушень не підкріплені жодними доказами. Доказів фіксації інших випадків не видачі розрахункових документів встановленої форми перевіркою не надано.
Звертає увагу, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 31.01.2024 вказано порушення позивачем п.п. 1, 2, 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», і визначено, як порушення режиму попереднього програмування найменування товарної під категорії згідно УКТ ЗЕД для акцизних товарів, порушення ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації. Однак висновками Акту перевірки встановлено порушення п.1, 2, 12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а штрафні санкції до позивача застосовані на підставі п. 7 ст.17, ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у сумі 1287132,26 грн. Тобто, кваліфікація правопорушення визначена актом перевірки не відповідає кваліфікації правопорушення визначеного ППР та застосованим санкціям, зокрема і не передбачено нарахування штрафних санкцій за порушення п.2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а безпідставно вказано нарахування - за порушення п.11 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Щодо порушення п.12 ст.3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» позивач вважає, що доводи податкового органу щодо вчинених порушень не підкріплені жодними доказами, оскільки підприємство належним чином здійснює облік товарних запасів в магазинах своєї мережі, накладні на внутрішнє переміщення товару знаходились безпосередньо в магазині, про що продавець повідомив працівників ГУ ДПС України у Івано-Франківській області з початку її проведення. Так, у відповідь на запит від 30.11.2023 про надання документів, 01.12.2023 представником ТзОВ «МОБІЖУК» ОСОБА_1 , було передано державним інспекторам, які проводили перевірки, запитувані документи, в тому числі і видаткові (прихідні) накладні на походження товару та накладні на внутрішнє переміщення товару зі складу чи інших магазинів в магазин, який перевірявся. На момент здійснення перевірки накладні на переміщення товару знаходились безпосередньо в магазині, проте, інспекторами їхні копії не витребовувались. Оскільки в порушення вимог податкового законодавства контролюючий орган, який подавав запит, не склав ні опису наданих йому документів, ні акту про відмову в наданні будь-яких із них, позивач вважає, що в повній мірі виконав вимоги отриманого запиту і безпосередньо в місці здійснення торгівлі ознайомив інспекторів ГУ ДПС України у Івано-Франківській області з накладними на внутрішнє переміщення товарів у магазин.
Вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, адже під час перевірки контролюючим органом встановлено порушення за результатами аналізу інформації, що міститься в СОД РРО, а не інформації, яка отримана в ході перевірки. А також, кваліфікація правопорушення визначена актом перевірки не відповідає кваліфікації правопорушення визначеного ППР, та чинному законодавству. ППР містять помилки в визначенні і формулюванні кваліфікації та санкцій. Просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 11.06.2024 відкрито загальне позовне провадження у справі.
25.06.2024 за вх.№48325 від представника відповідача надійшло клопотання про витребування доказів.
25.06.2024 за вх.№48362 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, щодо задоволення позовних вимог заперечив, просить у задоволенні позовну відмовити. Вважає, що покликання у наказі на п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст.80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абз.3 п. 81.1 ст. 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Підставою для проведення фактичної перевірки ТзОВ «МОБІЖУК» стала інформація про порушення вимог законодавства в частині, що стосується здійснення готівкових розрахункових операцій при продажу товарів (послуг) без застосування ПРРО; порушення, встановленого законодавством порядку обліку товарних запасів у місці продажу; податкової інформації щодо порушення законодавства про працю (лист ДПС України від 24.11.2023 №29736/7/99-00-07-04-02-07). Вказав, що внаслідок отримання інформації від ДПС України про можливі порушення позивачем податкового законодавства, виникла обґрунтована та законодавчо встановлена необхідність для контролюючого органу щодо здійснення належного податкового контролю.
Так, акт фактичної перевірки від 08.12.2023 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» свідчить, що порушення форми та змісту розрахункового документа було встановлено на підставі фіскального чека від 30.11.2023 №ФН 4000106778 та реєстрів фіскальних чеків, що надходять до контролюючих органів від платників по системі СОД РРО, та яку контролюючі органи використовують в порядку пп. 20.1.46 п. 20.1 ст. 20 ПК України при виконанні функцій, здійснення яких покладено на них, що мало місце у вигляді проведення розрахункових операцій без надання покупцю розрахункових документів встановленої форми. Відсутність одного реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб'єктом господарювання, позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов'язку, встановленого п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Щодо порушення ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та ненадання документів до перевірки, зазначив, що позивачем не підтверджено надання на момент перевірки документів, що підтверджують облік та походження товарних запасів на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті) зокрема: документи щодо інвентаризації товарних запасів; документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання; документи на внутрішнє переміщення товарів у випадку якщо реалізація отриманого товару здійснювалась в іншому місці, а ніж об'єкт на який товар отримано від інших суб'єктів господарювання. Відповідач наполягає, що з 01 серпня 2020 року одночасно із зобов'язанням вести облік товарних запасів суб'єктів господарювання також зобов'язано надавати контролюючим органам під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік та походження товарів. При цьому відповідальність також передбачена не тільки за реалізацію необлікованих товарів, а і за ненадання документів, які підтверджують облік товарів.
Також зазначив, що окремі дефекти оформлення ППР не повинні сприйматись як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення, як і наслідок його скасування, за умови якщо позивачем вчинено порушення вимог податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган. При розгляді податкових спорів перевага повинна бути надана змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.
25.06.2024 за вх.№48363 від представника відповідача надійшло клопотання про залучення третьої особи яка, не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову - Головне управління ДПС у Івано-Франківській області.
01.07.2024 за вх.№49684 від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. Зазначив, що формулювання підстав перевірки в наказі №1995-П від 30.11.2023 не дає цілковитого розуміння, що саме слугувало підставою для проведення перевірки. У спірному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють. Вважає, що проведеною перевіркою ГУ ДПС у Івано-Франківській області вийшло за межі фактичної перевірки, а тому такий наказ є протиправним. Відповідачем в акті перевірки зазначено один виданий фіскальний чек, що нібито підтверджує факт видачі підприємством розрахункових документів, який не містить обов'язкових реквізитів, а саме ІПН, однак, ні до акту перевірки, ні до відзиву на позовну заяву жоден розрахунковий документ не доданий відповідачем. Вважає, що оскільки, контролюючий орган не здобув належних доказів на підтвердження викладених в актах перевірки висновків, то підстав для застосування до ТзОВ «МОБІЖУК» штрафних (фінансових) санкцій відповідно до пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР за невидачу (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа немає. Вважає не доведений той факт, що позивачем не надавались копії документів, оскільки в разі ненадання таких, посадовими особами контролюючого органу мав би бути складений опис документів, однак такий складений не був. Відповідачем жодним чином не спростовано факт надання позивачем на момент перевірки документів, які підтверджують облік та походження товарних запасів, що на момент перевірки знаходились в місці продажу. Просить позовні вимоги задовольнити.
11.07.2024 за вх.№52633 від представника відповідача надійшло клопотання про огляд доказів за їх місцезнаходженням.
12.07.2024 за вх.№52904 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У зв'язку з неявкою сторін в підготовче засідання, яке було призначено на 08.08.2024, суд ухвалив відкласти розгляд справи до 17.09.2024 об 11:00 год.
16.09.2024 за вх.№68824 від представника відповідача надійшло клопотання про витребування доказів.
16.09.2024 за вх.№68834 від представника відповідача надійшло клопотання про огляд доказів за їх місцезнаходженням.
17.09.2024 за вх.№69159 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі. Зазначив, що позиція контролюючого органу, фактично, полягає в тому, що відсутність обов'язкового реквізиту (індивідуального податкового номера платника ПДВ) у фіскальних чеках згідно з Положенням №13 тягне за собою неприйнятність такого документа, як розрахункового, тобто, свідчить, що розрахункова операція проведена без роздрукування розрахункового документа і без видачі такого покупцю, що утворює склад правопорушення, передбаченого пунктами 1, 2 статті 3 Закону №65/95-ВР, і є підставою для притягнення позивача до відповідальності на підставі пункту 1 статті 17 цього Закону. Оскільки штрафні санкції, визначені оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням застосовані за порушення позивачем вимог пункту 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР, та їх загальний розмір розраховувався відповідно до вимог ч.1 ст.17 Закону №265/95-ВР, тому посилання позивача на відсутність порушення ч. 1 ст. 3 Закону №265/95-ВР в цьому рішенні не тягне за собою його протиправність. Безпідставними вважає доводи позивача про те, що за виявлене контролюючим органом допущене ним порушення п. 7 статті 3 Закону № 265/95-ВР у вигляді не подання інформації до контролюючого органу і штрафну санкцію застосовувати за порушення цього пункту, а не п. 2 ст. 3 статті 3 Закону № 265/95-ВР. Оскільки ч. 10 ст. 17 Закону № 265/95-ВР встановлена відповідальність - за неподання до контролюючих органів звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків з реєстраторів розрахункових операцій через дротові або бездротові канали зв'язку в разі обов'язковості її подання. Зазначене порушення є самостійним і не пов'язане із відсутністю у фіскальних чеках обов'язкових реквізитів, визначених Положенням №13.
Зазначив також, що 08.12.2023 працівниками ГУ ДПС у Івано-Франківській області складено акт про ненадання документів для проведення фактичної перевірки, а саме: документів стосовно надходження товару, який знаходиться в реалізації у магазині ТзОВ «МОБІЖУК» за адресою: Івано-Франківська обл., м.Надвірна, вул. Чорновола, 4. Підтвердження того, що на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті, або у строк, визначений відповідачем (01.12.2024) позивачем не надано. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 17.09.2024, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Івано-Франківській області (25006, м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 20; код ЄДРПОУ 43968084).
Крім цього, в засіданні суду відмовлено у задоволенні клопотанні про огляд доказів за їх місцезнаходженням. Протокольною ухвалою витребувано від третьої особи електронні форми квитанції, які скеровувалися до контролюючого органу при купівлі.
03.10.2024 за вх.№73571 від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі, долучено додаткові докази.
03.10.2024 за вх.№73680 від представника третьої особи надійшла заява про долучення додаткових доказів, а саме: копії наказу на проведення фактичної перевірки від 30.11.2023р. №1998-п; копій направлень на проведення фактичної перевірки від 30.11.2023р. №3335, №3336,№3337; копій фіскальних чеків РРО 4000105066.
14.10.2024 за вх.№76127 від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі. Щодо долучених додаткових пояснень відповідача актів про ненадання документів для проведення фактичної перевірки №2036, №2037 та акту про відмову від підпису та отримання другого примірника акту фактичної перевірки №3035 датовані 08.12.2023, звернув увагу, що вказані акти не зазначені в переліку додатків до акту фактичної перевірки №14836/09/09/ РРО/ НОМЕР_1 від 08.12.2024, що вказує на те, що вони не складалися ні в процесі перевірки, ні за результатами її проведення. Також такі складені не належним чином. Вважає, що такі були відсутні.
16.10.2024 за вх.№76772 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі. Зазначив, що наявність у платника декількох робочих днів, а у спірному випадку з 30.11.2023 до 08.12.2023, є достатнім проміжком часу для пред'явлення перевіряючим документи, які підтверджують облік, походження та/або придбання товарів, які знаходяться в реалізації ((зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів). Так, документи, що підтверджують походження ТМЦ, що знаходяться в реалізації (видаткові накладні та накладні на переміщення) ТзОВ «МОБІЖУК» було долучено до заперечення на акт перевірки тільки 08.01.2023. Разом із тим документи, що підтверджують інвентаризацію та товарні залишки подано безпосередньо до суду під час розгляду справи. Просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 17.10.2024 закрито підготовче провадження в адміністративній справі та призначено судовий розгляд адміністративної справи по суті на 07 листопада 2024 року об 11:00 год.
05.11.2024 за вх.№ 81741 від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі.
07.11.2024 за вх.№ 82595 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
В судовому засіданні у справі, що відбулося 07.11.2024, суд ухвалив відкласти розгляд справи на 19.11.2024 об 11:00 год у зв'язку з неявкою сторін.
В судовому засіданні у справі, що відбулося 19.11.2024, суд ухвалив відкласти розгляд справи на 26.11.2024 о 09:45 год для надання правової оцінки зібраним доказам.
Представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача позовні вимоги заперечила, просила суд у задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому суд вважає за можливе розгляд справи провести без участі представника Головного управління ДПС в Івано-Франківській області за наявними в справі матеріалами.
Суд, заслухавши думку представників сторін, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.
ТзОВ «МОБІЖУК» зареєстроване як суб'єкт господарювання 23.05.2011, основний вид діяльності 47.42 «Роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткуванням у спеціалізованих магазинах» та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Львівській області.
Позивач здійснює господарську діяльність з роздрібної торгівлі, зокрема, у магазинах за адресами: Івано-Франківська область, м. Надвірна, вул. Чорновола, 4.
Наказом Головного управління ДПС у Івано-Франківській області від 30.11.2023 №1998-П з метою здійснення контролю розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій та дозвільних документів, вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки(націнки), дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, та відповідно пп.80.2.2, пп.80.2.7 п.80.2 ст.80, Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, з наступними змінами та доповненнями (далі ПК України), призначено провести фактичну перевірку позивача з 30 листопада 2023 року.
На підставі зазначеного наказу, Головним управлінням ДПС у Івано-Франківській області видано направлення на перевірку №3335, 3336, 3337 від 30.11.2024 ТзОВ «МОБІЖУК», магазин за адресою вул. Чорновола, 4, м. Надвірна.
08.12.2023 Головне управління ДПС у Івано-Франківській області провело фактичну перевірку господарської одиниці позивача, яка знаходиться за адресою Івано-Франківська область, м. Надвірна, вул. Чорновола, 4, за результатами якої складено акт (довідка) фактичної перевірки за реєстраційним номером №14836/09/09/РРО/ НОМЕР_1 .
Відповідно до висновків акту (довідки) фактичної перевірки встановлено наступні порушення:
1) Видача розрахункових документів не встановленої форми та змісту на повну суму проведених операцій, а саме:
Форма та зміст розрахункового документа визначено Положенням про форму та зміст, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 21.10.2016 №13, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 11.02.2016 за №220/28350 (далі Положення №13), зокрема, фіскальний чек має містити обов'язкові реквізити для суб'єкта господарювання, що зареєстрований як платник ПДВ - індивідуальний номер платника ПДВ, перед номером вказуються великі літери «ПН».
Відповідно до аб. 2 п. 3 розділу 1 Положення №13 встановлено, що у разі відсутності в документі (документах) хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, то такий документ не приймається, як розрахунковий.
Враховуючи вищезазначене ТзОВ «МОБІЖУК» при здійсненні розрахункових операцій особам у магазині за адресою м. Надвірна, вул. Чорновола, 4, які отримували товар надавалися розрахункові документи не встановленої форми та змісту на повну суму проведених операцій.
Відповідно до даних електронних фіскальних звітів чеків ПРРО ФН 4009105066, що надійшли до систем обліку даних ПРРО ДПС України загальна сума проведених розрахункових операцій (особам, які отримували товар) без надання розрахункових документів встановленої форми та змісту становить 532835,20 грн (в тому числі 1 фіскальний на суму 10860,01 грн за №4TQFberW14).
2) Порушення порядку ведення обліку товарних за місцем їх реалізації, а саме у магазині за адресою АДРЕСА_1 , а також здійснення продажу товарів, які не обліковані у встановленому порядку.
На письмову вимогу про надання документів від 30.1.11023, а саме: будь-яких документів щодо надходження товару, що знаходиться в реалізації в магазині на визначену дату та по дату закінчення перевірки не надано, про що складено відповідні акти.
Вартість товарів необлікованих у встановленому порядку, що знаходяться в реалізації у магазині за адресою: АДРЕСА_1 , складає 592896,00 гривень.
3) Ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій, зокрема не надано будь-яких документів щодо надходження товарів, що знаходяться в магазині.
Продавцем магазину ОСОБА_2 надано пояснення, що 30.11.2023 нею було продано мишку безпровідну Speedlink ka по ціні 269 грн, чек вибила та видала на руки.
Не погодившись із висновками акту перевірки № 14836/09/09/РРО/37741113 від 08.12.2023 позивачем подано до ГУ ДПС в Івано-Франківській області заперечення на акт фактичної перевірки. До заперечень позивач долучив копії видаткових накладних та накладних на внутрішнє переміщення товарів зі складу на магазини, в яких проводилась перевірка та про відсутність яких зазначалось у самих актах фактичних перевірок.
ГУ ДПС в Івано-Франківській розглянуло заперечення позивача на акт перевірки та 24.01.2024 надало відповідь, в якій повідомило позивача, що в ході розгляду заперечень до акту фактичної перевірки, висновки залишено без змін.
Оскільки позивач зареєстрований у м. Львові, матеріали фактичної перевірки надіслані до ГУ ДПС України у Львівській області для прийняття рішення.
На підставі висновків акту перевірки №14836/09/09/РРО/37741113 від 08.12.2023 Головне управління ДПС у Львівській області встановило порушення позивачем п.2 ч.1 ст.3 Закону України №265/95-ВР та прийняло податкове повідомлення-рішення від 31.01.2024 №3738/13-01-07-09, яким, на підставі п.1 ст.17 цього ж Закону, до позивача застосовано фінансову санкцію в сумі 1386868,50 гривень.
Позивач, не погоджуючись із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, оскаржив його в адміністративному порядку до Державної податкової служби України шляхом звернення зі скаргою від 29.02.2024.
За результатами розгляду скарги, Державною податковою службою України 27.03.2024 прийнято рішення №12797/6/99-00-06-03-02-06 від 02.05.2024 про результати розгляду скарг. Зазначеними рішеннями оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги - без задоволення.
Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.
При вирішенні спору, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі також ПК України).
За визначеннями, наведеними у статті 2 3акону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі Закон №265/95-ВР), реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для виконання платіжних операцій. До реєстраторів розрахункових операцій належать: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.
Розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону №265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані:
- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону №265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
З наведеного слідує, що суб'єкти господарювання зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та видавати (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідний розрахунковий документ, що підтверджує виконання розрахункової операції.
Суд зазначає, що зі змісту акту фактичної перевірки від 08.12.2023 № 14836/09/09/РРО/37741113 вбачається, що порушення пункту 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР встановлено контролюючим органом на підставі аналізу даних інформаційної системи СОД РРО щодо розрахункових операцій, проведених через програмний реєстратор розрахункових операцій ТзОВ «МОБІЖУК» за адресою здійснення господарської діяльності: м. Надвірна, вул. Чорновола, 4. При цьому в акті фактичної перевірки контролюючим органом не визначено період перевірки. Суд, проаналізувавши наказ про проведення фактичної перевірки №1998-п від 30.11.2023, доходить висновку, що період перевірки визначений ст.102 Податкового кодексу України. Водночас, фактична перевірка проведена у період з 30 листопада 2023 року по 08 грудня 2023 року.
Відповідно до пп.75.1.1. п.75.1 ст.75 ПКУ камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.
Відповідно до пп.75.1.2. п.75.1 ст.75 ПКУ документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладемо на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп.75.1.3. п.75.1 ст.75 ПКУ).
Отже, використання податкової інформації та документів, в тому числі даних СОД РРО за минулі періоди передбачено виключно під час проведення документальних і камеральних перевірок.
Відповідно до п.12 статті 3 Закону №265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Пунктом 1 статті 17 Закону №265/95-ВР встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що пункт 1 статті 17 Закону №265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб'єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов'язків:
1) не проведення розрахункової операції через РРО;
2) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки;
3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа.
Пунктом 7 статті 17 Закону №265/95-ВР встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.
Як встановлено судом, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, на підставі висновків Акту фактичної перевірки №14836/09/09/РРО/ НОМЕР_1 від 08.12.2023, товариство з обмеженою відповідальністю «МОБІЖУК» притягнуто до відповідальності за порушення п.1, 2, 12 ст.3 Закону №265/95-ВР та застосовано штрафні санкції на підставі пункту 7 статті 17 та ст.20 Закону №265/95-ВР.
Безпосередній зміст обов'язку платника податку, який визначений у пункті 1 ст.3 Закону №265/95-ВР, полягає у тому, щоб усі розрахункові операції відбувалися саме із застосуванням РРО і на повну суму покупки.
Позивачем зазначено в позовній заяві, і підтверджено відповідачем у відзиві на позовну заяву, що до початку перевірки 30.11.2023 в магазині, в якому проводилась перевірка, представниками контролюючого органу було проведено контрольну розрахункову операцію щодо дотримання порядку проведення готівкових розрахунків та застосування РРО. На підтвердження цього, в п.2.2.12 Актів перевірки вказано який саме придбано товар та його загальну вартість, а також зазначено, що розрахункова операція проведена із застосування ПРРО, який зареєстрований у встановленому порядку (п.2.1.9), забезпечено фіскальний режим роботи (п.2.2.14), та створюються фіскальні звітні чеки (п.2.2.17). Таким чином, контролюючий орган підтвердив проведення позивачем розрахункових операцій із застосуванням ПРРО на повну суму вартості товару. Доказів протилежного відповідачем не надано.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідний обов'язок позивачем був виконаний, а висновки контролюючого органу про зворотне не знаходять свого підтвердження.
Вимоги до змісту розрахункових документів визначено Положенням про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 №13 (далі Положення №13).
Установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів.
Пунктом 3 розділу І Положення №13 визначено, що у разі відсутності в документі хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.
З аналізу викладеного слідує, що порушення вимог пункту 2 статті 3 Закону №265/95-ВР можливе у випадку, якщо у фіскальному чеку відсутній хоча б один з обов'язкових реквізитів. Відповідно до пунктів 2, 4, 5 розділу ІІ Положення №13 фіскальний чек має містити такі обов'язкові реквізити: найменування суб'єкта господарювання (рядок 1); назва господарської одиниці - найменування, яке зазначене в документі на право власності або користування господарською одиницею і відповідає довіднику «Типи об'єктів оподаткування» та повідомлене ДПС формою 20-ОПП (рядок 2); адреса господарської одиниці - адреса, яка зазначена в документі на право власності чи користування господарською одиницею (назва населеного пункту, назва вулиці, номер будинку/офісу/ квартири) та повідомлена ДПС формою 20-ОПП (рядок 3); для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ, індивідуальний податковий номер платника ПДВ, який надається згідно з Кодексом; перед номером друкуються великі літери «ПН» (рядок 4); для СГ, що не є платниками ПДВ, податковий номер або серія та номер паспорта / номер ID картки (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), перед яким друкуються великі літери «ІД» (рядок 5); якщо кількість придбаного товару (обсяг отриманої послуги) не дорівнює одиниці виміру,- кількість, вартість одиниці виміру придбаного товару (отриманої послуги) (рядок 6); код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 7); цифрове значення штрихового коду товару (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством, а у разі непередбачення - за бажанням платника) (рядок 8); назва товару (послуги), вартість, літерне позначення ставки ПДВ (рядок 9); ідентифікатор еквайра та торгівця або інші реквізити, що дають змогу їх ідентифікувати (рядок 10); ідентифікатор платіжного пристрою (рядок 11); сума комісійної винагороди (у разі наявності) (рядок 12); вид операції (рядок 13); реквізити електронного платіжного засобу (платіжної картки), допустимі правилами безпеки платіжної системи, перед якими друкуються великі літери «ЕПЗ» (рядок 14); напис «ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» (найменування платіжної системи, платіжний інструмент якої використовується, код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі та/або код транзакції в платіжній системі, значення коду) (рядок 15); підпис касира (якщо це передбачено правилами платіжної системи), перед яким друкується відповідно напис «Касир» (рядок 16); підпис держателя електронного платіжного засобу (платіжної картки) (якщо це передбачено правилами платіжної системи) в окремих рядках, перед якими друкуються відповідно написи «Касир» та «Держатель ЕПЗ» (рядок 17); позначення форми оплати (готівкою, електронним платіжним засобом, у кредит, тощо), суму коштів за цією формою оплати та валюту операції (рядок 18); загальна вартість придбаних товарів (отриманих послуг) у межах чека, перед якою друкується слово «СУМА» або «УСЬОГО» (рядок 19); для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ,- окремим рядком літерне позначення ставки ПДВ, розмір ставки ПДВ у відсотках, загальну суму ПДВ за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка друкуються великі літери «ПДВ» (рядок 20); для СГ роздрібної торгівлі, що здійснюють реалізацію підакцизних товарів та зареєстровані платниками акцизного податку (СГ, що зареєстровані платниками іншого податку, крім ПДВ),- окремим рядком літерне позначення, розмір ставки такого податку, загальна сума такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка друкується назва такого податку (рядок 21). У реквізиті «Акцизний податок» його назва наводиться згідно з Кодексом. За потреби дозволяється використовувати скорочення; заокруглення (рядок 22); до сплати (рядок 23); фіскальний номер касового чека / фіскальний номер електронного касового чека, дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина, секунда) проведення розрахункової операції (рядок 24); QR - код, який містить у собі код автентифікації повідомлення (МАС) цього чеку, дату і час здійснення розрахункової операції, фіскальний номер касового чека / фіскальний номер електронного касового чека, суму розрахункової операції, фіскальний номер РРО / фіскальний номер ПРРО) (рядок 25); для касового чека, що створюється програмним реєстратором розрахункових операцій: позначку щодо режиму роботи (офлайн/онлайн), в якому створений касовий чек програмним реєстратором розрахункових операцій (рядок 26), контрольне число, сформоване в режимі офлайн (рядок 27); заводський номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери «ЗН». Заводський номер для програмних реєстраторів розрахункових операцій не зазначається (рядок 28); фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери «ФН» або фіскальний номер програмного реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери «ФН ПРРО» (рядок 29); напис «ФІСКАЛЬНИЙ ЧЕК» та графічне зображення найменування або логотипу виробника (рядок 30).
Контролюючим органом визначено порушення позивачем п.2 ст.3 Закону№265.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що в магазині, де проводить господарську діяльність позивач, розрахункова операція здійснювалася із роздрукуванням фіскального чеку, однак в ньому був відсутній такий обов'язковий реквізит, як індивідуальний податковий номер платника ПДВ, який надається згідно з ПК України (перед номером друкуються великі літери - ПН). Акт фактичної перевірки від 08.12.2023 №090721 свідчить, що порушення форми та змісту розрахункового документа було встановлено на підставі фіскального чека №ФН 4000105066 та реєстрів фіскальних чеків, що надходять до контролюючих органів від платників по системі СОД РРО, та яку контролюючі органи використовують в порядку пп. 20.1.46 п.20.1 ст.20 ПК України при виконанні функцій, здійснення яких покладено на них, що мало місце у вигляді проведення розрахункових операцій без надання покупцю розрахункових документів встановленої форми. Відповідно до п.6 розділу II цього Порядку №1057 від 08.10.2012 база даних призначена для зберігання даних, що були отримані від РРО, у відкритому вигляді, в тому числі даних про проведені розрахункові операції через РРО та електронні розрахункові документи, фіскальні звітні чеки, фіскальні звіти.
Як зафіксовано під час проведення перевірки ТзОВ «МОБІЖУК» в п.2.2.20 акту фактичної перевірки суб'єктом господарювання здійснено проведення розрахункових операцій через ПРРО без видачі відповідних розрахункових документів встановленої форми та змісту (в паперовому вигляді та/або в електронній формі), під час реалізації товарів(робіт, послуг), а саме відсутній обов'язковий реквізит для суб'єкта господарювання, що зареєстрований як платник ПДВ, індивідуальний податковий номер платника ПДВ, наявність якого передбачена у п.4 Наказу МФУ від 21.01.2016 та Положення №13. Тобто зафіксоване в акті перевірки порушення ґрунтується на видачі позивачем відповідного розрахункового документу за відсутності в ньому обов'язкового реквізиту індивідуального податкового номера платника ПДВ.
Як з'ясовано судом, висновок про видачу позивачем відповідних розрахункових документів за відсутності в ньому обов'язкового реквізиту індивідуального податкового номера платника ПДВ за змістом актів перевірки ґрунтується на даних, що внесені у базу даних СОД РРО, тобто електронних копіях розрахункових документів, які надходили до органів ДПС від ТзОВ «МОБІЖУК», в підтвердження чого в якості додатку до актів перевірок за вибірковим методом долучено копії фіскальних чеків із СОД РРО (а.с.141-181, т.3), а також не заперечується відповідачем в поданих ним суду відзиві та додаткових поясненнях.
Як встановлено з матеріалів справи, відповідачем не надано суду жодного виданого споживачу розрахункового документу який би міг бути досліджений судом на відповідність його встановлені формі та змісту, зокрема наявності/відсутності в ньому ІПН позивача, а також не надано реєстрів фіскальних чеків про які дане порушення визначено контролюючим органом саме в даних що містяться в інформаційній системі СОД РРО, в яких контролюючим органом виявлено відсутність інформації про ІПН позивача. В той час, як позивачем на підтвердження позовних вимог до позовної заяви долучено копії фіскальних чеків встановленої форми та змісту, видрукуваних з пам'яті ПРРО магазину в якому проводилась перевірка і які видавались споживачам за результатами проведених розрахункових операцій.
Керуючись позицією Верховного Суду викладеною в Постанові від 17.05.2024 у справі № 520/4564/23 суд доходить висновку, що ті дані, що внесені у базу даних системи обліку даних РРО, та за своєю суттю є податковою інформацією, не є належним доказом податкового правопорушення і сама по собі її наявність не може бути підставою для притягнення платника податків до відповідальності. Лише інформація не може бути підставою для нарахування штрафних санкцій за п.1 чи 7 ст.17 Закону №265/95-ВР яким передбачено відповідальність саме за невидача відповідних розрахункових документів. Оскільки в даній категорії справ об'єктом дослідження має бути саме виданий розрахунковий документ.
Інформація не може бути підставою для нарахування штрафних санкцій за п.1 чи п.7 ст.17 Закону №265/95-ВР яким передбачено відповідальність саме за непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидачу (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції(п.1 ст.17) чи проведення розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості(п.7 ст.17).
У відзиві на позовну заяву відповідач, зазначає, що п.7 ст.3 Закону №265, передбачено обов'язок суб'єкта господарювання подавати до контролюючих органів по дротових або бездротових каналах зв'язку електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам'яті РРО або в пам'яті модемів, які до них приєднані. З цього приводу відповідач також посилається на п.1.2р.І та п.1.7 р.І Порядку №1057 від 08.10.2012.
З аналізу норм ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» вбачається, що законодавець розділяє 2 різних порушення: невидачу розрахункового документа та неподання фіскальних звітних чеків до органів ДПС, тому це дає підстави вважати що видача фіскального чеку клієнту не є його безальтернативним відтворенням у СОД РРО. Суд погоджується з висновком позивача про те, що законодавець розділяє санкції за невидачу розрахункового документа(порушення п.2 ст.3 Закону №265 ) - санкція нараховується згідно п.1 ст.17 Закону №265, і санкції за неподання фіскальних звітних чеків з РРО до контролюючого органу(порушення п.7 ст.3 Закону №265) - санкція нараховується згідно п.10 ст.17 Закону №265.
Окрім цього, доводи відповідача про вчинення позивачем порушення п.1, 2 ст.3 Закону №265/95-ВР, спростовуються розрахунковими документами (фіскальними чеками), створеними у паперовій формі, роздруковані з пам'яті ПРРО магазинів, дані фіскальні чеки містяться у матеріалах справи. Судом встановлено, що позивач не допустив порушення вимог пункту 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР, фактів не видачі розрахункових документів відповідачем не встановлено, а розрахункові документи які містяться в матеріалах справи містять усі обов'язкові реквізити встановлені для розрахункових документів, в тому числі і ІПН позивача.
Відповідач своїми доводами не спростовує наявність таких доказів.
Крім цього, суд зазначає, що наказом Міністерства фінансів України від 05 серпня 2020 року № 477 було затверджено Порядок функціонування Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (далі - Порядок).
Згідно з пунктами 1, 2, 3, 4, 7 розділу ІІ даного Порядку, СОД РРО - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних РРО та ПРРО (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених РРО та ПРРО), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.
СОД РРО розташована в ДПС та використовується в межах повноважень посадовими особами органів ДПС для виконання завдань та функцій, визначених Податковим кодексом України.
СОД РРО складається із сервера додатків та бази даних.
СОД РРО забезпечує: 1) функціонування у цілодобовому режимі; 2) інтеграцію та обмін даними з фіскальним сервером контролюючого органу та іншими інформаційними системами ДПС; 3) обробку даних, отриманих від Системи збору і зберігання даних РРО, побудованої за технологією Національного банку, та від фіскального сервера контролюючого органу; 4) збереження даних про реєстрацію, перереєстрацію, скасування реєстрації РРО/ПРРО; 5) збереження документів: створених РРО, що переведені у фіскальний режим роботи; створених ПРРО, що зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу, або створених в режимі офлайн з присвоєними ПРРО фіскальними номерами з діапазону номерів, сформованих фіскальним сервером контролюючого органу, та переданих до фіскального сервера контролюючого органу після завершення режиму офлайн у порядку, встановленому статтею 7 Закону; 6) можливість надання через Електронний кабінет, що функціонує відповідно до статті 42-1 розділу II Податкового кодексу України, даних про розрахунковий документ на запит покупця (споживача).
Доступ будь-яких компонентів до бази даних СОД РРО здійснюється виключно через сервер додатків.
Таким чином, інформація, яка зберігається в СОД РРО відображає всі дані про проведені розрахункові операції та реквізити фіскального чека.
Аналіз наведених норм податкового законодавства свідчить про те, що використання податковим органом під час проведення фактичної перевірки отриманої податкової інформації, яка надходить від платників податків, через бази даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем, зокрема інформація: про фінансово-господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі щодо електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів через інформаційну систему СОД РРО, у вигляді електронного розрахункового (фіскального) документа (чека, звіту), є такою, що може використовуватися контролюючими органами, як податкова інформація під час проведення фактичних перевірок платників податків.
При цьому використання такої інформації є належною реалізацією контролюючим органом податкового контролю, як необхідний комплекс заходів, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій та може бути самостійною підставою для висновків під час проведення фактичної перевірки.
Виходячи з наведеного суд погоджується з доводами відповідача про те, що контролюючий орган в межах цієї справи під час проведення фактичної перевірки, мав правову можливість використовувати податкову інформацію яка міститься в СОД РРО, зокрема, щодо перевірки наявності (відсутності) на розрахунковому документі обов'язкового реквізиту індивідуального податкового номер платника ПДВ, інформація та дані якої є фактичним відображенням (дублюванням) розрахункових операцій проведених позивачем у період, охоплений перевіркою.
Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2024 року у справі №280/6832/23. При цьому, у вказаній справі касаційний суд зазначив, що усі сумніви, які можливо були у позивача щодо достовірності відповідних документів - фіскальних чеків із зазначенням в них обов'язкових реквізитів повинні бути спростовані саме позивачем, якщо він ставить під сумнів та заперечує проти цього шляхом надання роздрукованих своїх чеків.
З наведеного суд вважає, що дані, на які посилається контролюючий орган, що внесені у базу даних системи обліку даних РРО, та за своєю суттю є податковою інформацією, не може бути належним доказом податкового правопорушення і сама по собі її наявність не може бути підставою для притягнення платника податків до відповідальності, а може бути лише використана як підстава для подальшої перевірки певних обставин. Така позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 16.05.2024 № 520/4564/23. У спірних правовідносинах, що склались з приводу дотримання платником податку законодавства, що регулює порядок застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, обставиною, що має бути досліджена є саме розрахункова операція, а отже безпосереднім доказом, що підтверджує її вчинення, є розрахунковий документ.
Водночас в межах розгляду цієї справи позивачем долучено до матеріалів справи копії роздрукованих фіскальних чеків по магазину, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Долучені до матеріалів справи копії фіскальних чеків видані позивачем за період, що був охоплений предметом перевірки, і в них наявний обов'язковий реквізит індивідуального податкового номера платника ПДВ.
При цьому суд не заперечує встановленого актами перевірки факту відсутності на електронних копіях розрахункового документу, які знаходяться в електронному кабінеті позивача, індивідуального податкового номера платника ПДВ, однак, підставою для застосування штрафних санкцій у спірному випадку контролюючим органом вказано проведення розрахункових операцій через ПРРО без видачі відповідних розрахункових документів встановленої форми та змісту (в паперовому вигляді та/або в електронній формі), під час реалізації товарів(робіт, послуг), що в спірному випадку відсутнє.
Контролюючий орган в межах своїх повноважень не скористався можливістю здійснити перевірку видачі розрахункових документів встановленої форми та змісту по факту здійснення розрахункових операцій, що стало підставою для притягнення позивача до відповідальності за п.1 ст.17 Закону №265/95-ВР, докази такої перевірки в матеріалах справи відсутні, а обмежився лише перевіркою їх електронних копії в електронному кабінеті платника податку.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи суд дійшов висновку про протиправність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на підставі пункту 7 статті 17 Закону Закону 265/95-ВР як зазначено в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, чи пункту статті 17 Закону Закону 265/95-ВР, яка б мала бути застосована за умови порушення позивачем п. 1, 2 ст.3 17 Закону Закону 265/95-ВР.
Крім цього, суд зазначає, що аналіз акту перевірки, який слугував підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, вказує на те, що до початку перевірки 30.11.2023 представниками контролюючого органу було проведено контрольну розрахункову операцію щодо дотримання порядку проведення готівкових розрахунків та застосування РРО. В Акті перевірки вказано який саме придбано товар та його загальна вартість, у встановленому порядку, забезпечено фіскальний режим роботи та створюються фіскальні звітні чеки. Тобто, контролюючий орган підтвердив проведення позивачем розрахункових операцій із застосуванням ПРРО на повну суму вартості товару.
У Постанові від 02.02.2023 у справі № 500/6845/21 Верховний Суд з цього питання виклав свою позицію, зазначивши: « притягнення позивача до відповідальності за порушення пункту 1 статті 3 Закону України №265/95-ВР є безпідставним, оскільки безпосередній зміст обов'язку платника податку, який визначений у цьому пункті, полягає у тому, щоб усі розрахункові операції відбувалися саме із застосуванням РРО і на повну суму покупки.» А оскільки, позивач свій обов'язок щодо проведення розрахункових операцій виконав, що підтверджується доказами що містяться у матеріалах цієї справи, наданих відповідачем матеріалами перевірок, та не спростовується стороною відповідача, вбачається безпідставним притягнення позивача до відповідальності одночасно за п.1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР.
Підсумовуючи викладене, суд встановив, що у матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують обставини наявності у діях позивача складу порушення, передбаченого п.1, 2 ст.3 Закону України №265/95-ВР, а тому відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій за їх порушення.
Щодо нарахування штрафних санкцій за ст. 20 Закону України №265/95-ВР суд зазначає таке.
Згідно з актом фактичної перевірки перевіркою встановлено порушення позивачем п.12 ст.3 Закону України №265/95-ВР: встановленого законодавством порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме здійснення продажу товарів, які не обліковуються у встановленому порядку та ненадання на запит контролюючого органу будь-яких документів, щодо походження товарів, що знаходяться в реалізації в магазині.
Відповідно до п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Зі змісту норми п. 12 ч.1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» випливає, що облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації в порядку, встановленому законодавством, відповідає бухгалтерському обліку. Відтак, для встановлення факту не облікування товарів в установленому порядку слід перевірити відповідні бухгалтерські регістри та первинні документи, на підставі яких вони ведуться.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХIV (далі Закон № 996-ХIV).
Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (п. 2 ст. 3 Закону № 996-XIV).
Відповідно до ст. 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.
Положеннями ч.5 ст. 9 Закону № 996-XIV встановлено, що підприємство самостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства; визначає доцільність застосування міжнародних стандартів (крім випадків, коли обов'язковість застосування міжнародних стандартів визначена законодавством).
Відповідно до ст.20 вказаного Закону до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За змістом наведеної норми суб'єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності):
1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку;
2) не надання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Кожне із цих порушень є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону України №265/95-ВР. Вказану позицію підтримав Верховний Суд у свої постанові від 11.04.2024 у справі №420/12275/22.
Щодо здійснення позивачем реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, слід зазначити, що матеріали справи не містять доказів, які би підтвердили факт реалізації не облікованого товару.
Згідно з п.85.4 ст.85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає: «під час проведення перевірки позивачем не надано будь-яких документів, які підтверджують придбання та /або походження товарів, які знаходяться в реалізації згідно акта зняття залишків - технічно складних побутових товарі, що підлягають гарантійному ремонту. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний був надати такі документи саме на початок проведення перевірки, тому вчинення ним таких дій під час проведення перевірки не нівелює факту порушення та не звільняє від відповідальності.»
Тобто, відповідач не заперечує того факту, що документи, які підтверджують придбання та /або походження товарів, які знаходяться в реалізації в магазині були надані позивачем під час проведення перевірки.
Крім того, позивач у поясненнях, викладених у запереченні до акту фактичної перевірки, зазначав, що накладні на внутрішнє переміщення товару на час проведення фактичних перевірок знаходяться безпосередньо в магазині, а на запити про надання документів були надані видаткові (прихідні) накладні на отримання товарів від постачальників та накладні на внутрішнє переміщення товару.
Позивач у позовній заяві вказував, що вимогою про надання документів від 30.11.2023 про надання документів ТзОВ «МОБІЖУК» було запропоновано надати ряд документів, серед яких, зокрема, накладні на товар. У відповідь на цю вимогу 01.12.2023 представник позивача безпосередньо в приміщенні ГУ ДПС у Івано-Франківській області передав копії документів, зазначених в запиті, що підтверджується його поясненнями.
Доказів протилежного чи доказів відсутності документів безпосередньо у місцях здійснення господарських операцій відповідачем суду надано не було.
Відповідно до п.85.7 ст.85 Податкового кодексу України отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису. Вказаний опис інспектором не складався, і він відсутній в переліку додатків до Акту перевірки.
Пунктом 85.6. ст. 85 Податкового кодексу України передбачено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акту в ньому вчиняється відповідний запис.
Проте, представники контролюючого органу під час здійснення перевірок не складали актів про відмову ТзОВ «МОБІЖУК» надати копії документів, що належать та пов'язані з предметом перевірки в порядку, визначеному п. 85.6. статті 85 Податкового кодексу України.
Такі акти представниками контролюючого органу не складалися, оскільки не зазначені в додатках акту перевірки, що свідчить про те, що скаржником надані усі документи згідно отриманих запитів.
Відповідно до п.86.1 ст.86 ПК України матеріали перевірки - це акт (довідка) перевірки з інформативними додатками, які є його невід'ємною частиною; заперечення, надані платником податків до акта (довідки) перевірки (у разі їх наявності на час розгляду); пояснення та їх документальне підтвердження, які надані платником податків відповідно до підпункту 16.1.15 пункту 16.1 статті 16 та відповідно до абзацу другого підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 розділу I цього Кодексу.
Як передбачено п.86.7 ст. 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).
Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
Матеріали справи не містять доказів порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Інші аргументи сторін, з урахуванням викладеного, не є суттєвими, а тому суд не надає правову оцінку таким.
Статтею 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також, у рішенні ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами. Разом із цим, обов'язок суду обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 29 рішення ЄСПЛ від 9 грудня 2009 року у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). З огляду на припис наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішень контролюючого органу, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
Таким чином, під час судового розгляду справи відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір за подання даного позову у розмірі 19171,98 грн.
Суд звертає увагу на те, що у зв'язку з початком функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), а саме: “Електронний кабінет», “Електронний суд» та підсистеми відеоконференцзв'язку, статтю 4 Закону України “Про судовий збір» доповнено частиною третьою, згідно з якою при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Оскільки у цій справі позивач позовну заяву подав в електронній формі через підсистему “Електронний суд», розмір судового збору становить 16642,42 грн (20803,02 грн * 0,8) то підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача судові витрати з судового збору у розмірі 16642,42 грн.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до п. 1 ч. 1ст. 7 Закону України “Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 31.01.2024 №3738/13-01-07-09 про нарахування штрафної санкції у розмірі 1386868,50 грн.
Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35; код ЄДРПОУ 43968090) за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МОБІЖУК» (79015, м. Львів, вул. Кульпарківська, 59; код ЄДРПОУ 37741113) судовий збір в сумі 16642 (шістнадцять тисяч шістсот сорок дві) гривні 42 копійки.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Повний текст рішення виготовлено та підписана 04.12.2024.
Суддя Сподарик Наталія Іванівна