04 грудня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/6488/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), що полягає у відмові у звільнені ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) з військової служби на підставі підпункту “Г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» - у зв'язку з наявністю дружини з інвалідністю;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 ), звільнити ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) з військової служби на підставі підпункту “Г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» - у зв'язку з наявністю дружини з інвалідністю.
В обґрунтування вимог представник позивача зазначив, що рішенням судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.07.2024 у справі №№340/1522/24 вирішено визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду рапорту ОСОБА_1 від 27 листопада 2023 року про звільнення з військової служби; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 27 листопада 2023 року про звільнення з військової служби. Після набрання законної сили вищевказаним рішенням суду, військовою частиною НОМЕР_1 у відповідь на поданий ОСОБА_1 рапорт надано лист №4844 від 22.08.2024, яким відмовлено у звільненні з військової служби. Вказану відмову представник позивача вважає протиправною.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву ( а.с.32-34), в якому просив відмовити в задоволенні вимог пославшись на то, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_4 , яка підпорядковується військовій частині НОМЕР_1 на посаді розвідника - далекомірника відділення управління командира батареї взводу управління 2мінометної батареї військової частини НОМЕР_5 . 24.03.2023 року позивач самовільно залишив місце несення служби поблизу АДРЕСА_1 та відсутній на службі по теперішній час. 31.10.2024 року було зареєстроване кримінальне провадження №62024050010012964 відносно ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 04 листопада 2024 року №271-РС ОСОБА_1 призупинено військову службу у Збройних Силах України з 31.10.2024 року. З моменту самовільного залишення військової частини для ОСОБА_1 усі види забезпечення призупинено, призупинено соціальні гарантії, пільги, в тому числі призупинено можливість звільнення з військової служби. Позитивного рішення по рапорту позивача про звільнення з військової служби неможливо прийняти до повернення позивача до військової частини, яку він самовільно залишив (згідно з підпунктом 14 пункту 116 Положення N 1153/2008), або до набрання законної сили обвинувального вироку (відповідно абзацу 1 пункту 144-5 Положення N 1153/2008), або після продовження його військової служби (у відповідності до абзацу 1 пункту 144-6 Положення N 1153/2008).
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 з 30.05.2022 р. проходить військову службу по мобілізації у військовій частині НОМЕР_5 , яка підпорядковується військовій частині НОМЕР_1 .
27.11.2023 р. ОСОБА_1 направлено на поштову адресу Військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення його з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з наявністю дружини з інвалідністю (а.с.9, 10, 20-21). Поштове відправлення отримане адресатом 28.11.2023 р., що підтверджується роздруківкою з сайту Укрпошти.
Рішенням судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.07.2024 у справі №№340/1522/24 вирішено визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду рапорту ОСОБА_1 від 27 листопада 2023 року про звільнення з військової служби; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 27 листопада 2023 року про звільнення з військової служби.
Листом відповідача №4844 від 22.08.2024 відмовлено у звільненні позивача з військової служби з підстав відсутності у законодавстві для звільнення з військової служби наявність дружини з інвалідністю ( а.с.13-14).
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно з ч.2 ст.1 Закону №2232 військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Частиною 3 статті 1 Закону №2232 передбачено, що військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
За приписами частин 1, 2 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Пунктом 2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 передбачено, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.
У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.
За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
За приписами статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Згідно з цим Указом мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
Ці строки неодноразово продовжувалися аналогічними Указами Президента України та тривають до тепер.
Так, як встановлено судом вище з матеріалів справи, позивач був мобілізований та зарахований до особового складу Військової частини НОМЕР_5 , яка підпорядковується військовій частині НОМЕР_1 ..
Частиною 2 п.225 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (затверджене Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008) визначено, що звільнення військовослужбовців із військової служби (у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно) під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації), здійснюється командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Тобто, повноваженням щодо звільнення позивача з військової служби наділений саме командир Військової частини НОМЕР_1 .
Згідно з пп. “г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу» (в редакції що діяла станом на час звернення позивача до відповідача з рапортом) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 позивач перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 з 14.11.2023 ( а.с.23).
ОСОБА_2 є особою з інвалідністю III групи з дитинства, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 2 -18 ВБ №144771 від 30.10.20086, інвалідність - безстрокова ( а.с.11).
Таким чином, позивач як військовослужбовець в даному випадку на час звернення до відповідача з рапортом мав право на звільнення з військової служби під час воєнного стану відповідно наданих документів.
Разом з тим, встановлюючи у цій справі наявність підстав для звільнення позивача з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з у зв'язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю, суд враховує наступне.
З доказів, наданих відповідачем, судом встановлено, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 04.11.2024 №271-РС, відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», солдату ОСОБА_3 , колишньому розвіднику -далекомірнику відділення управління командира батареї взводу управління мінометної батареї НОМЕР_7 окремого мотопіхотного батальйону НОМЕР_8 окремої мотопіхотної бригади, який перебуває в розпорядженні командира НОМЕР_7 окремого мотопіхотного батальйону НОМЕР_8 окремої мотопіхотної бригади, ПРИЗУПИНИНЕНО військову службу у Збройних Силах України з 31.10.2024 ( а.с.41).
Підстава: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №62024050010012964 від 31.10.2024 ( а.с.36).
Так, відповідно до частини 2 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.
Відповідно до пункту 144-3 Положення звільнення з посад військовослужбовців, військову службу яким призупинено, здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу.
Звільнення з посад військовослужбовців, призначених на посади Президентом України, військову службу яким призупинено, здійснюється Президентом України.
У разі відсутності повноважень щодо звільнення з посади військовослужбовця, військову службу якого призупинено, командир (начальник) військової частини подає витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань безпосередньо посадовій особі, яка має таке право, для видання наказу по особовому складу.
Наказ по особовому складу доводиться до військової частини та інших посадових осіб у порядку, визначеному Міністерством оборони України.
Командир (начальник) військової частини на підставі наказу по особовому складу про звільнення військовослужбовця, військову службу якого призупинено, з посади:
видає наказ по стройовій частині про призупинення виплати грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення військовослужбовця та виключення його із списків особового складу військової частини;
організовує внесення запису до примірника контракту, що зберігається в особовій справі військовослужбовця, про призупинення дії контракту;
надсилає витяг із наказу та облікові документи військовослужбовця до органу військового управління, визначеного Міністерством оборони України.
Облік військовослужбовців, військову службу яким призупинено, здійснюється в порядку, визначеному Міністерством оборони України.
Крім того, відповідно до норм пункту 144-5 Положення військовослужбовці, військову службу яким призупинено та стосовно яких обвинувальні вироки суду набрали законної сили, підлягають звільненню з військової служби відповідно до пункту «г» частини другої, пункту «г» частини третьої, підпункту «д» пункту 1, підпункту «в» пункту 2 частини четвертої, підпункту «е» пункту 1, підпункту «е» пункту 2, підпункту «в» пункту 3 частини п'ятої та підпункту «е» пункту 1, підпункту «д» пункту 2, підпункту «в» пункту 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», крім військовослужбовців, яким вироком суду визначено міру покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні.
Військовослужбовці, яким призначено кримінальне покарання у вигляді штрафу, яких звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, передбачених статтями 47, 48, 49 Кримінального кодексу України, а також яких звільнено від відбування покарання на підставі амністії, підлягають звільненню з військової служби відповідно до підпункту «ґ» пункту 1 частини четвертої, підпункту «д» пункту 1, підпункту «д» пункту 2 частини п'ятої та підпункту «д» пункту 1, підпункту «ґ» пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Звільнення військовослужбовців, військову службу яким призупинено, з військової служби здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу, крім військовослужбовців, які згідно із пунктом 225 цього Положення звільняються з військової служби Президентом України.
В силу пункту 144-6 Положення для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжуються. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги і соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримані продовольче, речове та інші види забезпечення.
Продовження військової служби та дії контракту з військовослужбовцями, зазначеними у цьому пункті, здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу.
Таким чином, станом на дату розгляду даної справи, позивач вважається таким, що йому призупинено військову службу у Збройних Силах України з 31.10.2024. В силу вимог частини 2 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» на даний час позивач не входить до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.
З урахуванням наведених вище норм Положення, суд зауважує, що звільнення військовослужбовців з військової служби, військова служба яких була призупинена, можливе або за наслідками набрання законної сили обвинувальним вироком суду (пункт 144-5 Положення) або за наслідками розгляду відповідного рапорту на звільнення з військової служби, після продовження військової служби у зв'язку з набранням законної сили виправдувальним вироком, закриттям кримінального провадження (пункт 144-6 Положення) на підставі наказу командира військової частини по особовому складу.
Тобто, після видання наказу командиром Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 04.11.2024 №271-РС про призупинення військової служби ОСОБА_1 , правовідносини з позивачем з приводу можливості його звільнення з військової служби перейшли у нову площину та порядок такого звільнення вже визначається іншими нормами Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008.
Відповідно заявлені вимоги про зобов'язання відповідача звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» - у зв'язку з наявністю дружини з інвалідністю задоволенню не підлягають також із тих причин, що законодавством не передбачено такої підстави для звільнення з військової служби для осіб, військову службу яким призупинено.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази стосовно заявлених вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Судові витрати відповідно до ст.139 КАС України стягненню зі сторін не підлягають.
Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду А.В. САГУН