Справа № 2- 7441/10/11
28 жовтня 2010 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Попрас В.О.,
при секретарі - Бутиріної О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного науково-виробничого підприємства „Об'єднання Комунар” про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушено прогулу, -
В вересні 2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить поновити його на роботі, зобов'язавши відповідача скасувати наказ від 30.06.2010 р. № 795-к, та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в сумі 2200 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 13.01.1975 р. він працює у відповідача. Наказом по підприємству № 233-к від 12.01.1975 р. позивача прийнято на роботу слюсарем-збірником. Потім позивач працював вантажником, транспортувальником, такелажником. В зв'язку з ушкодженням здоров'я медико-соціальна експертна комісія визнала позивача інвалідом 3 групи з 03.11.2009 р. безстроково. Згідно із висновком МСЕК про умови та характер праці позивачу протипоказана важка фізична праця та тривале перебування на ногах. Відповідно до ст. 170 КЗпП України позивач звернувся із письмовою заявою до адміністрації з проханням перевести його легку роботу у відповідності до медичного висновку. Йому пояснили, що згідно з наказом директора його буде переведено до цеху № 18 на посаду розподілювача робіт з 01.02.2010 р. по 30.06.2010 р., а потім з 30.06.2010 р. позивачу буде надана інша робота відповідно до висновку МСЕК з чим позивач погодився. З 03.02.2010 р. згідно з наказом по підприємству від 09.02.2010 р. позивач працював розподілювачем робіт в цеху № 18. З 18 червня 2010 року по 08 липня 2010 року знаходився на лікуванні в міській клінічній лікарні № 11. 09 липня 2010 року вийшов на роботу, але йому було заявлено, що він звільнений з роботи наказом від 30.06.2010 р. № 795-к у зв'язку з закінченням строку трудового договору на підставі п.2 ст. 36 КЗпП України. Позивач вважає звільнення незаконним, а наказ № 795-к від 30.06.2010 р. таким, що підлягає скасуванню, посилаючись на наступне: Позивач вважає, що він працював у відповідача за трудовим договором, укладеним з 26.02.1988 р. на невизначений строк. 03.02.2010 р. з роботи не звільнявся і не укладав ніякого строкового договору. Вважає, що його переведення до цеху № 18 на посаду розподілювача робіт на строк до 30.06.2010 р. не може вважатися укладанням нового трудового договору на визначений строк. Зазначає, що незаконним звільненням з роботи відповідач порушив його право інваліда на працю, оскільки ст. 170 КЗпП України зобов'язує роботодавця надати працівникові легшу роботу тимчасово або без обмеження строку у відповідності до медичного висновку, а тому відповідач повинен був забезпечити ОСОБА_1 роботою згідно висновку МСЕК. Згідно ст.ст. 17, 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” не допускається звільнення інваліда з мотивів інвалідності. Тому позивач вважає, що відповідач повинен його поновити на роботі та згідно ст. 235 КЗпП України виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 2200 грн. З 06.07.2010 р. по 30.08.2010 р. позивач знаходився на амбулаторному лікуванні у Харківській міській поліклініці № 11, тому вважає, що з поважної причини пропустив строк звернення до суду та просить його поновити.
В судовому засіданні позивач, його представник адвокат ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали, вважали, що позивач незаконно звільнений незаконно з роботи з порушенням вимог трудового законодавства та вимог Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, тому просили поновити ОСОБА_1 на роботі на стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Представник відповідача Державного науково-виробничого підприємства „Об'єднання Комунар” Бурдін Ю.С. заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1, просив в позові відмовити, надавши суду письмові заперечення проти в позову, в яких зазначив, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем з 26.02.1988 р. З 1 листопада 2005 року згідно наказу №1604-к від 28.11.2005 р. позивач працював у відділі матеріально-технічного постачання транспортувальником 4 розряду. За результатами медико-соціальної експертизи втрати працездатності внаслідок загального захворювання ОСОБА_1 з 03.11.2009 р. була встановлена 3 група інвалідності. Відповідно до висновку МСЕК про умови та характер праці, що міститься у довідці до акту огляду МСЕК серія ХАР-08 № 000214 від 04.11.2009 р., виданої ОСОБА_1, позивачу протипоказана тяжка фізична праця, тривале перебування на ногах. Оскільки стан здоров'я позивача, встановлений МСЕК, перешкоджав продовженню виконання ОСОБА_1 роботи транспортувальника, начальник відділу матеріально-технічного постачання, в якому працював позивач, звернувся до відділу кадрів з клопотанням про допомогу у працевлаштуванні ОСОБА_1 з урахуванням його стану здоров'я. Відділом кадрів підприємства був направлений запит до відділу організації праці та зарплати і відділу охорони праці і екології щодо наявності на підприємстві вакансій для запропонування ОСОБА_1 переведення на роботу, що відповідає стану його здоров'я і висновку МСЕК. Відділом охорони праці і екології був проведений аналіз вакантних професій по ДНВП “Об'єднання Комунар”, і відповідні рекомендації були надані до відділу кадрів. За даними, отриманими від відділу організації праці та зарплати, з урахуванням рекомендацій відділу охорони праці і екології, відділом кадрів було запропоноване позивачу переведення на іншу роботу: комірником у відділ № 43 (повний тарифний оклад, зарплата - 865,23 грн. на місяць); комірником у цех № 4 (0,73 тарифного окладу, зарплата - 631,62 грн. на місяць); комірником у цех № 16 (0,63 тарифного окладу, зарплата - 545,09 грн. на місяць); комірником у цех № 18 (0,61 тарифного окладу, зарплата - 527,79 грн. на місяць); ліфтером у цех № 58 (0,13 тарифного окладу, зарплата - 112,48 грн. на місяць); комплектувальником виробів та інструменту у цех № 4 (0,27 тарифного окладу, зарплата - 286,70 грн. на місяць); комірником у цех № 10 (0,60 тарифного окладу, зарплата - 519,14 грн. на місяць); розподілювачем робіт у цех № 18 (0,14 тарифного окладу, зарплата - 165,18 грн. на місяць). Від запропонованих варіантів переведення на іншу роботу ОСОБА_1 відмовився, про що були складені відповідні акти від 26.11.2009 р., від 01.12.2009 р. і від 02.12.2009 р., з якими позивач був ознайомлений. Свої відмови від переведення ОСОБА_1 пояснював небажанням виконувати роботи, що вимагають матеріальної відповідальності, а також виконувати роботу на умовах неповного робочого часу. В грудні 2009 року ОСОБА_1 перебував в щорічній відпустці. В січні 2010 року в зв'язку з виробничою необхідністю, згідно пункту 1 наказу від 29.01.2010 р. № 47 „Про внесення змін до ліміту з численності допоміжних робітників цеху № 18” в ліміт з численності допоміжних робітників цеху № 18 була введена на строк з 01.02.2010 р. по 30.06.2010 р. штатна одиниця розподілювача робіт 4 розряду. Саме такий термін введення штатної одиниці був пов'язаний з проведенням на підприємстві організаційно-штатних заходів по скороченню чисельності і штату працівників, оскільки ДНВП “Об'єднання Комунар” є державним унітарним комерційним підприємством і свою діяльність здійснюється на основі вільного найму працівників, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику, та у відповідності до ч.3 ст. 64 Господарського кодексу України самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. В зв'язку зі станом здоров'я позивача, який робив неможливим його роботу транспортувальником у відділі № 5, ОСОБА_1 була запропонована робота розподілювачем робіт в цеху № 18, на наступних умовах: У грудні 2009 року на умовах неповного робочого часу, з оплатою 0,14 тарифного окладу на невизначений термін - і від цієї пропозиції ОСОБА_1 відмовився, про що свідчить його підпис на акті від 02.12.2009 р. У січні 2010 року - на визначений строк по 30.06.2010 р. на умовах оплати за повним тарифним окладом - з цією пропозицією позивач погодився. При цьому позивач надав згоду на переведення, оформляв переведення на нову роботу і проти встановленого за згодою сторін строку трудового договору не заперечував, про що свідчать особиста заява ОСОБА_1 про переведення, а також його підписи в “Записке № 3 о переводе на другую работу” від 02.02.2010 р., а також в розділі 5 „Назначения и перемещения” особистої картки НОМЕР_1 (за формою Т-2) позивача. Заперечень проти строкового характеру трудового договору у ОСОБА_1 не виникало до моменту спливу його строку. Вважають, що позивач безпідставно посилається в обґрунтування позовних вимог на норми ст. 170 КЗпП України, оскільки перевести позивача на роботу, що відповідає стану його здоров'я, на невизначений термін, підприємство не мало можливості, оскільки від такого переведення ОСОБА_1 відмовився, а тому наказом від 09.02.2010 р. №137-к позивач був переведений з 03.02.2010 р. за його згодою на тимчасову роботу, яка відповідала стану його здоров'я, і строк якої був визначений згодою сторін та об'єктивно обумовлений проведенням на підприємстві скорочення чисельності і штату працівників. В зв'язку із закінченням 30.06.2010 р. терміну трудового договору наказом від 30.06.2010 року №795-к ОСОБА_1 був звільнений за пунктом 2 статті 36 КЗпП України. При цьому за мотивами інвалідності ОСОБА_1 з підприємства не звільнявся, а підбір робочого місця на підприємстві з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертизи, і переведення на це робоче місце позивача здійснювалися адміністрацією підприємства відповідно до вимог ст.ст. 17, 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”. На виконання вимог Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” на ДНВП “Об'єднання Комунар” станом на 01.09.2010 р. працює 2830 робітників, в тому числі 156 інвалідів, що складає понад 5,5% середньо облікової чисельності штатних працівників облікового складу та перевищує норматив, встановлений законом. Прийом на роботу, організація і охорона праці інвалідів, режим роботи, переведення по роботі і звільнення з підприємства працівників-інвалідів, в тому числі ОСОБА_1 здійснювалися і здійснюються адміністрацією підприємства в суворій відповідності до вимог Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, згідно із нормами КЗпП України, чинного законодавства України та Колективного договору підприємства, що регулюють захист трудових і соціальних прав інвалідів. Зазначають, що позивач ОСОБА_1 не надав доказів порушення його трудових прав відповідачем при звільненні позивача за підставами пункту 2 статті 36 КЗпП України наказом від 30.06.2010 року № 795-к, а посилання позивача на порушення норм Конституції, КЗпП України та Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” є безпідставними, тому вважаю, що звільнення ОСОБА_1 було проведено на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України, в порядку, встановленому трудовим законодавством.
Суд заслухавши позивач та його представника, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
25.02.1988 р. згідно наказу № 299-к позивач був прийнятий вантажником у відділ 5 Виробничого об'єднання „Комунар” з 26.02.1988 р. (а.с.30).
З 01.11.2005 р. ОСОБА_1 працював у відділі матеріально-технічного постачання транспортувальником згідно наказу № 1604-к від 28.11.2005 р. (а.с.31-32).
За результатами медико-соціальної експертизи втрати працездатності внаслідок загального захворювання позивачу ОСОБА_1 з 03.11.2009 р. була встановлена третя група інвалідності. Відповідно до висновку МСЕК про умови та характер праці, позивачу протипоказана тяжка фізична праця, тривале перебування на ногах (а.с.7).
За даними, отриманими від відділу організації праці та зарплати, з урахуванням рекомендацій відділу охорони праці і екології та висновку МСЕК про умови та характер праці, відділом кадрів позивачу ОСОБА_1 було запропоноване переведення на іншу роботу на невизначений строк (а.с. 34-37).
Від запропонованих варіантів вакантних робочих місць та переведення на іншу роботу ОСОБА_1 відмовився, про що були складені відповідні акти від 26.11.2009 р., від 01.12.2009 р. і від 02.12.2009 р. (а.с. 38-45), з якими позивач був ознайомлений та не заперечував проти цього в судовому засіданні.
Так як ОСОБА_1 не надав згоди на його переведення на іншу роботу наявну на підприємстві, адміністрація не мала можливості його працевлаштування. Проте, оскільки з 08.12.2009 р. позивач перебував у щорічній відпустці, він не міг був звільнений з роботи на підставі п. 2 ч.1 ст. 40 КЗпП України, враховуючи вимоги ч.3 ст. 43 та ч.3 ст. 40 КЗпП України.
В січні 2010 року пунктом 1 наказу по підприємству від 29.01.2010 р. № 47 „Про внесення змін до ліміту з численності допоміжних робітників цеху № 18” в ліміт з численності допоміжних робітників цеху № 18 була введена на строк з 01.02.2010 р. по 30.06.2010 р. штатна одиниця розподілювача робіт 4 розряду (а.с. 46).
Штатну одиницю було введено у зв'язку з виробничою необхідністю, а термін її введення був обумовлений проведенням на підприємстві організаційно-штатних заходів, пов'язаних із скороченням чисельності і штату працівників(а.с. 49).
Після 30.06.2010 р. в складі працівників цеху № 18 професія „розподілювач робіт” була відсутня і лімітами робітників цього цеху не передбачалася
В кінці січня 2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до заступника Генерального директора по кадрам та режиму Державного науково-виробничого підприємства „Об'єднання Комунар” із заявою про переведення його на роботу до цеху № 18 розподілювачем робіт терміном по 30.06.2010 р. за погодженням сторін (а.с.52), тобто на строк введення наказом № 47 від 29.01.2010 р. цієї штатної одиниці.
Згідно ч.1 ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк, або на визначений строк, встановлений за згодою сторін, або таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Відповідно до ч.2 ст. 23 КЗпП України строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Трудові відносини - це відносини, що ґрунтуються на угоді між робітником та працедавцем про особисте виконання робітником за плату трудової функції (роботи за визначеною спеціальністю, кваліфікацією чи посадою), підпорядкуванні робітника правилам внутрішнього трудового розпорядку при забезпеченні роботодавцем умов праці, передбачених трудовим законодавством, колективним договором, трудовим договором.
Трудові відносини виникають між робітником та працедавцем на підставі трудового договору. Таким чином, предметом трудового договору є трудова функція робітника, тому зміна трудового договору, що спричиняє зміну трудових відносин між робітником та роботодавцем, і робить змінений договір новим, на відміну від попереднього, можлива не лише шляхом розірвання чинного (шляхом звільнення робітника) і укладення нового трудового договору, але й шляхом переведення робітника на іншу роботу, якщо при цьому змінюється трудова функція робітника (тобто доручається робота за іншою спеціальністю, кваліфікацією чи посадою).
Якщо робітник переводиться із роботи за безстроковим трудовим договором на іншу роботу, при виконанні якої трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк, змінений таким чином трудовий договір не може бути безстроковим.
Чинне трудове законодавство України не містять застережень щодо зміни безстрокових договорів на строкові без розірвання таких договорів.
Наказом № 137-к від 09.02.2010 року позивач був переведений розподілювачем робіт в цех 18 з 03.02.2010 р. по 30.06.2010 р. з укладанням трудового договору на визначений термін за узгодженням сторін (ст.23 п.2 КЗпП України) (а.с. 55).
Зміст наказу від 09.02.2010 р. відповідає змісту заяви позивача ОСОБА_1 про його переведення розподілювачем робіт на строк по 30.06.2010 р. за згодою сторін (а.с.52).
Пунктом 2.5 “Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях”, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58 передбачено, що з кожним записом, який вноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення, і текст якого повинен точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Згідно пункту 2.4 зазначеної Інструкції, власник або уповноважений ним орган повинен ознайомити працівника під розпис в особистій картці, в якої повинен повторюватися відповідний запис з трудової книжки (вкладишу).
З записом в трудовій книжці, яка повторює текст наказу № 137-к від 09.02.2010 р. ОСОБА_1 був ознайомлений під розпис в своєї особистій картці НОМЕР_1 (за формою Т2) (а.с.54).
В Записці № 3 о перевід на іншу роботу від 02.02.2010 р., з якою позивач був ознайомлений, про свідчить його підпис, в пункті 9 зазначений тимчасовий характер трудового договору, а в пункті 10 зазначений термін дії цього договору - „по 30 июня 2010 г.” (а.с.53).
Заперечень проти строкового характеру трудового договору у ОСОБА_1 не виникало до моменту спливу його строку. Яких-небудь заяв щодо переведення його на іншу роботу на невизначений термін позивач не робив і такого бажання не виявляв.
Таким чином, Державним науково-виробничим підприємством „Об'єднання Комунар” були виконані вимоги ч. 1 ст. 170 КЗпП України щодо обов'язку запропонування ОСОБА_1 роботи з урахуванням стану його здоров'я і висновку МСЕК, та переведення позивача за його згодою на таку роботу у відповідності з медичним висновком тимчасово, враховуючи відмову позивачу від запропонованих йому вакансій робіт без обмеження строку (а.с. 34-37), що підтверджується актами від 26.11.2009 р., від 01.12.2009 р. і від 02.12.2009 р. (а.с. 38-45).
В зв'язку із закінченням 30.06.2010 р. строку дії трудового договору наказом від 30.06.2010 р. № 795-к „Про звільнення працівника підприємства” позивача ОСОБА_1 було звільнено за пунктом 2 статті 36 КЗпП України (а.с. 56).
Висновок МСЕК, що міститься в довідці від 04.11.2009 року до акту огляду, про те що інвалідність встановлена позивачу безстроково, а також про те, що йому протипоказана важка фізична праці та тривале перебування на ногах, робив неможливим повернення ОСОБА_1 після закінчення строку його роботи розподілювачем робіт на попередню роботу транспортувальника, протипоказану йому за станом здоров'я, але цей висновок не забороняв звільняти позивача в порядку, встановленому законом.
Закон не покладає на роботодавця обов'язки щодо обов'язкового працевлаштування робітників-інвалідів внаслідок загального захворювання, у випадках їх звільнення в зв'язку із закінченням терміну строкового трудового договору.
Відповідно до ч.1 ст. 172 КЗпП України у випадках, передбачених законодавством, на власника або уповноважений ним орган покладається обв'язок організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій, встановити на їх прохання неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці.
Проте, безумовний обов'язок роботодавця забезпечити згідно із медичними рекомендаціями перепідготовку і працевлаштування інваліда, встановлення пільгових умов і режиму роботи, передбачена ч.3 ст. 9 Закону України „Про охорону праці”.
Зокрема, такий обов'язок покладається на власника або уповноважений ним орган у випадку, якщо працівник став інвалідом у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням. У разі неможливості виконання працівником, який втратив працездатність у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, попередньої роботи проводяться його навчання і перекваліфікація, а також працевлаштування відповідно до медичних рекомендацій.
Вимоги, передбачені ч.3 ст. 9 Закону України „Про охорону праці” не розповсюджується, на випадок, що стався із позивачем, оскільки причиною інвалідності ОСОБА_1 стало загальне захворювання, як вбачається з довідки до акту огляду МСЕК (а.с. 33).
Приймаючи до уваги наведене, суд вважає, що при звільненні позивача ОСОБА_1 з посади розподілювача робіт цеху 18, наказом № 795-к від 30.06.2010 р. в зв'язку з закінченням терміну трудового договору на підставі п.2 ст. 36 КЗпП України, відповідачем Державним науково-виробничим підприємством „Об'єднання Комунар” не були порушені трудові права ОСОБА_1, тому позовні вимоги про поновлення його на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушено прогулу задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, ст. ст. 23, 24, 36, 170, 172, 233, 235 Кодексу законів про працю України, Закону України „Про охорону праці”, Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, суд -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушено прогулу - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.