24 жовтня 2024 року № 380/26637/23
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Ставничому Н.В., за участю: представника відповідача - Щекуна О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та скасування наказу,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач, Міністерство) із вимогами:
- визнати протиправними дії Міністерства юстиції України, всупереч п.п.3 п.61 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», щодо притягнення приватного виконавця Микитин Оксани Степанівни до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця строком на один місяць згідно наказу Міністерства юстиції України №2371/7 від 11.10.2023 без проведення перевірки (планової чи позапланової) діяльності приватного виконавця;
- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства юстиції України про зупинення діяльності приватного виконавця Микитин Оксани Степанівни строком на один місяць, закріплене наказом Міністерства юстиції України №2371/7 від 11.10.2023.
Ухвалою судді від 16.11.2023 в справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.
13.12.2023 від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 вирішено призначити справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними, визнання протиправним і скасування наказу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 11.01.2024 задоволено заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції щодо розгляду адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними, визнання протиправним і скасування наказу.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 23.01.2023 адміністративну справу №380/26637/23 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними, визнання протиправним і скасування наказу передано за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.
Адміністративна справа №380/26637/23 надійшла на адресу Київського окружного адміністративного суду та за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями визначено та передано дану справу для розгляду судді Щавінському В.Р.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 прийнято до провадження судді Щавінського В.Р. дану адміністративну справу, вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.
На обґрунтування своїх вимог позивачка вказала, що вона є приватним виконавцем виконавчого округу Київської області, проте її діяльність, як приватного виконавця, була зупинена строком на один місяць наказом Міністерства юстиції України №2371/7 від 11.10.2023.
Вказала, що з наказу Міністерства юстиції України №2371/7 від 11.10.2023 вбачається, що підставою для притягнення її до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця стало подання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 26.09.2023 №126246/20.4.1/11-23, у якому вказано, що позивачкою надсилались платіжні інструкції на примусове списання коштів у виконавчих провадженнях №71924723, №68023894, №68024046, №61880647, №71924723, №66036904, №66563261, №66352105, №68661238, №66419890, №71786262 до банківських установ у період, коли її діяльність була зупинена Міністерством юстиції України з 16.06.2023 (згідно наказу Міністерства юстиції України №1440/7 від 16.06.2023) і по дату поновлення діяльності 21.07.2023 (у відповідності до наказу Міністерства юстиції України №1808/7 від 21.07.2023).
Однак, позивачка стверджує, що вищевказані підстави для притягнення її до дисциплінарної відповідальності не відповідають фактичним обставинам справи, а Міністерством юстиції України здійснено протиправне втручання у діяльність приватного виконавця, оскільки Положення про Автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №2432/5 від 05.08.2016 передбачено, що у разі зупинення або припинення діяльності приватного виконавця доступ до Системи цього приватного виконавця, його відповідальної особи та помічника припиняється Адміністратором не пізніше наступного робочого дня з дня отримання відповідного наказу Міністерства юстиції України за умови внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру приватних виконавців України. Зауважила, що вказане підтверджує те, що у позивача була відсутня можливість вчинення будь яких дій в Автоматизованій системі виконавчого провадження (далі - АСВП, Система) у період зупинення її діяльності. Зокрема вказала, що реєструються та виготовляються платіжні інструкції на списання коштів в межах виконавчого провадження за допомогою АСВП, до якого із 16.06.2023 доступ у неї був тимчасово відсутній.
Також, позивачка зауважила, що вказаним вище Положенням передбачено, що доступ в Системі до діловодства, виконавчих проваджень та стягнутих за ними коштів приватного виконавця, діяльність якого зупинена, надається Адміністратором приватному виконавцю, який здійснюватиме заміщення приватного виконавця, діяльність якого зупинена, на підставі відповідного договору, за письмовими зверненнями приватного виконавця, діяльність якого зупинена, та приватного виконавця, який здійснюватиме заміщення приватного виконавця. Таким чином, позивачкою укладено з приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим Павлом Володимировичем договір про заміщення приватного виконавця, діяльність якого зупинена №1 від 19.06.2023, за умовами якого строк надання послуг починається з 19.06.2023 та закінчується в день поновлення приватним виконавцем діяльності.
У зв'язку із вказаним, зауважує на тому, що у період коли її діяльність, як приватного виконавця, з 16.06.2023 по 21.07.2023 була зупинена, то всі дії за неї щодо примусового виконання рішень у виконавчих провадженнях вчиняв ОСОБА_2 , який заміщував діяльність позивачки, у тому числі й формував платіжні доручення.
Таким чином, позивачка вважає, що вона не порушувала вимог чинного законодавства України, тому відсутній дисциплінарний проступок у її діях, як приватного виконавця, а обставини щодо протиправних дій позивачки про які вказано у поданні Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 26.09.2023 №126246/20.4.1/11-23 та наказі Міністерства юстиції України №2371/7 від 11.10.2023 є безпідставними та належним чином необґрунтованими.
Крім того, позивачка вказала, що Міністерством юстиції України грубо порушений порядок здійснення контролю за діяльністю приватного виконавця та здійснене незаконне втручання у діяльність позивачки, як приватного виконався.
На думку позивачки, вищевказане підтверджує протиправність дій відповідача, які в подальшому призвели до винесення останнім протиправного наказу Міністерства юстиції України «Про зупинення діяльності приватного виконавця Микитин Оксани Степанівни» від 11.10.2023 №2371/7.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні. Вказав, що подання та наказ Міністерства від 11.10.2023 № 2371/7, яким діяльність приватного виконавця зупинена строком на один місяць, прийнятий у межах повноважень та у відповідності до законодавства України, відповідно є правомірним.
Вказав, що відповідно до вимог статті 34 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», Міністерство здійснює контроль за діяльністю приватного виконавця шляхом проведення планових і позапланових перевірок в порядку, встановленому Міністерством юстиції України. Разом з тим, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України введено воєнний стан, внаслідок чого Законом України від 27.07.2022 №2455-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності приватних виконавців та примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану» внесено відповідні зміни до вказаного вище Закону.
Зауважив, що у відповідності до вимог спеціального законодавства щодо здійснення контролю за діяльністю приватного виконавця, яке діє на час воєнного стану, планові та позапланові перевірки не проводяться. Водночас, на час воєнного стану у разі виявлення грубого порушення у діяльності приватного виконавця, до нього може бути застосовано стягнення у вигляді зупинення діяльності. Встановлення факту порушення приватним виконавцем вимог законодавства відбувається на основі перевірки інформації викладеної у скаргах фізичних або юридичних осіб, які надходять до Міністерства, шляхом проведення моніторингу Системи та отриманих пояснень від позивача.
При цьому, в розумінні зазначеного Закону та Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.10.2018 №3284/5, зареєстрованим в Міністерстві 22.10.2018 за № 1195/32647 (далі - Порядок) вказане не є ні плановою, ні позаплановою перевіркою, оскільки не відповідає вимогам таких. Отже, відповідач вважає, що розділ V Порядку розроблений для врегулювання процедурних питань притягнення до відповідальності приватних виконавців під час воєнного стану передбаченого пунктом 6-1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та відповідно не суперечить останньому, що спростовує твердження позивача.
Відповідач також вказав, що до Міністерства надійшов лист АТ КБ «ПриватБанк» (далі - Банк), у якому повідомлялось, що приватним виконавцем у період зупинення її діяльності направлялись до цього банку платіжні інструкції на примусове списання коштів з рахунків боржників. У зв'язку із вказаним, Міністерством до Банку надіслано лист з проханням надати інформацію щодо номерів виконавчих проваджень, в яких приватним виконавцем у період коли її діяльність була зупинена до Банку направлялись платіжні інструкції на примусове списання коштів з рахунків боржників та у подальшому, Банком надані відомості щодо призначення платежу платіжних інструкцій на примусове списання коштів, які були надіслані приватним виконавцем до банку в період з 16.06.2023 по 21.07.2023.
Зауважив, що надалі вибірковою перевіркою в Системі зазначених виконавчих проваджень встановлено, що приватним виконавцем у період, коли її діяльність була зупинена направлялись до Банку платіжні інструкції на примусове списання коштів з рахунків боржників.
Таким чином, відповідач стверджує, що вищевикладене підтверджує порушення приватним виконавцем заборони здійснення діяльності приватного виконавця у період її зупинення та надсилання до Банку платіжних інструкцій на примусове списання коштів з рахунків боржників за відсутності відповідних повноважень свідчить про грубе порушення приватним виконавцем вимог законодавства з примусового виконання рішень.
Надалі, відповідач надав до суду додаткові пояснення, у яких наголосив на тому, що позивачку притягнуто до відповідальності не за формування платіжних інструкцій в Системі, а за подання їх до банку через систему Приват24.
Відповідач вважає, що надходження від позивача до АТ КБ «ПриватБанк» платіжних інструкцій на примусове списання коштів на рахунок приватного виконавця Микитин О.С., підписаних кваліфікованим електронним підписом останньої, про що також свідчать листи-повідомлення банку та положення Інструкції, вказує на порушення нею вимог частини 3 статті 27, частини 4 статті 42 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», підтверджують те, що позивачка здійснювала діяльність приватного виконавця після внесення до Єдиного реєстру приватних виконавців відомостей про зупинення її діяльності, що порушує вимоги чинного законодавства.
У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримував та просив суд даний адміністративний позов задовольнити у повному обсязі. Також, представник позивача у судове засідання призначене на 24.10.2024 не з'явився, проте подав заяву, у якій просив суд подальший розгляд справи здійснювати без участі позивачки та її представника.
Представник відповідача у судових засіданнях проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
ОСОБА_1 є приватним виконавцем виконавчого округу Київської області, що підтверджується посвідченням приватного виконавця №0680 від 30.04.2021 та відомостями з Єдиного реєстру приватних виконавців України.
З матеріалів справи вбачається, що 11.10.2023 наказом Міністерства юстиції України №2371/7 від 11.10.2023 застосовано до приватного виконавця Микитин О.С. дисциплінарне стягнення та прийнято рішення про зупинення діяльності позивачки як приватного виконавця строком на один місяць.
Вказаний наказ надійшов позивачці 11.10.2023 на електронну адресу приватного виконавця.
Підставою прийняття оскаржуваного наказу, зазначено таке: «Відповідно до подання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 26 вересня 2023 року № 126246/20.4.1/11-23, погодженого і головою Дисциплінарної комісії приватних виконавців Гайченком А.В., заступником голови Дисциплінарної комісії приватних виконавців Ковальським М.Р., секретарем Дисциплінарної комісії приватних виконавців Ковальчук Л.І. та членами Дисциплінарної комісії приватних виконавців Чорною В.В., Макаревич Я.А., приватний виконавець виконавчого округу Київської області Микитин О.С. під час виконання професійних обов'язків грубо порушила вимоги частини третьої статті 27, частини четвертої етапі 42 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» щодо заборони здійснення діяльності приватного виконавця у період зупинення такої діяльності.
Наказом Міністерства юстиції України від 15 червня 2023 року № 1440/7 «Про зупинення діяльності приватного виконавця Микитин О.С.» діяльність приватного виконавця зупинена строком на один місяць відповідно до підпункту 4 пункту 61 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відомості про зупинення діяльності приватного виконавця на підставі цього наказу внесені до Єдиного реєстру приватних виконавців України 16 червня 2023 року.
16 червня 2023 року наказ Міністерства юстиції України від 15 червня 2023 року №1440/7 «Про зупинення діяльності приватного виконавця Микитин О.С.» надіслано приватному виконавцю Микитин О.С. листом Міністерства юстиції України від 16 червня 2023 року №77793/С-9185/20.4.1 на електронну адресу, зазначену в Єдиному реєстрі приватних виконавців України ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Діяльність приватного виконавця поновлена наказом Міністерства юстиції України від 21 липня 2023 року № 1808/7 «Про поновлення діяльності приватного виконавця Микитин О.Є.».
АТ КБ «ПриватБанк» листом від 07 липня 2023 року №Е.42.0.0.0/4-230707/7393 повідомило, що приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Микитин О.С. у період зупинення її діяльності надсилались платіжні інструкції на примусове списання коштів з рахунків боржників.
Міністерством юстиції України до АТ КБ «ПриватБанк» надіслано лист від 01 серпня 2023 року №101328/105696-33-23/20.4.1 щодо надання інформації про номери виконавчих проваджень, у яких приватним виконавцем у період, коли її діяльність була зупинена, надсилались платіжні інструкції на примусове списання коштів з рахунків боржників.
АТ КБ «ПриватБанк» листом від 11 серпня 2023 року №Е.42.0.0.0/4-230811/23744 надано відомості щодо призначення платежу платіжних інструкцій на примусове списання коштів, які були надіслані приватним виконавцем до банку в період з 16 червня 2023 року по 21 липня 2023 року.
У додатку до цього листа зазначено виконавчі провадження, за якими від приватного виконавця у вказаний період до АТ КБ «ПриватБанк» надходили платіжні інструкції на примусове списання коштів з рахунків боржників.
Вибірковою перевіркою в автоматизованій системі виконавчого провадження зазначених у додатку до листа АТ КБ «ПриватБанк» виконавчих проваджень: №№ 71924723, 68023894, 68024046, 61880647, 71924723, 66036904, 66563261 66352105, 68661238, 66419890, 71786262, встановлено, що приватним виконавцем у період, коли її діяльність була зупинена, надсилались до цього банку платіжні інструкції на примусове списання коштів з рахунків боржників.».
Враховуючи вказане, відповідач дійшов висновку про порушення приватним виконавцем заборони здійснення діяльності приватного виконавця у період її зупинення та надсилання до банку платіжних інструкцій на примусове списання коштів з рахунків боржників за відсутності відповідних повноважень, що свідчить про грубе порушення приватним виконавцем вимог законодавства щодо примусового виконання рішень під час виконання ним професійних обов'язків, у зв'язку із чим прийнятий оскаржуваний наказ, яким зупинено діяльність приватного виконавця виконавчого округу Київської області Микитин О.С., посвідчення №0680, видане 30.04.2021 строком на один місяць.
Вважаючи оскаржуваний наказ відповідача протиправним та таким, що прийнятий з порушенням норм чинного законодавства, звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Одним із завдань Міністерства юстиції України є забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері організації примусового виконання рішень.
Вказана норма знайшла своє відображення у Законі України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та інших органів» (далі - Закон №1403-VIII), що визначає основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.
Статтею 17 Закону №1403-VIII встановлено, що Міністерство юстиції України формує та реалізує державну правову політику у сфері організації примусового виконання рішень, забезпечує підготовку приватних виконавців та підвищення їхньої кваліфікації, здійснює контроль за діяльністю приватних виконавців та визначає порядок здійснення контролю за діяльністю приватного виконавця; вводить в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, тощо.
Згідно частини 1 статті 34 Закону №1403-VIII, контроль за діяльністю приватного виконавця здійснюється Міністерством юстиції України шляхом проведення планових і позапланових перевірок у порядку, встановленому Міністерством юстиції України.
Частиною 3 ст. 34 Закону №1403-VIII передбачено, що позапланові перевірки проводяться на підставі: 1) заяви приватного виконавця про проведення перевірки; 2) письмових звернень учасників виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця; 3) неподання приватним виконавцем у встановлені строки звітності чи іншої інформації та/або подання недостовірної інформації.
На виконання статті 12, частини 1 статті 34 Закону №1403-VIII, Міністерством юстиції України був розроблений Порядок проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 жовтня 2018 року №3284/5.
Вказаний Порядок визначає механізм здійснення Міністерством юстиції України перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, зокрема стану додержання Конституції України, вимог законів України, указів Президента України та постанов Верховної Ради України, ухвалених відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства юстиції України, доручень Міністра юстиції України, та організації роботи щодо їх виконання, дотримання державними і приватними виконавцями порядку та строків вчинення виконавчих дій, виконання правил діловодства.
Відповідно до пункту 19 Розділу III Порядку, під час проведення позапланових перевірок діяльності приватного виконавця з'ясовуються лише ті питання, потреба перевірки яких стала підставою для здійснення таких перевірок.
За пунктом 26 Розділу III Порядку, позапланова невиїзна перевірка діяльності приватного виконавця проводиться шляхом витребування від приватного виконавця потрібних документів та відомостей у межах предмета звернення та надання висновку щодо відповідності рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця вимогам законодавства, який викладається в довідці за результатами такої перевірки.
Згідно пункту 29 Розділу III Порядку, за результатами проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця Управління контролю (Управління державної виконавчої служби) складає довідку, в якій зазначаються: підстави проведення перевірки; факти, викладені у зверненні або у скарзі, на підставі яких проводиться перевірка; обставини, встановлені під час перевірки, із посиланням на джерела отримання інформації; висновок щодо відповідності рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця вимогам законодавства з посиланням на відповідну норму законодавства.
Відповідно до вимог частини 6 статті 34 Закону №1403-VIII, у разі проведення позапланової невиїзної перевірки Міністерство юстиції України надсилає приватному виконавцю письмовий запит у межах предмета звернення.
У зазначений у запиті строк, який має бути достатнім для підготовки відповіді та копій документів, але не менше 10 календарних днів, приватний виконавець надає Міністерству юстиції України вмотивовану відповідь та копії відповідних документів.
Згідно пункту 1 Розділу IV Порядку, у разі виявлення під час здійснення планових та позапланових перевірок діяльності приватного виконавця ознак дисциплінарного проступку, визначених пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 38 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", структурний підрозділ Міністерства вносить вмотивоване подання до Дисциплінарної комісії приватних виконавців про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності. Подання спрямовується до Дисциплінарної комісії приватних виконавців протягом двох місяців із дня виявлення дисциплінарного проступку, але не пізніше ніж за два роки з дня його вчинення.
Відповідно до п. 3 Розділу IV Порядку, у поданні зазначаються: прізвище, ім'я, по батькові приватного виконавця, виконавчий округ, у якому приватний виконавець здійснює діяльність, номер посвідчення приватного виконавця; вид перевірки, під час якої виявлено порушення, та підстави її проведення; реквізити довідки, складеної за результатами перевірки; зміст виявлених порушень із посиланням на відповідні норми нормативно-правових актів; наслідки, до яких призвели (або можуть призвести) порушення приватним виконавцем вимог законодавства (за наявності); відомості про застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень (вид дисциплінарного стягнення, реквізити наказу Міністерства юстиції України про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення).
У поданні не зазначаються відомості про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, якщо з дати видання наказу Міністерства юстиції України про введення в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення минув один рік.
Діяльність Дисциплінарної комісії приватних виконавців врегульована приписами Положення про Дисциплінарну комісію приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.11.2017 №3791/5.
Згідно до ч. 1. Положення визначає порядок утворення при Мін'юсті Дисциплінарної комісії приватних виконавців (далі - Дисциплінарна комісія), її завдання, функції та порядок діяльності.
Відповідно до ч. 4 Положення, Дисциплінарна комісія відповідно до покладених на неї завдань: розглядає подання Мін'юсту, Ради приватних виконавців України про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності; у разі надходження скарг на діяльність приватних виконавців направляє їх на перевірку Мін'юсту чи Раді приватних виконавців України; приймає рішення на підставі подання Мін'юсту чи Ради приватних виконавців України про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.
Відповідно до ч. 1, 4 статті 40 Закону №1403-VIII, дисциплінарна комісія розглядає подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та приймає рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення протягом двох місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
Дисциплінарна комісія, розглядаючи подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, приймає одне з таких рішень: 1) задовольнити подання та застосувати до приватного виконавця дисциплінарне стягнення; 2) відхилити подання та направити матеріали для повторної перевірки діяльності приватного виконавця; 3) відхилити подання та відмовити в застосуванні до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.
За вимогами частин 5 статті 40 Закону №1403-VIII, у разі якщо Дисциплінарною комісією прийнято рішення про задоволення подання та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, ступінь вини приватного виконавця, тяжкість вчиненого ним дисциплінарного проступку, наявність наслідків, розмір заподіяної шкоди, а також факти застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень протягом останнього року.
Відповідно до частини 1 статті 41 Закону №1403-VIII, за вчинення дисциплінарного проступку до приватного виконавця може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень: 1) попередження; 2) догана; 3) зупинення діяльності приватного виконавця на строк до шести місяців; 4) припинення діяльності приватного виконавця.
При цьому, частиною 2 статті 41 Закону №1403-VІІІ обумовлено, що рішення Дисциплінарної комісії про задоволення відповідного подання Міністерства юстиції України чи Ради приватних виконавців України та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення вводиться в дію наказом Міністерства юстиції України.
Частиною 5 статті 41 Закону №1403-VIII передбачено, що рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, введене в дію наказом Міністерства юстиції України, може бути оскаржено до суду.
Таким чином, за вимогами вищезазначених норм, особи, які проводять перевірку повинні дотримуватися вимог законодавства, а висновки перевірки мають ґрунтуватись на фактичних обставинах, підтверджуватись належними доказами, які були досліджені під час перевірки і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, та не можуть ґрунтуватись на припущеннях.
Суд також зазначає, що твердження позивача, що Міністерством юстиції України грубо порушений порядок здійснення контролю за діяльністю приватного виконавця та здійснене незаконне втручання у діяльність позивачки, як приватного виконався є необґрунтованим, у зв'язку із наступним.
Суд звертає увагу, що згідно зі статтею 34 Закону №1403-VІІІ Міністерство здійснює контроль за діяльністю приватного виконавця шляхом проведення планових і позапланових перевірок в порядку, встановленому Міністерством юстиції України.
Разом з тим, як зазначалось вище, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України введено воєнний стан, внаслідок чого Законом України від 27.07.2022 №2455-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності приватних виконавців та примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану» було внесено відповідні зміни до Закону №1403-VІІІ.
У відповідності до вимог спеціального законодавства щодо здійснення контролю за діяльністю приватного виконавця, яке діє на час воєнного стану, планові та позапланові перевірки не проводяться.
Водночас, на час воєнного стану у разі виявлення грубого порушення у діяльності приватного виконавця, до нього може бути застосовано стягнення у вигляді зупинення діяльності. Встановлення факту порушення приватним виконавцем вимог законодавства відбувається на основі перевірки інформації викладеної у скаргах фізичних або юридичних осіб, які надходять до Міністерства, шляхом проведення моніторингу Системи та отриманих пояснень від приватного виконавця.
При цьому, в розумінні Закону №1403-VІІІ та Порядку вказане не є ні плановою, ні позаплановою перевіркою, оскільки не відповідає вимогам таких.
Отже, розділ V Порядку розроблений для врегулювання процедурних питань притягнення до відповідальності приватних виконавців під час воєнного стану передбаченого пунктом 6-1 Закону №1403-VІІІ та відповідно не суперечить останньому, що спростовує твердження позивача.
З оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України вбачається, що вибірковою перевіркою в АСВП зазначених у додатку до листа АТ КБ «ПриватБанк» виконавчих проваджень: №71924723, №68023894, №68024046, №61880647, №71924723, №66036904, №66563261, №66352105, №68661238, №66419890, №71786262, встановлено, що приватним виконавцем у період, коли її діяльність була зупинена, надсилались до цього банку платіжні інструкції на примусове списання коштів з рахунків боржників.
З даного приводу суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII, рішення виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби виготовляються за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження.
Згідно абзц. 3, 4 п. 5 розділу І Положення у разі зупинення або припинення діяльності приватного виконавця доступ до Системи цього приватного виконавця, його відповідальної особи та помічника припиняється Адміністратором не пізніше наступного робочого дня з дня отримання відповідного наказу Міністерства юстиції України за умови внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру приватних виконавців України.
Адміністратором автоматизованої системи виконавчого провадження згідно абзц. 2 п.2 розділу І Положення є державне підприємство «Національні інформаційні системи».
У відповідності до абзц. 4 п. 5 розділу IV Положення про Автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №2432/5 від 05.08.2016 (далі - Положення), платіжні інструкції на примусове списання (стягнення) коштів підлягають внесенню відповідальною особою органу державної виконавчої служби (приватним виконавцем, помічником або відповідальною особою приватного виконавця) до журналу реєстрації вихідної кореспонденції не пізніше наступного робочого дня з моменту виготовлення.
Таким чином, реєструються та виготовляються платіжні інструкції на списання коштів в межах виконавчого провадження за допомогою АСВП.
Як встановлено судом, діяльність приватного виконавця Микитин О.С. була зупинена ним у період з 16.06.2023 по 21.07.2023 на підставі наказу Міністерства юстиції України №1440/7 від 16.06.2023.
Отже, вказане підтверджує те, що у позивачки була відсутня можливість вчинення будь яких дій в АСВП у період зупинення її діяльності, зокрема, реєстрація та виготовлення платіжних інструкцій на списання коштів в межах виконавчих проваджень за допомогою АСВП, до якого із 16.06.2023 доступ у неї був тимчасово відсутній.
Крім того, вказаним вище Положенням передбачено, що доступ в Системі до діловодства, виконавчих проваджень та стягнутих за ними коштів приватного виконавця, діяльність якого зупинена, надається Адміністратором приватному виконавцю, який здійснюватиме заміщення приватного виконавця, діяльність якого зупинена, на підставі відповідного договору, за письмовими зверненнями приватного виконавця, діяльність якого зупинена, та приватного виконавця, який здійснюватиме заміщення приватного виконавця.
Частиною 5 статті 42 Закону №1403-VIII передбачено, що у разі зупинення діяльності приватного виконавця на підставі пунктів 1-4, 6 частини першої цієї статті приватний виконавець зобов'язаний вирішити питання про його заміщення іншим приватним виконавцем.
Підпунктом 10 пункту 61 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1403-VIII також визначено, що у разі зупинення діяльності приватного виконавця на підставі пунктів 3, 4, 6 частини першої статті 42 цього Закону приватний виконавець протягом 10 робочих днів з дня отримання наказу Міністерства юстиції України про зупинення його діяльності зобов'язаний вирішити питання про своє заміщення іншим приватним виконавцем та у той самий строк надати Міністерству юстиції України засвідчену належним чином копію договору про його заміщення іншим приватним виконавцем.
Таким чином, позивачкою укладено з приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим Павлом Володимировичем договір про заміщення приватного виконавця, діяльність якого зупинена №1 від 19.06.2023, за умовами якого строк надання послуг починається з 19.06.2023 та закінчується в день поновлення приватним виконавцем діяльності.
Також до вказаного Договору між позивачкою (Замовник) та приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим Павлом Володимировичем (Виконавець) укладена Додаткова угода №1 від 19.06.2023.
Так, вказаною Додатковою угодою, а саме пунктами 4 та 5, передбачено, що Замовник на час заміщення його діяльності Виконавець передає останньому електронні ключі та коди (паролі) доступу до Інтернет-банкінгу, електронних кабінетів щодо ведення рахунків Замовника, як приватного виконавця, для забезпечення своєчасного та належного вчинення виконавчих дій. Виконавець зобов'язується належним чином та своєчасно та у відповідності до вимог чинного законодавства України вчиняти дії за Замовника в частині розподілу коштів, що надходять на рахунки Замовника, формуванню платіжних інструкцій на списання коштів та направлення їх до банківських установ, формування виписок по рахунку Замовника.
Частиною 7 статті 42 Закону №1403-VIII передбачено, що приватний виконавець, який заміщує приватного виконавця, вчиняє виконавчі дії від свого імені та прикладає особисту печатку.
Так, вищевказане підтверджує факт того, що у період коли діяльність позивачки, як приватного виконавця, з 16.06.2023 по 21.07.2023 була зупинена, то всі дії за неї щодо примусового виконання рішень у виконавчих провадженнях вчиняв ОСОБА_2 , який заміщував діяльність позивачки, у тому числі й формував платіжні доручення.
Зокрема, вказане підтверджується наявною в матеріалах справи копією витягів з АСВП щодо формування платіжних інструкцій у ВП №68024046, 61880647, 71924723, 68023894 у період зупинення діяльності позивачки, як приватного виконавця, а саме у графі «ПІБ Відповідального», що відображає прізвище, ім'я та ім'я по-батькові виконавця, що виготовляв платіжні інструкції у виконавчих провадженнях вказано заміщуючого позивачку виконавця - ОСОБА_2 .
Отже, наведене підтверджує те, що позивачка не мала можливості увійти до системи АСВП та вчиняти у ній будь-які дії з 16.06.2023 по 21.07.2023, як приватний виконавець, а всі дії пов'язанні із її діяльністю виконував інший приватний виконавець, який тимчасово її заміщав відповідно до вказаного вище договору та вимог чинного законодавства, що також не заперечується відповідачем.
Таким чином, аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави суду для висновку, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч.1 ст. 6 КАС України).
Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.
Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Отже, суд стверджує, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Крім того, суд звертає увагу на те, що заявлена позивачем вимога щодо визнання протиправними дії Міністерства юстиції України, всупереч п.п.3 п.61 Закону №1403-VIII, щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця строком на один місяць згідно оскаржуваного наказу є охоплюється з вимогою про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України №2371/7 від 11.10.2023, яке судом скасоване, а тому відсутні підстави для виділення окремих двох вимог, відповідно визнанням протиправним та скасуванням оскаржуваного наказу вирішенні всі позовні вимоги та визначено спосіб виконання судового рішення, а також відновленні порушенні права та інтереси позивачки.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція).
Так, Європейський Суд з прав людини (надалі по тексту також - Суд) у своєму рішенні по справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 9 грудня 1994 року №18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов'язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
В рішенні "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року) Суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що позивачкою сплачено судового збору 1073,60 грн.
Оскільки адміністративний позов підлягає задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України витрати по сплаті судового збору у розмірі 1073,60 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України "Про зупинення діяльності приватного виконавця Микитин Оксани Степанівни" від 11.10.2023 №2371/7.
3. Стягнути сплачений судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп. на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Міністерства юстиції України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 04 грудня 2024 р.