ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"05" грудня 2024 р. справа № 300/2957/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боброва Ю.О., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідача) про стягнення податкового боргу в сумі 6589,49 грн.
Позовні вимоги мотивовані наявністю у відповідача заборгованості перед бюджетом з податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, за 2022 рік та орендної плати за землю в розмірі 6 589,49 грн., що виникла внаслідок несплати самостійно визначених податкових зобов'язань. Оскільки, заборгованість станом на день звернення до суду не погашена, її слід стягнути в судовому порядку.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Поштове відправлення із ухвалою суду, направлене відповідачу за зареєстрованою адресою проживання, повернулося до суду без вручення. В такому випадку, у відповідності до частини 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення, яке не вручене адресату з незалежних від суду причин, вважається, що останнє вручене належним чином. Заяв чи клопотань відповідач суду не подав, правом на подання відзиву на позов, у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, не скористався. Також відповідачем не повідомлено суд про поважність причин ненадання такого відзиву.
Згідно з частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, дослідивши і оцінивши докази, судом встановлено наступне.
Згідно ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Підпунктом 14.1.156. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України (далі - Кодекс) податковим боргом є сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Підпунктом 16.1.3. пункту 16.1. статті 16 Кодексу визначено, що платники податків і зборів зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Підпункт 16.1.4 п.16.1 ст.16 Кодексу визначає, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та в розмірах, передбачених податковим законодавством. Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п.38.1 ст.38 Кодексу).
Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Кодексу крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.
Згідно пункту 287.3 статті 286 Кодексу податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
У відповідності до приписів п. 56.11 ст.56 Кодексу податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, не підлягає оскарженню.
Приписами пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з наступних видів податків: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Відповідно до підпункту 266.1.1пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 даного Кодексу об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Відповідно до пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1).
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункт 266.3.2).
Відповідно до підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 даного Кодексу органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Відповідно до підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 даної статті цього ж Кодексу обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Згідно з підпунктом 266.9.1 пункту 266.9 статті 266 Податкового кодексу України податок сплачується за місцем розташування об'єкта/об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.
Відповідно до підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 даного Кодексу податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується: фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Судом встановлено, що відповідачем подано до податкового органу податкові декларації з плати за землю за 2023-24 роки (а.с. 11-14).
Так відповідачем самостійно визначено суму грошового зобов'язання з орендної плати за землю, однак зобов'язання в повному обсязі згідно поданих декларацій в розмірі 3611,52 грн. (червень-грудень 2023 року) та 542,27 грн. (грудень 2024 року) нею сплачені не були.
У відповідності до приписів п.п.129.1.1 п.129.1 ст. 129 Кодексу після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом, а при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом нараховується пеня.
Так у зв'язку з несвоєчасною сплатою узгоджених податкових зобов'язань з орендної плати за землю контролюючим органом було нараховано відповідачу пеню в розмірі 412,27 грн.
Таким чином заборгованість з орендної плати становить 4566,06 грн.
Судом встановлено, що Головним управлінням Державної податкової служби в Івано-Франківській області сформовано та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення форми "Ф" від 31.05.2023 за №0525899-2413-0904-UA26080250000056546, яким відповідачу визначено податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 рік в розмірі 1964,30 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення отримано відповідачем (а.с. 9).
Таким чином, сума грошових зобов'язань, визначених контролюючим органом з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 роки, складає 1964,30 грн.
Також у зв'язку з несвоєчасною сплатою узгоджених податкових зобов'язань з вказаного податку контролюючим органом було нараховано відповідачу пеню в розмірі 59,13 грн.
Згідно п. 59.1, 59.5 ст.59 Кодексу у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення рішення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
На підставі вищенаведеного податковим органом надсилалася відповідачу податкова вимога форми "Ф" від 17.06.2021 року за №0027527-1308-0904 на суму 15172,19 грн., яка отримана відповідачем, проте борг в повному обсязі сплачений не був. На час розгляду справи податкова вимога є неоскаржена та невідкликана.
Згідно підпункту 20.1.19. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сума узгодженого податкового зобов'язання податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, за 2022 рік та орендної плати за землю в розмірі 6 589,49 грн., є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено.
Податковий борг відповідача підтверджується податковою деклараціями з плати за землю, податковим повідомленням-рішенням, податковою вимогою форми "Ф" від 17.06.2021 року за №0027527-1308-0904, довідкою про суму податкового боргу від 18.03.2024 року, обліковою карткою платника податку.
Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідачем суду не надано.
За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний погасити податковий борг в загальній сумі 6589,49 грн. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, даний обов'язок забезпечується статтею 67 Конституції України.
Згідно підпункту 20.1.19. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.
Пунктом 87.11 статті 87 Кодексу встановлено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Відповідно до пункту 95.1. статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Головного управління ДПС в Івано-Франківській області обґрунтовані та правомірні, у зв'язку з чим позов слід задовольнити та стягнути з відповідача податковий борг в сумі 6589,49 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в дохід бюджету податковий борг в сумі 6589 (шість тисяч п'ятсот вісімдесят дев'ять) гривень 49 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Відповідно до статей 255, 295, 297 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач: Головне управління ДПС в Івано-Франківській області: код ЄДРПОУ 43968084, адреса: вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ,76018.
відповідач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя /підпис/ Бобров Ю.О.