ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"05" грудня 2024 р. справа № 300/4044/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Боброва Ю.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Адвокат Думич Оксана Іванівна в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач) про визнання дій протиправними щодо зменшення з 01.02.2021 розміру грошового забезпечення з 80% до 70% та обмеження пенсії максимальним розміром та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021 №68 від 08.08.2023, виходячи з 80% грошового забезпечення, з урахуванням індексації, надбавок, доплат, без обмеження пенсії максимальним розміром.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач всупереч обов'язку встановленому судовими рішеннями повторно зменшивши відсотковий розмір пенсії з 80% до 70% грошового забезпечення та безпідставно обмежено пенсію максимальним розміром. Зазначив, що будь-які обмеження вважає протиправними, оскільки Рішеннями Конституційного Суду України визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) обмеження максимального розміру пенсії. Таким чином, дії відповідача порушують його право на отримання належне пенсійне забезпечення, а тому просив позов задовольнити повністю.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Представниця відповідача скористалась правом на подання відзиву на позовну заяву. Проти заявлених позовних вимог заперечила з підстав, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи. Просила суд у задоволенні позову відмовити, з урахуванням тієї обставини, що на виконання рішення суду від 27.12.2023 року у справі №300/7950/23 позивачу було проведено перерахунок на підставі довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021 та правомірно здійснено виплату пенсії в розмірі 90% грошового забезпечення. При цьому пенсію виплачено з урахуванням максимального розміру в сумі 23 610 грн. Також зазначила, що на позивача поширюються приписи частини 7 статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та частини 2 статті Закону України Закону України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» за № 3668-VI, якими встановлено обмеження пенсії максимальним розміром та, які неконституційними не визнавалися. Окрім цього, на думку Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, позивачем пропущений шестимісячний строк звернення до суду з даним позовом.
Розглянувши матеріали адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у відповідності до вимог статті 263 КАС України, дослідивши наявні в матеріалах адміністративної справи письмові докази та заперечення проти них, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, судом установлено наступне.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ. При цьому, пенсія позивачу нараховувалась виходячи з вислуги 35 років, із розрахунку 80% від грошового забезпечення на відповідній посаді.
Так, судом встановлено, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.11.2019 року у справі №300/193/19, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 із застосуванням 80% відповідних сум грошового забезпечення, та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії, починаючи з 01.01.2018.
На виконання рішення у даній справі, Головним управлінням ПФУ в Івано-Франківській області здійснено відповідний перерахунок пенсії позивачу.
Також, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.03.2023 у справі №300/4492/21, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 01.04.2019, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 80% сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше проведених виплат.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.12.2023 у справі №300/7950/23 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.02.2021 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі відомостей довідки за № 68 від 08.08.2023, виданої Управлінням Служби безпеки України, про розмір грошового забезпечення, станом на 01.01.2021, з урахуванням вже фактично виплачених сум за вказаний період.
Надалі, після проведеного перерахунку 01.04.2024, на виконання вказаного судового рішення, пенсійним органом здійснено перерахунок пенсії позивачу, одночасно повторно зменшивши відсотковий розмір пенсії з 80% до 70% грошового забезпечення та обмежено з 01.02.2021 пенсію максимальним розміром.
Не погоджуючись з такими діями відповідача щодо обмеження розміру його пенсії максимальним розміром позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з проханням здійснити нарахування пенсії з без обмеження розміру пенсії максимальним розміром та з розміру 80% сум грошового забезпечення.
Листом від 17.05.2023 відповідач вказав на те, що на виконання рішення суду від 27.12.2023 у справі №300/7950/23 позивачу у квітні 2024 року проведено перерахунок пенсії, внаслідок якого розмір пенсії склав 24 123,60 грн., проте виплата проведена в розмірі 23 610 грн. у межах максимального розміру пенсії. Перерахунок проведено згідно норм чинного законодавства в розмірі 70% сум грошового забезпечення (а.с.42-43).
Позивач, вважаючи такі дії відповідача протиправними, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, у відповідності до норм матеріального права, які їх регулюють, з урахуванням фактичних обставин справи, суд установив наступне.
Конституцією України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8 Конституції України).
Основний Закон також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46 Конституції України).
Право на соціальний захист належить до основоположних прав і свобод, які гарантуються державою і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтями 129 та 129-1 Конституції України, однією із основних засад судочинства є обов'язковість судових рішень. Суд ухвалює рішення іменем України, яке є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Частинами 2, 3 статті 14 КАС України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Судом встановлено, що відповідачем на виконання судових рішень у справах від 19.11.2019 року у справі №300/193/19 та від 22.03.2023 у справі №300/4492/21 проведено перерахунок пенсії позивача з 01 січня 2018 року та з 01.04.2019 року, відповідно, виходячи із розрахунку 80% грошового забезпечення.
Згідно наданих відповідачем протоколів за пенсійною справою позивача розмір його пенсії після проведеного з 01.02.2021 перерахунок перерахунку, на підставі відомостей довідки за № 68 від 08.08.2023, зменшено до 70% грошового забезпечення, а саму виплату обмежено максимальним розміром.
Окрім цього, згідно наданих відповідачем пояснень у відзиві на позовну заяву та відмові, зазначено, що виплата проведена у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, а саме частини 7 статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Суд наголошує, що у даному випадку висновки суду у справах №300/193/19 та №300/4492/21 щодо відсоткового значення пенсії є обов'язковими для відповідача не лише в межах цієї справи, але і під час виникнення/існування інших правовідносин, які пов'язані з пенсійним забезпеченням позивача.
Зважаючи на це, у відповідача відсутнє право повторного зменшення відсоткового розміру пенсії позивача, тобто знову вчиняти ті ж самі дії, які вже були визнані судом протиправними, умисно ігноруючи рішення суду, які набрали законної сили.
Суд зауважує, що як в справі №300/4492/21 зазначена дата, з якої здійснюється перерахунок та виплата пенсії у розмірі 80% (з 01.04.2019), однак у ній не встановлена будь-яка кінцева або гранична дата. Це означає, що відповідач зобов'язаний виплачувати позивачу пенсію в розмірі 80% грошового забезпечення, незалежно від підстав здійснення перерахунку.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення, зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення (Рішення № 5-рп/2002).
Зважаючи на це, відповідач повинен при кожному наступному перерахунку пенсії позивача застосовувати належний відсоток розміру його грошового забезпечення для перерахунку пенсії, як це встановлено вищенаведеними рішеннями суду. Окрім цього, відповідач позбавлений права без будь-яких на те правових підстав самостійно проводити перерахунок пенсії, зменшуючи при цьому її розмір.
Щодо обмеження з 01.02.2021 пенсії максимальним розміром суд зазначає наступне.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 за №2262-XII (далі - Закон №2262-XII). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до частини 5 статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992 (в редакції, що діяла з 01.01.2008 до 01.10.2011, враховуючи зміни, внесені згідно із Законом України від 28.12.2007 № 107-VI) максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З 01.10.2011 Законом України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08.07.2011 частину 5 статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» викладено в наступній редакції: “Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність».
При цьому, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону установлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
В подальшому Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-VIII від 24.12.2015 частина 5 статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» доповнена текстом наступного змісту: “тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».
Пунктом 2 Прикінцевих положень цього Закону передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини 7 статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-XII від 09.04.1992, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
Свої висновки Конституційний Суд України обґрунтував тим, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016 положення частини 7 статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII, які визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, положення частини 7 статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зі змінами, які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 20.12.2016.
При цьому, відповідач заперечуючи проти позову також посилається на статтю 2 Закону України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року №3668-VI, відповідно до якої розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Як встановлено судом, рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022 за №7-р(II)/2022 визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи“ від 8 липня 2011 року №3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб“ від 9 квітня 1992 року № 2262-XII, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.
Таким чином, обмеження пенсії максимальним розміром не поширюється на осіб, яким пенсія виплачується відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб“ від 9 квітня 1992 року №2262-XII.
Відтак, твердження представника відповідача про те, що приписи частини 7 статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та частини 2 статті Закону України Закону України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» за № 3668-VI, неконституційними не визнавалися є абсолютно безпідставним.
Також, посилання представника відповідача на те, що відповідно до вказаного рішення Конституційного Суду України пенсії підлягають виплаті без обмеження максимальним розміром виключно особам, які перебувають на службі у ЗСУ чи збройно захищав суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року, а тому на позивача поширюються норми Закону України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» за №3668-VI, є безпідставними.
Так, суд звертає увагу, що пенсійний орган здійснює виконання судового рішення та проводить перерахунок пенсії особі відповідно до зобов'язальної частини із зазначеної судом дати. При наступних перерахунках пенсії на виконання судового рішення чи норм закону, Пенсійний фонд зобов'язаний також здійснити перерахунок пенсії відповідно до резолютивної частини рішення чи приписів закону, проте самостійне, без будь-яких на те правових підстав, обмеження розміру, складових грошового забезпечення, надбавок, підвищень, доплат тощо є незаконним.
Як встановлено судом, виплату пенсії позивача обмежено максимальним розміром - 17690 грн. з 01.02.2021, що підтверджується протоколом за пенсійною справою позивача (а.с. 44).
Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, які полягають у зменшенні раніше призначеної позивачу пенсії з 80% до 70% відповідних сум грошового забезпечення із застосуванням обмеження максимальним розміром при її перерахунку, є протиправними.
Таким чином, на переконання суду, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача провести з 01.02.2021 перерахунок та виплату позивачу пенсії, виходячи із розміру 80% відповідних сум грошового забезпечення, визначеного у довідці Управлінням Служби безпеки України за № 68 від 08.08.2023, з урахуванням усіх індексацій, надбавок та доплат, без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до приписів частини 2 статі 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як наслідок, суд зазначає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх, беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та не довів правомірність та обґрунтованість своїх дій. Натомість, факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, тому позов підлягає задоволенню повністю.
При цьому, суд не погоджується із доводами представника відповідача щодо пропущеного позивачем шестимісячного строку звернення до суду, та зазначає, що відповідно до частини 3 статті 51 Закону №2262-ХІІ, перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що, за загальним правилом, не існує строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини відповідного суб'єкта владних повноважень.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі №164/1904/14-ц, у постановах Верховного Суду від 30.10.2018 у справі №493/1867/17, від 19.03.2019 у справі №806/1952/18.
Більше того, як встановлено судом, на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.12.2023 у справі №300/7950/23 позивачу 01.04.2024 проведено перерахунок пенсії. У травні 2024 року представник позивача звернулася з адвокатським запитом щодо надання інформації та документів про перерахунок пенсії. Листом від 17.05.2023 пенсійним органом надано відповідь на вказане звернення та запитувані документи, згідно яких і було встановлено порушення під час проведеного 01.04.2024 перерахунку пенсії.
З даним позовом позивач звернувся 22.05.2023 року, а відтак, строк звернення до суду позивачем не пропущений.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо зменшення з 01.02.2021 основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 80% до 70% відповідних сум грошового забезпечення та обмеження пенсії максимальним розміром при проведенні перерахунку пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.02.2021 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення, визначеного у довідці Управлінням Служби безпеки України за №68 від 08.08.2023 з урахуванням усіх індексацій, надбавок та доплат, без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ - 20551088, вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018.
Суддя /підпис/ Бобров Ю.О.