ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"05" грудня 2024 р. справа № 300/5387/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Боброва Ю.О., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Адвокат Атаманюк Володимир Михайлович в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 24.05.2024 №092950013142 про відмову у призначенні пенсії, зобов'язання зарахувати до страхового стажу період роботи з 06.09.1988 по 20.06.1995 та призначити з 03.05.2024 пенсію за віком з урахуванням заробітку зазначеного у довідках.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно прийнято рішення від 24.05.2024 №092950013142 про відмову у призначенні пенсії за віком та відмовлено у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи згідно записів у трудовій книжці. Позивачем зазначено, що вказані періоди підтверджується відповідними записами в трудовій книжці, яка відповідно до вимог чинного законодавства є основним документом, що підтверджує стаж роботи та була надана пенсійному органу. Вказав, що основною причиною для відмови у призначенні пенсії та зарахуванні стажу згідно трудової книжки було те, що у записі №4 не зазначений номер наказу про звільнення з роботи. Проте, всі записи у трудовій книжці виконані без перекреслень, дати наказів не містять виправлень, записи є послідовними та завірені печатками. Окрім цього, вказала, що вона не повинна нести відповідальність за заповнення трудової книжки чи за помилку (описку, виправлення) допущену роботодавцем. Таким чином, вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача на належний соціальний захист. Просила позов задовольнити повністю.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Представники відповідачів проти заявлених позовних вимог заперечили з мотивів, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи. Вказали, що рішення про відмову у призначенні пенсії прийняте правомірно у зв'язку з відсутністю у позивача необхідного страхового стажу. Підстав для зарахування стажу періоду роботи позивача з 06.09.1988 по 20.06.1995 згідно записів трудової книжки немає, оскільки у записі №4 не зазначений номер наказу про звільнення з роботи, а подані довідки про заробітну плату не відповідають паспортним даним позивача. Зазначили, що страховий стаж позивача становить 24 роки 23 дні, необхідний стаж для призначення пенсії - 31 рік. Просили в задоволенні позову відмовити.
Розглянувши матеріали адміністративної справи без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявними у справі матеріалами, дослідивши і оцінивши докази, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 16.05.2024 року звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком.
За результатами розгляду заяви за принципом екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області від 24.05.2024 року прийнято рішення №092950013142 про відмову у призначенні пенсії позивачу.
Так, вказаним рішення позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю у неї необхідного страхового стажу - 31 рік. Зазначено, що страховий стаж становить 24 роки 23 дні. Не зараховано до страхового стажу згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 11.03.1984 періоди роботи з 06.09.1988 по 30.06.1995, оскільки в пункті 4 не зазначений номер наказу про звільнення з роботи. Додатково, згідно акту перевірки №0900-1104-1/4498 та довідки про заробітну плату №279/02.2.4-01 від 30.05.2023 за січень-липень 1995 в документах зазначено ОСОБА_1 . Згідно довідки про заробітну плату №260/2/02.2.4-01 від 10.05.2024 за 1993 зазначено ОСОБА_1 , за 1994 - ОСОБА_2 . Ол., за 1995 - ОСОБА_1 , що не відповідає паспортним даним ОСОБА_1 . В наказі про прийняття на роботу №2/239 від 06.09.1988 рік народження особи зазначений як 1967, що не відповідає паспортним даним (1964). Також не зараховано період роботи з 01.09.2022 по 31.10.2022 згідно договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків.
Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернулася з даним позовом до суду.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи з урахуванням норм матеріального права, суд зазначає наступне.
Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
За приписами статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону №1058-IV).
Відповідно до статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами виникає виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи.
Згідно із пунктом 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 №58 (далі - Інструкція №58), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 2.4 Інструкції №58, визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Судом встановлено, відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 11.03.1984, позивач у період з 06.09.1988 по 30.06.1995 працювала двірником в ЖЕК-2.
Як зазначено вище, підставою для відмови у врахуванні даного стажу позивача згідно поданої трудової книжки було те, що у записі №4 не зазначений номер наказу про звільненні з роботи.
Так, відповідно до вказаного запису позивача звільнено з роботи згідно наказу від 30.06.1995 без зазначення номера.
Проте, судом встановлено, що після звільнення 30.06.1995 року, позивачка на наступний день - 01.07.1995 року, прийнято по переводу з ЖЕКу-2 на посаду прибиральника в Коломийський ККЛ.
Суд зазначає, що вказані записи є послідовними, чіткими, без перекреслень, містять підпис відповідальної особи та печатки підприємств, хоча й номер наказу про звільнення з роботи у записі №4 відсутній. Однак, навіть за вказаних обставин, можна чітко ідентифікувати дату звільнення з роботи “30.06.1995», посаду, підприємство на якому позивачка працювала (а.с. 21).
При цьому суд зазначає, що жодних неправильних чи неточних записів саме про періоди роботи позивачки, у зв'язку з чим необхідно підтверджувати трудовий стаж, контролюючим органом не виявлено.
Окрім цього, відповідачем також не вказано жодних підстав, за яких таке оформлення записів робить їх недійсними або сумнівними.
Таким чином, оскільки судом не встановлено недостовірності або неточності вказаних записів, зазначене не може бути підставою для не зарахування оспорюваного періоду роботи позивачки до її трудового стажу.
Більше того, для підтвердження вказаного трудового стажу позивачкою надані архівні довідки від 30.05.2023 №279/02.2.4-01, від 10.05.2024 №260/1/02.2.4-01 та №260/2/02.2.4-01, виданих архівним відділом Коломийської міської ради, що підтверджує період роботи з 06.09.1988 по 30.06.1995 на вказаній посаді та виплату їй заробітної плати.
Безпідставними є посилання пенсійних органів щодо неможливості взяття до уваги довідки про заробітну плату №279/02.2.4-01 від 30.05.2023 у якій зазначено ОСОБА_1 , довідки №260/2/02.2.4-01 від 10.05.2024 у якій за 1993 зазначено ОСОБА_1 , за 1994 - ОСОБА_2 . Ол., за 1995 - ОСОБА_1 , що не відповідає паспортним даним позивача - ОСОБА_1 , оскільки зазначене є скороченим написанням імені та по-батькові позивача і не може бути підставою для відмови у врахуванні вказаного у довідках періоду та заробітної плати (а.с. 27-29, 36).
Суд зазначає, що, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 “Про трудові книжки працівників» №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Отже, з вище наведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою для висновку про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
Слід зазначити, що у разі виявлення будь-яких сумнівів щодо наявності у позивача страхового стажу чи розбіжностях у поданих документах, відповідач мав право отримати будь-які необхідні документи або інформацію безпосередньо від позивача, підприємства, а не відмовляти позивачу в призначенні пенсії.
Відтак, враховуючи вищезазначені обставини, на переконання суду, записи трудової книжки НОМЕР_1 від 11.03.1984 відповідають періодам трудової діяльності позивача, а тому посилання на неможливість врахування періоду роботи з 06.09.1988 по 30.06.1995 у зв'язку з не зазначений виключно номера наказу про звільненні з роботи не є достатньою підставою для не врахування періоду трудової діяльності позивача до її стажу чи не врахування записів трудової книжки.
Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про необхідність зарахування періоду роботи позивача з 06.09.1988 по 30.06.1995 до її страхового стажу.
Окрім цього, згідно оскаржуваного рішення також не зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 01.09.2022 по 31.10.2022, згідно договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків.
Згідно наданих суду службових записок Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 19.11.2024 та 25.11.2024, після приведення у відповідність відомостей про сплату страхових внесків, в обліковій картці позивача, станом на 25.11.2024 періоди роботи з 01.03.2022 по 31.10.2022, відповідно до укладеного договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, підтверджені сплатою внесків та зарахуванні до страхового стажу.
Таким чином страховий стаж позивача складає більше 31 року.
Відповідно до частини 1статті 26 Закону №1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Як встановлено судом страховий стаж позивача складає більше 31 року, а тому доводи відповідача щодо відсутності у позивача необхідного страхового стажу, та відповідно, права на пенсію за віком є безпідставними. Відтак оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 1 статті 44 Закону №1058-ІV звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Вимогами пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, встановлено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У даній справі, територіальним органом Пенсійного фонду України щодо розгляду заяви позивача за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, рішенням якого відмовлено позивачу у призначенні пенсії.
Тож, дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Така позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 08.02.2024 по справі №500/1216/23 (провадження №К/990/37966/23).
З огляду на наведене в задоволенні позову до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з цього приводу слід відмовити.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Судом встановлено, що 02.05.1964 року позивачу виповнилось 60 років, із заявою про призначення пенсії вона звернулася 16.05.2024, тобто не пізніше трьох місяців з дня досягнення нею пенсійного віку.
Враховуючи викладене та те, що позивач на час звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії досягла 60 річного віку, має достатній загальний страховий стаж, пенсію їй слід призначити з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 03.05.2024 року.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 24.05.2024 №092950013142 про відмову у призначенні пенсії за віком та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 06.09.1988 по 30.06.1995 та призначити з 03.05.2024 пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням заробітку, зазначеного в архівних довідках від 30.05.2023 №279/02.2.4-01, від 10.05.2024 №260/1/02.2.4-01 та №260/2/02.2.4-01.
У відповідності до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, на користь позивача, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути 1211,20 грн., судового збору.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 24.05.2024 №092950013142 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди її роботи з 06.09.1988 по 30.06.1995.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити з 03.05.2024 ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням заробітку, зазначеного в архівних довідках від 30.05.2023 №279/02.2.4-01, від 10.05.2024 №260/1/02.2.4-01 та №260/2/02.2.4-01.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивачка:
ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ;
відповідачі:
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, код ЄДРПОУ 13814885, вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів,79016;
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ - 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018.
Суддя /підпис/ Бобров Ю.О.