ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"05" грудня 2024 р. справа № 300/6226/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Тимощука О.Л., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області
про визнання рішення протиправним та зобов'язання до вчинення певних дій,
Адвокат Шевченко Наталія Павлівна (надалі, також - представник позивача), яка діє в інтересах ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) 13.08.2024 звернулася в суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №2 від 26.04.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії в зв'язку з втратою годувальника;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії в зв'язку з втратою годувальника - пенсіонера МВС ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 19.04.2024 - з дня звернення за переведенням на даний вид пенсії.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що ОСОБА_1 згідно зі свідоцтвом про одруження від 23.10.1999 серії НОМЕР_1 є членом сім'ї (дружиною) померлого годувальника - ОСОБА_2 (надалі, також - ОСОБА_2 , померлий годувальник), який перебував на обліку у ГУ ПФУ в Івано-Франківській області та по день смерті (07.04.2024) отримував пенсію за вислугу років згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". На момент смерті чоловіка, ОСОБА_1 отримувала пенсію по інвалідності згідно ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у мінімальному розмірі - 2980 грн, що підтверджується довідкою про доходи №7179 9111 9916 0183, виданою ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, а тому пенсія її чоловіка була постійним і основним джерелом засобів до існування сім'ї, так як в рази перевищувала розмір пенсії позивача. З огляду на те, що пенсія покійного чоловіка ОСОБА_2 була постійним і основним джерелом засобів до існування сім'ї, позивачка є інвалідом ІІІ групи та особою, яка досягла пенсійного віку, на момент смерті вони з чоловіком проживали разом за однією адресою, що підтверджується актом встановлення факту спільного проживання від 15.04.2024 №21, тому 19.04.2024 позивач звернулася до відповідача із заявою про перехід на пенсію у разі втрати годувальника згідно з Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Однак, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області прийняло рішення від 26.04.2024 за №2 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії в зв'язку з втратою годувальника, з підстав відсутності, на думку відповідача, документів про її перебування на утриманні померлого годувальника. Однак, на переконання представника позивача, вказана обставина не може бути підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії в разі втрати годувальника для призначення пенсії непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у пункті «б» статті 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", так як позивач на момент смерті чоловіка проживала разом з ним та перебувала на його утриманні. Вважаючи відмову відповідача у призначенні пенсії в зв'язку з втратою годувальника протиправною, позивач через уповноваженого представника звернулася до суду з цією позовною заявою.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.08.2024 відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до правил, встановлених статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України) (а.с. 32,33).
Представник ГУ ПФУ в Івано-Франківській області 26.08.2024 подала до суду відзив на позовну заяву №0900-0904-8/45732 від 22.08.2024 (а.с.38-42). У зазначеному відзиві вказала, що відповідно до пункту 3 розділу 2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 30.01.2007 №3-1, до заяви про призначення пенсії в разі втрати годувальника додаються необхідні документи, в тому числі документи про перебування непрацездатних членів сім'ї на утриманні померлого годувальника, які передбачені пунктом 13 цього розділу. За документи про перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї приймаються: 1) відомості про проживання (разом з годувальником за однією адресою), або інші документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт; 2) рішення суду про встановлення факту перебування непрацездатного члена сім'ї на утриманні померлого годувальника. ОСОБА_1 19.04.2024 звернулась до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії в разі втрати годувальника. До заяви було додано наступні документи: паспорт громадянина України, свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , свідоцтво про одруження; акт встановлення факту спільного проживання, складений старостою Студінського старостинського округу. Звернула увагу суду, що поданий акт не підтверджує перебування позивачки на утриманні померлого годувальника. З огляду на те, що позивач документів, що засвідчують факт перебування її на утриманні померлого годувальника не надала, тому в ГУ ПФУ в Івано-Франківській області відсутні правові підстави для прийняття рішення про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника. На підставі викладеного, просила відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є особою з інвалідністю третьої групи, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0589790 від 01.07.2015 ; інвалідність встановлена довічно (а.с. 18).
Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Івано-Франківській області та отримує пенсію по інвалідності, що підтверджується довідкою про доходи № 7179 9111 9916 0183 від 14.05.2024 (а.с. 24).
Згідно зі свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 від 23.10.1999 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (прізвище дружини після одруження - Котик) одружилися 23.10.1999, про що відділом реєстрації актів громадянського стану Калуського міськвиконкому Івано-Франківської області 23.10.1999 в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис №433 (а.с. 21).
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 09.04.2024, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 23).
Згідно з актом встановлення факту спільного проживання від 15.04.2024 №21, складеного старостою Студінського старостинського округу ОСОБА_4 , діловодом ОСОБА_5 , за участі свідків-сусідів: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) разом проживали на одній житловій площі за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 25).
З метою призначення пенсії в разі втрати годувальника позивач звернулася до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою від 19.04.2024, за результатами розгляду якої прийнято рішення №2 від 26.04.2024 про відмову в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю будь-яких документів про перебування її на утриманні померлого годувальника (а.с. 27).
Вважаючи таку відмову протиправною, з метою захисту своїх порушених прав та інтересів, позивач через уповноваженого представника звернулася з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.
Відповідно до частин 1 і 2 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Приписами частини 3 статті 46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (надалі, також - Закон №2262-ХІІ).
Відповідно до статті 1 Закону №2262 визначено такі види пенсійного забезпечення за цим законом: - пенсія за вислугу років; - пенсія по інвалідності; - пенсія в разі втрати годувальника.
Згідно зі статтею 29 Закону №2262-XII, пенсії в разі втрати годувальника сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім'ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім'ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.
Відповідно до статті 30 Закону №2262-XII, право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються:
а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків;
б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю;
в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або якщо вони мають право на пенсію незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, або якщо вони є особами з інвалідністю;
г) дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов'язані їх утримувати;
д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.
Вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), мають право на пенсію в разі втрати годувальника до закінчення навчальних закладів, але не більш як до досягнення ними 23 років. Діти-сироти мають право на пенсію в разі втрати годувальника до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні.
Згідно із статтею 31 Закону №2262-XII, члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року №3-1 (надалі, також - Порядок №3-1) до заяви про призначення пенсії в разі втрати годувальника додаються такі документи:
1) подання про призначення пенсії, підготовлене уповноваженим органом (структурним підрозділом) (якщо пенсія померлому годувальнику органом, що призначає пенсію, не призначалась);
2) витяг з наказу про виключення годувальника зі списків особового складу у зв'язку зі смертю/з визнанням судом безвісно відсутнім (якщо годувальник помер (загинув) / пропав безвісти у період проходження служби) або його копія;
3) свідоцтво про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим;
4) документи, що засвідчують родинні відносини непрацездатних членів сім'ї з померлим годувальником, які передбачені пунктом 12 цього розділу;
5) документи про перебування непрацездатних членів сім'ї на утриманні померлого (загиблого) годувальника (крім непрацездатних дітей; непрацездатних батьків і дружини (чоловіка) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби), які передбачені пунктом 13 цього розділу;
6) документи померлого годувальника, які передбачені підпунктом 4 пункту 2 цього розділу;
7) документи, що підтверджують право на призначення пенсії незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, які передбачені підпунктами 5 - 7 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (для призначення пенсії непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у пункті "в" статті 30 Закону);
8) документи про обставини загибелі чи смерті годувальника внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час проходження служби при виконанні службових обов'язків (обов'язків військової служби) (висновок військово-лікарської комісії, витяг з наказу про виключення годувальника зі списків особового складу у зв'язку зі смертю / визнанням судом безвісно відсутнім або його копія) (для призначення пенсії непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у пункті "в" статті 30 Закону);
9) документи, що підтверджують право на встановлення надбавок, підвищень та інших доплат (за наявності), які передбачені пунктом 4 цього розділу.
Пунктами 12 та 13 розділу ІІ цього Порядку визначено, що за документи про родинні відносини приймаються:
1) паспорт громадянина України;
2) свідоцтво про народження;
3) свідоцтво про шлюб;
4) рішення суду.
За документи про перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї приймаються:
1) відомості про проживання (разом з годувальником за однією адресою), або інші документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт;
2) рішення суду про встановлення факту перебування непрацездатного члена сім'ї на утриманні померлого годувальника.
На підтвердження факту проживання разом з годувальником за однією адресою, а отже й перебування на його утриманні, позивач надала відповідачу складений старостою Студінського старостинського округу акт встановлення факту спільного проживання від 15.04.2024 №21, відповідно до якого позивач та померлий годувальник разом проживали на одній житловій площі за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 25).
Суд зауважує, що вказаний документ відноситься до визначених пунктом 13 Порядку №3-1 інших документів, що підтверджують факт проживання разом з годувальником за однією адресою. Будь-яких зауважень чи доводів щодо неприйнятності акта від 15.04.2024 №21 відповідач не навів.
При цьому суд звертає увагу, що вжите в пункті 13 Порядку №3-1 слово «зокрема» означає виділення документів органів місцевого самоврядування з поміж інших документів, тобто, «в тому числі», «серед іншого».
За таких обставин, суд робить висновок, що наданими позивачем документами підтверджується факт її перебування на утриманні померлого годувальника.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював необхідність ефективного захисту прав заявників. Наприклад, у п. 75 рішення від 05.04.2005 у справі “Афанасьєв проти України» (заява №38722/02) ЄСПЛ зазначає, що засіб захисту, який вимагається згаданою статтею, повинен бути “ефективним», як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9).
При цьому, адміністративний суд з урахуванням фактичних обставин зобов'язаний здійснити ефективний захист порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Аналіз зазначених норм у їх взаємозв'язку зі статтями 2, 5 КАС України свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст рішення, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.
Формулюючи позовні вимоги про зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату пенсії в разі втрати годувальника, представник позивача не врахувала, що для поновлення порушеного права ОСОБА_1 необхідним є також і вирішення питання про призначення пенсії в разі втрати годувальника, для чого, власне, позивач і зверталася до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою від 19.04.2024.
Частиною 2 статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Водночас, цією ж частиною 2 статті 9 КАС України визначено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, вирішуючи питання щодо наявності підстав для зобов'язання пенсійного органу призначити пенсію, суд повинен перевірити усі умови, за яких відповідач зобов'язаний таку пенсію призначити.
Відповідно до статті 50 Закону №2262-XII членам сімей осіб з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та пенсіонерів з їх числа, які набули право на пенсію після смерті годувальника, - з дня виникнення права на пенсію, а батькам або дружині (чоловікові), які набули право на пенсію у разі втрати годувальника, - з дня звернення за пенсією.
Враховуючи те, що інших підстав, які виключають можливість призначити позивачу пенсію в разі втрати годувальника відповідачем не було наведено, суд робить висновок про наявність у ОСОБА_1 права на призначення пенсії по втраті годувальника ОСОБА_2 з дня звернення за пенсією, тобто з 19.04.2024.
Таким чином, для належного, ефективного та повного захисту порушених прав позивача слід визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №2 від 26.04.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії в разі втрати годувальника, а також вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 19.04.2024.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Наявною в матеріалах справи квитанцією №3887-5800-4965-3947 від 13.08.2024 підтверджується сплата позивачем судового збору за звернення до суду із цим позовом у розмірі 968,96 грн.
Доказів понесення сторонами будь-яких інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, відтак підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачена нею сума судового збору у розмірі 968,96 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статями 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №2 від 26.04.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії в разі втрати годувальника.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 19.04.2024.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 20551088) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 ) сплачену нею суму судового збору, що становить 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 ;
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, адреса: вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 20551088.
Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.