ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"04" грудня 2024 р. справа № 300/6236/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Тимощука О.Л., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) 14.08.2024 звернулася в суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач 1, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (надалі, також - відповідач 2, ГУ ПФУ в Запорізькій області), в якій просить:
- визнати протиправною відмову та скасувати рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області №092250006276 від 28.06.2024 у призначені ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 18.09.1986: з 06.07.1981 по 31.12.1991 - в колгоспі «Прикордонник»; з 31.12.1991 по 29.03.1996 - в Устеріківському об'єднанні громадського харчування; з 05.04.1996 по 01.08.1997 - в Красноїлівському споживчому товаристві; з 01.08.1997 по 01.07.1998 - в Устеріківському коопторзі; з 01.07.1998 по 01.10.2003 - в Вигодському коопторзі; з 01.01.2004 по 31.12.2005 - в селянсько-фермерському господарстві «СКВ»; з 01.01.2009 по 30.06.2009 в селянсько-фермерському господарстві «СКВ»;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та призначити їй пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дня подачі заяви - з 21.06.2024;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Івано-Франківській області нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дня подачі заяви - з 21.06.2024.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області від №092250006276 від 28.06.2024 їй відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Відповідач не зарахував періоди трудової діяльності згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 18.08.1986, оскільки на титульній сторінці зазначено по батькові « ОСОБА_2 », що не відповідає її паспортним даним, викладеним російською мовою (« ОСОБА_3 »). З такою відмовою позивач не погоджується та вказує, що обов'язок ведення трудових книжок законодавцем покладено на адміністрацію підприємств. Окрім того, вважає, що позбавлення права на пенсії лише через написання по-різному на чужій мові її по батькові є недопустимим. Також зауважила, що окрім трудової книжки, її трудова діяльність підтверджується довідками, які подані у належній редакції, однак безпідставно не взяті до уваги. Таким чином, вважає відмову у призначенні їй пенсії протиправною, тому звернулась до суду для захисту порушеного права.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.08.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України) (а.с. 27,28).
Також пунктом 5 резолютивної частини цієї ухвали витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області належним чином оформлені копії письмових доказів: рішення №092250006276 від 28.06.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; вичерпний обсяг письмових доказів, на підставі яких прийнято оскаржене рішення №092250006276 від 28.06.2024.
ГУ ПФУ в Запорізькій області скористалося правом подання відзиву на позовну заяву, який сформовано в системі “Електронний суд» 29.08.2024 (а.с.34-38). Так, у відзиві представник відповідача вказала на відсутність підстав для задоволення позовних вимог. На підтвердження своєї позиції вказала, що титульна сторінка має бути заповнена адміністрацією підприємства відповідно до документів, які посвідчують особу працівників та містять відповідні дані про нього. У разі виявлення неточностей у записах або зміни даних, виправлення у трудовій книжці виконуються у визначеному інструкцією порядку. Згідно з пунктом 26 Порядку №637 якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує трудовий стаж, не збігаються з ім'ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку. Відповідно до наданого позивачем паспорту громадянина України серії НОМЕР_3 зазначено по-батькові « ОСОБА_4 »-« ОСОБА_3 », що не відповідає даним трудової книжки НОМЕР_2 « ОСОБА_2 ». Отже, для зарахування до страхового стажу періодів роботи позивача на підставі трудової книжки НОМЕР_2 немає законних підстав. Також зауважила, що до страхового стажу не зараховано період роботи з 1981 по 2003 рік, оскільки до заяви від 02.05.2024 було надано довідку про стаж №С-116 від 17.04.2023, в якій рік народження заявниці « НОМЕР_4 » не відповідає паспортним даним « 1964», до заяви від 31.01.2024 надано довідку №С-116 від 17.04.2023 з виправленою датою народження, тому зазначені довідки потребують перевірці. Крім того, за періоди роботи в колгоспі з 06.07.1981 по 31.12.1991 рік, відсутня інформація щодо встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та його виконання. Також періоди роботи з 01.07.2000 по 01.10.2003 року не зараховано до страхового стажу, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб. Окрім цього, звернула увагу, що період роботи з 01.01.2004 по 31.12.2005 - в селянсько-фермерському господарстві «СКВ», з 01.01.2009 по 30.06.2009 в селянсько-фермерському господарстві «СКВ» згідно Форми РС-право від 21.06.2024 зараховано до страхового стажу позивача, отже, позовні вимоги в цій частині є передчасними та не підлягають задоволенню. Також вказала, що ГУ ПФУ в Запорізькій області було уповноважено лише на розгляд конкретної заяви позивача про призначення пенсії, а тому територіальним органом Пенсійного фонду України, уповноваженим на призначення пенсії є ГУ ПФУ в Івано-Франківській області. Додатково звернула увагу на відсутність можливості відшкодувати позивачу судові витрати через відсутність витрат на такі цілі. З огляду на викладене, просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
На виконання вимог ухвали суду від 19.08.2024 ГУ ПФУ в Запорізькій області долучило письмові докази, витребувані судом.
Також на поштову адресу суду 04.09.2024 від ГУ ПФУ в Івано-Франківській області надійшов відзив на позов (а.с. 99-101). Так, у відзиві представник відповідача 1 вказала, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню. Зокрема, зазначила, що підставою для винесення рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком слугувало те, що трудова книжка заповнена з порушенням законодавства. Також звернула увагу, що заява позивача та додані до неї документи не розглядались ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, розрахунок стажу не проводився та рішення про відмову в призначенні пенсії за віком не виносилось. Вважає, що спірне рішення винесено правомірно, тому просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив такі обставини.
Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 18.08.1986 (а.с. 14-17) ОСОБА_1 , серед іншого працювала:
з 06.07.1981 по 31.12.1991 - бухгалтером в колгоспі «Прикордонник»;
з 31.12.1991 по 29.03.1996 - буфетчиком в Устеріківському об'єднанні громадського харчування;
з 05.04.1996 по 01.08.1997 - буфетчиком в Красноїлівському споживчому товаристві;
з 01.08.1997 по 01.07.1998 - буфетчиком в Устеріківському коопторзі;
з 01.07.1998 по 01.10.2003 - у Вигодському коопторзі;
з 01.01.2004 по 31.12.2005 - продавцем продовольчих товарів в селянсько-фермерському господарстві «СКВ»;
з 01.01.2009 по 30.06.2009 - продавцем промислових товарів в селянсько-фермерському господарстві «СКВ».
Із метою призначення пенсії за віком, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 21.06.2024 звернулася до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії (а.с.75-78).
Заяву позивача про призначення пенсії за принципом екстериторіальності передано на розгляд в ГУ ПФУ в Запорізькій області, яке за результатами розгляду документів, доданих до заяви прийняло рішення №092250006276 від 28.06.2024 про відмову в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 55).
Відповідно до змісту зазначеного рішення страховий стаж позивача обраховано тривалістю 23 роки 03 місяці 26 днів. До страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано:
- періоди трудової діяльності згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 18.08.1986, оскільки на титульній сторінці зазначено по батькові « ОСОБА_2 », що не відповідає її паспортним даним, викладеним російською мовою (« ОСОБА_3 »);
- період роботи з 1981 року по 1990 рік, оскільки до заяви від 02.05.2024 було надано довідку про стаж №С-116 від 17.04.2023, в якій рік народження « 1963» не відповідав паспортним даним « НОМЕР_5 », до заяви від 31.01.2024 надано довідку №С-116 від 17.04.2023 з виправленою датою народження, тому зазначені довідки потребують перевірці;
- період роботи з 01.07.1988 по 01.10.2003, оскільки до довідки №037 від 21.05.2024 долучено лише наказ про прийняття на роботу.
Не погоджуючись із відмовою в призначенні пенсії за віком, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд керується приписами Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, а також бере до уваги положення законів та підзаконних нормативно-правових актів у відповідних редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-XII "Про пенсійне забезпечення (надалі, також - Закон №1788) та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі, також - Закон №1058-IV), іншими законами і нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (надалі, також - Закон №1058-IV).
Згідно зі статтею 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до приписів частин 1, 2, 4 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Також частиною 2 цієї статті передбачено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років.
З вищенаведеного вбачається, що необхідною умовою для виникнення у особи права на отримання пенсії за віком є наявність відповідного страхового стажу роботи та досягнення відповідного віку.
Відповідно до статті 62 Закону №1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
На момент внесення у трудову книжку позивача записів була чинна Інструкція "Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях", затверджена постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20.06.1974 №162 (надалі, також - Інструкція №162).
Підпунктом 1.1 Інструкції №162 встановлено, що трудова книжка є основним документом трудової діяльності робочих і службовців.
Відповідно до пункту 1 Постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС "Про трудові книжки робітників і службовців" від 06.09.1973 №656, що була чинна на момент заведення та внесення у трудову книжку позивача записів, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Згідно з підпунктом 2.1 Інструкції №162 заповнення трудових книжок і вкладок до них здійснюється мовою союзної республіки, на території якої розташоване підприємство та офіційною мовою СССР.
Підпунктом 2.2 Інструкції №162 передбачено, що заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого терміну після прийняття на роботу.
У трудову книжку заносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність.
Відповідно до підпункту 2.11 Інструкції №162, першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка, переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийом на роботу.
Відповідно до підпункту 2.3 Інструкції №162, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Пунктом 4.1 Інструкції №162 передбачено, що при звільненні робітника чи службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 №58, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (надалі, також - Інструкція №58).
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідно до пункту 2.4. Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У пункті 2.6 Інструкції №58 зазначено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Аналіз вказаних нормативно-правових актів дає підстави для висновку про те, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств. Відтак, неналежне ведення трудової книжки не може позбавити особу права на включення періодів роботи до страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 11 травня 2022 року у справі № 120/1089/19-а.
Також, Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 по справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 по справі №423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а.
У даному контексті слід зазначити, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи і визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічний висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 17.07.2018 року у справі №220/989/17.
Правова позиція Верховного Суду відповідно до вимог частини 5 статті 242 КАС України має враховуватись судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Так, згідно з даними трудової книжки серії НОМЕР_2 від 18.08.1986, заведеної на ім'я « ОСОБА_5 », ІНФОРМАЦІЯ_1 , анкетні дані у такій книжці заповнені тільки російською мовою, дані про прізвище, ім'я та по батькові українською мовою відсутні.
При цьому, відповідно до відомостей паспорта громадянина України серії НОМЕР_6 , виданого 18.02.1999, копія якого наявна в матеріалах справи, прізвище, ім'я та по батькові позивача українською мовою зазначено « ОСОБА_1 », російською мовою - « ОСОБА_5 » (а.с. 11,12).
Отже, прізвище, вказане у трудовій книжці НОМЕР_2 від 18.08.1986 російською мовою не є тотожним прізвищу, зазначеному в паспорті позивача серії НОМЕР_6 російською мовою, а саме: зазначено по батькові « ОСОБА_2 » у трудовій книжці та « ОСОБА_3 » у паспорті громадянина України.
Однак суд звертає увагу на принцип пропорційності, який вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей - органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов'язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів). Вказаний принцип передбачає наявність розумного співвідношення між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар.
Таким чином, відмова у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи позивача згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 18.08.1986 лише з підстав різної транслітерації прізвища позивача російською мовою не відповідає принципу пропорційності та є надмірним засобом для досягнення цілі, на яку воно спрямоване.
Крім того, суд вважає безпідставним встановлення невідповідності трудової книжки позивача вимогам Інструкції №162 від 20.06.1974 у зв'язку з невідповідністю по батькові позивача на титульному аркуші трудової НОМЕР_2 від 18.08.1986 російській частині паспорта, якого на момент заведення 18.08.1986 трудової книжки та чинності такої Інструкції не існувало, оскільки зазначений паспорт виданий позивачу лише 18.02.1999.
Доказів невідповідності прізвища позивача, вказаного у трудовій книжці, чинному на той момент паспорту ОСОБА_1 відповідачі не надали.
Також відповідачами жодним належним доказом не підтверджено недійсність записів трудової книжки НОМЕР_2 від 18.08.1986 про періоди трудової діяльності позивача.
Водночас у суду відсутні будь-які підстави сумніватися, що трудова книжка НОМЕР_2 від 18.08.1986, заведена на працівника « ОСОБА_5 », ІНФОРМАЦІЯ_1 , професія - бухгалтер сільського господарства, не належить позивачу.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач 2 протиправно не включив до страхового стажу позивача періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 18.08.1986.
Таким чином, спірні періоди роботи ОСОБА_1 згідно з записами трудової книжки НОМЕР_2 від 18.08.1986 підлягають зарахуванню до її страхового стажу (за виключенням тих періодів, які вже зараховано згідно розрахунку форми РС-право (номер ПС: 092250006276 за зверненням від 21.06.2024): 07.10.1984 по 15.12.1993, з 15.01.1995 по 15.12.1997, з 01.01.2004 по 31.12.2005, з 01.01.2009 по 30.06.2009.
Тобто на підставі записів трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_2 від 18.08.1986 підлягають зарахуванню до страхового стажу періоди роботи з 06.07.1981 по 06.10.1984 в колгоспі «Прикордонник»; з 16.12.1993 по 14.01.1995 в Устеріківському об'єднанні громадського харчування; з 16.12.1997 по 01.07.1998 в Устеріківському об'єднанні громадського харчування; з 02.07.1998 (оскільки 01.07.1998 був останнім робочим днем в Устеріківському об'єднанні громадського харчування) по 01.10.2003 у Вигодському коопторзі. Тривалість таких періодів становить понад 10 років.
Також з цієї ж підстави, зокрема, неможливості покладення на особу тягара доведення достовірності даних, зазначених у документах посадовими особами роботодавця (правонаступника, архівної установи), суд відхиляє і доводи відповідачів стосовно невідповідності року народження позивача в довідці про стаж №С-116 від 17.04.2023 та недолучення до довідки №037 від 21.05.2024 наказу про звільнення (відповідач у спірному рішенні вказав, що до такої довідки долучено лише наказ про прийняття).
На позивача не може покладатися тягар доведення правдивості даних, викладених у довідках про роботу з тих підстав, що видавник такої довідки допустив описку чи не долучив певний документ до такої довідки. Більше того, до заяви від 21.06.2024, за результатами розгляду якої прийнято спірне рішення, позивач долучила довідку про стаж №С-116 від 17.04.2023 із зазначенням правильного року народження ОСОБА_1 (« НОМЕР_5 ») (а.с. 73) та довідку №037 від 21.05.2024, до якої додана як копія наказу про прийняття за 1998 рік, та і копія наказу про звільнення за 2003 рік (а.с. 43). Саме в такій редакції ці довідки мали досліджуватися відповідачем 2 при розгляді заяви про призначення пенсії від 21.06.2024, а не в інших, які долучалися до раніше поданих заяв позивача та містили неточності з вини особи, яка їх підготувавала. Більше того, такі періоди роботи позивача (з 1981 року по 1990 рік та з 01.07.1998 по 01.10.2003) підтверджуються записами трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_2 від 18.08.1986, які, як встановлено судом вище, безпідставно не враховано відповідачем 2.
Згідно із частинами 1 та 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У даному випадку, ГУ ПФУ в Запорізькій області не підтверджено жодними доказами, у встановленому законом порядку, правомірність свого рішення.
Розглядаючи питання про визнання протиправним рішення про відмову в призначенні пенсії та зобов'язання призначити таку пенсію, суд повинен перевірити усі умови, за яких відповідач зобов'язаний таку пенсію призначити.
Як встановлено судом вище, відповідачем 2 безпідставно не зараховано до страхового стажу на підставі записів трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_2 від 18.08.1986 періоди роботи з 06.07.1981 по 06.10.1984 в колгоспі «Прикордонник»; з 16.12.1993 по 14.01.1995 в Устеріківському об'єднанні громадського харчування; з 16.12.1997 по 01.07.1998 в Устеріківському об'єднанні громадського харчування; з 02.07.1998 по 01.10.2003 у Вигодському коопторзі. Тривалість таких періодів становить понад 10 років.
Також у спірному рішенні відповідачем 2 визнається страховий стаж позивача 23 роки 03 місяці 26 днів. Тобто страховий стаж позивача, з урахування спірних періодів згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 18.08.1986, становить понад необхідний 31 рік.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент звернення 21.06.2024 із заявою про призначення пенсії за віком досягла 60-річного віку.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач, з урахуванням вимог частини 1 статті 26 Закону №1058-IV, набула право на призначення пенсії за віком, а тому відповідач безпідставно рішенням №092250006276 від 28.06.2024 відмовив у призначенні такої пенсії.
Відтак, з метою забезпечення належного та ефективного відновлення порушених прав позивача на відповідне пенсійне забезпечення, слід визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області №092250006276 від 28.06.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, зобов'язати відповідача 2 зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 18.08.1986 періоди роботи з 06.07.1981 по 06.10.1984 в колгоспі «Прикордонник»; з 16.12.1993 по 14.01.1995 в Устеріківському об'єднанні громадського харчування; з 16.12.1997 по 01.07.1998 в Устеріківському об'єднанні громадського харчування; з 02.07.1998 по 01.10.2003 у Вигодському коопторзі та призначити з 21.06.2024 (з дня звернення із заявою про призначення пенсії) пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Що стосується позовних вимог про зобов'язання ГУ ПФУ в Івано-Франківській області нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 21.06.2024, суд зазначає таке.
Питанню нарахування та виплати особі пенсії передує процедура призначення такої пенсії.
Так, відмовляючи позивачу спірним рішенням відповідач 2 констатував відсутність у позивача права на призначення пенсії за віком у зв'язку з недостатністю страхового стажу.
Доказів порушення прав ОСОБА_1 в частині нарахування та виплати пенсії за віком матеріали справи не містять.
Таким чином, питання щодо нарахування відповідачем 1 та виплати позивачу пенсії за віком станом на момент розгляду судом цієї адміністративної справи не є спірними.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, то відповідно питання щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії за віком є передчасним.
Отже, суд вважає, що в задоволенні позову в цій частині потрібно відмовити, оскільки такі вимоги є передчасними, тобто такими, що заявлені для захисту прав позивача, які не порушені відповідачами на момент розгляду цієї справи.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Наявною в матеріалах справи квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №0.0.3803897882.1 від 06.08.2024 підтверджується сплата позивачем судового збору за звернення до суду із цим позовом у розмірі 1 211,20 грн (а.с. 1).
Доказів понесення сторонами будь-яких інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, відтак підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2 на користь позивача частина сплаченої ним суми судового збору у розмірі 605,60 грн, що пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статями 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №092250006276 від 28.06.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 18.08.1986 періоди роботи з 06.07.1981 по 06.10.1984 в колгоспі «Прикордонник»; з 16.12.1993 по 14.01.1995 в Устеріківському об'єднанні громадського харчування; з 16.12.1997 по 01.07.1998 в Устеріківському об'єднанні громадського харчування; з 02.07.1998 по 01.10.2003 у Вигодському коопторзі та призначити з 21.06.2024 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У задоволенні решти вимог позовної заяви відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ - 20490012) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_7 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_7 ;
відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, адреса: вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 20551088.
відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, адреса: пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ - 20490012;
Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.