з питань встановлення судового контролю за виконанням рішення суду
05 грудня 2024 рокум. Ужгород№ 260/1150/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Калинич Я.М., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Воловецької селищної ради Закарпатської області (вул. Героїв України, буд. 7, смт. Воловець, Мукачівський район, Закарпатська область, 89100, код ЄДРПОУ 04350240) про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії, -
Адвокат Мельник Павло Петрович, в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Воловецької селищної ради Закарпатської області, в якому просить суд: 1. Визнати протиправним та скасувати рішення №955 тридцятої сесії Воловецької селищної ради 8-го скликання від 28.09.2023 року про відмову ОСОБА_1 у погодженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки з кадастровим номером 2121555100:01:009:0068 у натурі зі зміною координат і конфігурації за адресою АДРЕСА_2 . 2. Зобов'язати Воловецьку селищну раду Мукачівського району Закарпатської області повторно розглянути на черговій (позачерговій) сесії Воловецької селищної ради клопотання ОСОБА_1 та затвердити (погодити) її технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки з кадастровим номером 2121555100:01:009:0068 у натурі зі зміною координат і конфігурації за адресою АДРЕСА_2 .
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року в справі №260/1150/24 позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення №955 тридцятої сесії Воловецької селищної ради 8-го скликання від 28.09.2023 року про відмову ОСОБА_1 у погодженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки з кадастровим номером 2121555100:01:009:0068 у натурі зі зміною координат і конфігурації за адресою АДРЕСА_2 ; зобов'язано Воловецьку селищну раду повторно розглянути на черговій (позачерговій) сесії Воловецької селищної ради клопотання ОСОБА_1 від 09 вересня 2023 року про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки з кадастровим номером 2121555100:01:009:0068 у натурі зі зміною координат і конфігурації за адресою АДРЕСА_2 та прийняти рішення відповідно до норм Земельного кодексу України; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Воловецької селищної ради Закарпатської області (вул. Героїв України, буд. 7, смт. Воловець, Мукачівський район, Закарпатська область, 89100, код ЄДРПОУ 04350240) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 645,97 грн.(шістсот сорок п'ять гривень дев'яносто сім копійок).
Рішення набрало законної сили 14 серпня 2024 року.
02 грудня 2024 року на адресу суду надійшла заява представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішень в адміністративній справі №260/1150/24 на підставі статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом зобов'язання Воловецької селищної ради подати протягом 10-ти календарних днів з дати прийняття ухвали звіт про виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 року у справі №260/1150/19.
За змістом частини четвертої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні з повідомленням сторін вирішується лише питання про накладення штрафу за клопотанням позивача або за ініціативою судді. Відтак, клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, з урахуванням частини третьої статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянуто судом в порядку письмового провадження.
Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що зазначене клопотання необхідно залишити без задоволення з таких мотивів та підстав.
Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно із частиною другою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, частиною першою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право суду встановити судовий контроль за виконанням рішення суду. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту і накладенням штрафу. Одночасно, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними і допустимими доказами (вказані висновки щодо застосування положень статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України викладені у постанові Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №802/357/17-а).
Крім того, у постанові Верховного Суду від 11.06.2020 у справі №640/13988/19 висловлено позицію, відповідно до якої адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження. При цьому встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду.
Отже, необхідно встановити наявність підстав для покладення (в порядку частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України) на відповідача як суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, обов'язку подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у цій справі.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
Частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина перша статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За приписами пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII відповідного до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закону №1404-VIII).
При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
Судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт також є формою забезпечення виконання судових рішень, однак може застосовуватись судом коли на час розгляду заяви про встановлення судового контролю, заявником надано докази, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для виконання такого рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06.05.2019 у справі №826/9960/15.
Враховуючи вищевикладене, слід дійти висновку, що рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає виконанню на підставі виконавчого листа в порядку, встановленому Законом №1404-VIII.
У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження.
Відповідно до частини 6 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» при виконанні рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Після закінчення наданого строку, державний виконавець перевіряє виконання рішення суду. У разі невиконання рішення суду, державним виконавцем складається акт, після чого виноситься постанова про накладання штрафу в якій зазначає розмір штрафу, вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.
У разі повторного невиконання рішення державним виконавцем складається акт, після чого виноситься постанова про накладання штрафу в якій зазначає розмір штрафу та попередження про кримінальну відповідальність, після чого звертається до органу досудового розслідування з повідомленням про вчинення боржником кримінального правопорушення за ст.382 Кримінального кодексу України.
Положеннями статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
У заяві про встановлення судового контролю заявник також не зазначає чи скористався правом на примусове виконання рішення Закарпатського кружного адміністративного суду від 15.07.2024 року, пред'явивши виконавчий лист до виконання в органи ДВС, а 02.12.2024 року звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю, що, на думку суду, свідчить про передчасність такого звернення до суду із даною заявою, оскільки позивачем не вичерпано загальний порядок виконання судового рішення.
Таким чином, матеріалами справи не підтверджено, що позивачем вичерпано загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України «Про виконавче провадження».
З огляду на зазначене суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Керуючись статтями 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі за №260/1150/24 - відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Я. М. Калинич