Справа № 2 - 7045 /10/11
21 жовтня 2010 року Київський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого - судді Попрас В.О.,
при секретарі - Бутиріної О.В.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київського національного торгівельно-економічного університету, Харківського торгівельно-економічного інституту Київського національного торгівельно-економічного університету про доплату до заробітної плати, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в сумі 95830 грн. 10 коп. за не проведені позивачу щомісячні доплати згідно ст.56 п.2 Закону України „Про вищу освіту” № 2984-III від 17.01.2002 р. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що працював у відповідача на посаді електрика з 02.11.1998 р. На виконання Закону України „Про електроенергетику”, наказом від 01.03.2004 р. № 124/1-0 позивача перевели на посаду спеціаліста інженера-енергетика. Коли позивач узнав про те, що дочку головного бухгалтера прийняли на роботу в бухгалтерію з окладом більше ніж оклад позивача, він продовжив просити доплату за сумісництво по ст. 102-1 КЗпП України або доплату до середньомісячної заробітної плати згідно ст.56 п.2 Закону України „Про вищу освіту” № 2984-III від 17.01.2002 р. Натомість наказом № 320-0 від 02.04.2009 р. позивача було переведено із розряду спеціалістів в розряд робітників з посиланням на те, що посада позивача вилучена із штатного розпису, при цьому роботу вимагали в попередньому об'ємі, але за меншу заробітну плату. 27.07.2009 р. наказом № 758-0 позивача призначено особою, відповідальною за загальний стан електрогосподарства об'єктів інституту. Наказом № 759-0 від 28.07.2009 р. позивача ввели до складу комісії до 28.08.2009 р. Наказом № 799-0 від 27.08.2009 р. ОСОБА_1 було звільнено на підставі ст.36 п.2 КЗпП України. Позивач вважає, що у відповідності до вимог Законів України „Про освіту”, „Про вищу освіту”, ст. 105 КЗпП України відповідач повинен доплатити йому до рівня середньомісячної заробітної плати робітників в цілому по народному господарству (на теперішній час 2200 грн.), до середнього заробітку позивача - 769,70 грн., а за період роботи з 01.03.2004 р. по 31.08.2009 р., тобто за 67 місяців 95830,10 грн.
В судовому засідання позивач ОСОБА_1 позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнала, вважала, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, посилаючись на те, що позивач працював в Харківському торгівельно-економічному інституті Київського національного торгівельно-економічного університету на посаді інженера-енергетика з 04.07.2005 р. по 01.04.2009 р. та електромонтером з 01.04.2009 р. по 31.08.2009 р. Згідно Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, право вирішувати питання в галузі організації та оплати праці надано установам і закладам освіти. Відповідно до ст. 57 Закону України „Про вищу освіту” вищий навчальний заклад відповідно до статуту визначає форму і систему доплат, надбавок, премій та інші умови матеріального стимулювання педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників вищих навчальних закладів. На підставі вказаного Закону України та Наказу міністерства освіти і науки України від 26.09.2005 р. за № 557 „Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти на наукових установ” за складність і напруженість у роботі позивачу з липня 2005 року по квітень 2009 року щомісячно сплачувалися надбавки в розмірі 50% від суми окладу про що свідчать архівні відомості про оплату праці позивача. Тому просила в задоволенні позову відмовити.
Суд заслухавши сторони, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Позивач ОСОБА_1 працював в Харківському торгівельно-економічному інституті Київського національного торгівельно-економічного університету на посаді інженера-енергетика з 04.07.2005 р. по 01.04.2009 р.
Наказом № 03-0 від 09.01.2009 р. в зв'язку із скороченням штату працівників Харківського торгівельно-економічного інституту КНТЕУ позивача ОСОБА_1 було попереджено про майбутнє звільнення з роботи (п.1 ст. 40 КЗпП України) з 31.03.2009 р., в зв'язку з скороченням посади інженера-енергетика з 01.04.2009 р.
25.03.2009 р. позивачем було подано заяву про його згоду на перевід на посаду електромонтера з 01.04.2009 р. по строковому трудовому договору.
01.04.2009 р. між Харківським торгівельно-економічним інститутом КНТЕУ та позивачем ОСОБА_3 було укладено строковий трудовий договір про зарахування позивача на посаду електромонтера строком з 01.04.2009 р. по 31.08.2009 р.
Наказом директора Харківського торгівельно-економічного інституту КНТЕУ від 01.04.2009 р. № 302-0 позивача переведено на посаду електромонтера 6 розряду за строковим трудовим договором з 01.04.2009 р. по 31.08.2009 р. Оклад згідно штатного розкладу.
Позивач із зазначеним наказом від 01.04.2009 р. був ознайомлений.
Наказом директора Харківського торгівельно-економічного інституту КНТЕУ від 27.08.2009 р. № 799-0 позивача ОСОБА_3 звільнено з роботи з 31 серпня 2009 року у зв'язку з закінченням терміну трудового договору згідно статті 36 п.2 КЗпП України.
19.08.2010 р. майже через рік після звільнення позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача доплаченої йому заробітної плати.
Відповідно до ст. 57 Закону України „Про вищу освіту” вищий навчальний заклад відповідно до статуту визначає форму і систему доплат, надбавок, премій та інші умови матеріального стимулювання педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників вищих навчальних закладів.
Умови та розмір оплати працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ, які фінансуються з бюджету регулюються Законом України „Про освіту”, Законом України „Про вищу освіту”, постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 р. № 134 „Про впорядкування умов оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери”, наказом Міністерства освіти і науки України від 26.09.2005 р. № 557 „Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ”, а також наказом Міністерства освіти України № 102 від 15.04.1993 р. „Про затвердження інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти”.
Як зазначається в Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, умови оплати праці, ставки заробітної плати, посадові оклади, передбачені цією Інструкцією, застосовуються при обчисленні заробітної плати, в тому числі службовців, інженерно-технічних працівників, робітників установ та закладів освіти. Зазначені в Інструкції тарифні розряди є державними гарантіями мінімальних рівнів оплати праці для конкретних професійно-кваліфікаційних груп працівників, які перебувають у трудових відносинах з установами та закладами освіти всіх форм власності, при додержанні встановленої законодавством про працю тривалості робочого часу та виконанні працівником посадових обов'язків (норм праці).
Установам і закладам освіти в галузі організації та оплати праці надано право вирішувати такі питання: затверджувати структуру й штати, встановлювати посадові оклади й ставки заробітної плати згідно з розрядами Єдиної тарифної сітки, визначеними цією Інструкцією, без дотримання середніх окладів і без урахування співвідношень чисельності керівників і спеціалістів у межах утвореного в установленому порядку фонду заробітної плати (фонду оплати праці); встановлювати надбавки за високі творчі й виробничі досягнення залежно від особистого внеску кожного працівника в межах фонду заробітної плати (фонду оплати праці); встановлювати працівникам доплати за суміщення професій (посад), розширення зони обслуговування чи збільшення обсягів виконуваних робіт (вихователям і помічникам вихователів дитячих дошкільних закладів за перевищення планової наповнюваності груп), а також за виконання поряд з основною роботою обов'язків тимчасово відсутніх працівників без обмеження розмірів цих доплат та переліків суміщуваних професій (посад) за рахунок і в межах фонду заробітної плати (фонду оплати праці).
Визначення ставок (окладів) працівників за розрядами тарифної сітки провадиться з урахуванням їхніх кваліфікаційних вимог. Посадові оклади встановлюються керівниками на основі існуючих кваліфікаційних вимог і тарифних розрядів працівників відповідної кваліфікації з наступною атестацією або тарифікацією згідно з чинним законодавством.
Згідно пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 р. № 134 „Про впорядкування умов оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери”, керівникам бюджетних установ, закладів та організацій надано право в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах, установлювати працівникам конкретні розміри не тільки посадових окладів, а і конкретні розміри надбавок до посадового окладу (за високі досягнення у праці; за виконання особливо важливої роботи (на термін її виконання); за складність, напруженість у роботі). При цьому, граничний розмір зазначених надбавок для одного працівника не повинен перевищувати 50 відсотків посадового окладу.
Пунктом 4 наказу Міністерства освіти і науки України від 26.09.2005 р. № 557 „Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ” встановлено, що працівникам навчальних закладів, установ освіти та наукових установ, що мають статус національних, може зберігатись при визначенні максимальних розмірів посадових окладів (ставок заробітної плати, тарифних ставок) та ставок погодинної оплати праці додатковий коефіцієнт підвищення посадових окладів, що застосовувався для зазначених працівників згідно з чинним законодавством. Надбавки працівникам встановлюють у розмірі до 50 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати, тарифної ставки): за високі досягнення у праці; за виконання особливо важливої роботи (на строк її виконання); за складність, напруженість у роботі. Граничний розмір зазначених надбавок для одного працівника не повинен перевищувати 50 відсотків посадового окладу.
Як вбачається з архівних відомостей про оплату праці позивача, за складність і напруженість у роботі позивачу ОСОБА_1 з липня 2005 року по квітень 2009 року щомісячно сплачувалися надбавки в розмірі 50% від суми окладу.
У відповідності до ст.ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.
Позивачем не надано доказів, які б підтверджували обґрунтованість його доводів про те, що відповідачем не в повному обсязі виплачувалась ОСОБА_3 заробітна плата.
Правових підстав щодо обов'язку відповідача виплачувати позивачу заробітну плату в розмірі середньомісячної заробітної плати робітників в цілому по народному господарстві позивач також не навів, безпідставно посилаючись в обґрунтування позовних вимог на статтю 56 Закону України „Про вищу освіту”, якою передбачені умови і порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів.
Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що позивачем не доведено, що відповідач в період роботи позивача з 01.03.2004 р. по 31.08.2009 р. проводив виплату йому заробітної плати в неповному обсязі і не доплатив ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 95830 грн. 10 коп., а тому позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, ст. ст. 98, 103, 105 Кодексу законів про працю України, суд -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Київського Національного торгівельно-економічного університету, Харківського торгівельно-економічного інституту Київського національного торгівельно-економічного університету про доплату до заробітної плати - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.