05 грудня 2024 року м. Житомир справа № 240/6025/24
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Окис Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
установив:
У березні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся у суд з позовом, у якому просить визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач-1, ЖОТЦК), яка полягає у не включенні до складу грошового забезпечення, з якого обчислено одноразову грошову допомогу при звільненні, грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток, грошову допомогу для оздоровлення за 2023 рік, сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, а також щодо не включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислено грошову допомогу для оздоровлення за 2022 рік, сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, та індексації, та зобов'язати чинити відповідні дії.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач протиправно при обрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, грошової допомоги для оздоровлення, не врахував у складі грошового забезпечення позивача, з якого проведений розрахунок, суми додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, та індексації, що мало наслідком виплату таких у меншому розмірі.
Ухвалою суду від 29 березня 2024 року позов прийнято до провадження, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи судом, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи.
05 квітня 2024 року до суду надійшов відзив, у якому ЖОТЦК просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, додаткова винагорода не є постійною і не має систематичного характеру, а її розмір залежить як від днів безпосередньої військової служби, так і від безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Отже, ЖОТЦК правомірно не включив до складу грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік, винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168. Указує, що нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_1 здійснюється фінансово-економічною службою Військової частини НОМЕР_1 , яка перебувала на фінансовому забезпеченні в ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою суду від 22 травня 2024 року запропоновано ОСОБА_1 залучити до участі у справі як співвідповідача Військову частину НОМЕР_1 та зупинено провадження у справі №240/6025/24 до дати отримання судом інформації, про прийняте ним рішення щодо залучення нового відповідача.
До суду від ОСОБА_1 надійшла заява, у якій він просить залучити Військову частину НОМЕР_1 та уточнює позовні вимоги до неї, у зв'язку з чим судом ухвалою від 06 червня 2024 року поновлено провадження у справі № 240/6025/24, залучено до участі у справі як співвідповідача Військову частину НОМЕР_1 (далі - відповідач-2, В/ч НОМЕР_1 ) та установлено Військовій частині НОМЕР_1 строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали.
Копія зазначеної ухвали суду Військовою частиною НОМЕР_1 не отримана, поштове відправлення повернулося до суду з відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання».
Ухвалою суду від 23 липня 2024 року доручено Міністерству оборони України забезпечити вручення Військовій частині НОМЕР_2 копій ухвал Житомирського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року, від 22 травня 2024 року, від 06 червня 2024 року разом із позовною заявою та доданими до неї документами та зобов'язано надати суду докази такого вручення, запропоновано Військовій частині НОМЕР_3 у встановлений ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року строк надати Житомирському окружному адміністративному суду відзив на позовну заяву та докази на його обґрунтування, провадження у справі зупинено до отримання судом доказів вручення Військовій частині НОМЕР_2 копій ухвал Житомирського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року, від 22 травня 2024 року, від 06 червня 2024 року разом із позовною заявою та доданими до неї документами.
05 вересня 2024 року до суду надійшла заява від Військової частини НОМЕР_2 , у якій зазначено про допущення описки у номері військової частини.
Ухвалою суду від 06 вересня 2024 року поновити провадження у справі, виправлено допущену в ухвалі від 23 липня 2024 року описку, зазначивши в тексті ухвали вірно номер Військової частини « НОМЕР_1 » замість « НОМЕР_2 », доручено Міністерству оборони України забезпечити вручення Військовій частині НОМЕР_1 копій ухвал Житомирського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року, від 22 травня 2024 року, від 06 червня 2024 року разом із позовною заявою та доданими до неї документами та зобов'язано надати суду докази такого вручення разом із позовною заявою та доданими до неї документами, запропоновано Військовій частині НОМЕР_1 у встановлений ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року у справі №240/6025/24 строк надати Житомирському окружному адміністративному суду відзив на позовну заяву та докази на його обґрунтування, провадження у справі зупинено до отримання судом доказів вручення Військовій частині НОМЕР_1 копій ухвал Житомирського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року, від 22 травня 2024 року, від 06 червня 2024 року разом із позовною заявою та доданими до неї документами.
23 вересня 2024 року Міністерство оборони України подало докази повідомлення В/А4459 від 29 березня 2024 року, від 22 травня 2024 року, від 06 червня 2024 року разом із позовною заявою та доданими до неї документами, у зв'язку з чим суд ухвалою від 05 грудня 2024 року поновив провадження у справі.
Однак, у визначений судом строк, В/чА4459 своїм правом на заперечення щодо заявлених позовних вимог не скористалася, відзиву на позовну заяву до суду не надіслав.
Наведене обумовило постановлення судом ухвали про поновлення провадження у справі.
Згідно частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
На підставі частини 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Суд установив, що позивач з 08 червня 2022 року до 09 серпня 2023 року проходив військову службу у В/ НОМЕР_4 яка перебуває на фінансовому забезпеченні у ЖОТЦК та СП.
При звільненні з військової служби позивачу виплачено грошову допомогу при звільненні та грошову компенсацію за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток у вересні 2023 року. Також позивачу виплачувалась грошова допомога для оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення за 2022 та 2023 рік у серпні 2022 року та у травні 2023 року відповідно.
Указане підтверджено наявними у справі розрахунковими кратками позивача за 2022 - 2023 роки та довідкою від 20 березня 2024 року.
У березні 2024 року позивач звернувся до ЖОТЦК із адвокатським запитом в якому просив надати інформацію про виплачені у при звільненні суми та у разі, якщо такі суми нараховані невірно, перерахувати та доплатити належні при звільненні суми.
У відповідь листом від 20 березня 2024 року №9/702 позивач отримав відмову, а доплату спірних виплат позивачу не здійснили.
Уважаючи бездіяльність відповідачів щодо не застосування при обрахунку указаних виплат сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, та індексації, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України № 2232-XII).
Відповідно до частини 4 статті 2 цього Закону порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею 40 Закону України № 2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.
Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України № 2011-XII).
Пунктом 1 статті 9 цього Закону передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Пунктами 2 та 3 цієї правової норми установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Пунктом 4 статті 9 Закону України №2011-ХІІ визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Постанова №704) затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Відповідно до пункту 2 Постанови №704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Отже, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 1 статті 101 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно пункту 2 статті 15 Закону України №2011-XII військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім'ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
Відповідно до статті 9 Закону України №2011-ХІІ, пункту постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704 наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам.
Відповідно до пункту 1 розділу І названого Порядку у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок №260) він визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Розділ ХХІІІ цього Порядку містить приписи, що регулюють питання виплати допомоги для оздоровлення.
Згідно пункту 1 названого підрозділу військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 6 грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Розділ ХХХІ Порядку №260 врегульовує питання виплати грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби.
Пунктом 3 цього розділу передбачено, що у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Відповідно до пункту 6 розділу ХХХІ Порядку №260 розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.
Питання щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, врегульовані розділом ХХХІІ Порядку №260.
Згідно пункту 1 цього розділу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Пунктом 5 зазначеного розділу передбачено, що одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються:
звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою.
Надаючи правову оцінку позовним вимогам в частині не включення до складу місячного грошового забезпечення, з якого розраховано суми грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, індексації, суд зауважує на таке.
Основним нормативно-правовим актом, що визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України є Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року №1282-XII.
Статтею 1 названого Закону з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №1282-XII) визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - це величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Згідно статті 2 названого Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).
У частині 6 цієї правової норми вказано, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Положеннями статті 4 Закону України №1282-ХІІ закріплено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 5 Закону України №1282-XII підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Частиною 2 статті 6 Закону України №1282-XII визначено, що порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
З метою реалізації наведеної бланкетної норми Кабінет Міністрів України постановою від 17 липня 2003 року №1078 затвердив «Порядок проведення індексації грошових доходів населення» (далі - Порядок №1078), який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер; грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі; допомога по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей (пункт 2 Порядку №1078).
Пунктом 6 Порядку №1078 встановлено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що індексація має спеціальний статус виплати з боку держави у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому індексація є невід'ємною складовою частиною сум грошового забезпечення.
Отже, враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку допомоги для оздоровлення.
Як закріплено у пунктів 6 розділів ХХІІІ Порядку №260 розрахунок допомоги для оздоровлення із сум грошового забезпечення, які військовослужбовець отримує за займаною ним штатною посадою на день видання наказу про надання допомоги.
Згідно розрахункових карток позивач отримував індексацію грошового забезпечення.
Не зазначення у переліку складових грошового забезпечення, названих у пункті 6 розділу ХХІІІ Порядку №260, які підлягають врахуванню під час розрахунку грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, індексації, на переконання суду, не звільняє відповідача від обов'язку урахувати відповідну суму, з огляду на наведені вище положення Закону України №1282-ХІІ та Порядку №1078.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд під час розгляду справ щодо правомірності дій роботодавців в частині проведення розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні без урахуванням сум індексації.
Як убачається зі змісту прохальної частини позову, позивач оскаржує саме бездіяльність відповідача щодо обчислення та виплати йому грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік в заниженому розмірі, без урахування суми індексації. Проте, бездіяльність є пасивною формою поведінки. Натомість, відповідачем здійснено нарахування та виплату грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, однак у зменшеному розмірі.
Ураховуючи наведене суд уважає, що належним способом захисту прав позивача буде саме визнання протиправними дій відповідача. З огляду на викладене суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік у заниженому розмірі, без урахування суми індексації є протиправними.
Надаючи правову оцінку вимогам позивача в частині визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо проведення нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік з сум грошового забезпечення без урахування додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, суд зауважує на таке.
Як уже було зазначено вище, згідно приписів Закону України №2011-ХІІ та Постанови №704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168 (далі - Постанова № 168).
Відповідно до пункту 11 Постанови № 168 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану:
військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;
військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони;
військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 Постанови № 168 визначено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Слід наголосити, що постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793 Постанову №168 доповнено пунктом 21, згідно якого, у редакції постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» від 09 серпня 2023 року №836, установлено, що міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають особливості виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пунктах 11 і 12 цієї постанови, у тому числі в частині встановлення переліку бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Збройні Сили, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міністерства оборони, Національну гвардію, Державну прикордонну службу, Управління державної охорони, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації, Державну спеціальну службу транспорту.
З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністром оборони України 25 січня 2023 року прийнято наказ №44, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 січня 2023 року за №177/39233 «Про внесення Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», яким Порядок №260 доповнений новим розділом ХХХІV, який врегульовує виплату додаткової винагороди на період дії воєнного стану.
Пунктом 2 названого розділу передбачено, що на період дії воєнного військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
100000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;
із здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії;
на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);
з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника;
з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;
кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);
у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів;
з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
50000 гривень - тим, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах).
Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)) затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України;
30000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):
у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил) (далі - завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління);
з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями;
із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями.
Пунктом 4 розділу ХХХІV Порядку №260 передбачено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Згідно пункту 9 цього розділу накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Наведеними вище положеннями Порядку №260 закріплено, що розрахунок допомоги для оздоровлення та одноразової грошової допомоги при звільненні проводиться з посадового окладу, окладу за військовим званням і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород).
При цьому, Законом України №2011-ХІІ передбачено, що відповідні допомоги розраховуються з місячного грошового забезпечення.
Отже, положення Порядку №260 у відповідній частині протирічать приписам нормативно-правового акта вищої юридичної сили.
Під час розгляду аналогічного спору щодо правомірності врахування додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі - Постанова №889) у складі грошового забезпечення військовослужбовця, з якого здійснюється розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні, Велика Палат Верховного Суду в постанові від 10 листопада 2021 року у справі №825/997/17, дійшла таких висновків:
«Відповідно до змісту Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014року № 671 (у редакції, чинній на час затвердження Інструкції №550), одним з основних завдань Міністерства оборони України як центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, було встановлення порядку грошового забезпечення.
63. Зазначене повноваження Міністерства оборони України корелює із пунктами 1 інструкцій №550 та 595.
64. Водночас Велика Палата Верховного Суду наголошує, що встановлення підзаконним нормативно правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати права на отримання такої винагороди, встановленого актом вищої юридичної сили.
65. Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу.
66. Враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, застосуванню підлягають норми Закону № 2011-ХІІ та постанови №889, а не інструкцій №595 та 550.
67. Нормами Закону № 2011-ХІІ також встановлено право військовослужбовців на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
68. З наведених вище мотивів до спірних правовідносин не підлягають застосуванню норми Інструкції №260 в частині обмеження включення до грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, щомісячної додаткової грошової винагороди.
69. Відтак щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби.».
З огляду на викладене, суд не приймає до уваги положення Порядку №260, які обмежують включення до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється розрахунок допомоги для оздоровлення та одноразової грошової допомоги у разі звільнення, сум винагород.
При цьому, суд зауважує, що для врахування винагороди до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється розрахунок названих допомог, винагорода має носити щомісячний та постійний характер.
Як убачається зі змісту Постанови №168 додаткова винагорода має щомісячний характер. Посилання відповідача на те, що така може бути виплачена тільки на підставі наказу командира та у випадку дотримання умов для її призначення, суд до уваги не приймає, оскільки всі складові грошового забезпечення виплачуються на підставі відповідних наказів, а також у випадку дотримання визначених нормативно-правовими актами умов, необхідних для їх призначення і виплати.
Аналогічні висновки наведені у названій вище постанові Великої Палати Верховного Суду.
Однак, аналіз положень Постанови №168 та Порядку №260 дає підстави для висновку, що передбачена додаткова винагорода виплачується тільки у період дії воєнного стану, тобто визначена для нарахування і виплати у певний проміжок часу.
Наведене, на переконання суду, свідчить про те, що відповідна винагорода носить тимчасовий характер, хоч і виплачується щомісяця.
Аналогічних висновків дійшли Восьмий апеляційний адміністративний суд у постанові від 09 січня 2024 року у справі №460/2217/23, Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 17 січня 2024 року у справі №240/1237/23, Третій апеляційний адміністративний суд у постанові від 31 січня 2024 року у справі №340/3322/23, а також Верховний Суд України в постанові від 08 серпня 2024 року у справі №240/26703/23.
З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що правові підстави для включення додаткової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік, відсутні.
Тим часом, згідно пункту 20 статті 101 Закону України №2011-ХІІ у рік звільнення зі служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та підлягають звільненню з військової служби у порядку і терміни, визначені рішенням Президента України, або у зв'язку з оголошенням демобілізації, у разі невикористання ними щорічної основної відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки.
У пункті 6 розділу XXXI Порядок №260 закріплено, що розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Будь-яких застережень щодо врахування додаткової винагороди у складі грошового забезпечення, з якого здійснюється розрахунок грошової компенсації за всі невикористані дні відпустки, чинні нормативно-правові акати не містять.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що при розрахунку відповідної компенсації відповідач протиправно не врахував суму додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, яка була нарахована і виплачена позивачу при звільненні.
Такий висновок суду узгоджується з позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2024 року у справі №240/32125/23.
Як убачається зі змісту прохальної частини позову, позивач оскаржує саме бездіяльність відповідачів щодо обчислення та виплати йому компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток у заниженому розмірі, без урахуванням суми додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168. Проте, бездіяльність є пасивною формою поведінки. Натомість, відповідачем здійснено нарахування та виплату компенсації, однак у зменшеному розмірі.
Ураховуючи наведене суд уважає, що належним способом захисту прав позивача буде саме визнання протиправними дій відповідачів. З огляду на викладене суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток у заниженому розмірі, без урахування суми додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, є протиправними.
Підсумовуючи наведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Ураховуючи відсутність документально підтверджених судових витрат, питання про їх розподіл суд не вирішує.
Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 257, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік у заниженому розмірі, без урахування суми індексації.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 скласти, оформити належним чином та надати до ІНФОРМАЦІЯ_1 відомість доплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік з урахуванням суми індексації, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі наданої Вітьковою частиною НОМЕР_1 відомості доплати перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення за 2022 рік з урахуванням суми індексації, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток у заниженому розмірі, без урахуванням суми додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 скласти, оформити належним чином та надати до ІНФОРМАЦІЯ_1 відомість доплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток з урахуванням суми додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі наданої Вітьковою частиною НОМЕР_1 відомості доплати перерахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток з урахуванням суми додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене протягом 30 днів з дати його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Т.О. Окис
05.12.24