05 грудня 2024 року м. Житомир справа № 240/23086/24
категорія 106000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка виразилася у невиключенні його з військового обліку на підставі пункту 6 частини 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (в редакції станом на 17.05.2024) на підставі заяви від 17.05.2024;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 виключити його з військового обліку на підставі пункту 6 частини 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (в редакції станом на 17.05.2024) на підставі заяви від 17.05.2024.
Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просить забезпечити позов шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти будь-які дії, пов'язані з його мобілізацією відповідно до Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а також переміщення його для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що раніше був засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, а тому підлягає виключенню з військового обліку на підставі пункту 6 частини 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (в редакції станом на дату звернення до ІНФОРМАЦІЯ_1 з відповідною заявою, тобто на 17.05.2024), проте, відповідач у виключенні позивача з військового обліку відмовив. Крім того, 22 та 28.11.2024 позивачем отримано повістки з вимогою прибути, зокрема, 16.12.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто відповідачем вживаються заходи, направлені на мобілізацію ОСОБА_1 . Відтак, без вжиття заходів забезпечення позову будь-яке прийняте в подальшому за результатами розгляду даної справи рішення не поновить порушених прав позивача, про які ним наголошено у позовній заяві.
Дослідивши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Аналіз наведеної правової норми свідчить на користь висновку, що законодавець встановив наступні підстави для постановлення ухвали про забезпечення позову у справі: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності.
Положеннями частини 1 статті 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Разом з тим, суд наголошує, що забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим.
Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.
Відтак, під час вирішення питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Забезпечення адміністративного позову можливе виключно за наявності вищевказаних обставин, які підлягають доведенню позивачем та встановленню судом у разі вжиття таких заходів.
Водночас, суд зазначає, що саме лише по собі можливе настання негативних наслідків не є беззаперечною підставою для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, адже суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Виконуючи наведені вимоги, суд дійшов висновку, що заявником у заяві про забезпечення позову не наведено аргументів в підтвердження очевидності ознак протиправності спірної бездіяльності суб'єкта владних повноважень, як і не викладено та документально не підтверджено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам, або унеможливили б захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.
Суд також зауважує, що підстави вважати, що оскаржувана позивачем бездіяльність відповідача має очевидні ознаки протиправності, на даний час відсутні, й такі обставини підлягають з'ясуванню саме в ході розгляду адміністративної справи з урахуванням усіх належних та допустимих доказів, які учасники справи нададуть суду.
Надання ж такої оцінки у зв'язку із забороною відповідачу вчиняти дії, стосовно яких судом на стадії відкриття провадження у справі буде констатовано, що вони ускладнять виконання рішення суду, порушує закріплений в КАС України принцип змагальності сторін. Тим більше, що предметом доказування у цій справі є встановлення факту протиправності бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 , що мала місце виключно 17.05.2024, зважаючи на подальші зміни у законодавстві стосовно регулювання підстав для виключення особи з військової обліку, запроваджені з 18.05.2024.
Разом з тим, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу", частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
З 24.02.2022 відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено режим воєнного стану.
Слід зауважити, що зупинення дії чи заборона вчиняти будь-які дії відповідно Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та будь-яких інших законів України не входить до повноважень адміністративного суду та не може бути реалізовано в рамках розгляду заяви про забезпечення позову.
Таким чином, на переконання суду, заявником не доведено, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову буде істотно ускладнено чи унеможливлено виконання рішення суду або ефективний захист/поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, як і не надано доказів в підтвердження наявності таких обставин.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення поданої ОСОБА_1 заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України, та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду, у строк та за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.
Суддя Н.М. Майстренко