05 грудня 2024 року м. Житомир справа № 240/25780/23
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 18.08.2023 у призначені пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 01.04.1986 по 14.04.1994, відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з дати звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що досягнувши 60-річного віку, він звернувся до ГУ ПФУ в Житомирській області із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Листом від 23.08.2023 ГУ ПФУ в Житомирській області повідомило про те, що заяву позивача розглянуто за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та ним прийнято рішення про відмову у призначенні йому пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу 30 років. Крім того, під час вирішення питання щодо призначення пенсії протиправно та необґрунтовано, на думку позивача, не зараховано до страхового стажу період роботи з посиланням на те, що у трудовій книжці відсутня печатка про звільнення, а в уточнюючій довідці відсутній наказ на звільнення.
Після усунення позивачем недоліків позову, ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 09.11.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
18.12.2023 на адресу суду від ГУ ПФУ в Житомирській області надійшов відзив на позовну заяву вх. №84797/23, в якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування відзиву зазначає, що позивач 15.12.2022 звернулась із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Заява опрацьовувалась за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів.
Враховуючи принцип екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянуто надані документи та 18.08.2023 винесено рішення про відмову у призначенні пенсії відповідно до статті 26 Закону у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 30 років.
Відповідно до пункту 1 статті 26 Закону №1058-IV право на призначення пенсії за віком мають, зокрема чоловіки, що досягли віку 60 років, за наявності страхового стажу у 2023 році не менше 30 років.
За результатом розгляду документів, доданих до заяви та на підставі даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж позивача складає 27 років 00 місяців 19 днів.
До страхового стажу позивача не зарахований період з 01.04.1986 по 14.04.1994, відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки у трудовій книжці відсутня печатка про звільнення з роботи, а в уточнюючій довідці відсутній наказ про звільнення.
27.12.2023 на адресу суду від ГУ ПФУ в Дніпропетровській області надійшов відзив на адміністративний позов відповідно до змісту якого відповідач заперечує проти заявлених вимог та просить відмовити в позові. В обґрунтування відзиву відповідач вказав, що позивач 11.08.2023 звернувся до ГУ ПФУ в Житомирській області із заявою щодо призначення пенсії за віком згідно зі ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Заява опрацьовувалась за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів та за принципом екстериторіальності була передана до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області. Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області розглянуто заяву ОСОБА_1 та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 18.08.2023 №046350006263 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи 30 років.
За результатами розгляду документів до страхового стажу позивача не зараховано період роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки у трудовій книжці відсутня печатка про звільнення з роботи, а в уточнюючій довідці відсутній наказ про звільнення.
Для врахування вищезазначеного періоду до страхового стажу особою не надано уточнюючу довідку про періоди роботи, видану підприємствами чи організаціями на яких особа працювала, або архівними установами у разі ліквідації підприємства, на підставі первинних документів за час виконання роботи, що передбачено Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.
На момент звернення позивача до територіальних органів Пенсійного фонду України, вік заявника становив 60 років.
Згідно поданих документів загальний (страховий) стаж позивача становить 27 років 00 місяців 19 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Розглянувши заяву позивача від 11.08.2023, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області прийнято рішення від 18.08.2023 №046350006263, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" через відсутність необхідного страхового стажу 30 років, про що повідомлено заявника листом (а.с.7-8, 37).
Згідно з положеннями частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , після досягнення ним 60-річного віку, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області 11.08.2023 із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до вимог ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (а.с.38-39).
Після реєстрації заяви ОСОБА_1 та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 18.08.2023 №064350006263 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи 30 років (а.с.37).
Підставою для винесення вказаного рішення слугувало те, що згідно наданих до заяви документів до страхового стажу позивача не зараховано період роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки у трудовій книжці відсутня печатка про звільнення з роботи, а в уточнюючій довідці відсутній наказ про звільнення.
Позивач, вважаючи протиправним рішення пенсійного органу щодо відмови у призначенні йому пенсії за віком, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовим відносинам, суд зазначає наступне.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбачений Законом України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до абзацу восьмого частини 1 статті 26 Закону №1058-IV (зі змінами внесеними Законом України від 03.10.2017 №2148 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Стосовно зарахування періоду роботи до страхового стажу, суд зазначає наступне.
Статтею 1 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Пунктом 2 статті 24 Закону 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.45 Закону №1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Як підтверджено матеріалами справи, на час звернення ОСОБА_1 до пенсійного органу із заявою про призначення йому пенсії, він досяг необхідного пенсійного віку 60 років, передбаченого ч.1 ст.26 Закону №1058-IV.
Суд зазначає, що відповідно до ст.62 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки з наказів, особові рахунки і відомості про видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договору і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п.20 Порядку №637 підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Згідно вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58) усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.
Обов'язок щодо заповнення трудової книжки та внесення достовірних даних покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки вперше, а не на працівника, а тому наявність таких недоліків в трудовій книжці позивача не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу останньої періодів роботи згідно з записами в трудовій книжці, виконаними у відповідності до вимог Інструкції №58.
Пунктом 2.6 Інструкції №58 встановлено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Відповідачем було підтверджено страховий стаж 27 років 00 місяців 19 днів за індивідуальними відомостями про застраховану особу в системи персоніфікованого обліку.
Згідно відомостей зазначених у трудовій книжці серії НОМЕР_2 страховий стаж позивача становить 27 років 00 місяців 19 днів, у тому числі і період роботи позивача з 01.04.1986 по 14.04.1994 в Брусилівському ремонтно-транспортному підприємстві (записи трудової книжки №8-12) (а.с.9-11).
Також необхідно зазначити, що відповідно до п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки з наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
З аналізу наведених положень встановлено, що страховий стаж підтверджується записами в трудовій книжці, і лише у випадку їх відсутності - встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи та архівними установами, зокрема довідками, які містять відомості про періоди роботи.
В матеріалах справи окрім інших доказів трудової діяльності позивача містяться: копія довідки від 31.07.2023 №3, видана ТОВ "Райагропостач" (а.с.51), копія довідки від 31.07.2023 №2, видана ТОВ "Райагропостач" (а.с.52), копія архівної довідки від 18.07.20233 №18-л, видана АТ "Брусилівська Райагропромтехніка" (а.с.53), копія архівної довідки від 16.02.20233 №17-л, видана АТ "Брусилівська Райагропромтехніка" (а.с.54), копія довідки від 18.07.2023 №1/56, видана ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.55).
Щодо незарахування у спірному рішенні періоду роботи позивача з 01.04.1986 до 14.04.1994 відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 та архівної довідки від 18.07.2023 №18-л, оскільки у трудовій книжці відсутня печатка при звільненні, а в уточнюючій довідці відсутній наказ на звільнення, суд зазначає, що територіальні управління Пенсійного фонду України мають право запитувати та отримувати відомості, необхідні для виконання покладених на них завдань, а не покладати такий обов'язок на позивача.
При цьому, суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист (постанова Верховного Суду від 25.04.2019 у справі №593/283/17).
Зважаючи на відсутність суперечностей у поданих позивачем документах, а також відсутності обґрунтованих сумнівів у тому, що мова в наданих документах йде про іншу особу, суд вважає, що надані позивачем: трудова книжка серії НОМЕР_2 від 13.07.1980 (а.с.9-11) та архівна довідка від 18.07.2023 №18-л (а.с.53) про період роботи ОСОБА_1 на Брусилівському ремонтно-транспортному підприємстві у період з 01.04.1986 по 14.04.1994 підтверджують стаж роботи позивача, а тому його безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи позивача.
Таким чином, твердження відповідача про відсутність підстав для зарахування періоду роботи позивача до страхового стажу є безпідставними. Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області щодо незарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.04.1986 по 14.04.1994 відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 є протиправним, та наявні підстави для зарахування вказаного періоду до страхового стажу позивача.
Щодо вимоги про зобов'язання призначити позивачу пенсію за віком з дати його звернення з заявою, як способу відновлення прав позивача, суд зазначає, що за змістом пункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Кодексом адміністративного судочинства України також визначено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії (частина 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України). В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач.
У пункті 145 рішення від 15.11.96 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
У рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Таким чином, надаючи правову оцінку належності обраного заявником способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору і статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
У справі, що розглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені нормами Законів №1058-IV, Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення". Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені також законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Як вже встановлено судом, у позивача наявний необхідний страховий стаж 30 років та позивач досяг 60-річного віку, що є достатнім для призначення йому пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV.
Отже, виходячи із вищевикладеного суд вважає, що для відновлення порушеного права позивача необхідно зобов'язати пенсійний орган призначити та виплачувати ОСОБА_1 відповідно до ст.26 Закону №1058-IV пенсію за віком з дня звернення з відповідною заявою про призначення пенсії - 11.08.2023.
Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Підсумовуючи викладене, суд задовольняє позов та стягує судові витрати позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича, 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 18.08.2023 №064350006263 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 01.04.1986 по 14.04.1994, призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з дати звернення з заявою про призначення пенсії - 11.08.2023.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 1073,60 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.М. Гурін
05.12.24