Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 303
Іменем України
09.11.2010Справа №2-17/11139-2007
За позовом Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району м. Сімферополя"
До відповідача Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору Сімферопольська міська рада
про розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 41/6 від 01.08.2005 року, розташованого по АДРЕСА_2, укладеного між КП ЖЄО Київського району м. Сімферополя та СПД ОСОБА_3, зобов'язання СПД ОСОБА_3 повернути КП ЖЄО Київського району м. Сімферополя орендоване майно - нежитлові приміщення, площею 60,10 кв.м., розташовані по АДРЕСА_2 шляхом виселення із цих приміщень
Суддя В.І. Гайворонський
Від позивача - Палей Л.В., представник
Від відповідача - не з'явився
Від третьої особи - не з'явився
Сутність спору: Позивач звернувся з позовом про розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 41/6 від 01.08.2005 року, розташованого по АДРЕСА_2, укладеного між КП ЖЄО Київського району м. Сімферополя та СПД ОСОБА_3, виселення СПД ОСОБА_3 із нежитлового приміщення площею 60,1 кв.м., розташованого по АДРЕСА_2.
Уточненням від 28 вересня 2010 року позивач просить розірвати договір оренди нежитлового приміщення № 41/6 від 01.08.2005 року, розташованого по АДРЕСА_2, укладеного між КП ЖЄО Київського району м. Сімферополя та СПД ОСОБА_3, зобов'язати СПД ОСОБА_3 повернути КП ЖЄО Київського району м. Сімферополя орендоване майно - нежитлові приміщення, площею 60,10 кв.м., розташовані по АДРЕСА_2 шляхом виселення із цих приміщень, про стягнення з СПД ОСОБА_3 на користь КП ЖЄО Київського району м. Сімферополя заборгованість по орендній платі, експлуатаційним витратам та пені в сумі 20 120,03 грн., яка складається із: орендної плати: 18 104,96 грн., пені за прострочку по оренді: 484,12 грн., експлуатаційні витрати: 1 486,29 грн., та пеня за прострочку: 45,66 грн.
Вимога про стягнення грошових коштів раніше не заявлялась.
Згідно вимог ст. 22 ГПК України суд не повинен розглядати вказану вимогу.
Згідно ст. 84 ГПК України в описовій частині рішення викладаються заяви та клопотання учасників процесу, а в мотивувальній частині доводи, по яким господарський суд відхилив їх.
Таким чином, позовні вимоги вважаються заявленими у такому вигляді: про розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 41/6 від 01.08.2005 року, розташованого по АДРЕСА_2, укладеного між КП ЖЄО Київського району м. Сімферополя та СПД ОСОБА_3, зобов'язання СПД ОСОБА_3 повернути КП ЖЄО Київського району м. Сімферополя орендоване майно - нежитлові приміщення, площею 60,10 кв.м., розташовані по АДРЕСА_2 шляхом виселення із цих приміщень.
Позивач змінив вимогу про виселення СПД ОСОБА_3 із нежитлового приміщення площею 60,1 кв.м., розташованого по АДРЕСА_2 - на вимогу - про зобов'язання СПД ОСОБА_3 повернути КП ЖЄО Київського району м. Сімферополя орендоване майно - нежитлові приміщення, площею 60,10 кв.м., розташовані по АДРЕСА_2 шляхом виселення із цих приміщень, що є згідно ст. 22 ГПК України його правом.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач тривалий час не виконує свої обов'язки щодо сплати орендної плати по договору оренди від 01.08.2005 р. № 41/6.
Відповідач відзив на позов не надав, в останні судові засідання не з'явивляється, про дату слухання справи повідомлений належним чином - рекомендованою поштою, направлену на його юридичну адресу. Згідно ст.ст. 51, 93 ЦК України СПД повинен знаходитися за адресою реєстрації СПД (юридичною адресою). Якщо відповідач не знаходиться за своєю юридичною адресою це не може бути поважною причиною та підставою не розглядати справу, оскільки порушення законодавства поважною причиною не є.
Якщо відповідач не отримував кореспонденцію суду до прийняття рішення по цій справі по вині пошти, чи з вини пошти не надійшло його клопотання, чи ним було здано клопотання до канцелярії суду, яке не надійшло до матеріалів справи, він вправі звернутися в суд з завою про перегляд цього рішення за нововиявленими обставинами, та надати відповідні докази.
Окрім цього, справа слухається тривалий час, та відповідно, учасники процесу мали більш ніж достатньо часу для висловлювання своєї правової позиції та надання доказів.
Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними у ній матеріалами, при цьому виходить із того, що згідно ст.129 Конституції України надання доказів є правом стороні, а не обов'язком.
По справі проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянув матеріали справи, заслухав доводи представників сторін, суд -
Відповідно до п. 1.1. Договору оренди нежитлового приміщення Орендодавець (КП "Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району м. Сімферополя") передає, а Орендар (СПД ОСОБА_3) приймає в тимчасове платне користування нерухоме майно - нежиле приміщення за адресою м. Сімферополь, вул. Большевистська, 7/10, площею 60,1 кв.м.
Згідно п. 2.5 у випадку припинення цього Договору нежитлові приміщення повертаються Орендарем Орендодавцю. Орендатор повертає нежитлові приміщення Орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі нежитлових приміщень Орендатору цим Договором. Нежитлові приміщення вважаються повернутими Орендодавцю з моменту підписання сторонами акту прийомки-передачі.
Суд вважає, що позов підлягає задоволенню, при цьому виходить з наступних обставин:
Сторонами укладений договір, і відповідно, відносини між ними регулюються цим договором і нормами, що відносяться до договорів.
У встановленому Законом порядку даний договір з будь-яких підставам недійсним не визнаний та згідно ст. 204 ЦК України є дійсним.
При цьому необхідно відмітити, що виходячи із закріпленого статтею 129 Конституції України принципу диспозитивності сторін суд не вправі давати оцінку договору на предмет його невідповідності законодавству, про що також указується в постанові Верховного суду України від 20.05.2002 року № 02/132 (справа № Д 12/2) по аналогічному випадку.
Так, статтею 129 Конституції України закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед законом та судом.
Згідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.
В постанові Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя” вказується, що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.
Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Таким чином, якщо зацікавлена особа вважає що договір, чи окремі його пункти не відповідають законодавству, така особа вправі звернутися з відповідним позовом до суду.
Зацікавленою особою не надано доказів того, що договір чи окремі його пункти визнані судом недійсними.
При цьому необхідно відмітить, що згідно ст. 129 Конституції України передбачено, що сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості.
Таким чином суд вправі розглядати справу по тім матеріалам, яки надані зацікавленими особами.
Оскільки відповідні докази відсутні у справі до прийняття рішення, немає підстав їх залучати до справи після винесення рішення по справі.
Згідно ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватись.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно Акту прийомки-передачі позивачем передано відповідачу приміщення, розташоване на 1-му поверсі в підвалі житлового будинку № 7/10 по вул. Більшовицькій, загальною площею 60,1 кв.м.
Згідно ч. 5 ст. 762 ЦК України та п. 3.3 договору орендар зобов'язаний щомісячно сплачувати орендну плату.
Заперечень щодо неможливості сплати орендної плати з вини позивача та відповідних доказів щодо усунення таких перешкод відповідачем не надано.
Відповідачем також не надано доказів сплати орендної плати.
Згідно ст. 651 ЦК України ч. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендодавець має право на розірвання договору.
Згідно ч. 2 ст. 795 ЦК України договір найму припиняється з моменту повернення майна, оформленого відповідним документом (актом).
Відповідачем також не надано доказів існування вказаного документу.
Таким чином, вимога про розірвання договору підлягає задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 785 ЦК України у випадку припинення договору найму, наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ.
Таким чином, вимога про повернення майна також підлягає задоволенню.
При цьому необхідно відмітити, що відповідач отримав орендоване приміщення від позивача, і згідно умов договору та діючого законодавства зобов'язаний повернути об'єкт оренди позивачу.
Договір оренди з будь-яких підстав не визнаний недійсним, та обов'язки по ньому повинні виконуватись.
Так, згідно ст. 629 ЦК України обов'язки за договором повинні виконуватись.
Договором передбачене повернення майна.
При цьому необхідно відмітити, що згідно ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності припускається виниклим правомірно.
Тобто, відповідач отримав приміщення від позивача, тобто, особи, відносно якої припускається виниклим право власності правомірно.
Відповідного рішення суду, передбаченого ч. 2 ст. 328 ЦК України, чи інших доказів щодо незаконності права позивача - відповідачем не надано.
Згідно ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України такі докази вправі був надати відповідач, що ним не здійснено.
Оскільки відповідні докази відповідачем не надані до прийняття рішення, не існує підстав залучати їх до матеріалів справи після прийняття рішення.
Якщо виникнуть будь-які обставини, які суттєво впливають на прийняте рішення, зацікавлена особа вправі звернутися із заявою про перегляд цього рішення за нововиявленими обставинами.
Суд відхиляє та не розглядає заяву позивача щодо уточнення в частині матеріальних вимог, оскільки вона заявлена в порушення ст. 22 ГПК України, про що згідно ст. 84 ГПК України суд зараз вказує в мотивувальній частині.
При цьому також необхідно відмітити, що процесуальним законодавством не передбачене прийняття процесуального документу про відмову в прийнятті заяви або повернення заяви в частині в процесі розгляду справи.
Згідно статті 22 ГПК України позивач вправі змінити позовні вимоги чи збільшити їх розмір.
Однак, вимога позивача про стягнення заборгованості по орендній платі, експлуатаційним витратам та пені в сумі 20 120,03 грн., яка складається із: орендної плати: 18 104,96 грн., пені за прострочку по оренді: 484,12 грн., експлуатаційні витрати: 1 486,29 грн., та пеня за прострочку: 45,66 грн. - не є зміною позовних вимог, та не є збільшенням розміру позовних вимог.
У даному випадку є збільшення кількості вимог, та відповідно, вказана вимога повинна заявлятись окремим позовом, що також відповідає позиції Вищого господарського суду України з цього питання.
Так, позиція Вищого господарського суду України, викладена в його інформаційному листі від 08.04.2008 року № 01-8/218 вказує про те, що у цьому випадку повинен надаватися окремий позов.
В даному випадку заява про вищезазначене стягнення є самостійною позовною вимогою, тобто, мова йде не про збільшення розміру позовних вимог, а про збільшення кількості позовних вимог, що статтею 22 ГПК України не передбачене.
Таким чином, суд не повинен розглядати вказану вимогу при розгляді цього позову.
При цьому також необхідно відмітити, що ГПК України не передбачене з цього приводу приймання окремого процесуального документу.
Державне мито за матеріальні вимоги в сумі 201,21 грн., сплачені згідно платіжного доручення № 1567 від 24 вересня 2010 року підлягає поверненню позивачу.
Згідно статті 84 ГПК України в рішенні суду вказується про повернення вказаних витрат із бюджету. Згідно ч. 2 статті 47 ГПК України про повернення вказаних витрат видається довідка.
Про це також вказується в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 29.09.2009 року № 01-08/530.
Судові витрати позивача підтверджуються платіжним дорученням № 2476 від 03 серпня 2007 року на суму 85,00 грн. з державного мита; платіжним дорученням № 2473 від 03 серпня 2007 року на суму 118,00 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; платіжним дорученням № 1567 від 24 вересня 2010 року на суму 201,21 грн. з державного мита.
Відповідно до п. «б» ч. 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» із позовних заяв немайнового характеру, в тому числі із заяв про визнання недійсними повністю або частково актів ненормативного характеру ставка державного мита встановлюється в розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. (17Х5=85 грн.).
Відповідно до статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» неоподатковуваний мінімум встановлений у розмірі 17 грн.
Згідно вказаного Декрету державним митом оплачується позовна заява, а не кожна вимога.
Судові витрати згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача, та підлягають відшкодуванню позивачу по державному миту у сумі 85,00 грн., по інформаційно - технічному забезпеченню судового процесу в сумі 118,00 грн.
Із сенсу ч. 2 ст. 2, та ч. 2 ст. 3 Декрету України «Про державне мито» витікає, що державним митом обкладається позовна заява за вимоги матеріального і нематеріального характеру, а не кожна позовна вимога. Тобто, обидві вимоги нематеріального характеру сплачуються держмитом в сумі 85,00 грн.
На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст.ст. 44, 47, 49, 75, 82, 84, 85, ГПК України, суд -
Позов задовольнити.
Розірвати Договір оренди нежитлового приміщення № 41/6 від 01.08.2005 року, розташованого по АДРЕСА_2, укладеного між Комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району м. Сімферополя" (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Лермонтова 17; ідентифікаційний код: 05480523) та СПД ОСОБА_3 (95000, АДРЕСА_1).
Зобов'язання СПД ОСОБА_3 (95000, АДРЕСА_1) повернути Комунальному підприємству "Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району м. Сімферополя" (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Лермонтова 17; ідентифікаційний код: 05480523) орендоване майно - нежитлові приміщення, площею 60,10 кв.м., розташовані по АДРЕСА_2 шляхом виселення із цих приміщень.
Стягнути з СПД ОСОБА_3 (95000, АДРЕСА_1) на користь Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району м. Сімферополя" (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Лермонтова 17; ідентифікаційний код: 05480523) 85,00 грн. судових витрат з державного мита та 118,00 грн. судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати накази.
Повернути Комунальному підприємству "Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району м. Сімферополя" (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Лермонтова 17; ідентифікаційний код: 05480523) із Державного бюджету зайво сплачене державне мито в сумі 201,21 грн., сплаченого платіжним дорученням № 1567 від 24 вересня 2010 року.
Видати довідку.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Гайворонський В.І.