Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 319
Іменем України
08.11.2010Справа №2-12/2167-2010
За позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Скілур-групп», (м. Сімферополь, вул. Арабатська, 3);
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ век XXI», (м. Сімферополь, вул. Євпаторійське шосе, 8);
за участю третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна інвестиційна компанія "Ділова пропозиція" (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Ніканорова, 6, кв. 76).
про витребування майна з чужого незаконного володіння.
За зустрічною позовною заявою - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ век XXI», (м. Сімферополь, вул. Євпаторійське шосе, 8);
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Скілур-групп», (м. Сімферополь, вул. Арабатська, 3);
про визнання права власності.
За позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна інвестиційна компанія "Ділова пропозиція" (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Ніканорова, 6, кв. 76).
до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Скілур-групп», (м. Сімферополь, вул. Арабатська, 3);
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ век XXI», (м. Сімферополь, вул. Євпаторійське шосе, 8).
про визнання договорів недійсними.
Суддя Іллічов М.М.
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: не з'явився
За участю третьої особи: Мартинова Н. Ф., керівник ТОВ «Південна інвестиційна компанія «Ділова пропозиція»; Золотарьова О. В., довіреність від 09.05.2010.
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Скілур-групп» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ век XXI» про витребування нерухомого майна, яке розташоване за адресою: Автономна Республіки Крим, місто Сімферополь, вул. Кубанська, 27, та яке складається з: літер «А» - контора, загальною площею 298,0 м2; літер «Б» - склад, загальною площею 388,8 м2; літер «В» - склад, загальною площею 470,6 м2; літер «Г» - склад, загальною площею 477,7 м2; літер «Д» - склад, загальною площею 463,4 м2; літер «Е» - склад, загальною площею 464,2 м2; літер «Ж» - склад, загальною площею 468,1 м2; літер «З» - склад, загальною площею 69,7 м2; літер «К» - вагончик; літер «Л» - сарай; літер «Н» - туалет; споруди; літер «М» - контора (в стадії будівництва).
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.04.2010 р. прийнята до провадження зустрічна позовна заява ТОВ «Газ век XXI» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Скілур-групп» про визнання права власності на нерухоме майно, яке розташоване: Автономна Республіки Крим, місто Сімферополь, вул. Кубанська, 27, та яке складається з: літер «А» - контора, загальною площею 298,0 м2; літер «Б» - склад, загальною площею 388,8 м2; літер «В» - склад, загальною площею 470,6 м2; літер «Г» - склад, загальною площею 477,7 м2; літер «Д» - склад, загальною площею 463,4 м2; літер «Е» - склад, загальною площею 464,2 м2; літер «Ж» - склад, загальною площею 468,1 м2; літер «З» - склад, загальною площею 69,7 м2; літер «К» - вагончик; літер «Л» - сарай; літер «Н» - туалет; споруди; літер «М» - контора (в стадії будівництва).
Ухвалою господарського суду АР Крим від 17.05.10 було прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна інвестиційна компанія «Ділова пропозиція» до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю «Скілур-групп», Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ век XXI» про визнання договорів недійсними для спільного розгляду з первісним позовом та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Південна інвестиційна компанія «Ділова пропозиція», виключивши вказану особу зі складу учасника у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 19.07.10 було відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ век XXI» про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно. Вжито заходів забезпечення позову шляхом заборони відчуження нерухомого майна, яке розташоване за адресою: Автономна Республіки Крим, місто Сімферополь, вул. Кубанська, 27, та яке складається з: літер «А» - контора, загальною площею 298,0 м2; літер «Б» - склад, загальною площею 388,8 м2; літер «В» - склад, загальною площею 470,6 м2; літер «Г» - склад, загальною площею 477,7 м2; літер «Д» - склад, загальною площею 463,4 м2; літер «Е» - склад, загальною площею 464,2 м2; літер «Ж» - склад, загальною площею 468,1 м2; літер «З» - склад, загальною площею 69,7 м2; літер «К» - вагончик; літер «Л» - сарай; літер «Н» - туалет; споруди; літер «М» - контора (в стадії будівництва); зупинено провадження по справі до винесення рішення за результатами досудового слідства по кримінальній справі, що порушена 07.05.2010 р. прокурором Київського району м. Сімферополя за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 Кримінального кодексу України за фактом зловживання посадовими особами ТОВ "Південна інвестиційна компанія "Ділова пропозиція" службового становища при укладенні договору купівлі-продажу нерухомого майна та до розгляду Севастопольським апеляційним господарським судом справи № 2-22/2077-2010.
Постановою Севастопольського апеляційного суду АР Крим від 13.09.10 було задоволено апеляційну скаргу ТОВ "Південна інвестиційна компанія "Ділова пропозиція", ухвалу господарського суду АР Крим від 19.07.10 у справі № 2-12/2167-2010 скасовано частково (скасовано пункти 2-4 резолютивної частини ухвали), у зупиненні провадження у справі відмовлено, справу повернуто до господарського суду АР Крим.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 27.10.2010 р. призначено судове засідання.
Представники позивача та відповідача в судове засідання не з'явилися, сповіщені належним чином, про причини нез'явлення суд не повідомили
В судовому засіданні представники третьої особи надали пояснення щодо позовних вимог.
Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників, суд -
В обґрунтування своїх вимог, позивач за первинним позовом - ТОВ ««Скілур-групп» посилається на те, що за договором купівлі-продажу від 15.02.2010 р. він набув право на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: Автономна Республіки Крим, місто Сімферополь, вул. Кубанська, 27, та яке складається з: літер «А» - контора, загальною площею 298,0 м2; літер «Б» - склад, загальною площею 388,8 м2; літер «В» - склад, загальною площею 470,6 м2; літер «Г» - склад, загальною площею 477,7 м2; літер «Д» - склад, загальною площею 463,4 м2; літер «Е» - склад, загальною площею 464,2 м2; літер «Ж» - склад, загальною площею 468,1 м2; літер «З» - склад, загальною площею 69,7 м2; літер «К» - вагончик; літер «Л» - сарай; літер «Н» - туалет; споруди; літер «М» - контора (в стадії будівництва), а тому згідно ст. 387 Цивільного кодексу України має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані суду докази, доходить висновку про необгрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.
У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків згідно ч. 2 ст. 11 ЦК України, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У свою чергу, ст. 657 Цивільного кодексу України передбачено, що договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Частиною 3 ст. 640 Цивільного кодексу України визначено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем за первісним позовом не було надано жодних доказів дотримання вимог щодо посвідчення та реєстрації правочину з відчуження спірного майна, передачі йому майна та користування ним, не представлені документи, що підтверджують відповідну оплату вартості придбаного майна.
Отже, наявні матеріали справи свідчать про нікчемність договору, на якій посилається позивач, відсутність правових підстав для витребування майна, адже він не набув права власності, наслідком чого має бути відмова у задоволенні позову.
Щодо зустрічних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ век ХХІ», суд також визнає їх необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Обгрунтовуючі позовні вимоги, ТОВ «Газ век ХХІ» посилається на договір купівлі-продажу від 09.03.2010 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Південна інвестиційна компанія «Ділова пропозиція» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Газ век ХХІ» (Покупець), за умовами якого, позивачу за зустрічним позовом продається спірне майно.
На самому договорі міститься дата вчинення 09 березня 2008 р., проте в акті прийому-передачі майна від 10.03.10 р. (а.с. 34) містяться посилання на дату договору - 09.03.10 р.. Враховуючи відомості щодо дати реєстрації ТОВ «Газ век XXI» та реєстрації прав на майно за Товариством з обмеженою відповідальністю «Південна інвестиційна компанія «Ділова пропозиція»(26.11.09 згідно витягу БТІ) суд виходить з того, що фактичною датою договору має вважатися 09.03.10 р.
Як вже зазначалося вище, діючим законодавством передбачено, що договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Згідно зі ст. 220 Цивільного кодексу України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Позивачем за зустрічним позовом не було заявлено вимог про визнання вказаного договору купівлі-продажу дійсним, доказів державної реєстрації договору немає, тож договір, на якій посилається позивач за зустрічним позовом - ТОВ «Газ век ХХІ», не можна вважати підставою для набуття права власності.
Щодо вимог третьої особи, Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна інвестиційна компанія «Ділова пропозиція» до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю «Скілур-групп», Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ век XXI» про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.02.2010 р. між ТОВ «Скілур-групп» та ТОВ «ПІК «Ділова пропозиція» та договору купівлі-продажу нерухомого майна від 09.03.2010 р. укладеним між ТОВ «Газ век ХХІ» та ТОВ «ПІК «Ділова пропозиція» недійсними, суд зауважує наступне.
Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Частиною 2 ст.180 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Дослідивши наявні у справі договори купівлі-продажу спірного майна, суд доходить висновку, що таки правочини не можна вважати вчиненими, отже, вони не породжують відповідних правових наслідків.
Згідно до Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. №02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» недійсною може бути визнана лише укладена угода, тобто така, щодо якої сторонами в потрібній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов.
Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» також визначено, що відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.
Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направило оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.
Встановивши, що правочин є неукладеним, суд на цій підставі залишає позов про визнання правочину недійсним без задоволення.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги - ТОВ «Південна інвестиційна компанія «Ділова пропозиція». .
Судові витрати залишаються за сторонами.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні первинного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Скілур-групп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ век XXI» про витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовити.
2. У задоволенні зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ век XXI» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Скілур-групп» про визнання права власності - відмовити.
3. У задоволенні позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна інвестиційна компанія "Ділова пропозиція" до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Скілур-групп», Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ век XXI» про визнання договорів недійсними -відмовити.
Повний текст рішення складено та підписано 12.11.10 р.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іллічов М.М.