Справа №522/1522/24
Провадження №1-кп/522/1217/24
4 грудня 2024 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
здійснивши судовий розгляд у кримінальному провадженні №12023162510000321, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.03.2023року, на підставі обвинувального акта у відкритому судовому засіданні у залі Приморського районного суду м. Одеси за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Очакова, Миколаївської області, громадянина України, одруженого, із незакінченою вищою медичною освітою, пенсіонера, який зареєстрований, тa проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_3
адвоката - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.138 КК України, суд
Приблизно три роки тому, коли у ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , почали боліти зуби, вони дізналась від знайомих, що є лікар-стоматолог, який надає недорогі стоматологічні послуги за місцем свого проживання, де у нього облаштований стоматологічний кабінет.
Скориставшись порадою знайомих, ОСОБА_6 звернулась, як вона вважала, до лікаря-стоматолога ОСОБА_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в одній із кімнат якої облаштований стоматологічний кабінет, де знаходяться стоматологічне крісло, зубопротезна машина, стоматологічні інструменти, та в якій він приймає осіб, які потребують медичної допомоги (пацієнтів).
Отримавши попередню консультацію, ОСОБА_6 домовилась з ОСОБА_3 про проведення стоматологічних (ортопедичних) маніпуляцій по встановленню мостів щелепи, в зв?язку з чим декілька разів приходила до нього на прийом, кожний раз оплачуючи їх йому особисто, заплативши в загальній сумі за надання ним ортопедичних стоматологічних послуг 2000 гривень.
Будучи задоволеною стоматологічними послугами, ОСОБА_6 радила всім знайомим, з якими вона працювала на ринку «Привоз», і кого турбував зубний біль, звернутися до лікаря ОСОБА_3 .
Так, 27.02.2023 року при спілкуванні з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з якою знаходилася у дружніх стосунках, та яка жалілася на зубний біль, а на верхній щелепі спереду в неї сильно розпухли ясна, ОСОБА_6 також порекомендувала їй звернутися до лікаря ОСОБА_3
02.03.2023 року о 10 годині ранку ОСОБА_7 у супроводі подруги ОСОБА_6 за попередньою домовленістю, з метою отримання стоматологічної допомоги, прибула за адресою: АДРЕСА_1 , де був облаштований стоматологічний кабінет ОСОБА_3 , який однак не має належної медичної освіти, та спеціального дозволу на здійснення медичної практики, але на протязі останніх років, займається незаконною лікувальною діяльністю.
Після прибуття на прийом до ОСОБА_3 , ОСОБА_7 була ним оглянута, та він повідомив, що необхідно видалити два її зуба, однак наразі він видалить тільки один у зв?язку з тим, що в неї наявне велике запалення ясен ротової порожнини.
ОСОБА_3 видалив ОСОБА_8 зуб на ніжній шелепі зліва, та отримав за проведену стоматологічну маніпуляцію від ОСОБА_7 грошову винагороду у розмірі 150 гривень. Після видалення зуба ОСОБА_7 почувала себе добре.
ОСОБА_3 також повідомив ОСОБА_7 , що для видалення іншого зубу їй необхідно прийти на повторний прийом до нього о 10 годині 04.03.2023 року.
04.03.2023 року для подальшого лікування зубів ОСОБА_7 у супроводі подруги ОСОБА_6 у назначений час, о 10 годині, повторно прибули до стоматологічного кабінету ОСОБА_3 за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в одній із кімнат якої облаштований стоматологічний кабінет.
ОСОБА_3 , усадивши ОСОБА_7 в стоматологічне крісло, зробив їй ін?єкцію у слизову оболонку губи зліва, в ділянці 2-го зуба, перехідної складки, препаратом «артифрин форте», знеболивши місце оперативного втручання, та виконав тракцію (видалення) 2-го зубу верхньої щелепи зліва, внаслідок чого в проекції другої лунки верхньої шелепи зліва утворилася рвана рана.
Враховуючи наявність у ОСОБА_7 цукрового діабету важкого перебігу, некомпенсованого, та ускладнень у вигляді діабетичної ангіопатії, видалення 2-го зубу (латерального різця) верхньої шелепи спровокувало прогресування локальної ангіопатії та розвиток кровотечі, яка в свою чергу привела до аспірації кров?ю.
ОСОБА_7 встала з стоматологічного крісла, закашлялась кров?ю, яка рясно виділялась з ротової порожнини, потім втратила свідомість, та до моменту приїзду карети швидкої допомоги, вже перебувала у стані клінічної смерті, яка у 11 годин 27 хвилин була констатована лікарем швидкої медичної допомоги.
Непрохідність верхніх дихальних шляхів ОСОБА_7 не була розпізнана ОСОБА_3 , спроб вивільнення їх від крові або поновлення їх прохідності іншим чином до приїзду бригади швидкої медичної допомоги він не вживав.
Проведені бригадою швидкої медичної допомоги заходи серцево-легеневої реанімації ефекту не дали та у 12 годин 09 хвилин у ОСОБА_7 було зафіксовано біологічну смерть.
Статтею 49 Конституції України кожному громадянину України гарантується право на охорону здоров?я, медичну допомогу та медичне страхування.
Право на охорону здоров?я за ст. 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров?я» передбачає надання кваліфікованої медичної та реабілітаційної допомоги.
Відповідно до ст.33 зазначеного Закону медична допомога надається відповідно до медичних показань професійно підготовленими медичними працівниками, які перебувають у трудових відносинах із закладами охорони здоров?я, що забезпечують надання медичної допомоги згідно з одержаною відповідно до закону ліцензією, та фізичними особами - підприємцями, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку і можуть перебувати з цими закладами у цивільно-правових відносинах.
Згідно до ст.ст.12, 14 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров?я» охорона здоров?я - один з пріоритетних напрямів державної діяльності. Держава формує політику охорони здоров?я в Україні та забезпечує її реалізацію.
Реалізація державної політики охорони здоров?я покладається на органи виконавчої влади.
За ст.2 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» формування та реалізацію державної політики у сфері ліцензування здійснюють: Кабінет Міністрів України - шляхом прийняття нормативно-правових актів у сфері ліцензування; спеціально уповноважений орган з питань ліцензування; органи ліцензування.
Орган ліцензування у відповідності до п. 1 ст. 6 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» видає ліцензії на право здійснення видів господарської діяльності, зазначених у статті 7 цього Закону. Згідно ст. 2 Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності» визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.
До переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, відноситься медична практика, стаття 7 вказаного Закону.
Статтею 4 Закону «Про ліцензування видів господарської діяльності» передбачено, що суб?єкт господарювання може здійснювати види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, з дня внесення відомостей до ліцензійного реєстру щодо рішення органу ліцензування про видачу йому ліцензії.
Постановою КМ України N?285 від 02.03.2016 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики» затверджено Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з медичної практики (надалі Ліцензійні умови).
Згідно п.9 Ліцензійних умов медична практика ліцензіатом провадиться за лікарськими спеціальностями та спеціальностями молодших спеціалістів з медичною освітою, фахівцями з реабілітації, перелік яких затверджений МОЗ.
Номенклатура лікарських спеціальностей затверджена наказом Міністерства охорони здоров?я України N?446 від 22.02.2019 року, що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.03.2019 року.
Зазначеним переліком у сфері стоматології передбачені такі лікарські спеціальності: за п. 39 - дитяча стоматологія, за п. 80 ортопедична стоматологія, за п. 105 - стоматологія, за п. 116 - терапевтична стоматологія, за п. 129 - хірургічна стоматологія. Ліцензійними умовами також передбачені кадрові вимоги до осіб, які провадять господарську діяльність з медичної практики.
Так, за п. 24 Ліцензійних умов медичну допомогу повинні надавати особи, які відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам, затвердженим МОЗ.
Наказом МОЗ України від 29.03.2002 року №117 «Про впровадження випуску Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 78 «Охорона здоров?я», запроваджено до застосування Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 78 «Охорона здоров?я», що погоджений Міністерством праці та соціальної політики України. До нього увійшли кваліфікаційні характеристики керівників, професіоналів, фахівців, технічних службовців та робітників, які є специфічними для галузі охорони здоров'я.
Довідником передбачені кваліфікаційні вимоги до фахівця i3 спеціальністю лікар-стоматолог, які передбачають наявність повної вищої освіти (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки "Медицина", спеціальністю "Стоматологія", спеціалізації за фахом "Стоматологія" (інтернатура, курси спеціалізації), безперервний професійний розвиток, наявність сертифіката лікаря-спеціаліста, без вимог до стажу роботи.
Передбачений законодавствам порядок здійснення господарської діяльності з медичної практики із спеціальності «Стоматологія» ОСОБА_3 був порушений, оскільки він займався стоматологічною практикою без спеціального дозволу, та не маючи належної медичної освіти, тобто за відсутності ліцензії на здійснення медичної практики за лікарською спеціальністю «Стоматологія», диплома про вищу освіту державного зразка за спеціальністю «Стоматологія», спеціалізації за фахом "Стоматологія" та сертифіката лікаря-стоматолога.
Незважаючи на наявність у ОСОБА_7 супутніх захворювань серцево-судинної та ендокринної системи тяжкої форми з декомпенсацією, ускладнення у вигляді локальної ангіопатії та розвитку кровотечі можна було б уникнути за умов направлення ОСОБА_7 на лікування у відділення щелепно-лицевої хірургії багатопрофільної лікарні, у штаті якої повинні бути лікарі суміжних спеціальностей: кардіолог, анестезіолог реаніматолог.
Спричинена ОСОБА_3 внаслідок тракції (видалення) 2-го зуба рвана рана в проекції другої лунки верхньої щелепи зліва утворена незадовго до моменту смерті ОСОБА_7 .
Смерть ОСОБА_7 знаходиться у прямому причинному зв?язку із асфіксією за рахунок аспірації кров'ю, як наслідок кровотечі, яка є ускладненням видалення 2-го зуба (латерального різця) верхньої щелепи зліва.
Ушкодження у вигляді рваної рани у проекції другої лунки верхньої щелепи зліва у даному конкретному випадку було небезпечним для життя в своєму клінічному перебігу та знаходиться у прямому причинному зв'язку зі смертю і згідно п.п.2.1.1 «а», 2.1.2, 2.1.3 «у» «Правил судово-медичного дослідження ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», що затверджені наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995 року та зареєстровані в Міністерстві юстиції України за N?255/791 від 26.07.1995 року, має ознаки тяжких тілесних ушкоджень.
За наведених обставин ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.138 КК України - заняття лікувальною діяльністю без спеціального дозволу, здійснюване особою, яка не має належної медичної освіти, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого.
У судовому провадженні обвинувачений ОСОБА_3 щиро розкаявся у вчиненні указаного кримінального правопорушення, та підтвердив обставини вчинення кримінального правопорушення, що описані в обвинувальному акті.
До судового засідання потерпілий ОСОБА_9 не з'явився, звернувся до суду із письмовою заявою, у якій повідомив про те, що у нього немає майнових, та немайнових претензій до обвинуваченого ОСОБА_3 , та просив проводити судовий розгляд без його присутності.
Суд з'ясував, що всі учасники кримінального провадження правильно розуміють обставини справи, та упевнився у добровільності їх позиції. Їм було роз'яснено про те, що якщо докази не будуть досліджені, у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.
У зв'язку із зазначеними обставинами, за згодою учасників кримінального провадження, які визнали недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, докази у судовому провадженні не досліджувалися, згідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України.
Приймаючи до уваги вище указане, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні указаного кримінального правопорушення повністю доведена.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 суд кваліфікує за ст.138 КК України, як заняття лікувальною діяльністю без спеціального дозволу, здійснюване особою, яка не має належної медичної освіти, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого.
У ст.65 КК України передбачено про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує його особу, який позитивно характеризується за місцем проживання, та те що він обвинувачується у вчиненні нетяжкого кримінального правопорушення.
Як обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд враховує те, що він щиро розкаявся у вчиненні кримінального правопорушення, що матеріальна шкода потерпілому відшкодована, що він раніше не судимий.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 відсутні.
Суд вважає неможливим призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у вигляді виправних робіт, так як виправні роботи не застосовуються до осіб пенсійного віку, згідно до вимог ч.2 ст.57 КК України.
Суд вважає неможливим призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у вигляді обмеження волі, так як обмеження волі не застосовуються до осіб пенсійного віку, згідно до вимог ч.3 ст.61 КК України.
З урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_3 , який позитивно характеризується за місцем проживання, обвинувачується у вчиненні нетяжкого кримінального правопорушення, наявності вище зазначених трьох пом'якшуючих покарання обставин, відсутності обставин, що обтяжують покарання, суд приходить до висновку про те, що із метою запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень обвинуваченим, та з метою його виправлення йому необхідно призначити покарання без ізоляції від суспільства у вигляді позбавлення волі, із застосуванням ст.75 КК України, та звільнити цього обвинуваченого від відбування покарання, із випробуванням, та покласти на нього обов'язки, передбачені п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України.
З урахуванням особи указаного обвинуваченого, наявності трьох пом'якшуючих покарання обставин, відсутності обставин, що обтяжують покарання, суд вважає недоцільним покладення на указаного обвинуваченого додаткових обов'язків, передбачених ч.3 ст.76 КК України.
На підставі вище указаного, суд вважає, що такий вид покарання буде достатній для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Міру запобіжного заходу у зв'язку із відсутністю клопотань учасників судового провадження обвинуваченому ОСОБА_3 не обирати.
На підставі ст.174 КПК України, суд приходить до висновку про необхідність скасування арешту, який був накладений, згідно до ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 7.03.2023 року на речові докази, так як у подальшому застосуванні такого арешту відпала потреба.
Питання про долю речових доказів суд вирішує, відповідно до вимог ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст.100, 174, 331, 367-371, 373, 374, 376, 395, 532 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.138 КК України, та призначити йому покарання за указаною частиною указаної статті позбавлення волі - 3 /три/ роки. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання, з випробуванням строком на 2 /два/ роки.
На підставі ч.1 ст.76 КК України строком на 2 /два/ роки покласти на ОСОБА_3 , наступні обов'язки: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Строк відбування покарання, а саме іспитовий строк ОСОБА_3 , по цьому вироку Приморського районного суду м. Одеси, рахувати з моменту проголошення вироку, тобто з 4.12.2024 року.
Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 не обирати.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 7.03.2023 року, а саме на: - ампулу вкриту речовиною бурого кольору схожою на кров з маркуванням «Антифрин», яку в присутності понятих та слідчого спеціалістом було поміщено до жовтого паперового конверту жовтого кольору, який було запаковано із підписами понятих та слідчого, - шприц для ін'єкцій об'ємом 2 міліграми, зі слідами речовини бурого кольору схожої на кров, який в присутності понятих та слідчого спеціалістом було поміщено до жовтого паперового конверту жовтого кольору, який було запаковано із підписами понятих та слідчого.
Речові докази: ампулу вкриту речовиною бурого кольору схожою на кров з маркуванням «Антифрин», яку в присутності понятих та слідчого спеціалістом було поміщено до жовтого паперового конверту жовтого кольору, який було запаковано із підписами понятих та слідчого, шприц для ін'єкцій об'ємом 2 міліграми, зі слідами речовини бурого кольору схожої на кров, який в присутності понятих та слідчого спеціалістом було поміщено до жовтого паперового конверту жовтого кольору, який було запаковано із підписами понятих та слідчого - знищити.
Учасники судового провадження мають право отримати у суді копію вироку, копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом 30 діб з дня проголошення вироку через Приморський районний суд м. Одеси у Одеський апеляційний суд. Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1
04.12.2024