Україна
Донецький окружний адміністративний суд
05 грудня 2024 року Справа№200/6691/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Голошивця І.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач) та з 19.02.2005 року отримує пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як громадянка, яка постійно проживає на території посиленого радіоекологічного контролю (4 категорії). Позивач зазначила, що 06.08.2024 звернулася до відповідача із заявою, у якій просила перерахувати їй пенсію, як особі, що продовжила працювати після призначення пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2019-2021 роки, а не з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки. За результатами розгляду поданого звернення, відповідач своїм листом від 02.09.2024 року у зазначеному у заяві перерахунку відмовив, у зв'язку із відсутністю підстав. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що суперечать чинному законодавству України.
Відповідач надав відзив на позовну заяву в якому зазначив наступне, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-VІ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 19.02.2005 року. Відповідач зауважив, що відповідно до статті 10 Закону України № 1058 особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Частиною третьою статті 45 Закону України № 1058 встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходиться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 Закону № 1058, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховується під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Отже, згідно із матеріалами електронної пенсійної справи ОСОБА_1 встановлено, що звернення за перерахунком пенсії із заявою від 06.08.2024 року відсутнє, відтак, рішення про відмову Головним управлінням не приймалося. Усі наявні в електронній пенсійній справі заяви позивача знаходяться в додатках наданих в якості доказів до суду. Відповідач звернув свою увагу, що листом від 02.09.2024 року, який носить суто інформаційний характер, Головним управлінням було надано відповідь позивачу на звернення від 06.08.2024, згідно із Законом України «Про звернення громадян». Листом Головного управління від 02.09.2024 було роз'яснено позивачу про проведення перерахунків в автоматичному режимі з 01.03.22 та 01.03.2024 та обґрунтування відсутності підстав для застосування при перерахунку пенсії показника середньої заробітної плати за 2019-2021 роки. Тобто відповідачем жодних рішень про відмову позивачу у здійсненні перерахунків прийнято не було. Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30.09.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05.12.2024 року у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення розгляду справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії до набрання законної сили судового рішення по справі №300/5450/23 - відмовлено.
Про відкриття провадження у справі, сторони були належним чином повідомлені, відповідно до наявності у представника позивача адвоката Дзісь А.Р. та відповідача реєстрації кабінету електронного суду, про що свідчить відповідна відмітка, де в графі «доставлено» зазначена дата 30.09.2024, тобто сторони належним чином отримали копію ухвали про відкриття провадження по справі №200/6691/24.
Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 . Відповідно до наявного в матеріалах справи копії паспорту серії НОМЕР_2 виданим Костянтинівським МВ УМВС України в Донецькій області є громадянкою України.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, ЄДРПОУ: 13486010, в даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як встановлено судом, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами по справі, позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, як отримувач пенсії за віком призначену на пільгових умовах з 19.02.2005 року, відповідно до п.2 ч.1 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 року.
Як встановлено судом, позивач 06.08.2024 року надіслала на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області заяву щодо перерахунку пенсії, в якій просила перерахувати та виплачувати їй пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2019, 2020 та 2021 роки з урахуванням раніше виплачених сум.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області на заяву позивача про перерахунок пенсії було надано відповідь від 02.09.2024 року наступного змісту: - « ОСОБА_1 , отримує пенсію за віком, призначену на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.1 ст.114 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) з 19.02.2005. 11 жовтня 2017 набув чинності Закон України №2148-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» за нормами якого з 1 жовтня 2017 року здійснено осучаснення пенсій, призначених за нормами Закону №1058 із застосуванням середнього показника заробітної плати по Україні за 2014-2016 роки (далі - показник заробітної плати) - 3764,40 грн. На підставі абз.5 ч.4 ст.42 Закону №1058 ОСОБА_1 з 01.04.2022 та з 01.04.2024 в автоматичному режимі проведено перерахунок по стажу як вигідний варіант. Згідно з даними електронної пенсійної справи страховий стаж враховано по 31.03.2022, що складає 47 років 08 днів з додатковим зарахуванням 9 років пільгової роботи по Списку №1. Індивідуальний коефіцієнт страхового стажу визначено відповідно до ст.25 Закону №1058 в розмірі 0,47000. Середньомісячна заробітна плата обчислена у відповідності до статті 40 Закону №1058 при перерахунку пенсії з 01.04.2022 складає 5612,85 грн. (6186,32 грн. - показник заробітної плати з коефіцієнтами індексацій х 0,90730 - індивідуальний коефіцієнт заробітної плати з 01.01.1987 по 31.12.1991 та з 01.07.2000 по 28.02.2009). Застосовувати при перерахунку пенсії показник заробітної плати за 2019-2021 роки при визначенні середньомісячної заробітної плати відсутні підстави.».
Відповідач у своєму відзиві на позову заяву зазначив, що: - «Отже, згідно із матеріалами електронної пенсійної справи ОСОБА_1 встановлено, що звернення за перерахунком пенсії із заявою від 06.08.2024 року відсутнє, відтак, рішення про відмову Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області не приймалося. Усі наявні в електронній пенсійній справі заяви ОСОБА_1 знаходяться в додатках, які надаємо суду. Звертаємо увагу суду, що листом від 02.09.2024, який носить суто інформаційний характер, Головним управлінням було надано відповідь позивачу на звернення від 06.08.2024, згідно із Законом України «Про звернення громадян». Листом Головного управління від 02.09.2024 було роз'яснено позивачу про проведення перерахунків в автоматичному режимі з 01.03.22 та 01.03.2024 та обґрунтування відсутності підстав для застосування при перерахунку пенсії показника середньої заробітної плати за 2019-2021 роки. Тобто Відповідачем жодних рішень про відмову позивачу у здійсненні перерахунків прийнято не було.».
Разом із відзивом, відповідач надав до суду наступні копії заяв позивача з відповідними зверненнями: заява про перерахунок пенсії від 24.09.2014 року; заява про перерахунок пенсії від 04.04.2017 року; заява про перерахунок пенсії від 18.04.2018 року; заява про перерахунок пенсії від 10.11.2023 року; заява про звільнення припинення діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 15.03.2024 року.
Позивач звертаючись до суду з даним адміністративним позовом просив: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови їй у перерахунку та виплати пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2019, 2020, 2021 роки з урахуванням раніше виплачених сум та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити їй з 06.08.2024 перерахунок та виплату пенсії за віком з урахуванням раніше виплачених сум, відповідно до ст.40 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за попереднього перерахунку пенсії за віком, тобто за 2019, 2020, 2021 роки.
Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що спірним питанням в даній справі є відмова відповідача у проведенні перерахунку позивачу з 06.08.2024 року пенсії за віком, відповідно до ст.40 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019, 2020, 2021 роки.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд виходив з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовані Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (вище і далі - Закон № 1058-IV).
Згідно частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Стаття 10 Закону № 1058-ІV визначає, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Відповідно до статті 27 Закону № 1058-ІV, розмір пенсії за віком визначається за формулою: П= Зп х Кс, де: П - розмір пенсії; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи.
Відповідно до частин 1-2 статті 40 Закону №1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.
Відповідно до абзацу 2 пункту 4-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1058-IV пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
Згідно частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV, для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Відповідно до частини 4 статті 42 Закону № 1058-IV, у разі, якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.
За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
Органи Пенсійного фонду щороку з 1 квітня, без додаткового звернення особи, проводять перерахунок пенсії тим особам, які на 1 березня року, в якому здійснюється перерахунок, набули право на проведення перерахунку, передбаченого абзацами першим - третім цієї частини, на найбільш вигідних умовах.
Порядок такого перерахунку пенсії встановлюється правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Згідно пункту 3 Порядку проведення перерахунку пенсії без додаткового звернення особи відповідно до частини 4 статті 42 Закону № 1058-IV, затвердженого постановою правління ПФУ від 18.05.2018 №10-1, перерахунок пенсії проводиться пенсіонеру, який після призначення (перерахунку) пенсії:
1) продовжував працювати та має не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої (якого) призначено (попередньо перераховано) пенсію або із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону, за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії;
2) продовжував працювати і має менш як 24 місяці страхового стажу.
Перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки з дня звернення за призначенням (попереднім перерахунком) пенсії.
Перерахунок проводиться з урахуванням страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) та із заробітної плати (доходу), з якої (якого) призначено (попередньо перераховано) пенсію.
До того ж, Законом № 1058 пенсіонерам з метою збільшення розміру пенсій передбачено проведення індексації. Для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
З огляду на наведене, показник середньої заробітної плати в Україні, для обчислення пенсії, визначається на день її призначення пенсії, а не при її перерахунку.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 18.11.2020 у справі № 522/1916/17, від 21.10.2021 у справі № 2-а-2430/11, від 29.11.2022 у справі № 560/4589/21, від 18.05.2022 у справі №560/19830/21, які відповідно до частини 5 статті 242 КАС України мають бути враховані судами.
У вказаних постановах Верховним Судом, проаналізувавши вищезазначені правові норми, було зазначено наступне:
За змістом частини другої статті 40 та частини четвертої статті 42 Закону № 1058-IV передбачений у формулі визначення заробітної плати для обчислення пенсії (Зп = Зс х (Ск: К)) показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії (Зс), який використовується при призначенні пенсії, є величиною незмінною і не підлягає коригуванню при перерахунку пенсії з урахуванням страхового стажу, набутого після її призначення.
Тому, під час здійснення такого перерахунку, у формулі визначення заробітної плати для обчислення пенсії можуть змінюватися лише показники суми коефіцієнтів заробітної плати за кожний місяць (Ск) та кількості місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати застрахованої особи (К).
Отже, перерахунок пенсії на підставі частини 4 статті 42 Закону № 1058-IV здійснюється із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, та розраховується за формулою, наведеною в частині 2 статті 40 цього Закону. При такому перерахунку зазначений показник середньої заробітної плати залишається незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії.
Частина 3 статті 45 Закону № 1058-IV передбачає, що визначена частиною 2 статті 40 цього Закону середня заробітна плата (дохід) для призначення пенсії, тобто за три календарні роки, що передують року звернення, застосовуються лише у випадку переведення з одного виду пенсії на інший або призначення пенсії вперше.
Таким чином, показник середньої заробітної плати для обчислення пенсії підлягає обрахунку при призначенні пенсії, або ж при переведенні особи на інший вид пенсії за нормами іншого Закону, та при переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком.
Відповідно до приписів ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу у 2005 році призначена пенсія за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.1 ст.114 Закону №1058-IV та в подальшому позивач не надавав жодної заяви щодо переведення його на інший вид пенсії й продовжував працювати, що не заперечується самим позивачем відповідно до зазначеного у його позовній заяви.
Таким чином, заява позивача не була обумовлена бажанням здійснення саме переходу на інший вид пенсії за нормами іншого Закону та враховуючи вищенаведені приписи чинного законодавства України, а також висновки зазначені у постановах Верховного Суду щодо релевантних спірних правовідносин з даною справою, суд зауважує, що показник середньої заробітної плати, який був обрахований під час призначення її пенсії, є незмінним.
Стосовно зазначеного позивачем у її позовній заяві та заяві щодо перерахунку пенсії з посиланням на частину 4 статті 42 Закону України №1058-IV, суд акцентує свою увагу на тому, що вказана норма не регламентує право позивача на зміну показника середньої заробітної плати, а передбачає право на перерахунок пенсії з урахуванням набутого після її призначення страхового стажу та заробітної плати.
Судом встановлено, що відповідачем станом на 24.05.2024 року було перераховано пенсію позивачу за наступними показниками: коефіцієнт стажу без урахування кратності - 0,47000, середньомісячний заробіток - 7253,38000, розмір пенсії за віком (ст.27) (7253,38 х 0,47000) - 3409,09 грн., доплата за понаднормовий стаж (ст.28 ч.1 абз.2) (за 27 років) - 637,47 грн., загальний розмір пенсії - 4046,56 грн.
З урахуванням вищенаведеного суд дійшов до висновку, що відповідачем відповідно до вищезазначених приписів з 24.05.2024 здійснено перерахунок пенсії позивача, з врахуванням страхового стажу, набутого після призначення пенсії.
З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб передбачений чинним законодавством та Конституцією України та ним не було порушено прав позивача з приводу перерахунку його пенсії та підстав звернень з даним адміністративним позовом до суду, таким чином позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Згідно ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Питання про розподіл судових витрат не вирішується, оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 9, 32, 139, 243 - 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 05 грудня 2024 року.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.О. Голошивець