Україна
Донецький окружний адміністративний суд
04 грудня 2024 року Справа№200/7614/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
У жовтні 2024 року до Донецького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить:
1) визнати протиправним і скасувати рішення про відмову у переході на інший вид пенсії №914220161323 від 22.10.2024 року;
2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській област зарахувати період перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві з 15.07.2008 р. по 31.04.2022 р. до пільгового страхового стажу за Списком 1 (код ЗПЗ014А2) на підставі ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
3) зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву про перехід на інший вид пенсії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувся до відповідача із заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком. Проте рішенням від 22 жовтня 2024 № 914220161323 відповідач відмовив у призначенні пенсії через відсутність необхідного стажу роботи.
На думку позивача, відповідач протиправно не зарахував до пільгового стажу на підземних роботах період перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві з 15.07.2008 року до 31.04.2022 року. У зв'язку з чим звернувся до суду із цим позовом.
04 листопада 2024 року відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи, про що постановлена відповідна ухвала. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.
Станом на 04 грудня 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області не скористалось правом на подання відзиву.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши докази, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить копія паспорту громадянина України.
Позивач звернувся до пенсійного фонду із заявою від 14 жовтня 2024 року про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком.
Заява позивача опрацьована Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області за екстериторіальним принцом.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 914220161323 від 22 жовтня 2024 року позивачу відмовлено в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
З розрахунку стажу вбачається, що позивачу не зараховано до пільгового стажу час перебування на інвалідності з 15.07.2008 року до 31.04.2022 року.
Разом з цим, в рішенні відсутні обґрунтування щодо підстав не зарахування періоду перебування на інвалідності до пільгового стажу.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 9 липня 2003 року 1058-IV (далі - Закон 1058-IV).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Закон 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
В розумінні абз. 22 ст. 1 Закону 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною 1 статті 9 Закону 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з ч.1 ст.10 Закону 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Умови призначення пенсії за віком встановлені у статті 26 Закону 1058-IV, а пенсії по інвалідності у статті 30 Закону 1058-IV.
Пунктом 4 частини першої статті 24 Закону № 1058 встановлено, що час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до страхового стажу для призначення пенсії за віком, а також до страхового стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 1788-ХІІ (далі за текстом - Закон 1788) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Згідно з ч.5 ст.56 Закону 1788-ХІІ час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
Зазначена гарантія встановлена і ч.4 ст.9 Закону України Про охорону праці від 14.10.1992 р. 2694-ХІІ.
Отже, законодавством передбачено зарахування часу перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи зі шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно із Актом №11 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, 22.02.2008 року з позивачем стався нещасний випадок в період його роботи на ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» на посаді гірничого робочого очисного забою.
Тобто нещасний випадок з позивачем стався в період його роботи на провідній професії.
При цьому, відповідач не заперечує факт перебування позивача на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві.
Отже, інвалідність позивача є наслідком трудового каліцтва, отриманого під час роботи гірничим робочим очисного забою підземним з повним робочим днем в шахті, тобто за провідною професією.
Час перебування позивача на третій групі інвалідності підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК №417405 від 25.07.2019 р., виписками з акту огляду МСЕК №417405 від 25.07.2019 р., №0715969 від 28.07.2016 р., №452435 від 04.07.2013р., №067252 від 04.06.2009 р., №064108 від 30.05.2008 р.
У відповідності до ч.3 ст.44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
На підставі п.4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (далі - Порядок № 22-1) (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин) право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень має право витребувати додаткові документи з метою належного розгляду заяви про призначення пенсії.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія (абзац четвертий пункту 1.8 розділу І Порядку № 22-1).
Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів витребування додаткових документів та повідомлення позивача про те, які документи необхідно подати позивачу додатково не пізніше трьох місяців із дня повідомлення для підтвердження для підтвердження права на зарахування періоду перебування на інвалідності з 15.07.2008 року до 31.04.2022 до пільгового стажу.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позивач має право на зарахування періоду перебування на інвалідності з 15.07.2008 року до 31.04.2022 до пільгового стажу на підземних роботах (провідні професії).
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, враховуючи завдання та принципи адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 22 жовтня 2024 року № 914220161323 є необґрунтованим, прийнято без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення, а отже не відповідає вимогам Конституції та законам України та підлягає скасуванню.
Таким чином, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно частини 9 зазначеної статті, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Пункт 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 3-5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Критерій співмірності витрат на оплату послуг адвоката застосовується судом виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.
За приписами частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем понесено витрати на правничу допомогу у сумі 15000,00 грн.
Вказані витрати підтверджені: договором від 25.10.2024 року про надання правничої допомоги №11/10/24; актом наданих послу до договору про надання правничої допомоги №11/10/24, розрахунком витрат договору про надання правничої допомоги №11/10/24; квитанцією до прибуткового касового ордера №28/10 від 28.10.2024 року.
Суд зазначає, що спір є розповсюдженим, а відтак витрачений адвокатом час на підготовку та подання позовної заяви не відповідає характеру спірних правовідносин та предмету доказування у справі, яка є незначної складності.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення клопотання позивача та стягнення з відповідача на його користь витрат на правничу допомогу у розмірі 7500 грн.
На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місцезнаходження: Майдан Свободи, Держпром 3 під., 2 пов., м. Харків, 6102, код ЄДРПОУ 14099344) про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 914220161323 від 22 жовтня 2024 року про відмову ОСОБА_1 в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 14 жовтня 2024 року із зарахуванням до стажу роботи на посаді за провідною професією, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно ч. 3 ст. 114 Закону № 1058 часу перебування на інвалідності, у зв'язку з нещасним випадком на виробництві з 15 липня 2008 року до 31 квітня 2022 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу та сплату судового збору у розмірі 8468 (вісім тисяч чотириста шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Лазарєв