05 грудня 2024 р.Справа №160/31772/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бухтіярової М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача адвоката Давлатова Шавката Бобоєвича про забезпечення позову у справі №160/31772/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
29.11.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій позивач просить:
-визнати протиправною бездіяльність працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині несвоєчасного внесення інформації в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації позивача;
-визнати протиправним та скасувати наказ начальника Самарського РТЦК про призов позивача до військової служби і зобов'язати військову частину прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби позивача.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2024 цій позовній заяві присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №160/31772/24 та дана адміністративна справа розподілена судді Бухтіяровій М.М.
03.12.2024 представником позивача адвокатом Давлатовим Шавкатом Бобоєвичем подано заяву про забезпечення позову, в якій просить:
- заборонити Військовій частині НОМЕР_1 в особі її посадових/службових осіб вчиняти дії щодо направлення позивача для проходження військової служби за межі навчального центру чи до іншого місця служби або іншої військової частини до набранням законної сили судовим рішенням у відповідній адміністративній справі.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову представником позивача зазначено, що позивач з 18.06.2014 працює в Акціонерному товаристві «Дніпровський стрілочний завод», яке визнано критично важливою установою. Згідно з наказом Міністерства економіки України №10382 від 24.04.2024 «Про бронювання військовозобов'язаних за АТ «ДнСЗ», військовозобов'язані працівники підприємства мають бронювання строком на 6 місяців, тобто до 24.10.2024, про що АТ «ДнС3» листом від 02.05.2024 №21-476 повідомлено відповідача і таким чином довело облікові дані на всіх заброньованих працівників, серед яких є позивач. Строк даної відстрочки від призову на військову службу під час мобілізацію, згідно із постановою КМУ №516 від 07.05.2024, з урахуванням змін, внесених постановою КМУ №642 від 04.06.2024, продовжено автоматично на три місяці, тобто до 24.01.2025. З метою оновлення даних в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» та підтвердження відстрочки до 24.01.2025 позивач 25.10.2024 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 , надавши витяг з наказу Мінекономіки, копію постанову КМУ №516 від 07.05.2024. Працівники ІНФОРМАЦІЯ_3 підтвердили наявність продовження відстрочки та видали повістку №0116603 від 25.10.2024 для явки з метою оновлення даних до ІНФОРМАЦІЯ_3 - 25.01.2025 о 14:00. Однак, 26.11.2024 о 07:30 під час прямування позивача на робоче місце він був затриманий працівниками РТЦК, доставлений для проходження ВЛК до міської лікарні №4. За результатами пройденої ВЛК і у зв'язку з відсутністю даних про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації до 24.01.2025 в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг», позивач був мобілізований та направлений до військової частини. На час подання заяви позивач перебуває у навчальному центрі Військової частини ( АДРЕСА_1 ). З урахуванням викладеного, представник позивача зазначає, що без вжиття судом заходів забезпечення позову мобілізаційний процес щодо позивача, який за законом не підлягає призову на військову службу, оскільки має бронювання, буде завершено, що, у свою чергу, істотно ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду та поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Положенням частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахуванням приписів частини першої статті 154 КАС України суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши подану представником позивача - адвокатом Давлатовим Шавкатом Бобоєвичем заяву про забезпечення позову, суд доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно із частиною другою статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (частина четверта статті 150 КАС України).
З огляду на приписи наведеної статті, небезпека заподіяння шкоди до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.
Частиною першою статті 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).
При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Аналогічна правова позиція неодноразово виснувалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, від 25.04.2019 у справі №826/10936/18.
Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В силу статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову обов'язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка заявляє клопотання.
У спірному випадку, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суд зазначає, що предметом заявленого позову є визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо несвоєчасного внесення інформації в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації позивача та визнання протиправним наказ Самарського РТЦК про призов позивача до військової служби.
За змістом заяви про забезпечення позову, підставою для звернення ОСОБА_1 до суду із позовом є, на його переконання, протиправна бездіяльність працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки отримавши 25.10.2024 документи про продовження строку бронювання позивача до 24.01.2025, не внесли такі відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг», що потягло до прийняття неправомірного наказу начальника Самарського РТЦК про призов позивача до військової служби.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, представник адвокат Давлатов Шавкат Бобоєвич наголошує, що у даному випадку не вжиття заходів забезпечення позову може призвести до завершення мобілізаційного процесу щодо позивача, що, як наслідок, істотно ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду та поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку наведеним аргументам, суд зазначає, що відповідно до частини дев'ятої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України щодо військового обов'язку поділяються на такі категорії:
допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік;
призовники - особи, які взяті на військовий облік;
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 2 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560) на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов'язані, які придатні до військової служби за станом здоров'я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», для комплектування (доукомплектування) з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному Законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «;Про військовий обов'язок і військову службу» та цим Порядком.
Пунктом 6 Порядку №560 передбачено, що призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає:
оповіщення резервістів та військовозобов'язаних про виклик до районного (об'єднаного районного) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу, міського (районного у містах, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів України;
прибуття резервістів та військовозобов'язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
проходження резервістами та військовозобов'язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби;
перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення;
документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації;
відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.
Тобто, документальному оформлення призову на військову службу під час мобілізації та відправленню призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби, передує, зокрема, перевірка підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення.
Однак, надані суду матеріали не містять доказів документального оформлення призову позивача на військову службу під час мобілізації.
Суд зазначає, що до завершення процедури перевірки підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення та подальшого зарахування до особового складу військової частини на підставі відповідного наказу, особа не набуває нового статусу військовослужбовця.
Таким чином, твердження представника адвоката Давлатова Шавката Бобоєвича про унеможливлення реалізації права на відстрочку не прийнятні.
Крім того, пунктом 5 частини третьої статті 151 КАС України встановлено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Тобто, заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову.
Разом з цим, представник позивача просить забезпечити позов шляхом заборони Військовій частині НОМЕР_1 вчиняти дії щодо направлення позивача для проходження військової служби за межі навчального центру чи до іншого місця служби або іншої військової частини, що виходить за межі предмету заявленого спору.
При цьому, будь-які докази, які б свідчили здійснення відповідачем у справі - ІНФОРМАЦІЯ_4 заходів щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації в матеріалах справи відсутні, представником позивача таких не надано.
З огляду на викладене, зважаючи на те, що зміст заяви про забезпечення позову не дозволяє дійти переконливого висновку про очевидну протиправність оскаржуваних бездіяльності та наказу відповідача, а також існування обставин, які згідно положень статті 150 КАС України є підставою для забезпечення позову, оскільки представником позивача жодних доказів, у розумінні статей 73, 76 Кодексу адміністративного судочинства України, на підтвердження існування очевидної протиправності бездіяльності та наказу відповідача у спірних правовідносинах, небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, а також того, що відновлення прав без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим, суду надано не було.
За таких обставин, наведені доводи у межах поданої заяви про забезпечення позову не є достатніми та обґрунтованими, у зв'язку із чим суд доходить висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
З огляду на викладене, заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви представника позивача адвоката Давлатова Шавката Бобоєвича про забезпечення позову у справі №160/31772/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та у строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.М. Бухтіярова