04 грудня 2024 року Справа № 160/26446/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Юркова Е.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Довгинцівського відділу Державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
02 жовтня 2024 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , через систему "Електронний Суд" звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Довгинцівського відділу Державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не зняття арешту з нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 , накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, виданої Довгинцівським відділом державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції, б/н, 21.07.2010, реєстраційний номер обтяження: 10056929 зареєстрованого 21.07.2010 Дніпропетровською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, об'єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно, в межах суми стягнення, обтяжувач: Довгинцівський відділ державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції;
- зобов'язати Довгинцівський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 , накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, виданої Довгинцівським відділом державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції, б/н, 21.07.2010, реєстраційний номер обтяження: 10056929 зареєстрованого 21.07.2010 Дніпропетровською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, об'єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно, в межах суми стягнення, обтяжувач: Довгинцівський відділ державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що позивач дізнався про існування арешту його майна від нотаріуса, який накладено Довгинцівським відділом державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції, б/н, 21.07.2010, реєстраційний номер обтяження: 10056929 зареєстрованого 21.07.2010 Дніпропетровською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України. Позивач зауважує, що він звертався до відповідача із заявою про зняття арешту з майна, однак відповідач протиправно відмовив у знятті арешту, посилаючись на те, що матеріали виконавчого провадження були знищені за строком зберігання, через що неможливо встановити в рамках якого виконавчого провадження виносилась вищезазначена постанова, у зв'язку з чим у державного виконавця нема підстав для зняття арешту з майна боржника. У зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою суду від 04.10.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідачу було направлено копію ухвали суду від 04.10.2024 про відкриття провадження у справі в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою відповідального працівника суду від 04.10.2024; правом на подання відзиву на позов відповідач не скористався.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 02.10.2024 року у ОСОБА_1 наявний арешт нерухомого майна, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, виданої Довгинцівським відділом державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції, б/н, 21.07.2010, реєстраційний номер обтяження: 10056929 зареєстрованого 21.07.2010 Дніпропетровською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, об'єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно, в межах суми стягнення, обтяжувач: Довгинцівський відділ державної виконавчої служби Криворізького міського уравління юстиції.
15.08.2024 року представник позивача, адвокат, ОСОБА_2 , звернувлась до Довгинцівського ВДВС у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з вимогою про зняття арештів з майна.
Листом Довгинцівського ВДВС у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 23.09.2024 за №132060/4 повідомлено, що - «…Згідно інформації з Державною реєстру речових прав па нерухоме манно га Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого манна виявлено обтяження, а саме: 21.07.2010 року за реєстраційним номером № 10056929 на підставі постанови б/н від 21.07.2010, Донгинцівським ВДВС КМУЮ, об'єкт обтяження: все нерухоме манно, що належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 . Отже, винести постанову про зняття арешту і майна боржника не є можливим, оскільки, встановити у рамках якого виконавчого провадження виносилась постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження не можливо, у зв'язку відсутністю інформації, у вищезазначених державних реєстрах. Також зазначено заявнику, що майно, належне на праві власності боржнику, може бути звільнено з-під арешту лише за рішенням відповідного суду.
Непогоджуючись із незняттям арешту з майна, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Межі повноважень, підстави та способи їх реалізації державними виконавцями та приватними виконавцями встановлені, зокрема, Законом України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ від 02.06.2016 року.
Статтею 1 Закону №1404-VІІІ встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частин 1, 2 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999 року (чинного на час накладення арешту), у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Статтею 40 Закону №1404-VІІІ визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Водночас, наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 року №1829/5 затверджено Правила ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, відповідно до пункту 1 розділу Х та пункту 1 розділу ХІ якого, завершені виконавчі провадження та виконавчі провадження, за якими виконавчий документ повернуто без прийняття до виконання, підлягають передачі до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше 01 серпня поточного року та 01 лютого наступного року. Передані до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця справи та виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився, підлягають знищенню.
Таким чином, як Законом №606-XIV, так і Законом №1404-VІІІ передбачено, що після закінчення виконавчого провадження за загальним правилом державним виконавцем повинні вживатись заходи щодо зняття арешту з нерухомого майна боржника, накладеного в рамках виконавчого провадження.
Всупереч означеному, відповідачем не були вжиті відповідні дії щодо зняття арешту з нерухомого майна позивача. Тобто, під час завершення відповідного виконавчого провадження, яке на даний час є знищеним, арешт з нерухомого майна позивача не був знятий.
Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Стаття 13 Конвенції гарантує кожному право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо порушення передбаченого Конвенцією права було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював особливу важливість принципу «належного урядування». Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (дивитися рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).
Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року).
В силу принципу пропорційності втручання в право особи безперешкодно користуватися та розпоряджатися своїм майном можливе лише за умови дотримання «справедливої рівноваги» між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав людини.
Неузгодженість дій органів державної влади або невиконання державними органами та їх посадовими особами своїх безпосередніх обов'язків не повинно тягти за собою покладення на суб'єкта господарювання надмірних обов'язків або інших несприятливих наслідків, як це мало місце у цій справі.
Тобто, з урахуванням того, що у органів державної виконавчої служби наявний обов'язок щодо зняття арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при завершенні такого виконавчого провадження, а також з огляду на те, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наразі наявний запис про арешт нерухомого майна позивача, суд дійшов висновку, що Довгинцівським відділом Державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) допущено протиправно бездіяльність щодо незняття арешту, накладеного на майно ОСОБА_1 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, виданої Довгинцівським відділом державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції, б/н, 21.07.2010, реєстраційний номер обтяження: 10056929 зареєстрованого 21.07.2010 Дніпропетровською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.
Щодо позовної вимоги в частині зобов'язання відповідача зняти арешт з майна позивача, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 40 Закону №1404-VІІІ про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року №1952-IV державним реєстратором є, зокрема, державний, приватний виконавець - у разі накладення/зняття таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону.
Відповідно до пункту 23 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
З огляду на зазначене, з метою відновлення порушених прав позивача, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання Довгинцівський відділ Державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) зняти арешт з нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 , накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, виданої Довгинцівським відділом державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції, б/н, 21.07.2010, реєстраційний номер обтяження: 10056929 зареєстрованого 21.07.2010 Дніпропетровською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, об'єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно, в межах суми стягнення, обтяжувач: Довгинцівський відділ державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У свою чергу, суд перевіряє, зокрема, чи діяв відповідач обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно із частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1211,20 грн., що документально підтверджується квитанцією від 02.10.2024.
З огляду на задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 1211,20 грн. підлягає стягненню з Довгинцівського відділу Державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ПН НОМЕР_1 ) до Довгинцівського відділу Державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул. Леоніда Бородича, буд. 3, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., Криворізький р-н,50086; ІК в ЄДРПОУ 34545840) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не зняття арешту з нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 , накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, виданої Довгинцівським відділом державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції, б/н, 21.07.2010, реєстраційний номер обтяження: 10056929 зареєстрованого 21.07.2010 Дніпропетровською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, об'єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно, в межах суми стягнення, обтяжувач: Довгинцівський відділ державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції.
Зобов'язати Довгинцівський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 , накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, виданої Довгинцівським відділом державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції, б/н, 21.07.2010, реєстраційний номер обтяження: 10056929 зареєстрованого 21.07.2010 Дніпропетровською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, об'єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно, в межах суми стягнення, обтяжувач: Довгинцівський відділ державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції.
Стягнути з Довгинцівського відділу Державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул. Леоніда Бородича, буд. 3, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., Криворізький р-н,50086; ІК в ЄДРПОУ 34545840) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ПН НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1 211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 04 грудня 2024 року.
Суддя Е.О. Юрков