Провадження № 11-кп/803/3513/24 Справа № 185/6760/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
02 грудня 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Головуючого, судді - доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_7
неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_8
законного представника
неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_9
неповнолітньої потерпілої ОСОБА_10
представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_11
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024041370000627 від 25.04.2024 року, за апеляційними скаргами законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_10 - ОСОБА_11 , заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_12 , неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_8 , законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_8 , - ОСОБА_9 , на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2024 року щодо неповнолітнього
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Павлоград, Дніпропетровської області, громадянина України, навчається в Кочерезькому ліцеї Вербівської сільської ради, не зареєстрованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
В апеляційній скарзі прокурор просить оскаржуваний вирок скасувати в частині призначення додаткового покарання, ухвалити новий вирок, яким визнати неповнолітнього ОСОБА_8 винним у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 2 роки, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 роки, в іншій частині вирок залишити без змін.
Не оспорюючи фактичні обставин кримінального провадження, кваліфікацію дій обвинуваченого та доведеність його вини у скоєнні кримінального правопорушення, зазначає, що вирок підлягає скасуванню на підставі ст. ст. 409, 413, 414 КПК України через неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.
Прокурор вказує, що судом першої інстанції було встановлено, що обвинувачений неповнолітній ОСОБА_8 . водійського посвідчення на право керування транспортними засобами не отримував, у зв'язку з чим помилково не призначив йому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. Суд першої інстанції, не призначивши ОСОБА_8 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, не позбавив ОСОБА_8 можливості реалізувати таке право надалі. У зв'язку з чим, прокурор вважає, що призначене неповнолітньому обвинуваченому ОСОБА_8 покарання без додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, не є достатнім і необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
В апеляційній скарзі законний представник неповнолітньої потерпілої ОСОБА_10 - ОСОБА_11 просить оскаржуваний вирок змінити та призначити неповнолітньому ОСОБА_8 покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України, у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік, без позбавлення права керування транспортними засобами.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що призначене судом першої інстанції покарання є явно суворим та підлягає зміні у зв'язку з його невідповідністю тяжкості злочину та особі неповнолітнього обвинуваченого.
Вказує, що з неповнолітнім ОСОБА_8 вони проживають в одному селі, діти навчаються в одній школі та підгримують добрі стосунки, товаришують та проводять час разом в спільній компанії. ОСОБА_8 зарекомендував себе тільки з позитивного боку як добра, порядна, весела дитина, готова прийти на допомогу будь-кому.
Зазначає, що обставини дорожньо-транспортної пригоди, в якій постраждала ОСОБА_10 , є прикрим збігом обставин, одразу після її настання ОСОБА_8 та його сім'я вибачились та відшкодували спричинену шкоду. На теперішній час стан здоров'я ОСОБА_10 задовільний. Спричинена матеріальна та моральна шкода відшкодовані. Вважає, що ОСОБА_8 повинен понести покарання, однак з огляду на те, що він є учнем 11 класу і на наступний рік має вступати до вищого навчального закладу, його розмір повинен бути мінімальним.
В апеляційній скарзі неповнолітній ОСОБА_8 просить оскаржуваний вирок скасувати в частині призначення покарання та призначити покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України, у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік без позбавлення права керування транспортними засобами, у відповідності до ст. 59-1 КК України з покладенням наступних обов'язків: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою; повідомляти уповноважений орган пробації про зміну свого місця проживання, роботи, навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, внаслідок чого призначив йому надмірно суворе покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості злочину та його особі, що на думку ОСОБА_8 є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення в частині призначеного покарання та ухвалення нового вироку у цій частині.
Зазначає, що при постановленні судом вироку відносно нього не було враховано обставини скоєння злочину та його особу. Так, вироком суду він визнаний винним в тому, що керуючи мотоциклом, допустив порушення Правил дорожнього руху, внаслідок якого пасажир іншого мотоциклу, який рухався за ним отримала травми, які за своїм характером відносяться то тяжких тілесних ушкоджень. Цивільного позову потерпілою не заявлено, ОСОБА_8 та його батьками повністю відшкодовано матеріальну та моральну шкоду, яку було спричинено внаслідок травмування потерпілої ОСОБА_10 . Жодних претензій матеріального чи морального характеру потерпіла чи її законні представники до ОСОБА_8 не мають. Вказує, що він раніше не судимий, ніколи до будь-якого виду відповідальності не притягувався, на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди був тверезий, на обліку у лікарів нарколога чи психіатра не перебуває. Має позитивні характеристики з місця навчання та місця проживання у с. Кочережки Павлоградського району. Зазначає, що є абсолютно законослухняною людиною, навчається у школі, проживає з батьками в селі, допомагає їм по господарству. Щиро розкаявся у випадково скоєному кримінальному правопорушенні, на протязі досудового слідства та під час судового розгляду свою провину визнав повністю, давав правдиві свідчення з приводу подій, які сталися 24 квітня 2024 року.
ОСОБА_8 також вказує, що злочин ним було скоєно з необережності, умислу на його вчинення в нього не було. Зазначає, що на момент вчинення кримінального правопорушення 24 квітня 2024 року, йому виповнилось 16 років та 20 днів, у зв'язку з чим, вважає, що до нього можна застосувати пробаційний нагляд строком від одного до двох років.
Акцентує увагу на тому, що наведені обставини свідчать про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного вироку в частині призначення надмірно суворого покарання, що є підставою для його скасування, із постановленням нового вироку, яким належить призначити покарання у вигляді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік, без позбавлення права керування транспортними засобами, із покладенням тих самих обов'язків, які передбачені оскаржуваним вироком, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою; повідомляти уповноважений орган пробації про зміну свого місця проживання, роботи, навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
В апеляційній скарзі законний представник неповнолітнього ОСОБА_8 - ОСОБА_9 просить оскаржуваний вирок змінити, оскільки призначене покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого; призначити неповнолітньому ОСОБА_8 покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік без, позбавлення права керування транспортними засобами, з покладенням у відповідності до ст. 59-1 КК України наступних обов'язків: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган пробації про зміну свого місця проживання, роботи, навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою. В іншій частині залишити вирок без змін.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржуваний вирок є незаконним, необґрунтованим і таким, що підлягає зміні у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості злочину та особі обвинуваченого внаслідок його надмірної суворості.
Вказує, що суд першої інстанції, призначивши ОСОБА_8 покарання, зазначив, що він є неповнолітнім, раніше не судимий, вчинив злочин, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, ознак сп'яніння не виявлено, за місцем проживання та навчання характеризується позитивно, на обліках в лікарів психіатра та нарколога не перебуває, визнав свою провину, покаявся, повністю відшкодував спричинену шкоду. Однак, судом першої інстанції не було зазначено, чому саме такий розмір покарання буде необхідним для виправлення ОСОБА_8 та попередження нових злочинів.
Зазначає, що при визначенні розміру покарання не було враховано те, що ОСОБА_8 повідомив суд, що після закінчення школи в 2025 році має намір вступати до військового навчального закладу, а наявність в нього невідбутого покарання та судимості, буде перешкодою для здобуття ним омріяної професії. Вважає, що вказаний факт повинен бути врахований судом, і ОСОБА_8 можливо призначити мінімальне покарання.
Оскаржуваним вироком суду неповнолітнього ОСОБА_8 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання, із застосуванням положень ст. 69 КК України, у виді пробаційного нагляду строком на 2 роки, без позбавлення права керування транспортними засобами. У відповідності до ст. 59-1 КК України покладено наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи, навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Ухвалою суду першої інстанції від 27.09.2024 року було виправлено описку, допущену у вступній та резолютивній частині оскаржуваного вироку, та викладено резолютивна частину вироку у наступній редакції: «Неповнолітнього ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання, із застосуванням положень ст. 69 КК України, у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки» (а.с. 102).
Неповнолітнього ОСОБА_8 визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин, встановлених судом першої інстанції та детально викладених у мотивувальній частині оскаржуваного вироку, які в апеляційному порядку не оспорюються.
Так, 24.04.2024 року, приблизно о 20 годині 30 хвилин, неповнолітній водій ОСОБА_13 , керуючи технічно справним мотоциклом марки «GEON GN150-11», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 16.04.2013 року належить ОСОБА_14 , у вечірній час доби зі швидкістю приблизно 40 кілометрів на годину здійснював рух по АДРЕСА_1 , з боку провулку Ярова, у напрямку вулиці Шкільна, перевозячи на задньому пасажирському сидінні пасажира - неповнолітню ОСОБА_10 .
У вказаний час, попереду руху вказаного мотоциклу, по АДРЕСА_1 , зі швидкістю приблизно 40 кілометрів на годину, праворуч від мотоциклу марки «GEON GN150-11» рухався мотоцикл марки «ESPERO 50CC», без реєстраційного номеру під керуванням неповнолітнього водія ОСОБА_8 .
Продовжуючи рух, неповнолітній водій ОСОБА_8 , проявляючи кримінальну протиправну недбалість, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків, хоча повинен був та міг, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров'я громадян, будучи неуважним до дорожньої обстановки та її змін, не маючи жодних перешкод технічного і фізичного характеру для забезпечення безпечного руху, не виконуючи покладені на нього обов'язки, як на водія транспортного засобу, не урахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу його постійно контролювати та безпечно керувати ним, змінив напрямок руху ліворуч, наближаючись до мотоцикла марки «GEON GN150-11», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням неповнолітнього водія ОСОБА_13 .
У ході подальшого руху у тих самих умовах, приблизно о 20 годині 30 хвилин, неповнолітній водій ОСОБА_8 в районі перехрестя провулку Ярова та АДРЕСА_1 , у момент зближення з мотоциклом марки «GEON GN150-11», реєстраційний номер НОМЕР_1 , допустив зіткнення середньою лівою бічною частиною мотоциклу марки «ESPERO 50CC», без реєстраційного номеру, із правим пером вилки переднього колеса мотоцикла марки «GEON GN150-11», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди неповнолітній пасажир ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження.
Своїми діями неповнолітній водій ОСОБА_8 грубо порушив п. 10.1. Правил дорожнього руху, а саме: «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.»
Порушення вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху, з технічної точки зору, знаходиться в причинному зв'язку з настанням події даної дорожньо-транспортної пригоди та з наслідками, що настали.
Невиконання вищевказаного пункту Правил дорожнього руху призвело до даної дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок чого неповнолітній пасажирці ОСОБА_10 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми з переломом склепіння та основи черепу (лінійний перелом тім'яної та скроневої кістки з переходом на основу черепа справа), вогнищевим забоєм головного мозку, епідуральним крововиливом, пневмоцефалією; множинних саден м'яких тканин голови, обличчя, тулуба, кінцівок. Виявлені тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з переломом склепіння та основи черепу (лінійний перелом тім'яної та скроневої кістки з переходом на основу черепа справа), вогнищевим забоєм головного мозку, епідуральним крововиливом, пневмоцефалією, множинних саден м'яких тканин голови, обличчя, тулуба, кінцівок утворилися від дії тупих твердих предметів (предмету), які діяли за ударним механізмом з місцем прикладання діючої сили у вищезазначені області або при ударі об такі, такими предметами могли бути виступаючі частини рухаючогося транспортного засобу та дорожнє покриття при падінні та ударі об нього, за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпечності для життя в момент спричинення.
Дії неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_8 у цій частині були кваліфіковані в оскаржуваному вироку за ч. 2 ст. 286 КК України за ознаками порушення Правил дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілій тяжкі тілесні ушкодження.
Заслухавши суддю-доповідача; прокурора, який наполягав на задоволенні своєї апеляційної скарги з викладених у ній підстав, проти задоволення апеляційних скарг законного представника неповнолітньої потерпілої, неповнолітнього обвинуваченого, законного представника неповнолітнього обвинуваченого заперечував; неповнолітнього обвинуваченого та його законного представника, а також законного представника неповнолітньої потерпілої, які наполягали на задоволенні своїх апеляційних скарг, проти задоволення апеляційної скарги прокурора заперечували; захисника та неповнолітню потерпілу, які підтримали апеляційні скарги неповнолітнього обвинуваченого, його законного представника та законного представника потерпілої, проти задоволення апеляційної скарги прокурора заперечували; колегія суддів дійшла наступних висновків.
Так, відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно із частинами 1 і 2 ст. 409 КПК України при вирішенні питання про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення суд апеляційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК України. Відповідно до змісту зазначеної норми закону підставами для зміни або скасування зазначеного вироку суду першої інстанції в апеляційному порядку є лише істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, судом першої інстанції було ухвалено вирок, яким неповнолітнього ОСОБА_8 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання, із застосуванням положень ст. 69 КК України, у виді пробаційного нагляду строком на 2 роки, без позбавлення права керування транспортними засобами, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 59-1 КК України.
Ухвалою суду першої інстанції від 27.09.2024 року було виправлено описку, допущену у вступній та резолютивній частині оскаржуваного вироку, та викладено резолютивна частину вироку у наступній редакції: «Неповнолітнього ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання, із застосуванням положень ст. 69 КК України, у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки» (а.с. 102).
Колегія суддів погоджується із доводами прокурора, висловленими у судовому засіданні під час апеляційного розгляду, про те, що виправлення описки у тексті судового рішення не може змінювати його зміст. Разом із тим, одночасно суд апеляційної інстанції не може залишити вказану ухвалу про виправлення описки поза увагою, як про це вказує прокурор, з огляду на те, що остання є судовим рішенням, що не предметом даного апеляційного розгляду зважаючи на його межі, встановлені ст. 404 КПК України, а також нею зокрема поліпшене становище неповнолітнього обвинуваченого, оскільки нею передбачене призначення ОСОБА_8 основного покарання у меншому розмірі, ніж це визначене оскаржуваним вироком.
Відтак у матеріалах справи наявні два окремих процесуальних документи, в яких рішення щодо призначення покарання ОСОБА_8 викладене у різних редакціях, які не узгоджуються між собою. При цьому мотивувальна частина вироку містить посилання лише на вид основного покарання, яке підлягає призначенню цьому неповнолітньому обвинуваченому, без зазначення його розміру. У зв'язку із цим не вбачається за можливе дійти однозначного висновку про те, яке саме покарання фактично було призначене ОСОБА_8 , що у свою чергу суперечить вимогам ст. 374 КПК України, і така суперечність не може бути усунута у межах апеляційного провадження з урахуванням обмежень, встановлених ст. 404 КПК України.
Обговорюючи питання про остаточне рішення за наслідками апеляційного розгляду, колегія суддів приймає до уваги той факт, що чинним КПК України до переліку істотних порушень кримінального процесуального закону, передбачених ст. 412 КПК України, та підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції не входить вищезазначене порушення вимог кримінального процесуального закону, втім одночасно воно не може бути усунуте у межах апеляційного розгляду. Виходячи з загальних засад кримінального провадження, а саме з вимог п.п. 2, 21 ч. 1 ст. 7 КПК України та ст. ст. 9, 21 КПК України, відповідно до яких до його загальних засад відносяться законність, доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень, вказаний вирок підлягає скасуванню, з призначенням нового судового розгляду.
Враховуючи, що вирок суду підлягає скасуванню через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, а також з матеріалів справи неможливо дійти однозначного висновку про те, яке саме покарання є призначеним неповнолітньому обвинуваченому ОСОБА_8 , апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості розгляду та оцінки апеляційних доводів, які підлягають детальному дослідженню та перевірці у межах нового судового розгляду.
Під час нового розгляду кримінального провадження необхідно усунути вказані недоліки, повно й всебічно, з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального закону проаналізувати доводи, викладені в апеляційних скаргах, надати їм оцінку та відповідно до вимог ст. 370 КПК України ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення з дотриманням вимог закону про кримінальну відповідальність та кримінального процесуального закону, в тому числі вирішити питання про доцільність призначення ОСОБА_8 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
У зв'язку із викладеним, апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а вирок суду підлягає скасуванню, з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги прокурора ОСОБА_12 , законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_10 - ОСОБА_11 , неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_8 , законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_9 , - задовольнити частково.
Вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2024 року щодо неповнолітнього ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, - скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4