Провадження № 22-ц/803/9337/24 Справа № 209/3523/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Лобарчук О. О. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
04 грудня 2024 року Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу
за поданням головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Дніпродзержинськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Добридніка С.А. про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржнику ОСОБА_1
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 вересня 2016 року,-
27 вересня 2016 року Головний державний виконавець Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Дніпродзержинськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Добриднік С.А. звернувся до суду з поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржнику ОСОБА_1 . В обґрунтування свого подання вказує, що на виконанні у Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Дніпродзержинськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області знаходиться виконавче провадження № 51897072, з виконання виконавчого листа №471/619/15-ц від 05.10.2015 року виданого Братським районним судом Миколайовської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" боргу в сумі 2448423,51 грн. 09.08.2016 відповідно до ст.ст. 17,19,20,25 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, копія якої того ж дня направлено боржникові для виконання поштою рекомендованим повідомленням, стягувачеві до відома. По спливу строку для самостійного виконання рішень, ОСОБА_1 рішення не виконала, борг не сплатила. Про рішення суду боржнику відомо, проте небажання виконувати, покладеного судом обов'язку щодо виплати коштів стягувачеві, виконувати законні вимоги державного виконавця та рішення суду в цілому, з боку ОСОБА_1 є очевидним (а.с.2-4).
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 вересня 2016 року подання головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Дніпродзержинськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Добридніка С.А. про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржнику ОСОБА_1 - задоволено.
Тимчасово обмено боржника, громадянку України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у праві виїзду за межі України до виконання зобов'язання згідно виконавчого провадження № 51897072, з виконання виконавчого листа №471/619/15-ц від 05.10.2015 року виданого Братським районним судом Миколайовської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" боргу в сумі 2448423,51 грн. (а.с. 16).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на передчасність висновків суду 1 інстанції, порушення норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану ухвалу скасувати та у задоволенні подання головного державного виконавця Дніпровського ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Добриднік С.А. - відмовити (а.с. 22-25).
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Постановляючи ухвалу, суд 1 інстанції виходив з того, що боржник ухиляється від виконання рішення суду, на виклики державного виконавця не з'являється, а тому суд вважав за необхідне обмежити ОСОБА_1 у праві виїзду на межі України.
Колегія суддів апеляційного суду, розглянувши справу за наявними у ній матеріалами, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Закон-ним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з до-триманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Однак, оскаржувана ухвала вище зазначеним вимогам не відповідає.
Так, судом 1 інстанції встановлено, що 05.10.2015 року видано виконавчий лист № 471/619/15-ц Братського районного суду Миколайовської області на підставі рішення про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки та мешканки АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором №HET0GA00001924 від 18 червня 2007 року у розмірі 110041,50 долар США, що складає 2448423,51 гривень (а.с.5).
Постановою державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Дніпродзержинськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 09.08.2016 року було відкрито виконавче провадження за виконавчим листом№471/619/15-ц виданим 05.10.2015 року Братським районним судом Миколайовської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" боргу в сумі 2448423,51 грн.(а.с.7).
Відповідно до довідки від 08.08.2016 року стягувачем було встановлено, що боржник неофіційно працевлаштована в м. Дніпродзержинську та фактично мешкає в найманій квартирі за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6).
Відповідно до акту від 16.08.2016 року державним виконавцем згідно ст.15 Закону України "Про виконавче провадження" здійснено вихід за адресою мешкання боржника, ніхто двері не відкрив (а.с.9).
Відповідно до інформаційної довідки від 16.08.2016 року, визначено все належне на праві власності майно боржнику ОСОБА_1 (а.с.10).
Згідно направлених запитів, отримано інформацію від Державної податкової служби України (а.с.11,12), Пенсійного фонду України (а.с.11,12).
Пунктом 19 ч. 3 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Згідно ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця. Суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.
Відповідно до статті 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.
Статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Закон України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Статтею 6 даного Закону встановлено вичерпний перелік підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, зокрема, коли громадянин України ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.
Відповідно до статті 2 протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікованого Законом України від 11 вересня 1997 року) та статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" в демократичному суспільстві заходи щодо обмеження свободи пересування повинні бути достатньо виправдані суспільними інтересами.
Відтак, дотримання судами процесуального законодавства при ухваленні судових рішень з питань, що пов'язані з обмеженням конституційних прав і свобод громадян, зокрема - щодо обмеження їх у праві виїзду за межі України, є визначальним з огляду на дотримання законних прав людини і громадянина.
Як вбачається з вище наведеного, законодавством встановлено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а при ухиленні боржника від їх виконання. Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань.
Поряд з цим, про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ч.6 ст.12 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; не надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.
Саме державний виконавець зобов'язаний довести суду з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні.
Як випливає з аналізу наведених положень закону, підставою обмеження особи у праві виїзду за межі України є не лише наявність невиконаних зобов'язань, покладених на боржника - фізичну особу судовим рішенням, а також винна поведінка цієї особи, яка полягає в ухиленні від виконання таких зобов'язань.
Однак, задовольняючи подання державного виконавця, суд першої інстанції вищевказаних положень закону не врахував, не навів мотивів, які свідчать про винну поведінку ОСОБА_1 як боржника у виконавчому провадженні, а тому дійшов передчасного висновку про наявність передбачених законом підстав для обмеження її у праві виїзду за межі України.
За таких обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні подання державного виконавця про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 вересня 2016 року - скасувати.
У задоволенні подання головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Дніпродзержинськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Добридніка С.А. про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржнику ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Судді: