Провадження № 22-ц/803/8147/24 Справа № 183/2517/23 Суддя у 1-й інстанції - Сорока О. В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
04 грудня 2024 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М.,
за участю секретаря - Кошари О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) від суми несплачених аліментів
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2024 року, -
28 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому із урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 27.02.2024 року просила стягнути пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 272 254,95 гривні. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що з 01 березня 2003 року по 22.09.2016 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, в якому народились діти - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 23.12.2023 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було укладено шлюб, у зв'язку із чим позивачці присвоєно прізвище « ОСОБА_7 ». 15 березня 2015 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області було видано судовий наказ, яким з відповідача стягнуто аліменти на користь позивача на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі частини від заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 09 лютого 2018 року і до досягнення сином повноліття. Ухвалою від 19.04.2018 року по справі № 183/689/18 виправлено помилку і постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу) платника, але не менше ніж 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з 09 лютого 2018 року і до досягнення дітьми повноліття. 20.06.2020 року Новомосковським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області відкрито виконавче провадження № 56633216 на виконання судового наказу про стягнення аліментів з відповідача.
ОСОБА_2 регулярно не сплачував аліменти, в результаті чого кожного року утворювалася заборгованість і лише за період 2022-2023 років заборгованість була погашена. Між тим пеня за несвоєчасну сплату аліментів відповідачем за період з лютого 2018 року по листопад 2023 року залишилась непогашеною, внаслідок чого станом на дату звернення до суду із заявою про збільшення позовних вимог склала 272 254,95 грн. (том 1 а.с.а.с.1-10,117-126).
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення неустойки (пені) від суми несплачених аліментів - відмовлено (том 1 а.с.221-224) .
Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі (том 1 а.с.226-237).
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони по справі є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (том 1 а.с. 26,27).
15 березня 2015 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області було видано судовий наказ, яким з відповідача стягнуто аліменти на користь позивача на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі частини від заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 09 лютого 2018 року і до досягнення сином повноліття (том 1 а.с. 28-29).
Ухвалою від 19.04.2018 року по справі № 183/689/18 виправлено помилку і постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу) платника, але не менше ніж 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з 09 лютого 2018 року і до досягнення дітьми повноліття (том 1 а.с. 30-32).
20.06.2018 року Постановою державного виконавця Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Довгополою Іриною Юріївною відкрито виконавче провадження № 56633216 на виконання судового наказу про стягнення аліментів з відповідача (том 1 а.с. 33).
Як зазначає позивач, відповідач належним чином покладені на нього судовим наказом обов'язки не виконував, внаслідок чого станом на 01.02.2023 рік, заборгованість ОСОБА_2 по аліментах складає: 149 901,05 гривень (том 1 а.с. 23).
Заборгованість за несвоєчасну сплату аліментів у період з 01.02.2018 року по 01.03.2020 року складає: 53 333,32 грн., отже сума пені за цей період складає 63 333,32 грн. З врахуванням ч. 1 ст. 196 СК України (пеня не більше 100% заборгованості), то сума пені за період з 09.02.2018 по 01.03.2020 року складає 53 333,32 грн. (том 1 а.с. 11-13).
Заборгованість за несвоєчасну сплату аліментів у період з 01.02.2021 по 01.02.2023 роки складає 90 036,32 грн., отже сума пені за цей період складає 82 924,46 грн. (том 1 а.с. 14-16).
Відповідачем разом із заявою про перегляд заочного рішення до матеріалів справи долучено довідку про розмір доходів, з яких повинні утримуватись аліменти, за № 28 від 12 квітня 2023 року, відповідно до якої за період з липня 2022 року по березень 2023 року з ОСОБА_2 було стягнуто 117 357,42 грн. аліментів та 58 388,63 грн. заборгованості по аліментах (а.с. 62), та довідку № 204 від 30 травня 2023 року, з якої вбачається, що за період роботи у ТОВ «Технополіс», а саме з травня 2020 року по лютий 2021 року з останнього було стягнуто 18 948,98 гривень аліментів (том 1 а.с. 71).
Також суду надано розрахунок заборгованості за аліментами, зі змісту якого встановлено, що заборгованість по аліментах станом на 01.11.2023 року у ОСОБА_2 , - відсутня (том 1 а.с. 89-90).
27 лютого 2024 року позивачка звернулась до суду із заявою про збільшення позовних вимог, в обґрунтування якої надала зведену таблицю розрахунків за кожен місяць, за який допущено прострочення платежу, відповідно якої пеня за прострочення аліментів ОСОБА_2 за період з лютого 2018 року по листопад 2023 року складає 272 254,95 грн. (том 1 а.с. 144-152).
Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги є недоведеними та не обґрунтованими.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.
Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 196 СК України: у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
У разі застосування до особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».
Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
За змістом ст.ст. 77-80 ЦПК України належними, допустимими та достатніми є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, на підставі них можна встановити дійсні обставини справи, у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Учасники мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме з розрахунку заборгованості, здійсненого позивачкою, пеня по несплачених аліментах ОСОБА_2 за період із 1 березня 2018 року по 1 вересня 2023 року становить 272 254,95 гривень.
Однак суд 1 інстанції не погодився з таким розрахунком, оскільки він проведений не у відповідності із вимогами ст. 196 СК України.
Як зазначено у ч. 1 ст. 196 СК України одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) лише у разі виникнення заборгованості по сплаті аліментів у особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти.
Аналізуючи наданий позивачкою розрахунок заборгованості за пенею, судом 1 інстанції встановлено, що при його здійсненні державним виконавцем не враховано погашення відповідачем основної суми заборгованості, у зв'язку із чим розмір неустойки (пені) мало б бути скориговано.
Крім того, позивачкою не надано суду доказів щодо застосування чи не застосування до відповідача ОСОБА_2 якого зобов'язано сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів передбачених ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», якою визначено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів; за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів; за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік. Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.
У разі застосування заходів примусового виконання, передбачених ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів.
При постановлені рішення суд 1 інстанції, врахував правову позицію Верховного Суду щодо порядку обчислення пені у разі виникнення заборгованості зі сплати аліментів, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16, згідно якої розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов'язання.
У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.
Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.
Таким чином, за приписами ст.196 СК України при стягненні неустойки враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.
Відповідно до п.4 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця.
Наданий позивачкою розрахунок заборгованості по сплаті аліментів не відповідає вимогам вказаної норми закону, тому він не може бути належним доказом.
Враховуючи, що розрахунок неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів наданий позивачкою на основі розрахунку заборгованості, який не відповідає вимогам п.4 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження», то суд 1 інстанції був позбавлений можливості перевірити правильність нарахування пені.
Матеріали справи не містять іншого розрахунку, в якому були б враховані вищезазначені судом зауваження, а у повноваження суду не входить з власної ініціативи витребовування відповідних доказів та обчислення на підставі цих доказів неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів.
Виходячи з встановлених конкретних обставин справи, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд 1 інстанції дійшов правильного висновку, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та ухвалив обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам закону.
Колегія суддів вважає, що справа розглянута всебічно, встановлені правовідносини, що склалися між сторонами, яким надана вірна правова оцінка, досліджені наявні докази, висновки суду першої інстанції обґрунтовані чинними нормами матеріального права.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права, правові підстави для його скасування відсутні.
Доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позову, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, власним тлумаченням норм права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Крім того, вказані доводи були предметом розгляду у суді першої інстанції та судом першої інстанції їм було надано обґрунтовану оцінку, а тому вони додатковому правовому аналізу не підлягають.
Крім того, апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої позовні вимоги та доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Оскаржуване рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Судді: