Справа № 386/1560/24
Провадження № 1-кс/386/259/24
Іменем України
04 грудня 2024 року
Слідчий суддя Голованівського районного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_2 в інтересах потерпілого ОСОБА_3 про накладення арешту на автомобіль у кримінальному провадженні № 12024121110000471 від 13.11.2024 року,
встановив:
До Голованівського районного суду Кіровоградської області надійшло вказане клопотання,в якому адвокат ОСОБА_2 вказує, що є представником потерпілого ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12024121110000471 від 13.11.2024 року та просить накласти арешт на автомобіль марки «TOYOTA» модель «LAND CRUISER 200», 2008 року випуску, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 з метою його збереження як речового доказу з передачею права користування ОСОБА_3 .
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Частиною 1 ст.171 КПК України передбачено, що з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Згідно ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Однією із таких ситуацій є постановлення слідчим суддею ухвали про повернення клопотання про арешт майна у випадках, якщо клопотання подано особою, яка не має право звертатись із ним, або з інших підстав, не передбачених процесуальним законом для даної процедури.
Так, статтею 172 КПК регламентовано процедуру розгляду слідчим суддею, судом клопотання про арешт майна.
При цьому в частині 3 ст. 172 КПК закріплено процесуальний механізм повернення клопотання про арешт майна, яке подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, для усунення недоліків: «Слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу».
Проте нормами КПК, якими регламентовано питання про накладення арешту на майно та загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження, прямо не закріплено алгоритму дій слідчого судді у випадку, якщо клопотання про арешт майна подано особою, яка не має право звертатись із ним.
Разом з тим це питання може бути вирішено через застосування ч. 6 ст. 9 КПК та положень засади диспозитивності, зокрема, ч. 3 ст.26 КПК, згідно з якою слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що не тільки винесені на їх розгляд сторонами, але й віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
З огляду на те, що ОСОБА_3 не є особою, яка відповідно до ч.1 ст.171 КПК України має право на звернення з клопотанням про арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів, клопотання слід повернути.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-175 КПК України,
постановив:
Клопотання адвоката ОСОБА_2 в інтересах потерпілого ОСОБА_3 про накладення арешту на автомобіль у кримінальному провадженні № 12024121110000471 від 13.11.2024 року- повернути особі, яка його подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1