Справа № 195/1234/24
2/195/346/24
03.12.2024 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області
Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого Скрипченко Д.М., за участю секретаря судового засідання - Левкович Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Томаківка без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Черкашин Іван Іванович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», третя особа без самостійних вимог: приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Клименко Роман Васильович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
Представник позивача у справі, адвокат Черкашин Іван Іванович, звернувся до суду з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», третя особа без самостійних вимог: приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Клименко Роман Васильович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Представник позивача обґрунтовує позовні вимоги ОСОБА_1 , тим, що у липні 2024 року позивач випадково дізналася про те, що стосовно неї відкрито виконавче провадження №62664996.
16.07.2020 року приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Житомирської області Горай Олег Станіславович, вчинив виконавчий напис за №11462 щодо стягнення з позивача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заборгованості в розмірі 28 859 грн. 33 коп.
28.07.2020 року приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Клименко Роман Васильович, на підставі вищевказаного виконавчого напису приватного нотаріуса відкрито виконавче провадження №62664996.
Отже, ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження №62664996, та безпосередньо зі змістом виконавчого напису №11462 від 16.07.2020 року, позивач вважає, що вищевказаний виконавчий напис вчинений нотаріусом з численним порушенням законодавства, а тому є таким, що не підлягає виконанню у зв'язку з наступним.
Виконавчий напис, що оскаржується, було вчинено на підставі договору, який нотаріально не посвідчувався.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України, зокрема, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 № 296 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок), постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».
У відповідності до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, не передбачено можливості вчинення виконавчих написів на кредитних договорах, які нотаріально не посвідчені.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 р. № 662 до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку було додано розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», який дозволяв вчиняти виконавчі написи на оригіналах кредитних договорів, які не були нотаріально посвідчені. Але постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14, було визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 в цій частині.
З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" № 1172 в редакції від 29.11.2001.
Пунктом 1 зазначеного Переліку в редакції від 29.11.2001 передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Натомість, кредитний договір №490941916 укладений 19 червня 2015 року між позивачем та ПАТ «Альфа-Банк» (на підставі якого був вчинений оспорюваний виконавчий напис) - нотаріально не посвідчувався.
Тобто, в момент вчинення оспорюваного виконавчого напису №11462 від 16.02.2020 були відсутні правові підстави для його вчинення, а отже такий виконавчий напис не підлягає виконанню.
Відповідач не направляв позивачу жодних вимог про усунення порушень кредитного договору і доказів цього нотаріусу надати не міг. Зокрема, документом, що може підтверджувати такий факт, є безпосереднє отримання боржником вимоги стягувача, з особистим підписом боржника про його отримання. В самому виконавчому написі про існування вказаних вимог, або доказів їх вручення не зазначено. З огляду на це, нотаріус не мав права вчиняти виконавчий напис.
Позивачка не мала можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, що об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
Таким чином, посилання заявника в касаційній скарзі на те, що не отримання вимоги про усунення порушень за кредитним договором не є підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню є безпідставним.
Отже, жодних вимог, попереджень та повідомлень стосовно порушень виконання вказаного кредитного договору та наявної заборгованості за позивачем на свою адресу ані від ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», ані від приватного нотаріуса Клименка Р.В. - ніколи не отримувала.
Крім того, матеріали виконавчого провадження №62664996 не містять будь-яких доказів на підтвердження наявності у стягувача ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права на стягнення заборгованості за кредитним договором № 490941916, укладеним 19 червня 2015 року Позивачем з іншою юридичною особою - ПАТ «Альфа-Банк».
Тобто, правові підстави для переходу прав кредитора від ПАТ «Альфа-Банк» до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» стосовно конкретної особи-боржника ОСОБА_1 документально не підтверджені.
Виконавчий напис не було вчинено на оригіналі договору та до нього не підшито.
Відповідно до пункту 5.1. та 5.2 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість. Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, він може бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріальних документів.
Оскільки виконавчий напис не було вчинено на оригіналі договору та до нього не підшито, а було викладено окремим документом, - він є неправомірним.
Надані нотаріусу документи не свідчили про безспірність заборгованості за кредитним договором.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення та заборгованість має бути безспірною.
Натомість, все вищезазначене спростовує безспірність заборгованості позивача за кредитним договором №490941916, який укладався 19 червня 2015 року, що, в свою чергу, унеможливлює вчинення виконавчого напису на підставі вказаного договору.
Отже, нотаріусом вчинено оскаржуваний виконавчий напис №11462 від 16.07.2020 року,без належного підтвердження безспірності вимоги кредитора.
У зв'язку з вищенаведеним позивач змушений звернутися до суду із даною позовною заявою.
На підставі вищенаведеного представник позивача просить суд, визнати вищевказаний виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та за відсутності позивача, позовні вимоги ОСОБА_1 підтримує та просить суд їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача надав суду відзив, в якому просить суд, відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Клименко Р.В., в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, про причину неявки суд не повідомив, жодних пояснень або заяв до суду не надав, лише надав суду пакет документів на виконання ухвали суду від 20.08.2024 року.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд вважає, що даний позов підлягає задоволенню, так як знайшов своє підтвердження наданими позивачем доказами, що підтверджують вказані факти та викладені правовідносини, з яких судом встановлено наступне.
Судом встановлено, у липні 2024 року позивач випадково дізналася про те, що стосовно неї відкрито виконавче провадження №62664996.
16.07.2020 року приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Житомирської області Горай Олег Станіславович, вчинив виконавчий напис за №11462 щодо стягнення з позивача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заборгованості в розмірі 28 859 грн. 33 коп.
28.07.2020 року приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Клименко Роман Васильович, на підставі вищевказаного виконавчого напису приватного нотаріуса відкрито виконавче провадження №62664996.
Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір №490941916 укладений 19 червня 2015 року між позивачем та ПАТ «Альфа-Банк» (на підставі якого був вчинений оспорюваний виконавчий напис) - нотаріально не посвідчувався.
В момент вчинення оспорюваного виконавчого напису №11462 від 16.02.2020 були відсутні правові підстави для його вчинення, а отже такий виконавчий напис не підлягає виконанню.
Відповідач не направляв позивачу жодних вимог про усунення порушень кредитного договору і доказів цього нотаріусу надати не міг. Зокрема, документом, що може підтверджувати такий факт, є безпосереднє отримання боржником вимоги стягувача, з особистим підписом боржника про його отримання. В самому виконавчому написі про існування вказаних вимог, або доказів їх вручення не зазначено. З огляду на це, нотаріус не мав права вчиняти виконавчий напис.
Позивачка не мала можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, що об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
Таким чином, посилання заявника в касаційній скарзі на те, що не отримання вимоги про усунення порушень за кредитним договором не є підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню є безпідставним.
Отже, жодних вимог, попереджень та повідомлень стосовно порушень виконання вказаного кредитного договору та наявної заборгованості за позивачем на свою адресу ані від ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», ані від приватного нотаріуса Клименка Р.В. - ніколи не отримувала.
Крім того, матеріали виконавчого провадження №62664996 не містять будь-яких доказів на підтвердження наявності у стягувача ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права на стягнення заборгованості за кредитним договором № 490941916, укладеним 19 червня 2015 року Позивачем з іншою юридичною особою - ПАТ «Альфа-Банк».
Тобто, правові підстави для переходу прав кредитора від ПАТ «Альфа-Банк» до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» стосовно конкретної особи-боржника ОСОБА_1 документально не підтверджені.
Надаючи правову оцінку вказаним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку встановленому законом.
Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Нотаріус при вчиненні виконавчого напису не переконався належним чином у безспірному розмірі суми, що підлягає стягненню за написом з позивача на користь банку, чим порушив норми ст. 88 Закону України «Про нотаріат».
Отже, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ»позивачу не направлявся лист з вимогою про усунення порушення стосовно основного зобов'язання із зазначенням у листі вимоги стислого змісту порушених зобов'язань, у зв'язку з чим остання була позбавлена можливості бути вчасно проінформованою про наявність заборгованості та можливості або оспорити вимоги ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», або ж виконати їх, що не може свідчити про безспірність суми, пред'явленої до стягнення. Таким чином, позивач не отримувала вимоги про можливе стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса.
Також, як зазначає позивач у справі, будь-яких кредитних договорів нею не підписувалося, будь-яких претензій чи заяв про наявність заборгованості та погашення боргу від відповідача чи приватного нотаріуса, вона не отримувала, не була проінформована про розмір заборгованості, чим була позбавлена права оскаржити виконавчий напис (вимогу) у судовому порядку або виставити письмове заперечення відповідачу чи нотаріусу. Разом з цим, безспірність заборгованості або інша відповідальність боржника не підтверджена належними і допустимими доказами як відповідачем по справі, так і третьою особою - нотаріусом, який вчиняв виконавчий напис відносно боржника.
Нотаріусом, в свою чергу, не було перевірено надіслання такої вимоги і отримання її позивачем, що унеможливило подання останньою нотаріусу обґрунтованих заперечень щодо вчинення виконавчого напису або письмової згоди.
Також нотаріус не з'ясував чи не пропущено банком строк позовної давності, не встановив коли було здійснено останню оплату по кредиту.
При вчиненні напису нотаріус не отримував від банку та від позивача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком, суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у написі, є безспірними. Відсутній і розрахунок боргу, щодо наявності грошового зобов'язання позивача по кредиту.
Отже, нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, та дотримання стягувачем вимог закону щодо трирічного строку подання про вчинення виконавчого напису з часу настання у нього права на звернення з вимогами по кожному окремому щомісячному платежу, чим порушив норми ст. 88 Закону України «Про нотаріат», п. 284 Інструкції та п.1 Переліку.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Нотаріус при вчиненні виконавчого напису не переконався належним чином у безспірному розмірі суми, що підлягає стягненню за написом з позивача на користь банку, чим порушив норми ст. 88 Закону України «Про нотаріат».
Вчинення виконавчого напису нотаріусом регулюється ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, який набрав чинності 07 березня 2012 року.
Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України (п. 1.2 ст. 1 глави 16 Порядку).
Відповідно до п.3.2 ст.3 Глави 16 Порядку заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Пунктом 3.5. статті 3 глави 16 Порядку встановлено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обгрунтуванння документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
В п. 2.2 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, визначено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.
Верховний Суд України у справі № 6-158 цс 15 від 20 травня 2015 року дійшов такого правового висновку, що банком необхідно надати нотаріусу всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості, наявність доказів належного направлення та отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень.
Разом з тим, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року по справі № 826/20084/14, яку ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, залишено без змін, визнано незаконною та не чинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».
Згідно з пунктом 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно якого визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Отже, на момент вчинення виконавчого напису набрало чинності судове рішення, яким визнано незаконною та не чинною Постанову Кабінету Міністрів України, № 662 від 26.11.2014 року, якою доповнено Перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Вказана обставина дає змогу дійти висновку про те, що вчинений виконавчий напис для стягнення боргу з позивача вчинений на правочині, що не передбачає звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів, оскільки на момент його вчинення зміни до Переліку, якими було запроваджено можливість вчинення виконавчих написів по стягненню заборгованості з підстав, що випливають з кредитних правовідносин, було визнано нечинними судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Крім того, слід зазначити, що урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
На підставі вищезазначеного, суд вважає, що даний виконавчий напис не підлягає виконанню, оскільки нотаріусом не перевірено безспірність вимог стягувача. Нотаріус зазначену обставину не перевірив і незаконно вчинив виконавчий напис.
Відповідно до ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтереси юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно вимог ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Виходячи із наведеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог і має підстави для задоволення позову в повному обсязі.
Згідно із частиною другою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача, а тому суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір розмірі 1211,20 грн. за подання позовної заяви немайнового характеру.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.3,5,13,81,141,223,ст.247, 258-259,264,274-279, 353-354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Черкашин Іван Іванович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», третя особа без самостійних вимог: приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Клименко Роман Васильович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №11462 від 16.07.2020року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу щодо стягнення із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (Код ЄДРПОУ: 36799749) заборгованості в розмірі 28 859 грн. 33 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (КОД ЄДРПОУ 36799749) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), сплачений нею за подання позову до суду судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Томаківський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів після проголошення рішення.
Суддя: Д. М. Скрипченко