Справа № 2-3578/10/12
22 жовтня 2010 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова в складі:
Головуючого - судді Садовського К.С.
при секретарі - Альбощій Ж.В., Карамишевій Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства ВТБ Банк, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про визнання іпотечного договору недійсним та стягнення моральної шкоди , -
29 березня 2010 р. ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою, в якої просить, враховуючи в подальшому надані доповнення, визнати недійсним іпотечний договір № 76Ф-СК-400z1 від 11 квітня 2008 року, укладений між нею та ВАТ ВТБ Банк, згідно з яким вона передала в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 та стягнути з нотаріуса ОСОБА_2 в моральну шкоду у сумі 50000 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що працівники ВТБ Банку та нотаріус скористались її похилим віком та незнанням української мови, якою був складений іпотечний договір, та шляхом обману вимусили підписати його на вкрай невигідних для неї умовах, застосовуючи при цьому психологічний тиск. Особисто нотаріус ОСОБА_2 порушила вимоги Цивільного кодексу та Інструкції про вчинення нотаріальних дій, примусила її підписати іпотечний договір, що призвело до загрози втрати належної їй квартири. Порушення нотаріуса призвели до хвилювань та моральних страждань, був порушений звичайний ритм життя, вона не може нормально відпочивати та лікуватися.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 позовні вимоги підтримала у повному обсязі та пояснила суду, що на прохання дочки позивач ОСОБА_1 погодилась їй допомогти та виступити поручителем для укладення кредитного договору з ВТБ Банком. 11 квітня 2008 року ОСОБА_1 разом із дочкою ОСОБА_3 та онуком ОСОБА_6 прийшли до відділення Банку, але запізнились на призначений час. Нотаріус ОСОБА_2 заявила, що у неї залишилося мало часу та запропонувала підписати папери. Вона, ОСОБА_1, заявила нотаріусу, що не володіє українською мовою, якою був складений договір. Але співробітник Банку ОСОБА_12 і нотаріус почали заспокоювати позивача та просили її не хвилюватися. При цьому пояснювали, що Банк у разі виникнення ускладнень з погашенням кредиту завжди йде на зустріч клієнту, а іпотечний договір це лише формальність і вона ні чим не ризикує. Позивач не здогадувалась, що її можуть обманути, оскільки до неї ставилися ввічливо та були люб'язні. Нотаріус ОСОБА_2 значення договору іпотеки та його окремі положення позивачу не роз'яснювала. Восени 2009 року від дочки позивач дізналася, що ВТБ Банк звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по кредиту, а 04.02.2010 р. Київським районним судом м. Харкова було прийняте рішення про задоволення вимог Банку. Коли у квітні 2010 р. вона, ОСОБА_5, переклала договір позивачу на російську мову та розтлумачила його значення, ОСОБА_1 заявила, що ніколи б не підписувала такого договору, якщо б знала з самого початку на яких умовах він укладається.
Представники ПАТ ВТБ Банку Тобота Ю.А. та Бриль І.В. проти задоволення позову заперечували, посилаючись на те, що волевиявлення ОСОБА_1 під час укладання договору іпотеки було добровільним, вона ознайомилась з текстом договору та погодилась на його умови, про що свідчить її підпис. Доводи ОСОБА_1 та її дочки ОСОБА_3 щодо порушень з боку нотаріуса та обману позивача, вважають надуманими, метою яких є уникнення від виконання обов'язків по погашенню кредиту та відсотків.
Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 в судове засідання з'явилась, проти задоволення позову заперечувала та пояснила суду, що 11 квітня 2008 року вона дійсно посвідчила Іпотечний договір між ВАТ ВТБ Банк та ОСОБА_1 відповідно до діючого законодавства та з дотриманням усіх необхідних норм закону. Вона встановила особу та дієздатність ОСОБА_1, та перед підписанням договору, в окремій кімнаті, роз'яснила ОСОБА_1 російською мовою права та обов'язки сторін по договору, правові наслідки, які можуть виникнути в разі не виконання зобов'язань перед банком. ОСОБА_1 не повідомляла їй про те, що вона не володіє українською мовою.
Третя особа ОСОБА_3 просить позов ОСОБА_1 задовольнити, підтримала пояснення представника ОСОБА_5 та додатково пояснила суду, що її мати ОСОБА_1 протягом майже двох років не зверталась із заявами до Банку або правоохоронних органів щодо незаконних дій нотаріуса та працівників Банку, оскільки вона стабільно погашала кредит та відсотки. Після виникнення фінансових труднощів, ОСОБА_1 стала хвилюватись що буде позбавлена квартири, що стало підставою для звернення до юристів, а потім і до суду з цим позовом.
Вислухавши пояснення сторін, третю особу, допитавши свідків та дослідивши письмові докази по справі, суд відмовляє в задоволенні позову ОСОБА_1 з наступних підстав.
11 квітня 2008 року між ВАТ ВТБ (правонаступником якого є ПАТ ВТБ Банк) та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 76Ф-СК-400, предметом якого є надання Банком Позичальникові кредиту у розмірі 25000 доларів США на 9 років, з кінцевим терміном повернення до 11 квітня 2017 року, зі сплатою відсотків 14,5 % річних /а.с. 6-9/.
В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 по вищезазначеному кредитному договору у той же день, 11 квітня 2008 року, між ВАТ ВТБ Банком та ОСОБА_1 був укладений Іпотечний договір № 76Ф-СК-400/z1 предметом якого є передача Іпотекодавцем Іпотекодержателю в іпотеку нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 /а.с. 4-5/. Цей договір був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу ОСОБА_2, р.№ 2102.
Форма іпотечного договору № 76Ф-СК-400/z1 від 11.04.2008 р. сторонами дотримана.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про іпотеку» істотними умовами договору іпотеки є:
- найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в ЄЄДРЮФП - для юридичних осіб та прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів - для фізичних осіб;
- зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання;
- опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані. При іпотеці земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення;
- посилання на видачу заставної або її відсутність.
У разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.
З аналізу тексту іпотечного договору № 76Ф-СК-400/z1 від 11.04.2008 р. вбачається, що усі суттєві умови договору сторонами обумовлені, а сам договір підписаний від імені Банку ОСОБА_10 та Іпотекодавцем ОСОБА_1
Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У своєму позові та у поясненнях позивач та його представник посилаються на те, що з боку співробітників ВТБ Банку та нотаріуса ОСОБА_2 на ОСОБА_1 чинився психологічний тиск, а сама позивач була ведена в оману стосовно правових наслідків іпотечного договору, які їй роз'яснені не були.
Ці доводи позивача та його представника суд вважає не доведеними в судовому засіданні, оскільки об'єктивних та достатніх доказів цього суду не надано.
Так, ці обставини підтвердив допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6, який є рідним онуком ОСОБА_1 та рідним сином ОСОБА_3 Але, суд критично ставиться до цих показань свідка враховуючи факт його родинних відносин з позивачем та третьою особою, та вірогідність надання суду таких свідчень з метою покращити положення позивача та вирішити цю справу на користь своєї сім'ї.
Спростовуючи наведені вище доводи позивача, за клопотанням ВТБ Банку судом була допитана в якості свідка ОСОБА_10, яка також підписувала іпотечний договір від імені Банку. Свідок ОСОБА_10 надала пояснення, що клієнту ОСОБА_1 було надано достатньо часу (не менш ніж півтори години) для ознайомлення з текстом договору, який вона і підписала без будь-яких зауважень та заперечень. Але, треба також врахувати, що цей свідок є працівником Банку і фінансово від нього залежний, тому і до цих показань свідка ОСОБА_10 суд ставиться критично.
Таким чином, будь-яких доказів на підтвердження своїх доводів позивачем надано не було, тому суд вважає, що договір був підписаний ОСОБА_1 добровільно та відповідав її волевиявленню на передачу в іпотеку належної їй на праві власності квартири.
Підпис ОСОБА_1 в договорі свідчить про те, що вона ознайомлена з усіма умовами договору та погоджується з ними, зокрема з пунктом 8.4. Іпотечного договору де зазначено, що порядок державної реєстрації іпотеки та порядок задоволення вимог Іпотекодержателя сторонам нотаріусом роз'яснено.
Також суд враховує пояснення ОСОБА_3 про те, що перед укладенням кредитного та іпотечного договору вона повідомила ОСОБА_1 про необхідність поручительства та застави квартири, на що остання погодилась.
Крім того, за період з 11.04.2008 р. по 29.03.2010 р. позивач ОСОБА_1 з приводу її обману та незгоди з умовами Іпотечного договору а ні до ВТБ Банку, а ні до правоохоронних органів не зверталась, що свідчить про її згоду з умовами договору. Лише після прийняття рішення Київським районним судом м. Харкова у лютому 2010 року про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитом, ОСОБА_1 звернулась з цим позовом до суду, оскільки, як пояснила ОСОБА_3, хвилювалась, що може втратити квартиру.
Тому суд дійшов до висновку, що дійсним наміром подання цього позову ОСОБА_1 є уникнення від виконання умов Іпотечного договору, зокрема можливого звернення стягнення заборгованості за кредитним договором на предмет іпотеки.
Доводи ОСОБА_1 про те, що вона не володіє українською мовою, а тому не розуміла зміст Іпотечного договору, суд відхиляє, оскільки цей зміст був їй роз'яснений нотаріусом, про що зазначено в договорі. Крім того, суд вважає, що в разі незгоди з договором або окремими його положеннями, або неясності його змісту ОСОБА_1 не була позбавлена можливості відмови від його підписання.
Дійсно позивач ОСОБА_1 є пенсіонером та інвалідом другої групи, але суду не надано доказів, що на час укладення іпотечного договору її дієздатність була обмеженою. Наявність у позивача статусу пенсіонера та присвоєння групи інвалідності само по собі не може бути підставою для визнання іпотечного договору недійсним.
Оскільки будь-яких порушень з боку нотаріуса ОСОБА_2 під час укладання та посвідченні іпотечного договору 76Ф-СК-400/z1 від 11.04.2008 р. судом не встановлено, то в задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення з нотаріуса моральної шкоди в сумі 50000 грн. суд відмовляє.
Керуючись ст.ст. 61, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 203, 204 ЦК України, ст. 18 Закону України «Про іпотеку», суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства ВТБ Банк, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про визнання іпотечного договору недійсним та стягнення моральної шкоди - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.